Дослідження трудового потенціалу України

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

Кафедра управління персоналом

і економіки праці

Курсова робота

з дисципліни “Управління трудовими ресурсами”

на тему:

“Дослідження трудового потенціалу України”

Виконав:

ст. гр. УПЕ-02-2

Яківчук П.П.

Науковий керівник:

Васильєв О.А.

Хмельницький 2005

Зміст.

Вступ……………………………………………………………………………..3

1.Трудовий потенціал як форма вияву особистісного чинника………………4

2. Трудовий потенціал та основні фактори, що на нього впливають………...6

3. Зайнятість населення як основний показник трудового потенціалу……...11

4. Трудовий потенціалу і безробіття …………………………………...……..16

5. Соціальний захист населення……………………………………………….22

Висновки………………………………………………………...………………26             

Список використаної літератури………………………………………………28
Вступ.

Носієм праці є людина, вона - суб'єкт господарства, репрезентант трудового потенціалу держави і нації. У цьому контексті при з'ясуванні економічних проблем, стану і перспектив економічного зростання особливого значення набуває аналіз трудового потенціалу, який, хоч і привертає увагу щораз більшого числа економістів, не має досі однозначного визначення в літературі. Та вже сама спроба такого визначення свідчить про новаторські пошуки в економічній науці, яка не задовольняється традиційним понятійним апаратом. Перші спроби застосування нових понять були зроблені економістами західних країн. Ще в 50-х роках вони почали використовувати терміни "людський фактор", "людський капітал" і т.п. В Україні кілька десятиліть економічна думка перебувала в полоні ідеологізованих догм, а тому тут гору брали кількісні показники розрахунків населення і трудових ресурсів, які були прирівняні до матеріально-сировинних факторів виробництва. Під впливом якісних змін в економіці, впроваджень наукових досягнень у виробництво. Подальшого розвитку науково-технічної революції виникла потреба в подоланні суто кількісного (валового) підходу до трудових ресурсів. В результаті почали з'являтися численні публікації, присвячені людському факторові та трудовому потенціалу. Це було ознакою поступу економічної науки, який, однак, і досі ще обтяжений традиційними стереотипами мислення.

Розглянемо трудовий потенціал України з позицій сучасного стану економічної науки, яка основний акцент робить на його демографічному вимірі, але із якнайповнішим урахуванням проблем зайнятості та соціального захисту. Ці проблеми особливо актуальні у зв'язку з глибокими кризовими тенденціями, що розвиваються в економіці.

1.Трудовий потенціал: сутність і фактори його формування.

В умовах перехідної української економіки вирішальне значення має реформація продуктивних сил країни й досягнення на її основі того рівня продуктивності суспільної праці, який забезпечить перетворення України в сучасну, високорозвинену державу.

Як відомо, виробничий потенціал - це природні ресурси, виробничі потужності й робоча сила. А трудовий потенціал - складна соціально-економічна категорія, що одержала відображення в економічній літературі порівняно недавно. Поява наукового терміна "трудовий потенціал" є відображенням проблем демографічного й економічного характеру теперішнього періоду. До них відносяться такі, як уповільнення темпів росту працездатного населення, зміни його вікової і соціальної структури, великі порушення в інтелектуальному, загальноосвітньому й культурному розвитку.

З позиції суспільства “Трудовий потенціал” - це ресурсна категорія, він повинний містити в собі джерела, засоби, ресурси праці, які можуть бути використані для вирішення якоїсь задачі, досягнення визначеної мети, можливості окремої особистості показати свої вміння в конкретній області праці.

Трудовий потенціал визначається як похідна від трьох величин:

1)   чисельності населення на даний момент часу в працездатному віці;

2)   кількість регламентованого для потреб виробництва часу в межах доби, тижня, місяця, року, людського життя;

3)   суспільно-необхідної напруженості (інтенсивності) трудової
діяльності в плині регламентованого часу.

Трудовий потенціал - це самостійна категорія, яка характеризує ресурси живої праці, і, що особливо важливо, трудові ресурси, які обмежуються працездатним населенням у робочому віці, а також містить у собі й тих людей, які вийшли  за межі працездатного віку або ще не ввійшли в його межі, але фактично беруть участь у суспільній праці, включаючи й сферу індивідуальної трудової діяльності.

Поняття «трудовий потенціал» пов'язане з ознаками суспільної

праці й економічних аспектів його змісту, й з такими категоріями виробничих відносин, як продуктивність праці, фондоозброєність та іншими.

