Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2012 в 12:44, курсовая работа
Сьогодні розвиток туризму набуває особливого значення. Адже туризм це одна з форм раціонального використання вільного часу, проведення дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів, оздоровлення та лікування населення. Вона стала можливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.
Зростання продуктивності праці супроводжується збільшенням доходів на душу населення. Оскільки частина доходу витрачається на оплату туристичних послуг, то зростає і кількість туристичних послуг, яка може бути оплачена людиною.
Це явище характеризується як “абсолютне зростання попиту на туристичні послуги”. А якщо ще взяти до уваги зростання населення Землі, то можна сказати, що внаслідок прогресу попит на туристичні послуги зростає в “геометричній прогресії”.
Так показано вплив прогресу на споживчу сторону туризму. Тепер слід розглянути вплив розвитку продуктивних сил на його виробничу сторону. Зростання продуктивності праці призводить до концентрації туристичного виробництва, поліпшення якості та розширення номенклатури туристичних послуг з одночасним зменшенням їх вартості.
Також слід вказати й на опосередкований вплив прогресу на туристичне господарство, який здійснюється через розвиток інших галузей, які його обслуговують. Наприклад специфіка туристичних послуг полягає у переміщенні туристів на віддалені території з метою відпочинку, оздоровлення й ознайомлення з природою і культурою, історичними, архітектурними пам’ятками різних місцевостей. Розвиток такої галузі як транспорт призводить до зменшення вартісних і часових витрат на переміщення до туристичного центру з одночасним зменшенням загальної вартості туристичних послуг.
Розвиток продуктивних сил супроводжується збільшенням попиту на туристичні послуги з одночасним зростанням пропозиції. Це призводить до стрімкого розвитку туризму. Оскільки ж зростання продуктивності праці є процес нескінченним, то і розвиток туризму не має межі. На підставі цього можна впевнено твердити, що туристична галузь – це галузь майбутнього.
Туризм виконує рекреаційні функції, які мають глибокий соціально-економічний зміст, сильний регенеративний вплив на суспільство. Адже це здоров’я, а здоров’я – це багатство.
Так само, як майно окремих людей входить до загальнонаціонального багатства, так і їх здоров’я у сумі складає здоров’я нації, яке узагальнено вимірюється середнім віком життя. І якщо держава піклується про здоров’я своїх громадян, то і складова їх власності у національному багатстві велика, і вік їх життя – довгий. Ці дві категорії діалектично взаємозв’язані . статистика свідчить, що бідні рідко бувають здоровими, а багаті значно рідше бувають хворими.
Здоров’я – це і товар. Причому товар не тільки досить цінний, але і унікальний, його можна ні замінити іншим, ні імпортувати. Його можна купувати (зберігати) через рекреаційні послуги, а також продавати (витрачати) день за днем на виробництві за зарплату, яка повинна би компенсувати понесені витрати.
Ось чому підтримання і відновлення (рекреація) повноцінного здоров’я повинно бути предметом особливої турботи держави. Аби людина в умовах ринкової економіки могла нормально користуватися рекреаційними послугами, вона повинна відповідно заробляти. Результативний туризм можливий тільки у багатому суспільстві. І треба сказати, що розвинуті країни досить серйозно займаються вдосконаленням умов і якості відпочинку своїх громадян. Індустрія відпочинку щорічно у світовому масштабі охоплює понад 1,5 млрд. чол.
Туризм став великим виробником валового світового продукту. Якщо 52 роки тому, в 1950 році було здійснено 25 млн. міжнародних туристичних поїздок і в бюджет держав надійшло 2,5 млрд. доларів прибутку, то в 2003 році ці цифри відповідно становили 500 млн. і 304 млрд. у нинішньому році приріст обсягів у сфері туризму очікується на рівні 5,5 %, доля цього сектору економіки у валовому світовому продукті становить 10,5 %. Жодна інша галузь не працює так стабільно і динамічно. Динаміку основних показників розвитку світового туризму показано на діаграмі 1:
Діаграма 1
Динаміка кількості туристичних поїздок та грошових надходжень від туристичної діяльності у світі
*Менеджмент туризма: Экономика ткризма: Учебник.- М.: Финансы и статистика, 2004.-320с.
