Рекреаційно-туристичний комплекс Індії

Вступ

Сьогодні  розвиток  туризму  набуває  особливого значення.  Адже  туризм  це  одна  з  форм   раціонального  використання  вільного  часу,  проведення дозвілля, задоволення   пізнавальних  інтересів,  оздоровлення  та  лікування населення. Вона    стала   можливим  засобом  вивчення  історії  рідного  краю, залучення широких   верств   населення   до пізнання     тієї      історико-культурної     спадщини,  яку   залишили  нам   попередні   покоління.

Туризм  -  це  також  своєрідна  візитна  картка   країни, що  знайомить   зарубіжну    громадськість    зі   станом   економіки,  розвитком  національної культури,      віковими      традиціями духовним   потенціалом  нації.  Це  і є важлива   стаття   надходжень   коштів до    бюджету    країни      в  тому     числі       і    валютних.

За   прогнозами   експертів,  саме  ця  галузь   стає   рушієм   світової економіки  у XXI столітті.       

До   2010  року   кількість  туристичних   подорожей   подвоїться.  Жодна     галузь      світового  господарства  не  працює   настільки  стабільно,  як  туризм.

Індія – велика країна на півдні Азії, яка розкинулася від льодовикових піків Каракарума до мису Кумарі, що омивається екваторіальними водами, від засушливих пустель Раджастхана до болотних заростів Беталії. Індія -  одна з найбільших за площею і друга після Китаю за населенням країна світу. Сьогодні Індія – індустріально-аграрна країна, це один із великих світових інвестиційних ринків. Індія є також і торговельним партнером України, Росії та інших країн Центрально-Східної Європи.

Таким чином, ми бачимо, що дана тема є досить актуальною з позицій перспектив розвитку туризму. Вивчення особливостей розвитку туристичної сфери Індії дасть можливість не лише визначити пріоритети цієї крани у цій сфері, але й почерпнути необхідний рівень інформації, що може знадобитися в майбутньому.

Метою написання курсової роботи є дослідження розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Індії.

Основними завданнями в роботі є:

    Визначення сутності, значення та місця туризму в господарському комплексі;

    Обґрунтування передумов розвитку і розміщення туристичного комплексу Індії;

    Аналіз сучасного рівня розвитку і структури  туристичного комплексу світу;

    Аналіз розміщення і регіональних відмінностей розвитку туристичного комплексу Індії;

    Огляд основних проблем та перспектив подальшого розвитку туристичного комплексу Індії.

Важливим під час написання курсової роботи є визначення об'єкту та предмету дослідження. Об'єктом в роботі виступають продуктивні сили як основа розвитку господарського комплексу. Предметом виступає розвиток та розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Індії.

При написанні курсової роботи було використано методи аналізу, порівняння, бібліографічний, картографічний, графічний, тощо.

1.  Сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві країни

Туризм цілком справедливо називають “Феноменом ХХ століття”. Його розвиток відіграє значну роль у залученні до бюджету країни валютних надходжень, демократизації суспільства, підвищенні культурного рівня людей. Він сприяє налагодженню взаєморозуміння та довіри між країнами й народами і є по суті складовою сучасних міжнародних відносин.

              За обсягом експортних послуг туризм посідає третє місце у світі, поступаючись лише нафтовій промисловості та радіоелектроніці.

              Для того щоб розкрити сутність туризму, необхідно розглянути його місце у суспільному відтворенні. В економічній літературі відтворення визначається як постійне повторення суспільного процесу виробництва, який поділяється на дві фази: виробництво та споживання. Вони пов’язанні між собою опосередковано через розподіл та обмін. Отже, до якої з двох фаз можна віднести туризм? З економічної точки зору туризм – це особливий вид споживання туристам матеріальних та духовних благ, послуг, товарів. Тобто туризм належить до фази споживання. Проте матеріальні та духовні блага, послуги та товари, перед тим, як вони будуть споживатись туристами, треба створити. А процес створення матеріальних благ – це виробництво. Отже, туризм належить також до фази виробництва. Діалектичне поєднання в туризмі процесів виробництва та споживання виступає як двоїстість туризму. Тобто сутність сучасного туризму характеризується двоїстістю.

