Облік розрахунків та основні аспекти податку на доходи фізичних осіб

 

Реферат на тему: «Облік розрахунків та основні аспекти податку на доходи фізичних осіб»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….2

1. Сутність, платники та об’єкти оподаткування податку на доходи фізичних осіб…………………………………………………………… . .. 3
2. База оподаткування, податкова знижка та ставки податку на доходи фізичних осіб……………………………………………………………….6
3. Особливості нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету та напрямки його удосконалення…………………………..…11

Висновки………………………………………………………………………....15

Використана література……………………………………………...………….16

Додатки …………………………………………………………………………..17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

        Метою даної роботи  є дослідження нарахування та сплати  податку на  доходи  фізичних  осіб  за  Податковим  кодексом України.

       Кожна держава для забезпечення виконання  своїх  функцій  повинна  мати  відповідні кошти, які концентруються у бюджеті. Джерелом таких коштів можуть виступати: а) власні кошти держави, які вона отримує від виробничої діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, які згідно законодавства належать державі; б) податки, які сплачують юридичні і фізичні особи із своїх доходів.

     Актуальність обраної теми пов’язана з тим, що податок з доходів фізичних осіб відіграє важливу роль у формуванні державного бюджету та стосується кожного члена суспільства.

     Об’єктом даної  роботи є дослідження доходів  фізичних осіб, формування та  сплата ПДФО

     В  будь-якій  країні  світу  громадяни зобов’язані віддавати частину  своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм  і методів передання цих коштів  свідчить про рівень розвитку держави, її економічних та правових інституцій.

     Податкова система України відповідно до чинного  законодавства  складається  з  сукупності податків і зборів. Одним із найважливіших податків в Україні є податок на доходи фізичних осіб, який  виконує не  тільки  важливу фіскальну функцію, але й розподільчу.

     Останніми роками значно підвищилася роль оподаткування доходів фізичних осіб, яке стає  важливою  і  невід’ємною  складовою  сучасного  податкового  механізму.  Несплата податків обмежує фінансові можливості держави щодо виконання необхідних економічних  і соціальних  програм,  перешкоджає  економічному  зростанню.  Розвиток  оподаткування особистих  доходів  показав  його  надзвичайно  велике  фіскальне  і  регулююче  значення,  яке дедалі зростає із розвитком фінансових систем держави, впровадженню нових технологій, реалізації  ініціатив юридичних  і фізичних осіб.

1. Сутність, платники та об’єкти оподаткування податку

на доходи фізичних осіб

       Податок  з  доходів фізичних  осіб відіграє важливу  роль  у формуванні  державного  бюджету  та безпосередньо стосується кожного члена суспільства. Він  є  загальнодержавним,  встановлюється Верховною  Радою  України  та  справляється  на  всій території  країни.  Звідси  випливає,  що  будь-яке реформування  в  сфері  законодавства,  яке регулює прибуткове  оподаткування  громадян,  має  особливе значення. На  сьогоднішній  день  порядок  сплати ПДФО  регулюється  розділом  IV  ПКУ.

     Податок  з  доходів  фізичних  осіб  посідає  особливе місце  в  системі оподаткування,  оскільки  є  однією  з  основних  статей  податкових  надходжень  і  джерелом  державних  доходів.  Його  частка  в  зведеному  бюджеті  України  наближена  до  податку  на додану вартість, податку на прибуток підприємств і має стійку тенденцію до зростання. 

Платниками податку є:

• фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
• фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
• податковий агент.

      Не є платником  податку нерезидент, який отримує  доходи з джерела їх походження  в Україні і має дипломатичні  привілеї та імунітет, встановлені  чинним міжнародним договором  України, щодо доходів, які  він отримує безпосередньо від  провадження дипломатичної чи  прирівняної до неї таким міжнародним  договором діяльності.

     Я кщо фізична особа - платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів[1, с. 251].

     Податок з доходів фізичних осіб є досить важливим у податковій системі України. Одними з характерних особливостей є його значне соціально- економічне значення, масштабність кількості платників цього податку, розмірами загальних надходжень до бюджету.

      Фізичні особи є платниками кількох податків і зборів. Проте, таких видів податків у податковій системі України, де платниками виступають винятково фізичні особи декілька. Одним із них, звичайно являється податок з доходів фізичних осіб.

