Розвиток сільського зеленого туризму на Івано-Франківщині

Основою туристичної  спеціалізації цього району  є  стаціонарна рекреація в екологічно чистому гірському середовищі. Цей турпродукт реалізується у численних туркомплексах та пансіонатах готельного типу з середнім і високим рівнями комфортабельності та сервісу на таких бальнеокліматичних курортах альпійського типу: Яремча, Микуличин, Яблуниця, Ворохта.

Туркомплекси  і агропансіонати району пропонують широкий спектр сервісного обслуговування, що включає в себе багатонаціональну  кухню, фітобари з коктейлями з карпатських трав, басейн, сауну, солярій, конгрес-зал, обмін валют, інтернет-зв'язок, супутникове телебачення, прокат гірського спорядження.

Стаціонарна рекреація  в літньо-осінній період урізноманітнюється насиченою туристично-екскурсійноюпрограмою. На вибір клієнта пропонується до двох десятків різноманітних туристичних походів та екскурсій. Найбільшою популярністю серед гостей Карпатського НПП користуються:

1.комбіновані  автобусно-пішохідні екскурсії

2.пішохідні  походи

3.водний сплав  р. Прутом на байдарках, каное, плотах.

Сільський зелений туризм має високий рівень комфорту, який поєднується з домашньою гостинністю сільських родин краю та незабутнім етнографічним колоритом відпочинку в гуцульському селі. Серед основних переваг відпочинку у  Карпатському НПП є можливість безперешкодного збору лікарських трав, ягід і грибів у довколишніх лісах, рибальства, набуття навиків власноручного приготування карпатських страв з домашньої сировини, посильну фізичну працю й опанування сільських ремесел (навичок сінокосіння, заготівлі дров, розкладання гуцульської ватри, теслярства тощо). Висококонкурентним потенційним турпродуктом є кінний туризм як початкового рівня складності, так і ускладненими гірськими стежками з елементами робінзонади й екстріму.

Верховинсько-Косівський туристичний район – другий за популярністю й масовістю потоків туристичний район Івано-Франківщини. Район об’єднує два  великі туристичні центри: Косів і Верховину («столиця» етнографічного краю Гуцульщини). Основною  рисою спеціалізації цього району є етнографічний туризм.

Місцевий турпродукт включає в себе такі складові: ознайомлення з традиційною архітектурою та укладом гуцульського життя, екскурсію у найвідоміший у Карпатському регіоні Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського, екскурсії в мальовничі гуцульські поселення Верховину, Косів, Космач, Криворівню з відвідуванням краєзнавчих музеїв, шопінг на славнозвісному Косівському ярмарку виробів майстрів художніх промислів.

Інноваційною  «родзинкою» етнографічного тур  продукту останні роки стали порівняно  недорогі авіа подорожі над гуцульськими Карпатами на спортивних літаках приватної косовської фірми.

Стаціонарний  рекреаційний тур продукт пропонує бальнеологічно-кліматичний курорт альпійського типу Шешори.

Високо конкурентний тур продукт репрезентує на ринку  асоціація агроосель району і Верховини зокрема. Крім стандартного набору послуг сільського зеленого туризму, гостям агроосель пропонується повністю «зануритися» у колоритний світ гуцульського побуту з активною участю  туристів у старожитніх обрядах та народно-релігійних святкуваннях із щедрим частуванням і забавами.

У зимовий період на базі спортивно-туристичних комплексів і приватних агроосель етнографічний туризм у Верховині поєднується з гірськолижним

Серед екотуристичних маршрутів незмінно популярною залишається  екологічна стежка ущелиною р. Чорний Черемош між хребтами Чорногори  і Гриняв до с. Буркут.

Передгірно-долинна  туристична зона Івано-Франківщини не настільки популярна на туристичному ринку Карпатського регіону, в основному через недостатню розрекламованість тур продукту. За географічним принципом у цій зоні виділяють два туристичні райони, що пропонують конкретний тур продукт: Рогатинсько-Галицький і Снятинсько-Коломийський.

Пріоритетну роль  у структурі тур продукту обох районів відіграє історико-культурний туризм. Популярними історико-культурними туристичними центрами передгірної  Івано-Франківщини є Галич, Рогатин, Нижнів, Тлумач і Снятин.

Прикарпаття на внутрішній і міжнародний туристичний  ринок активно просуває фестивальний тур продукт. Який в останні роки відзначається дедалі більшою масовістю  і популярністю. Лідером у цьому є Івано-Франківськ – найчистіше, найупорядкованіше місто Карпатського регіону з історичною забудовою доби ренесансу та багатьма визначними архітектурними атракціями. Щорічно Івано-Франківськ збирає туристів з усієї України та зарубіжжя на Різдвяний парад вертепів (7 – 14 січня), та травневий музичний фестиваль «Прикарпатська весна».

