Архівна справа в період Великої Вітчизняної війни: історія евакуації та реевакуації архівних установ

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ІНСТИТУТ  ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ 

Кафедра документальних комунікацій 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Архівознавство»

на тему:

«Архівна справа в період Великої Вітчизняної війни: історія евакуації та реевакуації архівних установ» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

                                     студентка ІІ курсу

                                     денної форми навчання

                                     групи ДФ-18

                                     Вавілова Л. І.

                                     Перевірила:

                                     старший викладач

                                     Кошеварова. Н. Г. 
 

Київ  – 2010

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………3

І. Евакувація архівний зібрань на Схід…………………….7

ІІ. Архівна справа в Західній Україні……………………..11

ІІІ. Розвиток архівної справи окупованої України……….19

ІV. Реевакуація та відбудова архівних установ на Україні………………………………………………………26

Висновки……………………………………………………34

Список використаних джерел……………………………..36 

 

     Вступ

     Актуальність  теми курсової роботи. Нині, коли висвітлюється багато "білих плям" в історії, насамперед ХХ століття, період Другої світової війни і, передусім окупації українських земель, залишається схематичним і заповненим ідеологічними штампами. Сьогодні ми намагаємося осмислити масштаби культурної катастрофи, яку спричинила Друга світова війна. Втрати історико-культурних цінностей — один із найтрагічніших наслідків цієї страшенної сторінки в історії людства.

     Одна  з найскладніших — проблема пошуку об'єктивної достовірної інформації про долю українських культурних цінностей під час війни. Вже  перші підступи до неї виявили, що за тоталітарного режиму замість  грунтовного дослідження всіх аспектів проблеми міцно вкорінилася практика декларативно-пропагандистської експлуатації освячених політичним керівництвом колишнього СРСР ідеологічних штампів. Парадоксально, але факт, що жодна з кампаній по обліку збитків, завданих архівам, музеям, бібліотекам колишнього Радянського Союзу під час війни, в тому числі і відповідним закладам України, які розпочиналися у воєнні роки і в повоєнний період, так і не була доведена до логічного закінчення. Зібрані матеріали в кращому випадку ставали надбанням архівних сховищ. Як наслідок, переважна більшість установ культури, які постраждали у війні, досі не мають реєстрів втрачених цінностей.

     Вивчення  й узагальнення втрати історико-культурних цінностей України важливе й  тому, що розбудова держави, завдання духовного відродження України, визначення перспектив в усіх галузях національної культури, дальший розвиток демократизму, національної свідомості вимагають цілеспрямованої праці у сфері розшуку та повернення культурних цінностей для передачі їх законним господарям.

     Розробленість теми:

     Курсова робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено  досліджувану тему.

     Серед опрацьованих джерел слід виділити наукові  роботи таких учених як Вислобокова К. А. [3], Врадия Н. Ф. [4], Глинского М. [5], Дацкова І. [6,7,8,9,10,11,12], Дубровіної Л. А., Малолєтова Н.І. [13,18], Копылова О. Н. [16], Купчинський О. А. [17], Мітюкова О. Г. [20,21], Павлюка П. [23], а також праці Вайнбаума О. Т., Замкового П. П.  [2], Кенеді П.,                      Боряк Г.[14], Коваль М. [15], Максакової Л. В [19], Цаплин В. В. [24], які надають повноцінну інформацію про долю українських цінностей в період Великої Вітчизняної війни.  При написанні курсової роботи використовувалися довідкові видання [1, 22].

       Мета полягає в тому, щоб на підставі неупередженого аналізу тогочасних дій з'ясувати та виділити низку чинників, які спричинили втрату архівних, музейних і бібліотечних фондів України, вивчити механізми вилучення та шляхи міграції культурних цінностей, встановити місця їх перебування, узагальнити й окреслити масштаби завданих збитків.

     Для досягнення поставленої  мети визначені такі завдання:

     — охарактеризувати загибель культурного надбання України внаслідок ворожого бомбардування в перші дні війни;

     — з'ясувати долю історичних і культурних цінностей, що були втрачені під час евакуації до східних районів Радянського Союзу та розкрадені в місцях зберігання;

     — проаналізувати здійснення нацистської політики в галузі культурних цінностей на окупованій території;

     — подати інформацію про культурні та матеріальні скарби, вивезені союзниками німецької армії;

     — розкрити масштаби втрат історико-культурних цінностей за період німецької окупації.

     Предметом дослідження є комплекс документальних матеріалів, який містить відомості про евакуацію українських архівів, музеїв і бібліотек в тилові райони СРСР та їх подальшу долю, а також стан культурних установ під час окупації, діяльність різноманітних установ в цій галузі, обставини знищення та вивезення культурних цінностей України.

     Об'єктом  дослідження є історико-культурні надбання України, доля втрачених цінностей, відповідно до історичних обставин воєнного часу та імовірні напрямки пошуку після закінчення Другої світової війни.

     Хронологічні  рамки зумовлюються межами періоду окупації України, але для повнішого аналізу до курсової роботи включені характеристики евакуації архівних, музейних і бібліотечних фондів радянськими властями на першому етапі війни та збитків, заподіяних культурним скарбам України під час Другої світової війни.

     Методика  дослідження обумовлена об’єктом і предметом курсової роботи. Курсова робота ґрунтується використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження.У роботі використано проблемно-хронологічний метод дослідження, який передбачає комплексний підхід до вивчення проблеми.

     Теоретична  цінність полягає в тому, що узагальнюється матеріал про долю українських архівних установ у період Великої Вітчизняної війни. Основою даного дослідження стало вивчення і творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі документознавства. Крім того, укладено список літератури , призначеної для пошуку необхідної інформації за темою.

