Аналіз політичної структуризації Луганського регіону

Профспілки також акцентують увагу на  проблемах працівників вугільної промисловості.  
Вугільновидобувна галузь залишається національним лідером за кількістю і гостротою соціально-економічних проблем. Луганська область посідає друге місце (після Донецької) за кількістю порушень трудових прав працівників шахт серед регіонів України.  
Загалом, можна окреслити наступні найбільш гострі проблеми вуглевидобувної галузі, які вимагають нагального вирішення. 
По-перше, в гірничій галузі існує одна із найбільших у країні заборгованість із виплати зарплати. 
По-друге, спостерігається системне цілковите або часткове невиконання законів України «Про підвищення престижності шахтарської праці», «Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати», про «Державний бюджет України на 2010 рік», домовленостей за Генеральною і Галузевою угодами, колективних договорів щодо дотримання техніки безпеки, соціально-економічного забезпечення працівників, своєчасного введення тарифних ставок і посадових окладів, що розраховуються на підставі законодавчо визначеної мінімальної зарплати тощо. 
По-третє, застаріла система нарахування зарплати. На українських шахтах діє стара радянська – відрядно-преміальна – схема нарахування зарплати, за якої можна працювати і день, і ніч, але так і не виконати плану і одержати зарплату в 2 рази меншу, ніж належить за законом. Крім того, ця система не дозволяє враховувати вимушені простої гірників, пов’язані з викидами газу, обвалами та іншими аварійними ситуаціями на шахті.  
По-четверте, неефективна система охорони праці на українських шахтах, де аварійність до сьогодні залишається найвищою у Європі.  
По-п’яте, висока собівартість продукції та тісно пов’язана з нею хронічна дотаційність галузі, які посилюються в умовах зростання цін на енергоносії, водопостачання, паливно-мастильні матеріали, обладнання, інші допоміжні матеріально-технічні цінності. 
По-шосте, неефективний і часто глибоко непрофесійний та злочинно орієнтований менеджмент вуглевидобувних підприємств.

Враховуючи  економічний потенціал області, екологія Луганщини перебуває у край несприятливому стані.

Луганщина –  один з найбільш несприятливих за екологічних умов регіонів України. На території області розташовано  біля 1500 підприємств та установ вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної, нафтохімічної енергетичної промисловостей. Хоча їх частка у загальній кількості підприємств, що мають вплив на повітряний басейн порівняно незначна (11%), ними викидається близько 80% обсягу забруднюючих речовин. Окремі населені пункти Луганщини входять до реєстру міст України з найбільшим рівнем забруднення атмосфери, перевищуючи санітарні норми в 3-50 разів.

 
Судово-правовий захист громадянських  і політичних прав та свобод

 
 Всього у Луганській області  створено 14 міських рад, 17 районних рад, 4 – районних у містах, 23 ради – у містах районного значення, 89 селищних рад та 206 сільських рад, де громадяни можуть відстоювати свої права.

Великий досвід такої  діяльності в Луганській області  накопичено двома громадськими організаціями - Луганським обласним відділенням  ВГО "Комітет виборців України" та громадською організацією "Комітет захисту конституційних прав громадян".

Оцінка соціальної сфери регіону

 
 Існують кілька специфічних для  Луганщини рис, які суттєво впливають  на рівень забезпеченості населення  соціальними послугами. Найбільш суттєвою серед них є реструктуризація вугільної галузі.  

У попередні роки в  області в рамках цієї програми були закриті 37 шахт, через що втратили роботу 34 тис. чол. І якщо на компенсаційні  виплати шахтарям гроші з бюджету  були знайдені, то на вирішення інших проблем, пов'язаних с реструктуризацією, - ні. А це не тільки проблема зайнятості. Шахти закривалися передовсім в окремо розташованих шахтарських селищах, де вони виконували не тільки господарські, але й численні соціальні функції. Ці функції компенсовані не були. 
 Чисельність економічно активного населення в області щорічно скорочується - відповідно до негативних демографічних чинників. Кількість безробітних сягнула 78 тис. чол., що становить 7,9% від чисельності економічно активного населення. 55% безробітних - це жінки, рівень безробіття серед чоловіків складає 12,9%, а серед жінок - 13,7%. Та найвищий рівень безробіття сьогодні фіксується серед молоді віком від 20 до 29 років - 18,6%. За цього рівень безробіття у містах вищий (14%), ніж у селах (8%). 

