Податковіа система

   Ставки  податку встановлено в гривні за 100 см³ об'єму циліндрів двигуна з розрахунку на 1 кВт (для транспортних засобів з електродвигунами) або з розрахунку на 100 см довжини (для катерів і яхт).

   Непрямі податки:

   Далі  розглянемо види непрямих податків. В  світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи і мито. Непрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання.

  Акцизи. Одним із видів непрямих податків є акцизи. В сучасних податкових законодавствах вони зазвичай займають наступне місце після податку на додану вартість (чи податків, що його заміняють) і за значенням, і за обсягами надходжень до бюджету. Однак, податкові системи XIX століття включали акцизи як основний канал забезпечення непрямого оподаткування, й нерідко термін «акциз» застосовували як синонім до всієї системи непрямих податків.

  Механізм  акцизного збору закріплено Декретом Кабінету Міністрів «Про акцизний збір»  від 26 грудня 1992 року Відомості Верховної  Ради України. - 1993.  № 10.  Ст. 82.

  Платників акцизного збору законодавство України поділяє на три категорії:

  1. За підакцизними товарами й  продукцією вітчизняного виробництва  - суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства та організації,  включаючи підприємства з іноземними  інвестиціями, філії, відділення  й інші відокремлені підрозділи, що їх виробляють. До цієї категорії  платників належать і виробники  підакцизних товарів із давальницької  сировини, під якою розуміють  сировину, матеріали, продукцію,  передані їхнім власником без  оплати іншим підприємствам для  подальшої переробки (цей аспект  дуже важливий, тому що досить  багато підакцизних товарів пов'язано  з давальницькою сировиною, наприклад,  група лікеро-горілчаних виробів  і продукти харчування).

  2. За ввезеними на територію  України товарами - суб'єкти підприємницької  діяльності, які імпортують підакцизні  товари (продукцію). Редакція ст. 2 вищевказаного  Декрету розкриває поняття платника  вдаліше, ніж попередній варіант  ст. 2 Закону України від 18 грудня 1991 року, де платника визначено  в загальній формі як суб'єкта  підприємницької діяльності, який  реалізує на території України  підакцизні товари.

  3. Громадяни України, іноземні громадяни,  особи без громадянства, які ввозять  (пересилають) предмети (товари) на  митну територію України.

  Якщо  Закон України «Про акцизний збір»  від 18 грудня 1991 року в якості об'єкта оподаткування виділяв оборот від  реалізації на внутрішньому ринку як виготовлених в Україні, так і  ввезених на її територію підакцизних  товарів , то Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 року детальніше регулює цей бік акцизного збору й виділяє три основних підходи до визначення об'єкта оподаткування:

  1. Обороти від реалізації вироблених  на території України підакцизних  товарів, що ґрунтуються на  вартості використаної підакцизної  продукції, виходячи з фактичної  собівартості й суми акцизів  за встановленими ставками. Під  час реалізації підакцизних товарів  і продукції, виготовлених із  давальницької сировини, їхню вартість  визначають відповідно до ринкових  цін, що склалися на такі  ж або аналогічні товари й  продукцію в цьому регіоні  за звітний період. При використанні  як давальницької сировини підакцизних  товарів, за якими вже було  сплачено акциз, суму акцизу, що підлягає сплаті за готовими товарами, зменшують на суму раніше сплаченого акцизу.

  2. Обороти з реалізації товарів  (продукції) для власного виробництва.  Сюди належить як продукція,  яку використовують підприємства  для виробництва іншої продукції  (тобто внутрішньозаводський оборот), так і продукція для передачі  своїм працівникам.

  3. Вартість товарів (продукції), які  імпортують на митну територію  України. Неодмінним доповненням  до нормативних актів, що регулюють  механізм акцизного збору, є  додаток, що містить перелік  товарів (продукції), які розглянуто  законодавцем як підакцизні, й  закріплює рівень ставок цього  збору. Подібний перелік безпосередньо  пов'язано з декількома статтями  вищевказаного Декрету. Насамперед, звичайно, зі ст. 4, що визначає  ставки акцизного збору, де виділено тільки загальні підходи до нарахування акцизного збору, а конкретизовано за окремими товарами їх уже в зазначеному переліку. Досить тісно пов'язано це доповнення і з переліком пільг. Рівень ставок акцизного збору дуже різноманітний: від 10% до 300%. Причому, якщо згідно з Постановою Кабінету Міністрів «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та ставки цього збору» від 26 грудня 1992 року Зібрання постанов Уряду України 1993. № 1-2. Ст. 27. ставки акцизного збору коливалися від 10 до 85%, то з появою в якості об'єкта оподаткування митної вартості імпортних товарів у постанові Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, і ставки цього збору» від 4 лютого 1994 року Відомості Верховної Ради України. 1999.  № 29. Ст. 188.

