Податковий борг

План

	Вступ			4
1.	Поняття та сутнiсть податкової заборгованостi			5
1.1	Поняття податкового  боргу			5
1.2	Типи та статуси податкового  боргу			10
2	Правовi та органiзацiйнi засади адмiнiстративно-правового механiзму стягнення податкової заборгованостi			16
2.1	Поняття, сутність та елементи адміністративно-правового механізму  стягнення податкового боргу			16
2.2	Регулювання стягнення податкового боргу			22
3.	Напрями протидії податковому  боргу			26
	Висновок			31
Використана література		32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Цивілізована ринкова економіка потребує збалансованої податкової політики держави та досконалої системи оподаткування. На жаль, в Україні на даний час зустрічаються непоодинокі випадки ухилення платниками податків від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Такий стан виконання податкових зобов’язань змушує державу удосконалювати механізм контролю за ходом нарахування та сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів) і застосовувати більш жорсткі заходи погашення податкової заборгованості

Україні, як самостійній, соціальній, правовій державі необхідна така система оподаткування, яка б забезпечила створення сприятливого податкового клімату і базувалася на довірі платника податків до держави. Варто зазначити, одним із головних завдань держави у сфері оподаткування є упорядкування погашення податкових зобов’язань та посилення відповідальності за ухилення від сплати або несвоєчасну сплату податків, зборів (обов’язкових платежів).

Сьогодні на органи державної  податкової служби покладені важливі  завдання по забезпеченню надходжень до бюджету, що вимагають розробки спеціальних довгострокових програм. Зрозуміло, що при всьому бажанні за рік чи два неможливо створити ідеальну податкову систему. При цьому податки повинні не стримувати розвиток економіки, а навпаки – стимулювати його.

В усі часи податкові  органи, як фіскальні органи були, є  і будуть мабуть одними з не досить популярних державних інституцій в  країні. Але не можна забувати: податки  – це плата за цивілізацію, і справлятися  вони повинні цивілізовано. Така важлива місія, як погашення податкового боргу, покладена на підрозділи погашення податкової заборгованості, які знаходяться у складі Державної податкової адміністрації України.

 

1. Поняття та сутнiсть податкової заборгованостi

1.1. Поняття податкового боргу

 

Поняття «борг» зазвичай використовується у сфері цивільних  відносин. У словнику Ф. Брокгауза  і І. Єфрона наведено тлумачення російського  слова «долг» у широкому та вузькому розуміннях. Перше стосується будь-яких обов'язків, зобов'язань і відповідальності перед суспільством, організаціями, самим собою, тому не може бути однозначно перекладене українською мовою. Друге – грошовий борг – пояснюється як зобов'язання, визначені договором позики чи іншим договором, згідно з яким необхідно сплатити точно визначену грошову суму. Оскільки відносини оподаткування здійснюються саме у грошовій формі, то будь-яка недоплачена у встановлений термін сума повинна сприйматися як грошовий борг.[5]

Економічний словник  за редакцією А. М. Азріліяна містить  таку дефініцію: «Борг – грошова сума, взята у позику (на термін та на визначених умовах)»[6]. Схоже (з різницею лише в будові речення) тлумачить це поняття економічна енциклопедія за редакцією С. В. Мочерного: «Борг – грошова сума, взята в позичку на певний термін і на певних умовах»[7].

А. Г. Загородній та Г. Л. Вознюк у «Фінансово-економічному словнику»  визначають борг як суму непогашеного фінансового зобов'язання. Зобов'язання визначається як «1) заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; 2) правовідносини, відповідно до яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від такої дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов'язання».[8]

Непогашене фінансове  зобов'язання може виникати між підприємствами (в процесі господарської діяльності), між підприємством та фізичною особою (у розрахунках із заробітної плати), між окремими громадянами (при розрахунках за певні товари та послуги, або на побутовому рівні), між бюджетом і господарюючим суб'єктом (бюджетне зобов'язання), між державою та платником податків (податкове зобов'язання).

Непогашене у встановлені  строки податкове зобов'язання має  назву податкового боргу або недоїмки.

В українському законодавстві  та, відповідно, у вітчизняній практиці оподаткування широко використовується термін «податковий борг». Згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.[1]

  Новий податковий кодекс України дає тлумачення, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).[9]

Говорячи про формування боргу платника перед державою у  зв'язку з несплатою податків, ми можемо зробити висновок, що матеріальною підставою для виникнення такого боргу є не сплачена вчасно платником грошова сума, що належала до сплати на користь держави відповідно до чинного законодавства, термін та умови користування якою жодним чином сторонами не погоджувалися. За змістом з таким явищем найбільше співвідноситься поняття заборгованість.

Щодо недоїмки, то в  цілому наведене у проаналізованих  джерелах майже відповідає її сутності, за винятком суперечливого моменту  врахування у її складі штрафних санкцій  і пені. Варто пригадати, що відповідно до основних засад організації й техніки податкової роботи ХІХ – першої половини ХХ ст. ст. недоїмкою вважалися лише оклади податків, несплачені у встановлені терміни. Облік штрафів вважався окремим етапом податкової роботи, а їхні суми зазначалися в облікових документах поряд з недоїмкою.

Однак щодо поняття податкового  боргу та його тотожності з недоїмкою, то суперечність тут значно глибша. Ключовим словом у словосполученні  є слово «борг». Отже, аналізоване  поняття певним чином корелюється  з дефініцією боргу.

