Податковий борг

На основі цих даних, бачимо стрімкий ріст податкової заборгованості: перші три роки 2006,2007,2008 борг зростає  в середньому на 115 грн., а у наступні 2009,2010,2011 роки стрімке зростання  боргу, в середньому на 2489 грн.. Такий  темп росту характеризує стан економіки за останні роки. Юридичні та фізичні особи не в змозі сплачувати податки з таких причин: велика податкова ставка, яка є наслідком економічної кризи, великий податковий тиск на починаючі підприємства та інше.[10]                 

Мінімізація наявного податкового боргу забезпечується через реалізацію різних заходів організаційно-адміністративної спрямованості: організація роботи з платниками-боржниками, позовна робота, кримінальне переслідування посадових осіб тощо. Зниження ризиків виникнення можливого податкового боргу забезпечується переважно через використання організаційних та економічних інструментів: роз'яснення податкового законодавства, проведення семінарів і круглих столів з питань застосування податкових приписів, застосування правила «податкового компромісу», моделювання податкових ризиків й ухвалення відповідних державних рішень тощо. Існує два найпоширеніші теоретико-методологічні підходи до аналізу можливостей погашення заборгованості платників податків перед бюджетом. Перший умовно можна назвати теоретичним, другий - фіскально-адміністративним.

Перший підхід ґрунтується  на досить широкому трактуванні сутності заборгованості платників податків перед бюджетом. Якщо помилка або факт умисного заниження встановлені, то, згідно з чинною практикою адміністрування податків і чинним законодавством, донараховані податкові зобов'язання підлягають процедурам несамостійного узгодження. Вони або визнаються платником (узгодження за замовчуванням), або узгоджуються в апеляційному порядку (шляхом адміністративного чи судового оскарження платником рішень податкових органів). За результатами цих дій, якщо рішення органу податкової служби не скасоване, податкове зобов'язання набуває статусу узгодженого. Цей підхід названий нами теоретичним тому, що його реалізація в практиці адміністрування податків неможлива, але він слугує підґрунтям для розробки методів прогнозування ймовірних наслідків прийняття тих чи інших рішень суб'єктами оподаткування, зміни податкової політики держави тощо.[11]

Другий підхід, названий нами фіскально-адміністративним, безпосередньо впроваджено у практику адміністрування податків і використовується в роботі податкової служби. Він передбачає застосовування законодавчо встановленого поняття податкового боргу з поділом його сум за типами і статусами з метою забезпечення аналітичності й адміністрування. В Україні прийняті такі термінологічні позначення статусів і типів податкового боргу:

·          інертний статус - це статус, в якому фіскальні служби не застосовують ніяких заходів стягнення, крім вручення платнику податкових вимог, реєстрації податкової застави, опису заставленого майна та, як виняток, арешту активів;

·          дієвий статус - це статус, в якому в результаті певних дій фіскальних служб відбувається зменшення податкового боргу.

Вважаємо ,що другий підхід є більш реальним і діючим ,так  як перший підхід це тільки теоретична основа. Другий підхід передбачає реальне  збереження можливостей застосування до боржника всіх стягнень, передбачених законодавством. Але фіскально-адміністративний метод має суттєві вади механізму впровадження, які знаходяться у площині законодавчого регулювання таких питань, як відповідальність боржників, повноваження окремих представників фіскальних служб, плинність термінів позовної давності та умови їх переривання, взаємодія контролюючих органів.[11]                

Враховуючи зазначене, слід підкреслити, що кожен платник податків має  суто моральний обов'язок щодо участі у фінансуванні загальносуспільних потреб, громадсько-політичних та управлінських утворень. Держава як об'єднання громадян, політична організація суспільства покликана захищати інтереси всіх разом та кожного зокрема. При цьому фінансування витрат на такий захист здійснюється консолідовано .Виокремити потребу та призначення витрат щодо кожного окремого громадянина технологічно неможливо. Це означає, що недофінансування держави конкретним членом суспільства означатиме недоотримання послуг із правового, фізичного та соціального захисту всіма громадянами. Звідси моральна відповідальність кожного за порушення інтересів громади й громадян.

