Інформаціїні Ресурси Національної Бібліотеки ім. Вернадського

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний  гуманітарний університет

Кафедра документальних комунікацій

 

 

 

 

ІНФОРМАЦІЙНА  ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ  ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

 

 

курсова робота

з дисципліни “Інформаційно-аналітична діяльність”

 

 

                                                                                      

Студентки ІІІ курсу

Групи Р-31

Факультет ДКМ

Спеціальності ДІД

Спеціалізації ІСПДОУ

Хандрусь Христини

Науковий керівник:

Бабенко Ж.В.

 

 

 

 

 

 

 

Рівне 2011

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Актуальність  теми курсової роботи: Бібліотеки – це скарбниці культурного надбання народу, які зберігають та передають з покоління в покоління знання про історію, звичаї, культуру, наукові відкриття в межах нашої країни та світу. Бібліотеки відіграють велику роль у культурному та суспільному розвитку особистості на усіх етапах життя, адже книги – це невичерпне джерело знань для майбутніх поколінь.

Національна бібліотека є важливим елементом культурного надбання народу, головним науково – інформаційним центром держави. ЇЇ фонди відображають рівень суспільного та культурного розвитку народу у різні історичні періоди, дослідження та досягнення у різних галузях науки. Тому Національна бібліотека України ім. В.Вернадського (надалі НБУВ) є центром культурного життя нашого народу, який постійно розвивається, доповнюється та здійснює багатоаспектну діяльність у всіх галузях яка пов’язана із задоволення інформаційних потреб суспільства, сприяння духовному зростанню кожної особистості.

У сучасному інформаційному суспільстві інформаційна забезпеченість суспільства відіграє значну роль. Стрімкими темпами розвиваються різні галузі науки, набирає обертів  невпинний потік інформації. На сучасному  етапі важливими аспектами для розвитку Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського не тільки дослідження в галузі бібліотечної науки для пошуку та вироблення нових шляхів вдосконалення бібліотечної справи, а й розвиток баз даних в мережі Internet, щоб її фонди стали більш доступнішими користувачам.

Розробленість теми: Курсова робота булла написана на основі вивчення літератури, яка висвітлює дану тему.

Найбільший внесок у  дослідження даного питання зробили такі вчені як: Н. Автономова, В. Горовий, В. Медведєв, О. Порхун, Т. Дубас, та інші.

Мета курсової роботи: Дослідження інформаційної діяльності НБУВ.

 

Завдання курсової роботи:

• Аналіз літератури по даній темі.
• Характеристика НБУВ.
• Визначити завдання НБУВ в інформаційному просторі.
• Проаналізувати рівень задоволення інформаційних потреб користувачів.
• Дослідити сучасний стан бібліотеки.
• Охарактеризувати інформаційну продукцію НБУВ
• Визначити необхідні шляхи вдосконалення бібліотеки.

Об’єктом дослідження курсової є діяльність НБУВ.

Предметом дослідження є інформаційна діяльність НБУВ.

Методи дослідження: у даній курсовій роботі застосовано методи аналізу і синтезу, класифікації, загальнонаукові методи.

Теоретична  цінність курсової роботи полягає в тому, що узагальнюється стан інформаційної діяльності НБУВ.

Практична цінність обумовлена укладанням списку літератури.

Структура роботи. Дана курсова робота складається з змісту, вступу, двох розділів, висновків та списку літератури.

 

РОЗДІЛ 1. Сутність та основні складові інформаційної діяльності в Національній бібліотеці України.

1.1. Поняття інформаційна діяльність та загальна характеристика нормативних документів, що регулюють інформаційну діяльність в Україні

На нинішньому етапі  розвитку українського суспільства  інформаційна діяльність є важливою складовою зовнішньої і внутрішньої діяльності держави й охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. Ми живемо в епоху, коли інформація править світом, формалізуючи відносини між людьми і державою. Тому важливим є створити гнучку законодавчу базу, яка могла б забезпечити продуктивну та злагоджену на всіх рівнях інформаційну діяльність.