Саме через туризм багато країн зробили потужний ривок у розвитку економіки. Він позитивно впливає на розв’язання такої актуальної для сьогодення проблеми, як зайнятість населення. При цьому витрати на створення одного робочого місця в туризмі в 20 разів менші, ніж у промисловості
З економічної точки зору особливість туризму полягає в тому, що він породжує нову форму споживчого попиту. Цей попит стосується не лише продукту, а й цілого комплексу товарів та послуг. Зацікавленість країн у розвитку міжнародного туризму можна пояснити тими ж мотивами, що й інтерес до розвитку зовнішньої торгівлі.
Переміщення туристів, що перетинають кордон країни, супроводжується платою в іноземній валюті подібно до того, як і при переміщенні товарів та послуг. Це дуже важливо для тих країн, які стали на шлях розвитку ринкової економіки. Бо ж вони мають дешеву робочу силу, відносно низькі ціни на продукти харчування, а також можуть розвивати виробництво більшості товарів та послуг на місці за мінімальних потреб в імпорті. Саме таким чином досягли успіхів у розвитку туризму Греція, Туреччина, Іспанія, Єгипет та інші країни. Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язано із підвищенням його впливу на розвиток міжнародного стану країни та окремих регіонів, можливістю поповнення валютних надходжень.
Туризм позитивно впливає на процес диверсифікації економіки, оскільки надає певний обсяг робіт для суміжних галузей системи господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки. Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та сфери розваг. Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт, не вивозячи його з країн. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки, природний потенціал залишаються на місці. Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від мандрівки, оздоровитись, здійснити шоп-тури, розширити культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком, реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного спрямування.
Таким чином, соціальне значення туризму полягає у забезпеченні відновлення життєвих сил людини, раціонального використовування вільного часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших груп населення.
Отже, зважаючи на вище перераховані функції які виконує туризм, можна сказати, що він має велике значення і для економіки багатьох країн світу і для кожної людини індивідуально, тому внесок туризму в господарське життя важко переоцінити.
XIX століття можна вважати родоначальником туризму, але це були подорожі для обраних. Саме в той час з'явилася мода на морські купання і першим світовим курортом став Блакитний берег, що належав у той час Італії. Але найвідомішими мандрівниками того часу (їх ще важко назвати туристами) були аристократи, члени королівських прізвищ, що приїжджали на рив'єру в пошуках благодатного клімату (Блакитний берег, Сан-Ремо, Рапалло), знамениті художники, композитори, письменники, артисти, що прагнули в Італію в пошуках натхнення (Капрі, Сорренто, Таормина).
З початком XX століття туризм став невід'ємною частиною сучасного життя.
Індія - одна з ключових країн світу, що розвиваються, центр тяжіння, ядро регіону Південної Азії. Це країна дуже бідного населення і дуже крупного сукупного господарства. Мабуть, жодна з країн світу не є і сьогодні такою спадкоємицею своєї економічної історії, як трьохтисячолітня Індія. Багатства Індії зробили її легендарною у стародавніх персидців і греків, не раз накликали хвилі завойовників з північного сходу. Але всякий раз індостанська цивілізація «переварювала» чергових завойовників. Пережила вона і останнє - англійське нашестя, коли протягом майже двох століть «перлина Британської імперії» відправляла за океан левову частку плодів своєї праці.
Сучасна Індія відрізняється рядом особливостей, що історично склалися, одні з яких гальмують розвиток, інші, навпаки, сприяють йому. До перших, поза сумнівом, відноситься багатоукладність найширшого діапазону, коли сучасні устрої все ще тонуть в морі докапіталістичних устроїв і їх пережитків (громадське користування землею, натуральне споживацьке господарство, касти, залежне ремесло, кабальна аренда і боргова кабала і т. д.). Разом з тим по вазі в господарстві ведучим вже став капіталістичний (у тому числі державно-капіталістичний) устрій. Нині в Індії діють крупні підприємства світового рівня, включаючи приватні.
Основною передумовою, яка має безпосередньо відношення до розвитку та розміщення міжнародного туризму, є рекреаційні ресурси.
Цей вид ресурсів почали вивчати відносно недавно, але вже сьогодні частка рекреаційних ресурсів у ПРП території є досить значною. Для різних видів рекреації (оздоровча, відпочинкова, пізнавальний чи спортивний туризм) використовується велика кількість різноманітних природних об'єктів та їх функцій. Це можуть бути мінеральні джерела, сприятливі кліматичні умови, узбережжя озер і морів, мальовничі ландшафти, заповідники і національні парки, порожисті річки, круті шпилясті вершини.
