Податкова політика України: основні напрямки

Перелік місцевих податків і зборів, які мають право  встановлювати місцеві органи влади, аналізувався вище. Але вони мають неоднакове бюджетне значення. Більше 70% від загальної суми місцевих податків і зборів надходить від комунального податку, приблизно 13% — від готельного збору, біля 10% — від збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, 2% — від курортного збору, та ін.

Комунальний податок. Платниками комунального податку є всі юридичні особи за винятком бюджетних і планово-дотаційних установ та організацій, сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом оподаткування є фонд заробітної плати. Ставка комунального податку не повинна перевищувати 10% річного фонду заробітної плати, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податок з реклами. Платники – юридичні і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності – рекламодавці або виготовлювачі і розповсюджувачі реклами, якщо вони є рекламодавцями. Об’єкт оподаткування - вартість наданих послуг з установки та розміщення реклами на телебаченні, радіо, у друкованих засобах масової інформації, у кінотеатрах, відеосалонах, у вигляді рекламних сувенірів, подарункових виробів, проведення виставок, розміщення на щитах, спорудах, транспорті. З 1999 року встановлені ставки за розміщення одноразової реклами в розмірі не більше 0,1 % вартості послуг і 0,5 % вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Готельний збір. Платниками готельного збору є особи, які проживають у готелях. Об'єкт оподаткування — добова вартість найманого житла, а ставка готельного збору не повинна перевищувати 20% визначеного об'єкта оподаткування. З 1.01.2004 року готельний збір не стягується.

Збір  за видачу дозволу на розміщення об'єктів  торгівлі. Платниками збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі є юридичні особи і громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Ставка цього збору не повинна перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму — за одноразову торгівлю.

Курортний збір. Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Ставка цього збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Деякі категорії громадян звільняються від сплати курортного збору, серед них:

- діти віком  до 16 років;

- інваліди  та особи, що їх супроводжують;

- учасники  Великої Вітчизняної війни;

- воїни-інтернаціоналісти;

- учасники  ліквідації наслідків аварії  на Чорнобильській АЕС;

- особи, що  прибувають за путівками та курсівками до санаторіїв, у будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

- особи, що  прибувають до курортної місцевості  у службові відрядження, на  навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

- особи, що  прибувають за плановими туристичними  маршрутами туристично-екскурсійних  установ та організацій, а також  що здійснюють подорож за маршрутними  книжками;

- чоловіки  віком 60 років і старші, жінки  віком 55 років і старші.

Зазначені категорії  громадян звільняються від сплати курортного збору.

Збір  за участь у бігах на іподромі

Платниками  збору є юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней  на змагання комерційного характеру. При  цьому об'єктом оподаткування  стає кожен кінь, виставлений на змагання.

Облік платників  збору здійснює адміністрація іподрому, яка несе відповідальність за своєчасне  та повне його перерахування до місцевого  бюджету.

Збір  за виграш на бігах на іподромі

Особи, які  виграли на тоталізаторі на іподромі, сплачують збір за виграш на бігах на іподромі. Стягують цей збір адміністрації іподромів під час видачі виграшів. Отже, об'єктом оподаткування збором за виграш на бігах на іподромі є сума виграшу, одержаного при грі на тоталізаторі.

Збір  за право використання місцевої символіки

Платниками  збору є юридичні особи та громадяни, які використовують місцеву символіку  з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (гербу міста  чи іншого населеного пункту, назви  або зображення архітектурних, історичних пам'ятників) видає відповідний орган місцевого самоврядування.

Збір  за видачу ордера на квартиру.

Одним із обов'язкових  до запровадження місцевих зборів є  також збір за видачу ордера на квартиру. Платниками його є особи, які одержують  документи, що дають право на заселення квартири. Сплачується збір за послуги, пов'язані із видачею відповідних документів. Причому, сплата збору здійснюється до одержання ордера на квартиру через банківські установи, які перераховують суми збору до відповідного місцевого бюджету.

Збір за припаркування автотранспорту

Цей збір також  належить до обов'язкових до запровадження  органами місцевого самоврядування. Його платниками є юридичні особи  та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Об'єктом оподаткування є час паркування автотранспорту.

Збір сплачується  водіями на місці паркування. Місцеві  ради визначають перелік органів, які  справляють цей збір і несуть відповідальність за його перерахування до відповідного місцевого бюджету.

Ринковий збір. Це плата за здійснення торгівлі сільськогосподарською, промисловою продукцією та іншими товарами на ринках усіх форм власності, у павільйонах, на критих і відкритих столах, площадках, з автомобілів, возів, мотоциклів, ручних візків тощо. Платниками ринкового збору є юридичні особи і громадяни, що реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Адміністрація ринків відповідає за стягнення збору.

Гранична ставка ринкового збору з 1.01.2000 року встановлено  в розмірі від 0,01 до 0,2 н.м.д.г. для фізичних осіб і від 0,2 до 3 н.м.д.г. для юридичних осіб.

Збір  за паркування автотранспорту. Це плата за тимчасову стоянку автотранспорту в спеціально відведених чи обладнаних місцях, визначених органами місцевого самоврядування.

