Інформаціїні Ресурси Національної Бібліотеки ім. Вернадського

Бібліотека за майже столітню історію пережила різні історичні періоди, негаразди, зміни, та не дивлячись ні на що завжди розвивалась і донесла до наших днів цілу низку безцінних інформаційних ресурсів.

Основною місією бібліотеки було і залишилось науково-інформаційне забезпечення розвитку суспільства  та збереження документальної спадщини України.

Національна бібліотека ім.. Вернадського Входить у десяток найбільших національних бібліотек світу.

Наукова бібліотека сьогодні - це науково-інформаційний центр, сховище  документальної спадщини української  нації та інших етносів, які проживають в Україні, центр накопичення, наукової обробки, зберігання та використання наукових та суспільно значущих вітчизняних, зарубіжних видань на всіх носіях інформації.

Основними завданнями бібліотеки на сьогодні є:

1. Формування найбільш повного зібрання вітчизняних і актуальних для держави зарубіжних документів, архівування науково-інформаційних і суспільно значущих ресурсів мережі Інтернет.
2. Збереження документальної спадщини нації, переведення в електронну форму першоджерел української духовності та духовності етносів, що мешкають в Україні.
3. Формування національної бібліографії та загальнодержавних реферативних ресурсів, підготовка інформаційно-аналітичних продуктів для органів державної влади, збирання та опрацювання масивів української біографістики, створення когнітивно-орієнтованих технологій обробки інформації та виділення нових знань.
4. Задоволення інформаційних потреб усіх категорій користувачів, розвиток системи науково-інформаційного забезпечення інноваційної діяльності та загальноосвітнього процесу, організація національного центру міжбібліотечного абонементу.
5. Участь у визначенні та реалізації національної інформаційної політики, координація робіт з формування єдиного науково-інформаційного простору України.
6. Дослідження у сфері бібліотечної справи та науково-інформаційної діяльності, розробка стратегії розвитку бібліотек України в мережевому середовищі.
7. Організація системи безперервної освіти бібліотечних і науково-інформаційних фахівців, підготовка кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру та докторантуру.
8. Міжнародне співробітництво України у сфері формування та використання інформаційних ресурсів, репрезентація України в профільних міжнародних об'єднаннях та асоціаціях, сприяння формуванню позитивного іміджу України в світовому співтоваристві [4].

НБУВ займається інформаційною діяльністю, оскільки проінформовує споживачів інформацією, а також задовольняє їх запити.

НБУВ- це комплексний, загальнодержавний  за змістом і масштабом діяльності бібліотечно-інформаційний, науково-дослідний  і культурологічний центр, який виконує культурно-просвітницьку функцію у нашій державі, виступає як осередок духовного відродження нації, сприяє поширенню і зміцненню прогресивних ідеалів у суспільстві.

Діяльність НБУВ орієнтована на максимально повне документне забезпечення національного прогресу, національних інтересів і національних пріоритетів України та їх ефективну інформаційну підтримку, що ґрунтується на принципово нових можливостях, які надаються у результаті формування інформаційного суспільства. Ці завдання НБУВ розв'язує на основі поєднання власних інформаційних ресурсів, інтеграції національних бібліотечних ресурсів України, забезпечення доступу до світових інформаційних ресурсів [5].

Розділ 2. Аналіз інформаційної діяльності в Національній бібліотеці України  ім. В.Вернадського

2.1 Оцінка організації бібліотечного фонду в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського

Цікаво розглянути динаміку зростання фонду НБУВ з перших років її існування.

На кінець 1918 р. фонд Бібліотеки становив кілька сотень книжок, котрі  було придбано коштом або отримано як дарунок. Крім того, велися активні переговори з власниками деяких бібліотек щодо їхньої купівлі.

На початок 1919 р. фонд налічував уже понад 10 тис. томів, а наприкінці літа 1919 р. книгозбірня досягла 400 тис. од,

У травні 1920 р. було 500 тис. томів і до кінця року фонд Бібліотеки зріс на понад 100 тис. одиниць.

У червні 1921 р. у Бібліотеці було вже  більше 1 млн. книг.

На початку 1919 р. у Бібліотеці працювало  тільки двоє співробітників під керівництвом підстаршого бібліотекаря А.З.Носова, він одночасно був і секретарем Тимчасового Комітету. Отже, персонал Бібліотеки разом з Комітетом становив 9 чоловік.

Однак і через 10 років, коли фонд Бібліотеки налічував більше 2 млн. одиниць, у  ній працювало тільки 120 співробітників, а в 1935 р. з фондом понад 7 млн. од. зб. штат становив 150 чол. [6].

На сьогодні обсяг фондів національної Бібліотеки імені Вернадського це — близько 15 млн. одиниць зберігання. Це унікальне зібрання джерел інформації, що включає книги, журнали, продовжувані видання, карти, ноти, образотворчі матеріали, рукописи, стародруки, газети, документи на нетрадиційних носіях інформації. Бібліотека має найповніше в державі зібрання пам'яток слов'янської писемності та рукописних книг, архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури. Складові фондів — бібліотечно-архівна колекція "Фонд Президентів України", архівний примірник творів друку України з 1917 р., архівний фонд Національної академії наук України.

Щорічно до фондів надходять 160-180 тис. документів (книг, журналів, газет тощо). Бібліотека комплектується всіма українськими виданнями, отримує примірник дисертацій, які захищаються на території України, веде міжнародний книгообмін з понад 1500 науковими закладами і бібліотеками 80 країн світу. До Бібліотеки як депозитарію документів і матеріалів ООН в Україні надсилаються публікації цієї організації та її спеціалізованих установ. З 1998 р. здійснюється цілеспрямоване комплектування електронними документами, з 2005 вибіркове архівування науково-інформаційних ресурсів Інтернет.