  Ставки  акцизного збору збільшилися  до 250 -- 300%. Використання ставок такого рівня (150 -- 200 -- 250 -- 300%) порозумівається  тим, що в цьому випадку розрахунок йде за імпортними товарами у відсотках  до митної вартості з урахуванням  митної вартості й мита.

         Суми акцизного збору з ввезених  на територію України товарів  зараховують до Державного бюджету,  а з товарів, вироблених в  Україні, до місцевого бюджету за місцем їхнього виробництва й Державного бюджету в співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України.

  Податок на додану вартість. Податком на додану вартість (далі – ПДВ) є непрямий податок, який включають у ціну товару й становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, й внесений до Державного бюджету. Механізм податку на додану вартість закріплено Законом України «Про податок на додану вартість» в редакції від 3 квітня 1997 року Відомості Верховної Ради України. -- 1997.  № 21. Ст. 156.

  Платник податку - особа, зобов'язана здійснювати утримання й внесення в бюджет податку, який сплачує покупець чи особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

  Об'єктом  оподаткування  - є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; ввезення (пересилання) товарів на митну територію України й отримання робіт (послуг), наданих нерезидентами для їхнього використання чи споживання на митній території України; вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їхнього споживання за межами митної території України.

  Базу  оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначають за їхньою договірною (контрактною) вартістю, визначеною за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, який включають у ціну товарів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування.

  Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

  Мито - встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. В залежності від мети введення розрізняють наступні види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.

    Державне мито становить плату,  яку справляють за здійснення  юридично значущих дій у інтересах  юридичних і фізичних осіб  уповноваженими на це компетентними  органами й видачу їм відповідних  документів, що мають правове  значення. Особливості застосування  механізму державного мита регулює  Декрет Кабінету Міністрів України  «Про державне мито» від 21 січня  1993 року. Відомості Верховної Ради  України.  1993.  № 13.  Ст. 113. 
 

2. Збір на обов’язкове  державне пенсійне  страхування: 2.1.Законодавчо-нормативна база.

  Цей збір сплачують відповідно до Закону України від 26 червня 1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

  1. Закон України "Про збір  на обов'язкове державне пенсійне  страхування" від 26 червня 1997 року  № 400/97-ВР із змінами та доповненнями.

  2. Постанова Кабінету Міністрів  України "Про максимальну величину  фактичних витрат на оплату  праці працівників, оподатковуваного  доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного  доходу (граничну суму заробітної  плати (доходу)), з яких справляються  страхові внески (збори) до соціальних  фондів" від 07.03.01 р. № 225.

  Платники:

  1. Суб'єкти підприємницької діяльності  незалежно від форм власності,  їх об'єднання, бюджетні, громадські  та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші  юридичні особи, їх філії, відділення  та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади, а також фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

  2. Фізичні особи -- суб'єкти підприємницької  діяльності, які не використовують  працю найманих працівників, а  також адвокати, їх помічники,  приватні нотаріуси, інші особи,  які не є суб'єктами підприємницької  діяльності й займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

  3. Фізичні особи, які працюють  на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи,  які виконують роботи (послуги)  згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих  спілок, творчі працівники, які не  є членами творчих спілок тощо.

  4. Юридичні та фізичні особи,  що здійснюють операції з купівлі-продажу  валют.

  5. Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними  виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.

  6. Юридичні та фізичні особи  при відчуженні легкових автомобілів,  крім легкових автомобілів, якими  забезпечуються інваліди, та тих  автомобілів, що переходять у  власність спадкоємцям за законом.

  7. Суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) -- виробники  та імпортери тютюнових виробів.

  8. Підприємства, установи та організації  незалежно від форм власності  та фізичні особи, які набувають  нерухоме майно, за винятком  державних підприємств, установ  і організацій, що набувають  нерухоме майно коштом державного  бюджету, установ та організацій  іноземних держав, що користуються  імунітетами і привілеями згідно  з законами та міжнародними  договорами України, згода на  обов'язковість яких надана Верховною  Радою України, а також громадян, які придбавають житло і знаходяться  в черзі на одержання житла  або придбають житло вперше.

  9. Підприємства, установи та організації,  фізичні особи, які користуються  послугами стільникового рухомого  зв'язку, а також оператори цього  зв'язку, які надають свої послуги  безоплатно. При цьому збір на  обов'язкове державне пенсійне  страхування не сплачується, якщо  послугами стільникового зв'язку  користуються річкові, морські,  повітряні, космічні транспортні  засоби, засоби наземного технологічного  транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване  обладнання радіозв'язку, радіонавігації  та радіоастрономії, яке не  може бути відокремлено від  таких засобів без втрати його  технологічних чи експлуатаційних  якостей або характеристик.

  Об'єкт  нарахування