Платники – особи ( водії)- резиденти та нерезиденти України, що здійснюють паркування у спеціально обладнаних ( відзначених дорожніми знаками, огороджених) чи відведених місцях. Сплата здійснюється на місці за ставками збору, встановленими місцевими органами самоврядування з розрахунку на одну годину паркування. Граничний розмір ставки в спеціально обладнаних місцях не повинен перевищувати 3% н.м.д.г. за одну годину стоянки, а за паркування у відведених місцях – не більше 1% н.м.д.г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Неподаткові платежі до бюджету

 

Склад неподаткових доходів бюджету є досить різноманітним. Умовно неподаткові надходження  можна поділити на кілька груп:

- доходи від  державної власності (надходження  від грошово-речових лотерей,  надходження до бюджету сум  відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами, надходження дивідендів від суб'єктів підприємницької діяльності, утворених за участю державних підприємств і організацій, надходження від реалізації державного майна тощо);

- адміністративні збори та платежі (збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України, інспекціями Державного комітету України з нагляду за охороною праці, плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів тощо);

- надходження  від штрафів та фінансових санкцій (адміністративні штрафи, санкції за порушення правил пожежної безпеки, суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації);

- інші неподаткові  надходження (надходження коштів  від реалізації майна, що перейшло у власність держави, надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, установ та організацій, щодо яких минув строк позовної давності, надходження коштів від Державного комітету по матеріальних резервах тощо).

Розглянемо неподаткові надходження, які мають найбільше бюджетне значення.

З року в рік  склад і структура неподаткових доходів значно змінюються. Досить велику питому вагу в деякі роки займали надходження від повернення бюджетних позичок (до 46%). Надання  позичок суб'єктам підприємницької діяльності за рахунок бюджету є свідченням нерозвинутості фінансово-кредитної системи України, оскільки надання кредитів не є функцією бюджету.

Досить значними є надходження від Державного комітету з матеріальних резервів. Ці кошти надходять за матеріальні цінності, які до того були закладені до державного і мобілізаційного резервів України і відпускаються за рішенням уряду для освіження, запозичення і надання допомоги.

Значні кошти  надходять від комерційних банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами та від орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств.

Надходження від інших неподаткових доходів  є досить незначними. Найбільше бюджетне значення мають (хоча кожне з них  становить не більше як 2% в загальній сумі неподаткових доходів): надходження від реалізації конфіскованого майна, надходження по штрафах, надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості, по яких минув строк позовної діяльності, плата за видачу ліцензій тощо.

Доходи від реалізації конфіскованого майна є різновидом доходів від реалізації майна, що перейшло у власність держави. Крім цього, в перелік останніх входять: майно, визнане в установленому порядку безхазяйним; майно, що перейшло у власність держави за правом спадкоємства; скарби, передані Державним податковим адміністраціям; незатребуване від органів зв'язку майно, відправлене посилками, бандеролями, листами й грошовими переказами; бездокументні, незатребувані, реалізовані в дорозі вантажі та незатребуваний багаж на залізничному, водному, повітряному та автомобільному транспорті; інше майно.

Роботу з  обліку, оцінки й реалізації майна, що перейшло у власність держави, ведуть податкові органи. Оцінка конфіскованого, безхазяйного або спадкового майна  проводиться комісією у складі представників Державної податкової інспекції й організації, якій передається це майно для реалізації або використання, у 5-денний термін від дня прийняття його на облік Державною податковою інспекцією.

Розрахунки  з Державними податковими адміністраціями за майно, прийняте для реалізації, торговельні організації проводять протягом обумовленого договором строку, але не пізніше як протягом 10 днів від дня реалізації, шляхом перерахування належних сум у доход бюджету. Одночасно перераховуються до бюджету акцизний збір і податок на додану вартість.

Згідно з  чинним законодавством до бюджету перераховується  кредиторська заборгованість з простроченим строком позовної діяльності, яка  виникла у підприємств усіх форм власності на користь державних  підприємств і бюджетних організацій. Депонентська заборгованість з простроченим строком позовної давності також перераховується до бюджету, але на відміну від кредиторської заборгованості не має значення форма власності підприємства, де вона виникла.

Цілий ряд державних органів та їх посадових осіб мають право накладати адміністративні штрафи на фізичних осіб. Так, органи міліції вправі накладати адміністративні штрафи на осіб, які порушують правила громадського порядку, правила прикордонного порядку, паспортної системи тощо. Органи всіх видів транспорту накладають штрафи за порушення правил користування відповідними видами транспорту, митні органи — за порушення митних правил та контрабанду, органи державного пожежного нагляду — за порушення правил пожежної безпеки і т. д.

Для здійснення окремих видів діяльності (наприклад, експлуатації родовищ корисних копалин, виробництва й реалізації алкогольних  напоїв тощо) необхідно отримати спеціальний  дозвіл (ліцензію), який видає відповідний  державний орган. За видачу ліцензії справляється плата, яка встановлюється в частках до розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і залежить від виду діяльності, який підлягає ліцензуванню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Збори та цільові відрахування

 

Значні суми коштів суб'єкти господарювання вносять до цільових державних фондів, що призводить до зменшення прибутку, який підлягає оподаткуванню.

До основних цільових зборів відносяться наступні.

Збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, встановлений Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 р. Платниками такого збору є:

- суб'єкти  підприємницької діяльності, незалежно  від форми власності, їх об'єднання,  бюджетні громадські установи  й організації, фізичні особи  — суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;