Не менш популярним центром  етнографічно-фестивального туризму в Карпатському регіоні є древнє місто Коломия. Серед всесвітньо відомих атракцій міста – Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського, Музей писанки, а також міська ратуша, інші архітектурні пам’ятки. Щороку Коломия організовує престижний міжнародний слов’янський фольклорний фестиваль «Коломийка» з багатоденною виставкою-ярмарком виробів майстрів карпатських художніх промислів. Не менш популярними серед туристів стали молодіжні «Коломийські забави» з оригінальними театралізованими гуляннями й фольклорними шоу-програмами.

Щодо форм тур  обслуговування, то на Івано-Франківщині  поряд з подальшим розвитком модерних тур комплексів місткістю від 20 до 500 осіб чи не найдинамічніше серед областей України розвивається сільський зелений туризм. Завдяки цьому на національному і міжнародних туристичних ринках регіон має міцні позиції щодо ексклюзивних відпочинкових турів у малих карпатських селах із етнографічно самобутнім бойківським, покутським та гуцульським колоритом. [1. c. 230-238]

 

2.2.Стан розвитку зеленого туризму на Івано-Франківщині.

 

 

Сільський, зелений туризм – це вид туризму, що передбачає відпочинок у сільській, курортній чи природоохоронній місцевості з використанням належно облаштованих приватних садиб чи інших закладів розміщення.

В Івано-Франківській області він є одним із найперспективніших видів відпочинку, оскільки область  володіє унікальними природничо рекреаційними ресурсами, а 57,4% її населення проживає на території сіл. Існують проблеми зайнятості сільського населення та збуту сільськогосподарської продукції, дві третини якої виробляється в особистих селянських та фермерських господарствах.

Сільський, зелений туризм:

1.  Сприяє  вирішенню основних соціально-економічних проблем села:

- зайнятість сільського населення, у першу чергу жінок;

- зростання доходів та підвищення життєвого рівня сільських жителів при відносно невеликих фінансових затратах;

- покращення благоустрою садиб та сіл, розвиток інженерної та соціальної інфраструктури;

- розширення асортименту присадибного господарства;

- реалізація на місці продукції особистого підсобного господарства як готових продуктів харчування;

-стимулювання охорони місцевих пам’яток, збереження місцевих звичаїв, фольклору, народних промислів;

-підвищення культурно-освітнього рівня сільського населення тощо.

2. Може бути джерелом поповнення місцевих бюджетів додатковими надходженнями, коли набере масового характеру.
3. Не вимагає значних інвестицій і використовує переважно приватні джерела капіталу. Капіталовкладення швидко окуповуються.

4. Розвантажує найбільш популярні туристичні центри, зменшуючи негативні екологічні наслідки надто інтенсивної туристичної діяльності.

Саме завдяки використанню такої  форми відпочинку багато країн Західної Європи зробили вагомий крок у розвитку економіки сільської місцевості.

Початок розвитку сільського, зеленого туризму закладений у 1998 році з часу заснування Івано-Франківської обласної організації Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

Кількість садиб Богородчанського району станом на 01.10.2009 року становить 1, Верховинського – 127, Долинського – 26, Коломийського – 5      ( див. табл.1).

 

 

 

Таблиця 1.

Кількість садиб сільського  туризму Івано-Франківської області станом на 01.10.2009

№ п/п	Район, місто	Кількість садиб
	Богородчаський	1
	Верховинський	127
	Долинський	26
	Коломийський	5
	Косівський	52
	Яремчанська міська рада	400
	Надвірнянський	11
	Рожнятівський	14
	Рогатинський	3
	Снятинський	1
	Тлумацький	4
	Всього	644

 

Найбільший позитивний досвід у  цій сфері має Яремчанська  міська рада. Його доцільно використати в окремих районах Івано-Франківщини, для вирішення проблем у сільському туризмі, легалізації в цьому виді діяльності, створення більш широкого спектру та якості туристичних послуг.[10.]

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ.

 

У багатьох країна Європи зелений сільський туризм – потужна галузь туристичного бізнесу, яка має власне нормативно-правове  забезпечення, форми функціонування, цілу низку урядових та громадських організацій, які забезпечують підтримку вище названого бізнесу. В кожній країні є свої особливості правової бази даного виду діяльності, склалися певні традиції, підходи, сформувалися специфічна ринкова інфраструктура. Надзвичайно цікавим є досвід Австралії, США, країн Прибалтики та Скандинавії.