Борг – це передусім  невиконане вчасно зобов'язання. Відомо, що зобов'язання буває договірне (тобто таке, яке постає із змісту договору або угоди) і позадоговірне (постає незалежно від волі учасників). Відповідно, борги можуть бути договірними та позадоговірними. Податковий борг можна віднести до невиконаного вчасно позадоговірного зобов'язання, оскільки це зобов'язання настає незалежно від волі учасників. Платник податків не має можливості самостійно обирати суму податкового зобов'язання, особливості його визначення та строки погашення, ці питання регулюються законом.[7]

Слід зазначити, що недоїмка не може включати до свого складу суми штрафів та пені, оскільки останні  апріорі не повинні плануватися  до справляння, отже не можуть і кваліфікуватися як суми, недобрані державою. Враховуючи це, законодавцям можна було б запропонувати обмежитися застосуванням терміна «недоїмка» в енциклопедичному варіанті.

Але нам зрозумілі  прагнення сучасних фіскальних служб  розглядати недоплачені суми податків разом зі штрафами та пенею, адже це створює певні зручності в адмініструванні податків (визначення об'єктів застави у співвідношенні до загальної суми, що підлягатиме сплаті; визначення безнадійного боргу тощо). У такому разі більш точним було б вживання терміна «податкова заборгованість» із визначенням, аналогічним законодавчо встановленому нині щодо податкового боргу.

При цьому слід застерегти від можливої плутанини, пов'язаної з паралельним існування визначення «заборгованість з податку». Заборгованість з податку – це «невиплачена в обумовлені законом терміни сума податку через суб'єктивні та об'єктивні причини», яка фактично є тотожною недоїмці та може розглядатися як складова податкової заборгованості.

Наведені роздуми відображають формування фінансових дефініцій. Однак слід враховувати, що податкова заборгованість – поняття багатоаспектне. Її слід розглядати у моральному, правовому та соціально-економічному зрізах. Лише на цій основі можливе вироблення ефективних методів попередження та шляхів зменшення заборгованості платників податків перед бюджетом, серед яких важлива роль належить адмініструванню податків.

Враховуючи зазначене, слід підкреслити, що кожен платник  податків має суто моральний обов'язок щодо участі у фінансуванні загальносуспільних потреб, громадсько-політичних та управлінських утворень. Держава як об'єднання громадян, політична організація суспільства покликана захищати інтереси всіх разом та кожного зокрема. При цьому фінансування витрат на такий захист здійснюється консолідовано. Виокремити потребу та призначення витрат щодо кожного окремого громадянина технологічно неможливо. Це означає, що недофінансування держави конкретним членом суспільства означатиме недоотримання послуг із правового, фізичного та соціального захисту всіма громадянами. Звідси моральна відповідальність кожного за порушення інтересів громади й громадян.[10]

Крім того, суспільство  диктує правила поведінки окремих  своїх членів, оформлюючи законодавчі  акти держави, які передбачають недопущення  порушення інтересів більшості членів. Тому сплата податків юридично закріплена як обов'язок, за невиконання якого передбачається досить сувора відповідальність. Складність перерозподільних відносин вимагає правової врегу-льованості питань сутності податкової заборгованості, порядку її погашення, відповідальності за несвоєчасну сплату коштів до бюджету. Це доводить, що податкова заборгованість є одночасно і правовою проблемою.

Також, податкова заборгованість є проблемою соціально-економічною, адже брак бюджетних надходжень веде до скорочення потенційних можливостей держави здійснювати вкладення в економіку й нарощування людського капіталу. Останнє є одним із чинників розвитку деформацій ринку у масштабах країни та послаблення національних позицій у міжнародній конкуренції.

Не вносячи вчасно податкові платежі до бюджету, платники таким чином формують податкову заборгованість, що веде до поліпшення фінансового стану цих платників. Фактично, вони самовільно отримують кредит від держави. Така операція, на відміну від стандартного кредитування, не є добровільною з обох сторін, оскільки відбувається непогоджене використання суспільних коштів.

Наявність податкової заборгованості у будь-якому розмірі – це суспільне  зло, що порушує права всіх громадян, позбавляючи державу джерел фінансування їхніх потреб. Однак аналіз показників заборгованості у конкретних соціально-економічних умовах тієї чи іншої країни дозволяє визначити глибину проблеми, зважаючи також на чинники її місця і часу.

Наведене твердження може викликати заперечення у  захисників прав приватної власності, які вважають, що податки є переданою державі частиною приватних доходів, і тому, за умови погіршення фінансового стану платника, можуть не сплачуватися (держава має відмовитися від претензій на відповідні кошти). З цією тезою варто погодитися лише у випадку, коли погіршення фінансового стану платників податків є всезагальним і спровоковане недоліками саме в механізмах оподаткування. В інших же випадках вилучення податків в одних і «невилучення» в інших порушує як конкурентні умови господарювання, так і принципи соціальної справедливості у перерозподільних відносинах.

 

1.2. Типи та статуси  податкового боргу

 

До складу податкового  боргу можуть входити: податок або  збір (обов’язковий платіж), пеня, штрафні  санкції, проценти за користування відстрочкою (розстрочкою). Зазначені складові є типами випадку податкового боргу (типами податкового боргу).

Податок і збір (обов'язковий  платіж) - це обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або  державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пеня — плата у  вигляді процентів, нарахованих  на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. [6]

Штрафна санкція (штраф) — плата у фіксованій сумі або  у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з  порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.[5]