Оцінка діяльності ЗМІ регіону

 
 Сьогодні в Луганській області  зареєстровано 344 періодичні друковані  видання, 214 з яких виходять регулярно  загальним накладом 2 млн. примірників. Щорічно в регіоні реєструються 40 видань, але лише третина таких  видань є працездатними. За інформацією облдержадміністрації, в області випускаються 324 газети, 17 журналів і 3 збірники. 36 видань виходять українською мовою, 72 - російською, 236 - обома мовами. За тематичною спрямованістю серед з регулярних видань налічується 42 інформаційних видання, 38 рекламних, 36 видань промислових підприємств і організацій, 31 видання органів влади, 22 - для дозвілля, по 15 партійних, релігійних та видань для дітей і юнацтва. Найбільшою є група загальнополітичних видань, які складають майже третину. Органами влади засновані 43 видання, комерційними структурами - 74, громадськими організаціями - 23, творчими союзами - 20, політичними партіями - 15, фізичними особами - 39. 
Найпопулярнішими газетами Луганщини є:

• «RеZона́нс» (укр. Відголос) — суспільно-політичний тижневик Луганська. Виходить з лютого 2007 року
• «Вести региона» (укр. Звістки з реґіону) — обласна суспільно-політична газета. Вихордить від 21 травня 2001 року.
• «Вечерний Луганск» (укр. Вечірній Луганськ) — луганський обласний суспільно-політичний тижневик. Розповсюджується по всій території Луганської області. Виходить щотижня від 27 квітня 2005 року
• «Жизнь Луганска» (укр. Життя Луганська) — видання територіальної громади Луганська. Виходить з листопада 1990 року один раз на тиждень.
• «Життя́ регіо́ну» (рос. Жизнь регионов) — Луганська обласна партійна газета обласної організації Партії регіонів, видається від 19 січня 2006 року.
• «Луганська правда» (рос. Луганская правда) — масова суспільно-політична газета. Виходить з червні 1917 року три рази на тиждень. Реєстраційне свідоцтво отримала 2001 року.
• «На́ша газе́та» (укр. Наша газета) — суспільно-політична газета Луганської обласної ради. Виходить з січня 1991 року три рази на тиждень.
• «Реа́льная газе́та "И́жица"» (рос. Реальна газета "Іжиця") — луганський обласний суспільно-політичний тижневик. Розповсюджується на всій території Луганської області. Виходить щосереди від 10 січня 2006 року.
• «ХХІ век» (укр. ХХІ вік) — Луганська обласна суспільно-політична газета, яка заснована у березні 1996 року. Розповсюджується територією Луганської області. Виходить 2 рази на тиждень.
• «Экспресс-новости» (рос. Експрес-новини) — регіональна щотижнева газета Луганська. Виходить з червня 1999 року один раз на тиждень.
• Близько 80% преси видається на російській мові, і лише окремі видання дублюються на українській мові.

В області діють 50 телерадіоорганізацій. Найбільш активно працюють з власними програмними продуктами Луганська  обласна державна телерадіокомпанія, обласне об'єднання "Луганське  кабельне телебачення", сєвєродонецька ТРК "СТВ", ровеньківська "РТВ", лисичанський "Акцент" і алчевська "Піраміда".  
 У 2001 році у складі ЛОД ТРК створена телекомпанія ЛОТ, для розвитку якої з обласного бюджету виділено 2137 тис. грн. на придбання і монтаж сучасного обладнання. Нині обласний канал можуть приймати понад 1,5 млн. жителів області.

Розвиток третього сектора

 
 На 1 січня 2009 року в області була легалізована 2441 громадська організація, 807 із яких - регіональні й місцеві  осередки. За напрямком діяльності серед цих НДО нараховується 523 оздоровчих та спортивних об'єднання, 345 об'єднань ветеранів та інвалідів, 235 - професійної спрямованості, 210 молодіжних, 202 освітніх й культурно-виховних, 166 жіночих, 158 дитячих, 42 національних, 40 чорнобильських, 28 екологічних організацій, 20 творчих об'єднань, 17 громадських рухів, 5 товариств охорони пам'ятників історії та культури та 450 інших структур. 
 На відміну від організацій політичних партій формальні кількісні характеристики НДО достатньо сталі, 2009 року їх кількість зросла на 244 одиниці, припинило свою діяльність 20 організацій. 

