Розвиток сільського зеленого туризму на Івано-Франківщині

Індивідуальна підприємницька  діяльність  фізичної особи є найзручнішим способом створення власного бізнесу на початковому етапі. Це не потребує складання статуту або установчого договору, формування статутного фонду, а отже, й великого статутного капіталу, окремої юридичної адреси, рахунку в банку.

Враховуючи  те, що в умовах загальноекономічної  кризи економічні і соціальні  проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаним.

Позитивний  вплив сільського зеленого туризму  на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу  зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері, але й  у сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа відпочивальників з’являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв’язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.

Важливим результатом  розвитку сільського зеленого туризму  є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства,при чому реалізації на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, що ті сімї,які приймають відпочивальників, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур,фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.

Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури.

Проте досі залишаються  невирішеними питання із впровадження системи підготовки профільних фахівців, навчання і перекваліфікації сільських господарів, незайнятого сільського населення. Зараз в Україні є значна кількість господарів, які працюють без спеціальних навичок, а також кілька професійних тренерів.

Вирішити кадрову  проблему можуть спеціалізовані освітні  заклади. В  Івано-Франківську таких  зараз п’ять. Спеціалісти з туризму  повинні знати не тільки свою вузьку галузь, а й історію рідного краю. Для надання відповідних знань працівникам  необхідно відкрити спеціальності у системі державної та не державної освіти, передбачити формування наукових кадрів, які на високому рівні проводили б науково-дослідні роботи у сфері сільського туризму. В цьому плані є важливим налагодження міжнародної співпраці для підвищення кваліфікації працівників.

Для  ефективного розвитку сільського туризму в Україні необхідно  вирішити завдання:

• розробки нормативно-правової бази цього виду діяльності з урахуванням позитивного досвіду сусідніх європейських держав;
• формування організаційно-господарського механізму його функціонування та державної підтримки;
• організації на державному рівні системи пільгового кредитування сільських господарів, що займаються прийомом та обслуговуванням відпочивальників на селі;
• організаційного забезпечення малого підприємництва;
• підвищення дієвості роботи громадських об’єднань малого підприємництва;
• формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, кредитування малого підприємництва спеціалізованими банківськими установами, мікрокредитування;
• інформаційного, консультативного та кадрового забезпечення;
• створення мережі інформаційно-аналітичних центрів підприємництва;

Створення відповідних  правових, економічних та організаційних умов сприятиме подальшому збільшенню кількості суб’єктів малого підприємництва, зростанню ролі та значення його у національній економіці. [6. c. 178-182]

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ НА ІВАНО-ФРАНКІВЩИНІ.

 

Завдяки мальовничій  ландшафтно-етнографічній строкатості, Івано-Франківщина має сформований  імідж одного з найпопулярніших  туристичних регіонів України. Туристичному руху в області притаманні такі специфічні риси: масовість, активність, молодіжність, помірна цінова політика туробслуговування. Ці риси вигідно вирізняють Івано-Франківщину на туристичному ринку Карпатського регіону.

В Івано-Франківській області  нараховується 147 об’єктів природно-заповідного фонду. Серед них значні за площею гірськолісові резервати «Садки», «Джурджівський», «Княждвірський», «Скит Манявський», найбільший у регіоні Карпатський НПП та «Гуцульщина».

Карпатський НПП створений у 1980 р. на площі 50,3 тис. га. Він є одним з основних рекреаційних районів Карпатського регіону та України. Кліматичні та географічні умови парку сприятливі для відпочинку та оздоровлення. Тут створена потужна матеріально-технічна база рекреаційного обслуговування. Функціонує 5 турбаз, 13 закладів відпочинку, 11 санаторіїв, 6 оздоровчих таборів.

Природними рекреаційними  ресурсами виступають мякий клімат, лісові масиви, водні рекреаційні ресурси, лікувальні мінеральні води, численні природоохоронні об’єкти, історико-культурні пам’ятки. Рельєф території та тривалість снігового покриву сприятливі для розвитку різних видів гірськолижного спорту. В літньо-осінній період відпочиваючим пропонується цікава туристично-екскурсійна програма.