              Слід зазначити, що туристичне господарство створює туристичні послуги, а споживає їх турист. Якщо розглядати туризм як специфічні відносини між туристом та туристичним господарством, то можна стверджувати, що відношення туриста до туристичного господарства проявляється у споживанні туристичних послуг. Звідси сучасний туризм виступає як діалектична єдність туристів та туристичного господарства. Виробнича сторона туризму в суспільному виробництві виділяється в галузь народного господарства.

Вивчення рекреаційно-туристичного комплексу з наукової точки зору (у ряді інших дисциплін) з недавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку з цим виникла необхідність в розробці точних визначень і термінів. Ця проблема не так проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно займаються різні організації, включаючи Організацію Об’єднаних Націй, Всесвітню туристичну організацію, Організацію економічного співробітництва і розвитку.

Міжнародні організації постійно звертаються до теми тлумачення термінології, в основному з метою узгодження принципів міжнародної статистики. Так, в 1937 р. визначення «міжнародний турист» було дано на Конференції експертів за статистикою Ліги Націй. В 1950 р. International Union Official  Travel Organization (IUOTO) – Міжнародне об’єднання офіційних туристських організацій (МСОТО), перетворений в 1975 р. у Всесвітню туристичну організацію (ВТО), уточнив визначення «турист», ввівши нові поняття: «екскурсант» і «транзитний мандрівник». При цьому було дано чітке розмежування цих категорій від категорії «турист».

Певні групові і економічні інтереси країн істотно впливають на тлумачення понять, що приймаються за основу в національних нормативних актах, регулюючих певні відносини у сфері туризму.

Туризм у сучасному уявленні – велика економічна система з різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, так і в межах зв’язків національної економіки зі світовим господарством у цілому.

Туризм – це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище. Всесвітня рада з туризму і подорожей вказала на наступні характеристики сучасного туризму:

       це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона оборотного капіталу і включаюча такі компоненти як подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці); мешкання (готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування (ресторани, кафе, бари); відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);

       провідний платник податків;

       працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;

       сама прогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.

Туристська індустрія - це сукупність засобів розміщення; транспортних засобів; об'єктів харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного і іншого призначення; організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.

В більш широкому плані туристську індустрію можна визначити як міжгалузевий комплекс, що включає:

- пасажирський транспорт (повітряний, водний, автомобільний, залізничний) з його розгалуженою мережею технічних служб;

- різні спеціалізовані туристські підприємства і підприємства галузей, що не мають яскраво вираженого туристського характеру (зокрема, транспортного машинобудування і автомобілебудування, паливної промисловості, капітального і дорожнього будівництва, місцевої промисловості по виготовленню сувенірів, харчової промисловості, багатьох галузей сільського господарства і т.д.);

- широку сферу послуг, якими користується турист.

Розрізняють наступні види туризму [7, с. 58-63]:

       маршрутно-пізнавальний;

       спортивно-оздоровчий;

       діловий і конгрес-туризм;

       курортний, лікувальний;

       фестивальний;

       мисливський;

       екологічний;

       шоп-туризм;

       релігійний;

       учбовий;

       етнічний і ін.

Ці види туризму можна згрупувати в декілька загальних розділів:

Рекреаційний туризм. Цей вид туризму є для багатьох країн наймасовішою формою. Поїздки іноземних туристів переслідують, перш за все, саме цю мету, причому характерна велика тривалість всієї поїздки, менша кількість міст, що входять в маршрут, і відповідно, велика тривалість перебування в одному місті.

Інша особливість масових поїздок на відпочинок полягає в широкому використанні авіаційного транспорту і, перш за все чартерних перевезень.

Особливо відрізняються від інших видів туризму поїздки з метою лікування. Перш за все, це суто індивідуальний вид поїздок, хоча окремі туристи можуть об'єднуватися туристською фірмою для сумісних перевезень з метою отримання групових знижок на проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування – 24 – 28 днів, тобто значно вище, ніж по інших видах туризму.