Однією з  відмінностей шведської моделі є високий рівень розвитку та досконалість професійного самоврядування у сфері сільського туризму. Прийом відпочивальників у сільській місцевості господарями сільських садиб здійснюється у рамках спеціальної Програми «Сільське поселення». Для вступу до неї садиба та господарі повинні відповідати певним вимогам. Дозвіл на прийом відпочивальників надається після проведення інспекцій компетентними особами Програми, відповідно до власних правил інспектування. Господар зобов’язаний запропонувати гостеві заповнити гостьову анкету, яка передається до центральної канцелярії або до регіональної структури Програми. Крім того, господар зобов’язаний надсилати до Програми статистичні дані про кількість людина-днів, проведених у його садибі гостями. Сільському підприємству видається марка сільського поселення і його логотип. Це є підтвердженням того, що підприємство пройшло перевірку якості, що запрошеній особі буде надано гостинний і якісний прийом. Кожна садиба має свої характерні риси і привабливість. Садиби, які беруть участь у Програмі «Сільського поселення» повинні продемонструвати гарне довкілля і порядок. Як саме житло, так і дворові будівлі повинні утримуватися у справному і доглянутому стані. Визначаються також умови харчування, вимоги до продуктів, процедура харчування.

Останнім часом  дуже активну увагу сконцентрували на розвитку сільського  зеленого туризму в Румунії. Практично в кожному селі там є осередки, агрооселі, які приймають не тільки вітчизняних, а й туристів з Італії, інших країн Західної Європи.

У Польщі традиційно використовується словосполучення «господарська гостинність». На цей вид діяльності селян не поширюється закон, що регулює господарську діяльність. Тобто вони мають право вести повноцінне господарювання, але при цьому не бути обтяженими зобов’язаннями, які покладаються законодавством на решту підприємців. Тому грошові винагороди за такі послуги не підлягають обкладанню податком на додану вартість. Законодавство також передбачає звільнення отриманих доходів і від податку на доходи фізичних осіб. Господарі, на відмінну від підприємців, звільненні від обов’язку реєстрації своєї діяльності в органах місцевої влади.

Законодавство Угорщини також не має спеціального визначення сільського туризму. В Угорщині традиційно вживаються словосполучення «сільська хутірська гостинність», «сільський туризм», «сільський аграрний туризм» тощо. Причина в тому, що ця діяльність вважається різновидом робіт і послуг, які традиційно надаються сільськими господарями у процесі газдування у своїх сімейних господарствах на базі садиб. Тому загальні правила, які стосуються діяльності у сфері сільського туризму, визначені у нормативних актах щодо ведення сімейних господарств, без встановлення будь-яких додаткових обов’язків або обмежень у господарській діяльності для тих, хто займається і цією діяльністю.

У Латвії з 1994 р. функціонує асоціація сільського туризму. У сільській місцевості та малих містах Латвії діє «Зелений сертифікат», за яким місця розміщення туристів класифікуються на: «сільський будинок», «котедж для канікул», «будинок для гостей» та «кемпінг». Такими послугами користуються понад 12 тис. туристів, із них 80% громадяни Латвії, 20% - іноземні туристи.[6. c. 178-182]

 

ВИСНОВОК

 

Сільський туризм  в Україні набуває поширення  як в курортних регіонах, так і в більшості областей країни. Тому є потреба поєднати наявні соціально-економічні передумови, ініціативу жителів сільських територій та громадських організацій та місцевих органів влади щодо стимулювання розвитку відпочинку на селі.

На Івано-Франківщині  сьогодні відбувається структурна перебудова економіки, основним завданням якої є виявлення та реалізація тих напрямів соціально-економічного розвитку регіону, в стислі терміни, використовуючи геополітичне та географічне розташування, інфраструктурне облаштування, наявний природно-ресурсний та трудовий потенціал, дозволяє якісно змінити життя мешканців краю.

Одним з таких  стратегічних напрямів є туризм. За підрахунками статистичних відділів, вже в 2010 р. туристична діяльність в Івано-Франківській області суттєво впливатиме на економіку регіону та вирішення таких соціальних проблем, як зайнятість, оздоровлення, підвищення рівня життя. Особливо гостро ця проблема стоїть в сільських районах області, зокрема в гірських, і тому саме тут важливу роль повинен відіграти сільський туризм.

Сьогодні в  області формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної  форми відпочинку на селі з широкою  можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Сільський зелений туризм у більшості розглядається як невід’ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем.

Івано-Франківська  область володіє сприятливими умовами  для розвитку туристичної діяльності. Цьому сприяє вигідне географічне положення, наявність об’єктів природи, історії, культури. Наявність рекреаційного та соціального потенціалів дозволяє пропонувати споживачам різні види відпочинку, задовольняти смаки українських та іноземних. Особливе місце в системі туризму становить мережа санаторно-курортних та туристично-рекреаційних закладів в Івано-Франківській області, яка нараховує 171 об’єктів, серед яких 36 санаторіїв та санаторіїв-профілакторіїв, 87 туристичних баз та баз відпочинку.