З метою ознайомлення з  природними екосистемами і геологічними та геоморфологічними памятками у парку прокладена широка мережа екотуристичних маршрутів: ботанічний, зоологічний та географічний на г. Брескул(1910 м), ландшафтно на г. Говерлу (2061 м), ботанічний та ландшафтно-географічний на г. Піп Іван (2020 м), загально-краєзнавчий на «Скелі Довбуша» та багато інших.

НПП «Гуцульщина» створений у 2002 р. на площі 32,271 тис. га. На його території розташовані численні туристичні бази, бази відпочинку, санаторії. У забудові рекреаційних споруд використано елементи народної гуцульської архітектури, які органічно поєднуються з ландшафтами, створюючи шедеври архітектурно-паркового мистецтва.

  Для потреб екотуризму адміністрацією парку маркується розгалужена мережа еколого-пізнавальних стежок, серед них найпопулярніші такі: на хребет Брусний, на гори Клифу, Рокиту, Михалків, на хребет Каменистий, в урочище «Дубина».

Державний заповідник «Горгани» створений у 1996 р. на площі  5344,2 га. У заповіднику під охороною знаходяться  унікальні природні ландшафти та екосистеми Довбушанських Горган – найнедоступнішого, найвисокогірнішого й найбільш камянистого хребта Скибових Горган.

Івано-Франківщина характеризується як одна з етнічно найоднорідніших областей України, частка українців становить 94,7% від усього населення. Завдяки цій обставині та периферійному положенню області відносно центрів геополітичної активності Центрально-Східної Європи, на Івано-Франківщині впродовж багатьох століть зберігаються автохтонні традиції народної української культури, у тому числі традиції славнозвісної гостинності українців, обов’язковими елементами якої є щедре частування й шанобливе ставлення до бажань гостя.

У етнографічних районах  краю процвітають різні види художніх народних промислів і ремесел (різьбярство, кушнірство, писанкарство, мосяжництво, кераміка, ткацтво, вишивання, лимарство, боднарство, сироваріння тощо). Колоритний  барвистий одяг, оригінальна музична та пісенна культура гуцулів становлять неабиякий інтерес і є здобутком української та світової культури.

Гуцульський і бойківський архітектурні стилі відзначаються високою естетичністю та гармонійним поєднанням з довкіллям. Деревяні гуцульські й бойківські церкви, гражди, малі архітектурні форми відомі в усьому світі.

Визначним центром гуцульського мистецтва є Косів. І зарубіжні, і вітчизняні туристи вважають за необхідне відвідати знаменитий косівський ярмарок та придбати для себе мистецькі вироби. Популярними серед туристів є Коломия, Верховина, Болехів.

Івано-Франківська область  має пряме залізничне сполучення з центральним та східним регіонами України, що забезпечує домінування в структурі туристичних потоків внутрішніх туристів. Частка іноземних туристів складає 8 – 9%, головним чином через недостатню розрекламованість області на ринку міжнародного туризму.

Івано-Франківщина володіє багатою історико-культурною спадщиною. На її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам’яток історії та культури. Серед них всесвітньо відома церква Св. Пантелеймона під Галичем ( XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом у Рогатині (XVI ст.), Манявський Скит (XVII ст.), дерев’яні гуцульські та бойківські храми.

В області є 5 міст,що згадуються в давньоруських  літописах. Серед них Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач (1213), Коломия (1240). А  найдавнішим є Галич, перша згадка про який датується 898 роком. На базі памяток княжого Галича діє національний заповідник «Давній Галич».

Область має  значну туристично-оздоровчу базу. Понад 100 обєктів (готелі, турбази, санаторії,пансіонати) можуть одночасно прийняти 14 тис. відпочиваючих.

В області 5 курортних  місцевостей, де діють 11 санаторіїв. Для  курортного оздоровлення використовуються кліматичне лікування, мінеральні ванни. Найвідоміші з курортів: низькогірні Косів, Татарів, Яремча, середньогірний Ворохта і бальнеогрязевий передгірний курорт Черче.

          Яремче користується славою туристичної столиці Українських Карпат.

          У 1990-ті рр. як альтернатива туркомплексам  у гірських районах області зявилося понад 20 модерних приватних турбаз з 4 – 5-зірковим рівнем сервісу.