Для визначення змісту цієї категорії слід виділити суспільно-економічні умови, які впливають на структуру й рівень зайнятості, - пропозиція робочої сили. До них відносяться фактори соціального й економічного характеру, а саме: ступінь інтенсифікації виробництва, сукупність інтенсивних й екстенсивних факторів економічного росту, змін соціальної структури, змісту й характеру праці, росту його продуктивності й інтелектуальності під дією досягнень науки й техніки.

Поняття « трудовий потенціал» виражає сукупні ресурси й резерви живої праці в єдності їх кількісних й якісних характеристик, які є у суспільства на даному етапі розвитку продуктивних сил у рамках даних виробничих відносин.

Пропонується слідуюча формула трудового потенціалу, яка відображає його структуру:

                                               ТП = ТР+Рм =ТРп + ТРр +Рм,              (1)[]

Де ТП - трудовий потенціал;

ТР - трудові ресурси;

ТРп - потенціальні ресурси живої праці;

ТРр - реальні ресурси живої праці;

Рм - резерви живої праці.

Трудовий потенціал - поняття динамічне, що змінюється в рамках даного способу виробництва в міру розвитку продуктивних сил й виробничих відносин. Тому для виміру трудового потенціалу, насамперед необхідно виразити найбільш загальні ознаки його зв'язків із продуктивними силами й продуктивними відносинами.

Кількісне і якісне вираження трудового потенціалу залежать від ряду факторів екстенсивного (первинного) й інтенсивного (вторинного) порядку. Перша група факторів впливає на формування трудового потенціалу безпосередньо, збільшуючи його кількісно, інша -  на цей процес.

Система показників, які характеризують фактори демографічного порядку , повинна мати наступний вигляд:

•   чисельність населення (персоналу) у звітному періоді;

•   темп приросту чисельності населення в плановому періоді;

•              чисельність населення в працездатному віці в звітному й плановому періоді;

•         чисельність працездатного населення по статево-вікових групах у
звітному й плановому періодах;

•         коефіцієнт трудової активності населення в звітному й у плановому періодах по віково-статевих групах;

•          коефіцієнт фізичного стану працездатного населення;

•          індекси структурних зрушень у статево-віковій структурі населення працездатного віку;

•          максимальний фонд робочого часу статевих і вікових групах працездатного населення в звітному і плановому періодах.

демографічна ситуація, яка склалася в країні , відобразилась на формуванні трудового потенціалу, обумовила необхідність розробки і реалізації ряду заходів, направлених на збалансований розвиток країни, підвищення ефективності використання трудового потенціалу, удосконалення всієї системи управління працею по наступних основних напрямках:

•          управління трудовими ресурсами;

•          удосконалювання системи його одиночних показників ;

•          розробка методичних підходів кількісного вирахування й визначення якісних змін трудового потенціалу;

•          удосконалювання системи стимулювання праці робітників, інженерно-технічних працівників і службовців;

•          застосування і поширення програмно - цільових методів управлення.

Рішення цих питань особливо важливо для розробки практичних мір щодо збалансованого розвитку економіки країни.

2.Компоненти трудового потенціалу

У сучасній науковій літературі прийнято виділяти наступні аспекти ля характеристики трудового потенціалу. Його компоненти повинні характеризувати:

1)     психофізіологічні можливості участі в суспільно-корисній
діяльності;

2)     можливості нормальних соціальних контактів;

3)     здатності до генерації нових ідей, методів, образів, уявлень;

4)     раціональність доведення;

5)     наявність знань й навиків, які необхідні для виконання
обов'язків і робіт;

6)     пропозиція на ринку праці.

Приведеним аспектам відповідають наступні компоненти трудового потенціалу:

    здоров'я;

    моральність й уміння працювати в колективі;

    творчий потенціал;

    активність;

    організованість;

    освіта;

    професіоналізм;

    ресурси робочого часу.

Показники, що характеризують ці компоненти, можуть відноситися як до окремої людини, так і до різних колективів.

Трудовий потенціал людини є частиною його потенціалу як особистості, тобто стосовно індивідуума трудовий потенціал - це частина потенціалу

людини, який формується на основі природних даних (здатностей), освіти, виховання й життєвого досвіду(табл. 1.).

                                                  1.Здоров'я

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає здоров'я як «стан повного фізичного й соціального благополуччя. Благополуччя - це динамічний стан розуму, що характеризується деякою психічною гармонією між здібностями, потребами й очікуваннями робочого й тими вимогами й можливостями, які

надає навколишнє середовище».

Tаблиця 1. Характеристики трудового потенціалу