Податкова політика України: основні напрямки

- філії, відділення  й інші відособлені підрозділи  платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної  особи та розміщені на іншому  терені;

- фізичні особи  —суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

- фізичні особи,  що працюють за трудовим договором  (контрактом), виконують роботи (послуги)  згідно з цивільно-правовими договорами.

Є певні особливості  визначення об'єкта оподаткування для обчислення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності. Суб'єкти підприємницької діяльності — платники збору — зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України.

Ставки збору  диференційовані за категоріями платників. Для суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставка відрахувань становить 32% від об'єкта оподаткування.

Для підприємств, де працюють інваліди, ставку збору  диференційовано. На заробітну плату інвалідів збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників — використовується ставка 32%.

Суб'єкти підприємницької  діяльності — фізичні особи, що не користуються найманою працею, зобов'язані  нараховувати 32% збору від суми оподатковуваного доходу (прибутку).

Із суми сукупного  оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 1% при заробітку до 150 грн. і 2% — при перевищенні його. Цей збір утримується за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальними за утримання цього збору (податку) є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується  одночасно з отриманням коштів в  установах банків на оплату праці.

Збір  на загальнообов'язкове державне соціальне  страхування (ЗДСС). Порядок цих відрахувань встановлений Законом України “Про збір на обов'язкове соціальне страхування” від 26 липня 1997 р.

Постійні зміни  у законодавстві, що відбуваються у  сфері соціального страхування, потребують перегляд платників та розмірів утримань та нарахувань у наступні фонди :

-  у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності  і витратами, обумовленими народженням  і похованням,

-  на випадок  безробіття,

- від нещасного  випадку на виробництві і професійного  захворювання, що викликало втрату  працездатності.

Для суб'єктів  підприємницької діяльності — юридичних  і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставку ЗДСС у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, передбачено  в розмірі 2,9 % від об'єкта оподаткування (фонду оплати праці), визначеного Законом.

Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування  встановлений роздільно: 0,7% від об'єкта оподаткування щодо інвалідів, які працюють; 2,9% від об'єкта оподаткування щодо інших працівників підприємства.

Із суми сукупного  оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом), що виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-трудовими договорами, збір утримується у розмірі 0,25 % - для найманих працівників – інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях товариств УТОГ і УТОС, 0,5% - для найманих працівників, ЗП яких нижче прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи, 1,0 % - для найманих працівників, ЗП яких вище прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи. Для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, збір визначено у розмірі 0,5% від об'єкта оподаткування тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

ЗДСС на випадок  безробіття. Платники це є і роботодавці, і наймані працівники. Об’єкт оподаткування : для роботодавців – фонд оплати праці, для найманих працівників  – заробітна плата. Ставки збору – для роботодавців – 1,9 % від ФОП, для найманих працівників – 0,5 % від ЗП.

ЗДСС від  нещасного випадку на виробництві  і професійного захворювання, що викликало  втрату працездатності. Платники - є  лише роботодавці, що використовують працю найманих робітників, фізичні особи, що не використовують працю найманих робітників, а є само зайнятими. Об’єкт оподаткування – фактичні витрати на оплату праці найманих робітників. Ставки збору ( тарифи )– диференційовані від 0,2 – до 13,8 % за групами галузі промисловості ( видами робіт) у залежності від класу професійного ризику виробництва.

Нараховані  та утримані Збори на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування (у  тому числі, на обов'язкове соціальне  страхування на випадок безробіття) перераховується до Державного бюджету платниками збору одночасно з отриманням грошей в банку на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки Державного бюджету і мають цільове призначення обов'язкового соціального страхування.

 

Висновки

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку — це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, а з іншого — забезпечити надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

Податкову політику, які  діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків розглядають у широкому і вузькому планах. У вузькому плані вона охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування — встановлення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування в бюджет.

Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основне завдання полягає у встановленні такого рівня оподаткування у  державі, за якого розвиватиметься  підприємницька діяльність і надходження  до бюджету коштів буде достатнє для задоволення державних потреб. Податкова політика України 2005-го року спрямована на стабілізацію фінансового стану підприємств у цілому, у першу чергу, за рахунок зниження податкового навантаження, виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, чіткого розмежування повноважень та відповідальності виконавчої і законодавчої влади в процесі підготовки, затвердження та виконання бюджету, а також визначення відповідальності розпорядників бюджетних коштів на усіх рівнях.  

 

 

 

 

 

 

Практичне завдання № 23

 

Парфумерний магазин “Єва” у червні 2004 року закупив партію жіночих косметичних  засобів на суму 33250 грн. У цьому  ж місяці була реалізована частина  товару, загальною вартістю 27355 грн. Крім того, за 3352 грн. У січні був  придбаний стелаж для здійснення рекламної діяльності з продажу продукції магазину.

Визначити суму ПДВ, що повинна бути внесена  в бюджет.

Розв'язання:

1. ПДВ від закупленої продукції

33250/6=5542,7грн.

2) ПДВ від закупленої продукції

27355/6=4559,2грн.

3) Різниця між ПДВ реалізованої  продукції та ПДВ закупленої  продукції

4559,2-5542,7=983,5грн.

Висновок: ПВД до бюджету у даному випадку не сплачується, так як сума ПДВ від реалізації менша ніж сума ПДВ від закупки продукція на 983,5 грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Закон України  “Про місцеве самоврядування  в Україні”;

2. Закон України  “Про систему оподаткування”;

3. Закон України  “Про бюджетну систему України”;

4. Закон України  “Про оподаткування прибутку  підприємств”;

5. Кириленко  О.П. Місцеві бюджети України.  – К.: НІОС, 2000.