Щорічно Івано-Франківщину  в середньому відвідує 220 тис. туристів, з них  40 – 45 тис. становлять діти. З 1998 р. туристично-екскурсійний поток  стабільно зростає. [1. c. 169-177 ]

 

2.1.Івано-Франківський субрегіон.

 

Внутрішньообласний  розподіл туристичних потоків на Івано-Франківщині зумовлений впливом  природного та етнокультурного чинників. За особливостями рельєфу, ландшафтними й етнокультурними характеристиками на території Івано-Франківщини виділяють дві рекреаційно-туристичні зони:

1.Гірську (по орографічній осі Карпат межує із Закарпаттям і Буковиною), що включає в себе Долинський, Рожнятівський, Богородчанський, Наддвірнянський, Верховинський і Косівський адміністративні райони.

2.Передгірно-долинну (межує з Львівщиною, Поділлям та Буковиною), що об’єднує економічно розвинутіші Рогатинський,Калуський, Галицький, Тисменицький, Тлумацький, Городенківський, Коломийський і Снятинський адміністративні райони.

Центральне  місце в туристичному комплексі  Івано-Франківської області має стаціонарна рекреація, що ґрунтується на загальнооздоровчій кліматотерапії в екологічно чистому середовищі Карпатського середньогіря, та активний гірський туризм.

В межах гірської рекреаційно-туристичної зони Івано-Франківщини виділяємо три різні туристичні райони:Осмолодсько-Болехівський, Ворохтинсько-Яремчанський і Верховинсько-Косівський райони.

 

 

Осмолодсько-Болехівський туристичний район – це один з потенційно найперспективніших районів туристичного освоєння Українських Карпат. Район межує з найбільшими бальнеологічними курортами заходу України (Трускавець, Моршин), а також з найпопулярнішими в регіоні гірськотуристичними центрами Львівщини ( Славське, Сколе) і Закарпаття ( Воловець, Міжгір’я), межує з мальовничими національними природними парками «Сколівські Бескиди» і «Синевир». У цьому районі функціонують такі основні центри туризму, як:

• Болехів – одна з колоритних етнографічних «столиць» Бойківщини. Місцевий турпродукт повністю зорієнтований на обслуговування масових екскурсійних потоків з курортів сусідньої Львівщини. Екскурсантам пропонується відвідати музей та храми Болехова, паломницький тур у с.Гошів(побувати у середньовічному монастирі XVI ст. на Ясній горі), екскурсійний тур у с.Бубнище (відвідання високоатракційної природно-історичної пам’ятки «Скелі Довбуша» (своєрідний карпатський «Стоунхендж») –масив скель-останців зі штучними печерами, в яких здійснювалися язичницькі культи древніх культур, починаючи з доби неоліту).
• Новий Мізунь – агрорекраційна зона на базі родовища мінеральних вод, що обслуговує внутрішньо обласні рекреаційні потоки.
• Осмолода – потенційно  найпривабливіший центр пригодницького гірського туризму в Карпатському регіоні. Довкола селища на десятки кілометрів майже відсутні інші раселені пункти ( крім малих, хутірного типу). Залісненість території понад 98%. Природні передумови унікально сприятливі для формування поза конкурентного на ринку Європи гірськотуристичного продукту:

- пригодницько-екстремального експедиційного туризму з набором елементів «школи виживання» гребенями важкопрохідних карпатських хребтів Красношир, Хом, Аршиця, Матахів (г.Сивуля, 1818 м), Горган;

- карпатської  робінзонади в повній ізоляції  від селищно-дорожної інфраструктури;

- елітарного  ліцензованого мисливського туризму;

- екстремального  сплаву бурхливими карпатськими ріками Лімниця, Свіча, Мизунка.

• Манявський водоспад – розташований вище Манявського монастиря, у гірській ущелині. Потрапити туди досить важко, його висота близько 20 м, вода спадає кількома каскадами. Біля підніжжя водоспаду – невелике дрібне озерце, в якому при бажанні можна було б викупатися.

Ворохтинсько-Яремчанський туристичний район  -  це туристична «столиця» Українських Карпат, що приваблює в середньому 14 – 17% сумарного туристичного потоку в Карпатські гори. У районі  сконцентровано понад 2/3 гірських туркомплексів Івано-Франківщини. На їх основі формується цілий спектр конкурентних туропродуктів, що поєднують від 2 до 5 видів гірського туризму.