Крім того, суспільство  диктує правила поведінки окремих  своїх членів, оформлюючи законодавчі  акти держави, які передбачають недопущення  порушення інтересів більшості членів. Тому сплата податків юридично закріплена як обов'язок, за невиконання якого передбачається досить сувора відповідальність .Складність перерозподільних відносин вимагає правової урегульованості питань сутності податкової заборгованості, порядку її погашення, відповідальності за несвоєчасну сплату коштів до бюджету. Це доводить, що податкова заборгованість є одночасно і правовою проблемою.[12]

Проаналізувавши ситуацію нашої країни, бачимо що наявність  такої кількості заборгованих катастрофічна  для економіки держави. Найбільший потенціал для мінімізації податкового боргу закладено у формуванні належної податкової дисципліни серед платників, усунення причин і умов, які сприяють або уможливлюють скоєння правопорушень. Отже, 
необхідна термінова розробка новітніх методів щодо регулювання сплати податків, та створення вигідних умови як для платника так і для держави з метою позитивного розвитку національної економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Правовий статус контролюючого  суб’єкта має складну структуру, що обумовлює необхідність визначення загальної системи його елементів. Характеризуючи суб’єкт управління з урахуванням ознак можна визначити об’єктивну передумову, його правовий статус.

Систему органів, які  контролюють надходження коштів у централізовані фонди, скла¬дають державні органи або органи місцевого самоврядування, які у межах своєї компе¬тен¬ції забезпечують формування дохідних частин централізованих публічних фондів у від¬платній (мито, державне мито, плата за торговий патент тощо) або в безоплатній (по-датки, збори та інші обов’язкові платежі) формі у встановлені терміни та розміри.

До системи органів, які здійснюють мобілізацію коштів у централізовані фонди, необхідно  віднести ще декілька контролюючих органів: органи Міністерства внутрішніх справ; Служби безпеки України; органи, які здійснюють реєстрацію актів цивільного стану; судові органи; Державного казначейства; органи місцевого самоврядування.

Державна податкова  служба України створена як єдина  система управління і контро¬лю  за дотриманням податкового законодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення у відповідний бюджет податків і інших обов’язкових платежів, установлених законодавством.

Запропоновано можливі  способи вирішення питання щодо погашення податкового боргу, а  також можливе зниження його накопичення:

а) податковий борг не повинен  перевищувати суму банківського страхового рахунку порушень підприємства; 

б) відчуження майна підприємства, шляхом проведення його конфіскації  матеріально-технічної бази, на користь  держави в цілому, а також призначення тимчасової адміністрації.

 

Використана література

 

1. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Верховна Рада України; Закон від 21.12.2000 № 2181-III
2. Пункт 14.1.175 статті 14 ПКУ «Визначення понять»
3. Наказ ДПА України від 24.12.10р. №1039
4. Наказ ДПА України від 12.03.11р. №I38 «Про затвердження Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі»
5. Энциклопедический словарь / Издатели Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – С.-Петербург: Типография И. А. Ефрона, 1997. – 710 с.
6. Малый экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2000. – 461 с.  
7. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. редактор) та ін. – К.: Академія, 2000. – Т. 1. – 1035 с.
8. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. – К.: Знання, 2007. – 1072 с
9. Податковий Кодекс України із змінами і доповненнями станом на 1 січня 2012 р.
10. Яковлєва А. Податковий борг: економічний зміст і дискусійні питання // Актуальні проблеми економіки». 2011-№5- 119 стр
11. Воронкова О.К. Способи ухилення від оподаткування та шляхи протидії податковим правопорушенням в Україні // Науковий вісник Національого університету державної податкової служби України.- 2002.- №3.
12. Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні: Монографія. - К.: Карт-бланш, 2005. - 371 с.
13. Лондар С., Сороко С. Впровадження Податкового Кодексу – суттєвий крок в удосконаленні сфери державних фінансів//Казна України – 2010. - №4.
14. Мірошник В.В. Податкова реформа в Україні в контексті євроінтеграції//Наукові праці КНТУ. Економічні науки – 2010. - №17.
15. Ярошенко Ф.О. Реформування податкової системи в Україні в контексті прийняття Податкового Кодексу//Фінанси України – 2010. - №7.