Екскурсійний туризм. Для екскурсійного туризму, як і для рекреаційного, характерні поїздки як на індивідуальній, так і на груповій основі. Цей вид туризму включає поїздки з пізнавальною метою.

Отже, при аналізі необхідно виділити по кожній країні категорії населення, що цікавиться пізнавальними поїздками взагалі і в дану країну зокрема, а також ті туристичні організації, які спеціалізуються на такому виді туризму.

Необхідно мати на увазі, що пізнавальні цілі можуть поєднуватися з метою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курорті або під час відпочинку туристи можуть їздити на екскурсії, включаючи навіть відвідини інших міст.

В багатьох країнах характерною особливістю пізнавальних поїздок є тенденція вирушати на великі відстані з відвідинами за одну поїздку великого числа країн і міст. Для цього виду туризму важко виділити який-небудь один вид транспорту, що використовується. Разом із значним об'ємом авіаперевезень, включаючи чартерні, можна відзначити зростаючу популярність туристських поїздок по залізниці, річкових і морських круїзів.

Одним з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Поїздки на автомашинах і автобусах дають великі в порівнянні з іншими видами транспорту можливості познайомитися з країною. В той же час вони мають таку велику специфіку, що їх прийнято виділяти в окремий вид туризму. Необхідно враховувати, що в даному випадку ними займаються тільки спеціалізовані туристські організації і, перш за все автомобільні клуби і асоціації. Велике значення мають фірми, що спеціалізуються на прокаті автомашин. Ще вужче спеціалізація фірм, організуючих поїздки з розміщенням в кемпінгу.

Науковий туризм. Даний вид туризму, що включає поїздки з метою участі в різних конгресах, симпозіумах і нарадах, займає все більше місце в сучасному міжнародному туризмі. За наявними оцінками, учасники подібних міжнародних заходів складають 6 – 7% загальної кількості іноземних тимчасових відвідувачів, і на їх частку доводиться біля 10% валютних надходжень від туризму. Учасники міжнародних заходів в основному використовують авіаційний транспорт.

Діловий туризм. Поїздки з діловою метою розглядаються як одна з найважливіших складових частин сучасного міжнародного туристського обміну. Більш того, цей вид поїздок вважається одним з найперспективніших, оскільки він базується на об'єктивній закономірності подальшого міжнародного розподілу праці. Одним з різновидів ділових поїздок є також поїздки для участі або для відвідин міжнародних і національних виставок і ярмарків. Вельми поширеною формою ділових поїздок є конгреси і наради різних міжнародних організацій. Ще однією формою ділового туризму є поїздки у складі спеціалізованих груп по професіях. З останні роки попит на такі поїздки також постійно зростає.

Етнічний туризм. Цей вид туризму, пов'язаний з відвідинами родичів або місць народження батьків, займає важливе місце в міжнародному туризмі. В цьому край своєрідному виді туризму за останні роки відбуваються певні структурні зміни, що міняють його характер. Різновидом етнічного туризму є прикордонний обмін, що дає для статистики значні цифри кількості тимчасових відвідувачів, але не має такого великого економічного значення.

В той же час при всій різноманітності видів туризму можна прийти до висновку, що самі загальні види туризму, такі як поїздки, з пізнавальною метою, з метою відпочинку або для ділових зустрічей, в основі своєї класифікації повинні мати територіальний принцип і усередині національного ринку ділиться по видах туризму.

              Головним чинником прогресу туризму виступає підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці призводить до збільшення створення матеріальних благ та зменшення витрат часу на їх виробництво. Тобто йде процес зростання абсолютної маси вільного часу в суспільстві.

Як наслідок активізується процес суспільного споживання як в кількісних, так і в часових показниках.

Це призводить до різкої зміни структури споживання. Зменшується питома вага товарної маси з одночасним зростанням частки різних послуг. У народному господарстві це проявляється у вигляді зростання третинного сектору економіки. Одними з головних серед цих послуг виступають туристичні послуги. Це явище можна назвати – “відносне зростання попиту на туристичні послуги”.