Закон який, на сьогодні, охоплює поняття інформаційна діяльність є ЗУ «Про інформацію», який  був прийнятий 2 жовтня 1992 року та з часом був змінений та доповнений, він встановлює загальні основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію  в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу і суспільство від неправдивої інформації, стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації. Класифікує інформацію за різними галузями та видами: Цей закон регулює інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

У статті 12 цього закону ми можемо знайти визначення поняття інформаційна діяльність. Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення  інформаційних  потреб  громадян,  юридичних осіб і держави. Тобто під інформаційною діяльністю розуміють одержання, використання, поширення та зберігання інформації в інформаційних установах, зокрема таких як бібліотеки.

Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного  законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації  - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

 У 13 статті цього  ж закону визначаються основні  напрямки інформаційної діяльності, такі як:  політичний, економічний,  соціальний, духовний, екологічний,  науково-технічний, міжнародний тощо. Тобто інформаційна діяльність повинна віддзеркалювати усі сфери суспільного життя країни, її досягнення та дослідження в галузях науки, фіксувати усі важливі новини у межах країни та світу, поширювати достовірну інформацію та зберігати її у порядку передбаченому Законом України про інформацію.

Важливим аспектом для  інформаційної діяльності в країні є забезпечення кваліфікованих кадрів, які мають якісно обслуговувати  споживачів інформації. Для цього  в Україні створюються умови  для здобуття професійної освіти в галузі  інформаційної  діяльності  через  систему  її   навчальних закладів. Порядок створення навчальних закладів інформаційного  напряму (журналістики, статистики, бібліотечної та архівної справи, науково-інформаційної діяльності,  інформатики та обчислювальної техніки тощо) та принципи їх діяльності визначаються Законом України "Про освіту" та іншими законодавчими актами.

Для забезпечення успішного  функціонування і розвитку національних систем інформації в Україні здійснюються пошукові фундаментальні та прикладні наукові дослідження в галузі інформаційної діяльності. З цією метою створюються наукові установи, науково-виробничі підрозділи, об'єднання, асоціації, центри нових інформаційних технологій та інші формування, в тому числі за участю зарубіжних партнерів. [1]

Важливим документом у розвитку інформаційної діяльності в Україні є закон про «Національну програму Інформатизації», який був прийнятий 4 лютого 1998 року. Цей закон визначає стратегію розв'язання проблем забезпечення iнформацiйних потреб та iнформацiйної підтримки соцiально-економiчної, екологічної, науково-технічної та іншої діяльності. Виділяє головну мету Національної програми iнформатизацiї - створення необхідних умов для забезпечення громадян та суспільство своєчасною, достовірною та повною iнформацiєю шляхом широкого використання iнформацiйних технологій, забезпечення iнформацiйної безпеки держави. [2]

Загальні засади бібліотечної справи Національної бібліотеки Закон України про «Бібліотеки і Бібліотечну справу» від 27 січня 1995 р. У ньому зазначено що:

• Національна бібліотека України - головна всеукраїнська бібліотека - є культурним, документально-комунікативним та науково-дослідним центром, що забезпечує у взаємодії з національними спеціалізованими та іншими бібліотеками максимально повне формування, зберігання та загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів.
• Національна бібліотека України створюється Верховною Радою України і виконує функції парламентської. Загальнодержавний характер її діяльності забезпечує Міністерство культури України.
• Бібліотечні фонди Національної бібліотеки України становлять національне багатство народу України і перебувають під охороною держави.
• Національна бібліотека України має право на обов'язковий безплатний примірник всіх друкованих видань та окремих інших документально-інформаційних носіїв, що випускаються в Україні.

Статут Національної бібліотеки України, перелік та порядок  передачі документально-інформаційних  носіїв, що випускаються в Україні, а також перелік документально-інформаційних носіїв, що підлягають обов'язковому зберіганню в фондах Національної бібліотеки України, затверджується Кабінетом Міністрів України [10].

