Анализ Киевского региона

Щільність залізничних колій загального користування становить 29  км на 1000  км території.  Щодо вантажоперевезення залізничним транспортом,  то у 2008  р.  Було перевезено 3246 тис. тонн вантажів, а в 2009 – лише 2423 тис. тонн. Не високим був показник і у 2010  р.  який склав – 2615  тис.  тонн. Дещо відмінними є показники пасажироперевезень. Так, у 2008 р. було перевезено 79880 тис. пасажирів, а у 2009 р. –  лише 75831  тис.  пасажирів.  Не високим був показник і у 2010  р.  який склав – 77806 тис. пасажирів.

Довжина автомобільних шляхів загального користування в межах  Київської

області становить 8,4  тис.  кілометрів,  у тому числі 8,3  тис.  з твердим покриттям.

Щільність автошляхів загального користування з твердим покриттям складає 289 км на 1000 км території [8]. Обсяги перевезень автомобільним транспортом за останнє десятиріччя значно скоротилися.  Так,  у 2008  р.  було перевезено 40512  тис.  Тонн вантажів, а в 2009 – лише 40415 тис. тонн. Дещо вищим був показник у 2010 р. Який склав – 40958  тис.  тонн. Відмінними є показники пасажироперевезень,  зокрема,  у 2008  р.  було перевезено 115588  тис.  пасажирів,  а у 2009  р. –  лише 131469  тис. пасажирів. Дещо вищим був показник у 2010 р. який склав – 157719 тис. пасажирів. 

Головною воднотранспортною  магістраллю в межах області є р.  Дніпро, яка перетинає всю область з півночі на південь. Значно менше значення мають р. Десна і Прип'ять.  Обсяги вантажо-  та пасажироперевезень річковим транспортом останнім часом різко скоротилися. Річкове пасажирське сполучення існує лише з південними областями, зокрема з Черкасами.

Значення авіаційного  транспорту у внутрішньодержавних  перевезеннях за останнє десятиріччя значно зменшилось. Найбільшими аеропортами є Бориспіль та Жуляни, яким належить основна роль у міждержавному авіаційному сполученні.

Проблеми подальшого розвитку транспортного комплексу пов'язані  з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва  та торгівлі Ігреважно і визначають завантаженість транспортної  системи.       Актуальною проблемою транспортного комплексу Київщини є незадо- вільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі приориетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається нала-годження виробництва спеціалізованих технічних засобів — конвейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів. У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління до-гавкою вантажів.

1.10. Характеристика  сучасного стану, особливості  та принципи розвитку соціальної  інфраструктури

Соціально-економічний розвиток Київщини на сучасному етапі характеризується певною розробкою методологічних підходів до дослідження соціальної інфраструктури. У роботі визначено закономірності та принципи, що лежать в основі розвитку і розміщення соціальної інфраструктури; систематизовано фактори, що визначають формування, використання і розвиток соціальної інфраструктури на державному і регіональному рівнях в умовах ринкових відносин. Розвиток методології дозволяє на підґрунті накопиченого досвіду визначити ряд зв’язків і наслідків, що з них випливають, та попередити деякі негативні процеси. Необхідно зробити акцент на тому, що методологія не дає відповіді на вирішення конкретних питань, а тільки формує систему понять і уявлень про дійсність. Проведення досліджень, що стосуються питань розвитку соціальної інфраструктури, безперечно, вимагає різноманітних прийомів і методів економічного аналізу.

Соціальна сфера складається з двох комплексів: соціально-культурного і матеріально-побутового. Соціально-культурний комплекс включає галузі, пов'язані з відтворенням головної продуктивної сили суспільства, відновленням її працездатності і зміцненням здоров'я, з формуванням людського капіталу. Для цього комплексу характерним є переважання безплатних послуг та їх загальнодоступність. Галузі цього комплексу є важливим фактором підвищення продуктивності праці в усіх сферах господарського і культурного життя.

Останнім часом активно  розвиваються нові види навчальних закладів - гімназії, ліцеї та колегіуми, де поряд  із загальноосвітніми поглиблено вивчаються технічні та гуманітарні предмети. У 2004 р. в Україні функціонувало 511 гімназії, 411 ліцеїв, у тому числі 41 колегіумів, де навчалось понад 467.768 тис. учнів .