     Практична цінність полягає у набутті автором курсової роботи практичних навичок і вмінь з інформаційного пошуку, аналітико-синтетичного  опрацювання літератури та узагальнення інформації.

     Структура курсової роботи обумовлена логікою розгляду теми. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

       Вступ курсової роботи розкриває актуальність обраної теми, її головну мету та зміст поставлених завдань, а також формується її сприйняття.

     У першому розділі подано інформацію про долю українських цінностей на початку  Великої Вітчизняної війни.

     У другому проаналізовано стан архівних установ на західній частині України.

     Третій містить у собі розвиток архівної справи окупованої України, а також розповідає про великі матеріальні збитки заподіяні  німецькими окупантами.

     Четвертий розділ –реевакувація та відбудова архівних установ в Україні.

     Висновки узагальнюють досягненні результати досліджень та висвітлюють подальші тенденції розробки теми.

     Список  використаної літератури складається з 24 пунктів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Евакуація архівних зібрань на Схід

     Віроломний  напад гітлерівської Німеччини на нашу країну перервав мирну працю радянських людей. Усвідомлюючи загрозу поневолення країни фашизмом, радянський народ, керований Комуністичною партією, одностайно піднявся на ратні і трудові подвиги. На заклик партії наша країна перетворювалася в єдиний бойовий табір. Програмою мобілізації сил нашого народу на боротьбу з ворогом стала Директива РИК СРСР і ЦК ВКП(б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей від 29 червня 1941 р. [22, с. 94]

     Вимогам воєнного часу підпорядковувалась і вся діяльність архівних установ республіки, основним і найвідповідальнішим завданням яких була евакуація в східні райони країни найцінніших документів Державного архівного фонду СРСР. Здійснення цих заходів  стало можливим завдяки тому, що в планах евакуації поряд з перебазуванням у глиб країни з прифронтової смуги населення, промислових підприємств, наукових і учбових закладів передбачалося вивезти й культурні цінності, в тому числі й архіви.

           Згідно з вказівками НКВС СРСР евакуації підлягали документи центральних, обласних державних архівів та їх філіалів, районних і міських архівів, що мали політичне, оборонне і наукове значення, описи архівних матеріалів, картотеки і документація по обліку фондів.  5 липня 1941 р. Архівне управління НКВС УРСР спеціальним обіжником встановило порядок евакуації архівних матеріалів з областей, яка мала здійснюватися під безпосереднім керівництвом обласних управлінь НКВС.[6, с.126] До оперативних груп УНКВС для вирішення питань евакуації включалися працівники архівних установ.

     Найцінніші  документи та науково-довідковий апарат державних архівів м. Києва —  Центрального архіву давніх актів, Центрального кінофотоархіву, Київського обласного державного архіву — перемішувались у м. Харків. Уже на початку липня туди було перевезено 4 вагони цих документів. До Харкова перебазувалось і Архівне управління НКВС УРСР [6, с. 127].

     У зв'язку з наближенням лінії фронту 5 вересня 1941 р. НКВС СРСР поставив питання  перед головою Комітету по евакуації  при РНК СРСР       М. М. Шверником про евакуацію центральних державних архівів УРСР у глиб країни також із Харкова, де була зосереджена більшість їх фондів. 10 вересня 1941 р. М. М. Шверник дав розпорядження Народному Комісаріату шляхів сполучення СРСР про виділення у другій декаді вересня 1941 р. НКВС УРСР 25 вагонів для евакуації архівних матеріалів з Харкова у східні райони країни [8, с. 435]. 28 вересня 1941 р. основні документи центральних державних архівів республіки були відправлені з Харкова до м. Златоуста Челябінської області. Туди ж переїхало й Архівне управління НКВС УРСР [6, с. 128].

     Одночасно евакуювалися у глиб країни й обласні  державні архіви та їх філіали. У липні 1941 р. були відправлені в міста Сталінград і Уральськ 4 вагони документів Одеського обласного державного архіву. До Уральська перебазувалися й документи Ізмаїльського, Миколаївського облдержархіву та його філіалу в м. Херсоні. Протягом липня була здійснена евакуація в      м. Балашов документів Дніпропетровськото, Кіровоградського, Полтавського і частково Сталінського облдержархівів; у м. Ульяновськ — Чернігівського облдержархіву; у м. Актюбінськ — Тернопільського, Ворошиловградського облдержархіву та його філіалу у м. Старобільську; на ст. Алга Актюбінської області — Сталінського, Сумського облдержархіву та його філіалу в м. Глухові; в м. Акмолїнськ — Вінницького облдержархіву; в м. Омськ — філіалу Сталінського облдержархіву в м. Маріуполі, в м. Ката-Курган Самаркандської області — документів філіалу Харківського облдержархіву в м. Куп'янську та ін. До середини серпня 1941 р. у глиб країни було евакуйовано матеріали облдержархівів з 18 областей УРСР [8, с. 439]

     Одночасно перевозилися у східні райони країни документи наркоматів і центральних  установ УРСР. Усі документи відомств, що не мали наукового і довідкового значення, знищувалися.

     Евакуація архівних матеріалів здійснювалася  в складних умовах. Із сотень тисяч  справ документів, які зберігалися  в кожному з державних архівів, необхідно було в стислі строки відібрати  найважливіші і, по можливості не порушуючи їх систематизації, відвантажити у наданий залізничний транспорт. Цю копітку і фізично важку роботу виконували переважно жінки, літні чоловіки та інваліди, іноді під час бомбардувань і артилерійських обстрілів. Архівісти встановлювали цілодобове чергування у приміщеннях державних архівів, охороняючи документи від можливих пожеж. Нерідко співробітники архівних установ, особливо західних областей УРСР, у ході евакуації документів одними з останніх залишали місто, куди вдиралися гітлерівці. [9, с.101]