Попри значну формальну  залученість громадян до громадської  діяльності через НДО не можна  не виділити кілька негативних тенденцій  у розвитку сектора. Це, по-перше, поглиблення  меркантильної складової, адже значна кількість організацій створюються не заради реалізації світоглядних, професійних, дозвільних чи інших особистих потреб своїх членів, а заради отримання грантів, переважно закордонних, чи для "розкрутки" перед майбутніми виборами, по-друге, експансія владних кіл, які сприяють чи навіть ініціюють створення нових підконтрольних владі громадських організацій для досягнення короткочасних політичних або й навіть фінансових результатів (отримання тих же закордонних грантів), по-третє, експансія політичних партій, які створюють молодіжні, жіночі, екологічні, правозахисні та інші НДО з метою розширення партійного впливу. 
також Головним управлінням юстиції у Луганській області зареєстровано 49 третейських суддів та 205 благодійних організацій.

 
Органи самоорганізації  населення

 
 Нині в області відбувається поступовий процес перереєстрації ОСН  та переобрання їхніх керівників, хоч установлені законом "Про  органи самоорганізації населення" терміни і процедури перереєстрації не дотримуються Негативними тенденціями в процесі розбудови мережі ОСН є переважно адміністративний шлях їх розбудови за вкрай низької участі у цьому громадян (кількість ОСН нової формації, що створюються за ініціативою самих громадян, є незначною), та завелика активність принаймні двох політичних партій - СДПУ(о) та УНР, які прагнуть створювати ОСН силами своїх активістів, що має на меті задоволення партійних інтересів. Після останніх довиборів депутата Луганської міськради у лютому, коли було успішно використано ресурс ОСН кварталу Сонячний, остання тенденція має зрости. 

Обидві ці тенденції, на жаль, не пов'язані зі свідомим об'єднанням громадян для вирішення нагальних  проблем тієї території, на якій вони проживають. 
  
Аналіз міжсекторної співпраці

 
 Співпраця між владою і організаціями  третього сектора, на жаль, здійснюється переважно на не функціональній основі. Органи влади, як правило, із упередженням ставляться до місії НДО, не залучають  їх, по суті, до своєї діяльності на стадії підготовки чи прийняття рішень.  

Для цього існують  і суб'єктивні (чиновники вважають, що громадські організації ні на що не здатні, вони лише заважають і  забирають час), й об'єктивні чинники (дійсно дуже низький професійний рівень і зайва амбітність лідерів ГО). Воднораз ситуація з інформуванням громадян про діяльність влади, у т. ч. про прийняті рішення, поступово покращується  

Суттєвою тенденцією останніх часів є виникнення феномена псевдоміжсекторної співпраці, коли органами влади створюються громадські організації чи благодійні фонди, які є недержавними лише за статутом.

Найбільш комфортно  влада почуває себе в побудові стосунків не з функціональними  НДО, місією яких є вплив на суспільство, але з представницькими - ветеранськими, жіночими, молодіжними тощо. Через такі організації й здійснюється передання частини повноважень соціального спрямування. 
 Міжсекторна співпраця між бізнесовими колами і НДО не розвинена, оскільки не має достатньої мотивувальної бази, й обмежується найчастіше допомогою на рівні звичайного благодійництва на підставі дружніх стосунків керівників. 
  
Діяльність профспілок

 
 Профспілки на Луганщині - найчисельніший за кількістю організацій  і їх членів тип організацій третього сектора. На 1 січня 2009 року в області було зареєстровано 2465 профспілок, серед них 2290 осередків. Переважна більшість профспілок належить до мережі Федерації профспілок Луганської області, яка є правонаступницею радянських профспілок. Діяльність ФПЛО включає підписання трьохсторонньої угоди з керівництвом ОДА.  
 Рівень централізації профспілок в області високий, роль альтернативних профоб'єднань - "Наше право", Конфедерації незалежних профспілок, Незалежних профспілок гірників тощо - незначна. 
  
Стан забезпечення прав національних меншин і народів 
  
У регіоні відсутні суттєві конфлікти національного змісту, політика регіональної влади в цьому сенсі достатньо виважена й розумна, порушень національних прав місцеві правозахисні центри не фіксують. 
 Задоволення культурно-національних інтересів прав національних меншин забезпечують 42 організації на зразок національно-культурних об'єднань, які об'єднують етнічних вірмен, німців, грузин, поляків тощо. Забезпечені і їхні релігійні права. Наприклад, вірменське товариство "Крунк" будує в Луганську вірменську церкву, тут же споруджується мечеть. 
 Проте окремі політичні сили використовують націоналістичні гасла різних напрямків для досягнення суто політичних цілей, найчастіше напередодні виборчих кампаній. 
  
Загальні висновки та перспективи розвитку регіону