Використання природних рекреаційних ресурсів залежить від транспортного освоєння території, рівня розвитку інфраструктури. Визначні пам'ятки історії, архітектури, релігії, культури і мистецтва також різко підвищують сукупний рекреаційний потенціал території.
Особливість географічного положення Індії - розташування її в зоні мусонної циркуляції. Сезонність випадання опадів впливає перш за все на умови сільськогосподарської діяльності. Рясні вологою і навіть супроводжувані частими повенями літні (червень—вересень) південно-західні мусони зміняються сухими зимовими північно-східними (березень—травень).
Територіальні відмінності в ступені зволоженості окремих районів досить різкі. В предгірних районах, що зустрічають літні мусони (їх дві гілки: бенгальська і аравійська), - пригімалайська частина Асама, прибережна частина Східної Бенгалії, прибережна низовина біля підніжжя Західних Гат - випадає більше 2000 мм в рік. Рясні осідання і в інших районах Північно-східної Індії і в долині Гангу. На значній частині Деканського плоскогір'я опадів істотно менше - від 500 до 1000 мм. В окремих же районах Північно-західної Індії опадів випадає в рік 250 мм і менш. Тут весь рік переважає континентальне тропічне повітря, що формується над пустелями Західної Азії, і ведення сільського господарства без зрошування в цій частині країни майже неможливе.
Природно-ресурсний потенціал Індії великий і різноманітний. Це перш за все обширні земельні ресурси, у тому числі родючі алювіальні грунти басейнів Гангу, Інду і Брахмапутри. Серед корисних копалин виділяються запаси високоякісного залізняку (близько 18 млрд. т), значні також родовища марганцевої (128 млн. т) і хромової руд (136 млн. т). Є також крупні запаси бокситів, цинку і особливо титана. Світове значення мають ресурси слюди, графіту, барита, берилія.
Індія - друга по населенню країна світу - впритул підійшла до мільярдного рубежу: 16,4% жителів планети, які займають лише 2,4% її жилої суші. Основна маса населення зосереджена в штатах Уттар-Прадеш (140 млн.), Біхар (90 млн.), Махараштра (80 млн.), Західна Бенгалія (60 млн.), північно-східні штати Аруначал Прадеш, Мізорам, Сикким — відносно самі малолюдні (менше 1 млн. чоловік кожний).
Індія - країна найскладнішої етнічної історії і сама багатонаціональна держава світу, що налічує понад 500 етносів. В релігійній структурі населення Індії різко переважають послідовники індуїзму, його сповідують більше 4/5 всіх жителів країни. Друга за величиною конфесійна община країни - мусульмани (більше 1/10 населення). Найменш численні - християни та буддисти.
Природний рух населення в країні відвіку характеризувався дуже високою народжуваністю і багатодітними сім'ями. Але в колоніальній Індії цьому протистояла і дуже висока смертність: хвилі голоду і епідемій, важка експлуатація і відсутність доступної охорони здоров'я робили життя коротким. Завоювання незалежності і швидкі успіхи медицини, поліпшення соціального положення населення змінили картину. І якщо за першу половину поточного сторіччя число жителів Індії виросло всього в півтора разу (з 238 млн. до 361 млн. чоловік), то за неповну другу половину незалежного розвитку воно збільшилося більш ніж в 2,5 рази.
Що стосується сучасної статево-вікової структури Індії, то вона наведена на діаграмі 2
*Джерело: Рашковский Е. Индия: как цивилизация // МЭ и МО, №3 - 2005 с. 66-73
Як свідчить діаграма 1 частка осіб похилого віку Індії становить всього 5%, а осіб віком до 15 років – 38%, тому протягом найближчих років в країні зростатиме частка економічно-активного населення, тобто працездатних осіб у віці 15-65 років.
Трудові ресурси складають приблизно 60- 65% всього населення. Частка повністю безробітних досягає 10%. Дуже велика питома вага частково зайнятих. Маргінальна зайнятість особливо велика в традиційних галузях економіки. В сучасному секторі зайнято 1/10 частину всього населення. В цілому ж галузеву структуру зайнятості населення відображає діаграма 3.