Дослідження трудового потенціалу України

Висновки.

Отже, трудовий потенціал індивідума - це частина потенціалу, що формується на основі її природнихз даних (здібностей), освіти, виховання, життєвого досвіду.

Під трудовим потенціалом розуміють систему з просторовою та часовою орієнтацією, елементами якої є трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їх кількісних та якісних характеристик, зайнятості і робочих місць.

Кількість трудового потенціалу визначається демографічними чинниками (природним приростом, станом здоров'я, міграційною рухливістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі й, відповідно, можливостями задоволення потреби працездатного населення у робочих місцях.

Якість трудового потенціалу характеризується показниками якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного робітника або робочої сили. Ці якісні характеристики виявляються у сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, моральних та ін.

Відтворення населення і його трудових ресурсів — це тільки один із компонентів, хоч і дуже важливих, трудового потенціалу, який на кожному історичному етапі є втіленням усієї культури нації, держави, народу, що пройшов складний шлях свого розвитку під впливом ендогенних і екзогенних факторів.

В демографічному компоненті трудового потенціалу, на порозі третього тисячоліття в Україні відбулися суттєві зміни, які позначились насамперед на темпах приросту і на загальній кількості населення. За останні 30 років чисельність населення зросла лише на 496 тисяч чоловік. У загальній кількості населення України 47,3 млн. осіб трудові ресурси становлять 28,3 млн. осіб, причому у містах- 77%, у сільській місцевості — 23%. З усіх трудових ресурсів 25,8 млн. осіб (91,3%) працездатні у працездатному віці, 1,7 млн. осіб (6,0 та 0,01% відповідно) — зайняті особи пенсійного віку і підлітки. Щороку зростає частка осіб пенсійного віку та підлітків.

Крім цього на трудовий потенціал іще впливають: питома вага молодіжних груп населення, статево-вікова структура населення, освіта, професійна підготовка, параметри природного середовища та ін.

Система зайнятості населення охоплює широкий спектр економічних, соціальних, природоохоронних, етнічних, політичних, культурних та інших відносин, які необхідно враховувати для характеристики трудового потенціалу. Зайнятість не можна зводити тільки до працевлаштування і продуктивності праці, незважаючи на велику значимість цих аспектів. Сучасний стан в Україні, коли говорити про населення і його трудовий потенціал, невтішний.

Нині настала пора зосередитись на вузлових економічних проблемах трудового потенціалу, не дати можливості спекулювати на них демагогічним силам. Для підвищення рівня трудового потенціалу в Україні необхідно фінансувати народну  освіту, культуру, заклади охорони здоров'я і фізичної культури за рахунок бюджету, а також притримуватись політики щодо зменшення безробіття в країні і втілювати в життя пропозиції, які стосуються соціального захисту населення.

Отже, трудовий потенціал України, як і будь-якої іншої країни, є складною соціально-економічною категорією, головним компонентом якої виступають фізичні параметри відтворення населення — природної основи трудового потенціалу.

Список використаної літератури

1.     Качан Є.П.,Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. пос.- К.: Вид. Дім "Юридична книга", 2003- 258 ст.

2.     Курило І. Про методико-демографічні чинники формування і відтворення трудового потенціалу населення України//Україна: аспекти праці.-К:-2001.№8-с. 35-42.

3. Лучик С.Д. Соціально-економічні аспекти трудового потенціалу села.// Агроінком.-К:2004. № 5-6.ст. 43-48.

4. Новикова О. Напрями вдосконалення державного та регіонального управління щодо збереження та розвитку трудового потенціалу України// Україна: аспекти праці.-К:-2005 №2 с.3-12.

5. Проблема праці, економіки та моделювання: Збірник наукових праць. Ч.-1.Хмельницький, 1998-266 ст.

6. Стеценко Н.А. Тенденції розвитку освітнього рівня трудового потенціалу в Хмельницькому регіоні/Вісник Технологічного Університету Поділля.Економічні науки.- Хмельницький -2003-№4 Ч.-1,Т.-2,ст.211-216.

7. Фільштейн Л.М. Менеджмент виробництва (промислове виробництво) (варіант) – Кіровоград : народне слово, 2001.- 76с.

8. Ходзінський К. Сучасний стан праці в Україні та проблеми її інтенсивності// Економіка Укр.- К. 2004 - №8 – с.57-62.

36