Отож сьогодні можна  констатувати, що від ефективності функціонування інформаційної сфери  та інформаційного законодавства значною мірою залежать перспективи України в сучасному світі. Таким чином, в умовах удосконалення процесу інформатизації українського суспільства, що на сучасному етапі суспільного розвитку набуває стратегічного значення, актуалізується суспільна роль наявної в Україні системи бібліотечних установ та інших сучасних баз збереження й використання інформаційних ресурсів як опорних центрів інформаційної організації суспільства. Від своєчасного суспільного усвідомлення даної тенденції, посилення державної підтримки її розвитку залежить значною мірою життєздатність українського суспільства. [3, с. 34-35].

1.2. Національна бібліотека  України ім. Вернадського як головний  науково-інформаційний центр держави.

У кожній розвиненій країні світу є своя власна національна бібліотека, тобто бібліотечна установа, яка на національному рівні координує бібліотечно-інформаційну діяльність, виконуючи ряд функцій:

• збереження документальної спадщини нації шляхом забезпечення режиму депозитарного збереження усієї сукупності творів друку, що видані у певній країні або мають те чи інше відношення до неї, а також суміжної інформаційної продукції, значущої для нації;
• створення страхового фонду суспільно значущих першоджерел інформації
• ведення національної бібліографії;
• участь у формуванні та реалізації національної інформаційної політики;
• науково-методичне керівництво бібліотечною системою країни;
• репрезентація країни в профільних міжнародних об'єднаннях та асоціаціях.

Національна бібліотека України ім. Вернадського – це велика скарбниця культурної пам’яті українського народу, яка має власну, неповторну історію заснування, створення та розвитку. Бібліотека була заснована 2 (15) серпня 1918 року як Національна бібліотека Української держави. Заснування Національної Бібліотеки є результатом творчості самого українського народу, ініціативи широких кіл української громадськості, вчених різних галузей знань, бібліотекарів. Звідсіля випливає й та лінія поведінки, якої дотримувалася НБ у своїй діяльності. По-перше, це активна участь громадськості в організації бібліотеки, а по-друге, це гласність, публічність самої праці в ній та своєчасна звітність.

 Обслуговування читачів у Бібліотеці було розпочато з серпня 1920 року, тоді ж було відкрито перший читальний зал. До 1965 р. бібліотека мала назву Державна Публічна Бібліотека АН УРСР.

24 травня 1964 року у відділі бібліотеки, де зберігалися видання і матеріали періоду української державності (1917—1920), спалахнула пожежа, що тривала кілька днів. Кола українських дисидентів приписували цю дію шовіністові Погружальському, що свідомо виконав цей злочин при мовчазній згоді органів безпеки.

У 1965 р. бібліотека отримала назву Центральна Наукова Бібліотека Академії Наук УРСР.

Вже станом на 1980рік фонди бібліотеки нараховували понад 10 млн назв, у тому числі 516 інкунабул, близько 300 000 рукописів, понад 6 500 книг церковнослов'янським шрифтом 15-16 ст. Також була зібрана найповніша в Україні збірка комплектів газет і журналів (понад 119 тис.).

 А з 1988 року бібліотека отримала ім'я В.І. Вернадського, людини яка зробила у свій час вагомий внесок у розвиток багатьох галузей науки.

5 квітня 1996 року указом Президента України бібліотеці було надано статус національної бібліотеки. Тим самим указом у Бібліотеці утворено Фонд Президентів України.

З 1998 р. Бібліотека спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України розпочала формування реферативної бази даних «Україніка наукова» та видання українського реферативного журналу «Джерело».

22 жовтня 2002 р. у філії № 1 бібліотеки сталася аварія, спричинена неполадками в тепломережі, під час якої близько 6 тонн гарячої води вилилося на літературні та рукописні пам'ятки. Від води та пару постраждали понад 200 тисяч документів, вийшла з ладу система опалення.

У грудні 2003 р. бібліотека виступила одним зі співзасновників технопарку«Інтелектуальні інформаційні технології».

25 серпня 2004 р. Кабінетом міністрів України затверджено Державну програму розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на 2005-2010 роки, яка визначає Бібліотеку як головний науково-інформаційний центр держави. Завданнями програми, зокрема, є нарощення технологічної потужності установи та запровадження нових інформаційних технологій формування та використання документних ресурсів.[4]