    Податок з доходів фізичних осіб найважливіший у цій групі. Його значення обумовлюється певною досконалістю, чіткістю, що відпрацьовувалася тривалий час. Прибутковий податок, а тепер податок з доходів фізичних осіб, є одним із найдавніших у податковій системі України і становить четверту частину надходжень податків та інших обов'язкових платежів до загального фонду Державного бюджету [2, c. 96].

     Відмітною рисою податку з доходів фізичних осіб виступає пряме визначення доходу платників. Історично майнові податки (поземельний, промисловий) з'явилися раніше прибуткового оподаткування. Але податок з доходів фізичних осіб, будучи особовим податком, за своїм економічним змістом є більш зручними і доходним у порівнянні з реальними податками, оскільки останні торкаються якого-небудь окремого джерела доходу, тоді як об'єктом прибуткового оподаткування є різного роду доходи, незалежно від джерела їхнього походження. Саме податок з доходів фізичних осіб, як ніякий інший, відповідає принципові всезагальності оподаткування, тому що будь-яка фізична особа – резидент і нерезидент (при одержанні доходів із джерелом їхнього походження в України) залу чається до сплати цього податку за наявності об'єкта оподаткування. Крім залучення до сплати податку фізичних осіб, що знаходяться на території держави, державі належить право оподатковувати доходи своїх громадян, що перебувають за її межами [3, c. 34].

     Ще однією особливістю податку з доходів фізичних осіб є порядок виникнення правовідносин. Так, при сплаті податку із заробітної плати або іншого доходу, що нараховується податковим агентом, фізична особа безпосередньо не вступає у податкові правовідносини. Особа, яка виплачує такий доход (податковий агент), самостійно розраховує і утримує суму податку, що підлягає сплаті, з одночасним її перерахуванням до відповідного бюджету. Причому ця ж особа (податковий агент) несе відповідальність за повноту і своєчасність сплати податку.

       Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку[2, c. 98].

 Об'єктом оподаткування резидента є:

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 
• іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента  є: 

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; 
• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)[1, с. 253].

      Але є основний недолік податку з доходів фізичних осіб – простір для ухилень від сплати. По-перше, платники не завжди бажають показувати дійсні розміри свого доходу з метою зменшення оподаткування. По-друге, достатньо складно визначити дохід, який має оподатковуватися, оскільки про отримання ряду доходів може свідчити тільки сам платник податку. Інший спосіб приховування доходів – це наявність так називаної "чорної каси" на підприємствах, коли заробітна платня, зазначена у відомості, є нижчою за ту, яку особа одержує реально, що призводить до зменшення об'єкта оподаткування у платника[4, c. 49].

2. База оподаткування, податкова знижка та ставки податку

 на доходи  фізичних осіб

      Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

    Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність[1, с.254].

     При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах. Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

     Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для  таких доходів на момент їх нарахування[4, c. 50].

     У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

      Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності[5, с. 67].

     ПКУ передбачено виключення з доходу коштів або вартості майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов'язковий профілактичний огляд працівника. Виключенням є витрати, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Крім того, згідно з пп. 164.2.18 ПКУ, до загального місячного оподатковуваного доходу платника включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Останнє існує у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування[1, c. 255].

      Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року, такі витрати:

– частину суми процентів, сплачених таким платником податку  за користування іпотечним житловим кредитом;

– суму коштів або вартість майна, переданих платником податку  у вигляді пожертвувань або благодійних  внесків неприбутковим організаціям;

– суму коштів, сплачених  платником податку на користь  закладів освіти для компенсації  вартості здобуття середньої професійної  або вищої освіти такого платника податку, який не одержує заробітної плати.

      – суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту;

     – суму коштів, сплачених платником податку у зв'язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку[2, c. 106].

        Важливим  елементом податку  є податкова  ставка як  з юридичної,  так  і  з  економічної точки зору. Це законодавчо визначений розмір податкового платежу, що встановлюється на одиницю оподаткування.  Податкова  ставка  зумовлює  і  забезпечує  принцип  рівності оподаткування всіх платників податку, тому що обов’язкова для всіх.