Пошуковий апарат Бібліотеки має в  своєму складі систему бібліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних  видань обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає документи нормативного характеру (закони, укази, постанови тощо), енциклопедії, тлумачні словники, довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів бібліотеки. З 1994 р. наповнюється електронний каталог, з 1998 загальнодержавна реферативна база даних "Україніка наукова".

У локальних інформаційних мережах  Бібліотеки знаходиться 700 комп'ютерів; на Інтернет-порталах 3,5 млн. бібліографічних і 320 тис. реферативних записів, а також 300 тис. повних текстів документів; у Інтернет-середовищі 700 тис. публікацій.

Бібліотека — наукова установа в галузі науково-інформаційної  діяльності, бібліотекознавства та суміжних наук. Вона має аспірантуру і спеціалізовану раду по захисту кандидатських і докторських дисертацій, проводить щорічні міжнародні наукові конференції, видає науково-теоретичний та практичний журнал "Бібліотечний вісник" і низку збірників наукових праць.

У Бібліотеці понад 40 підрозділів, що згруповані за напрямами їх діяльності в інститути (бібліотекознавства, української  книги, рукопису, архівознавства, біографічних досліджень), центри (консервації і  реставрації, культурно-просвітницький, комп'ютерних технологій, науково-видавничий), Фонд президентів України і Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. В Бібліотеці працюють понад 900 співробітників, з них бібліотечних 65%, наукових 20% і допоміжних 15%. Серед науковців 2 академіки НАН України (О.С. Онищенко, П.Т.Тронько) і член-кореспондент НАН України (Л.А.Дубровіна).

В основу фонду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського покладено великі книжкові зібрання XVIII-XIX ст. — фундаментальні бібліотеки Київської духовної академії, Київського університету св. Володимира, Hіжинського історико-філологічного інституту, Кременецького ліцею, ряду монастирів, ліквідованих чи реорганізованих наукових установ, товариств, навчальних закладів, націоналізованих книжкових складів і магазинів, великих приватних колекцій, які відрізнялися не лише чисельністю рідкісних і цінних видань, а й системністю та цілеспрямованим відбором літератури. У перші роки існування бібліотека придбала ретельно підібрані колекції з різних галузей науки, що належали видатним ученим — академікам В.С. Іконникову, М.І. Петрову, П.А. Тутковському, професорам І.В. та М.В. Лучицьким, С.Т. Голубєву, Ю.А. Кулаковському, В.О. Караваєву, К.Л. Якубовському, письменнику й освітньому діячеві Б.Д. Грінченку, відомому історику М.М. Бантиш-Каменському. Ця традиція постійно підтримується. Серед особистих колекцій, що в різний час надійшли до фондів бібліотеки, крім названих, особливо цінними є книжкові зібрання академіків А.Ю. Кримського, Ю.М. Соколова, Ю.С. Ліпатова, членів-кореспондентів С.І. Маслова, П.М. Попова, письменника Є.М. Кротевича.

Постійними джерелами  цілеспрямованого поповнення фонду  є передплата, купівля у книжкових  магазинах та на аукціонах, книгообмін; повнота поточного комплектування забезпечується надходженням обов'язкових примірників творів друку. Завдяки цьому Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського має унікальний за змістом і універсальний за видовим складом фонд, що включає документи від зародження писемності (клинописні тексти III тис. до н.е.) до актуальних вітчизняних та зарубіжних наукових видань сьогодення.

Виняткове науково-культурне  значення має одне з найбагатших  зібрань стародавніх пам'яток слов'янської  писемності, рукописних книг XI-XVIII ст., історичних документів XVI-XVIII ст. Серед них - сім аркушів "Київських глаголичних листків" (X ст.) - однієї з найдавніших глаголичних пам'яток старослов'янської писемності, фрагменти "Сліпченського Апостола" - рукопису XII ст. на пергамені, "Оршанське Євангеліє" XIII ст., "Сербський Апостол" XIV ст., "Києво-Печерський патерик" (1553-1554), славнозвісне "Пересопницьке Євангеліє" (1556-1561), що за красою та багатством оформлення не має рівних собі серед українських рукописів. Сьогодні ця духовна святиня українського народу набула значення ще й політичного символу нації на "Пересопницькому Євангеліє" під час інавгурації присягають Президенти України.

У фондах знаходиться  також велике зібрання стародавніх  слов'янських книг, друкованих кирилицею (понад 8000 томів). Тут представлено перші  друковані книги з Московської, Львівської, Острозької, Київської, Почаївської, Віленської, Унівської, Hовгород-Сіверської друкарень. Серед них всесвітньо відомі московське (1564 р.) і львівське (1574 р.) видання "Апостола" першодрукаря Івана Федорова, віленське "Євангеліє" П. Мстиславця (1575 р.), Острозька "Біблія" (1581 р.), славнозвісна "Граматика" Мелетія Смотрицького; одна з перших київських друкованих книг — "Лексіконъ славеноросскій" Памви Беринди (1627 р.) та багато інших рідкісних видань східнослов'янських друкарень. Широко представлено рідкісні видання XVIII-XX ст., друковані гражданським шрифтом — "Енеїда" І.П. Котляревського 1798 р., Шевченківський Кобзар 1840 р., прижиттєві видання творів М.В. Ломоносова, О.С. Пушкіна, Л. Глібова, І. Карпенка-Карого, Лесі Українки, П.А. Грабовського, що давно вже стали раритетами.

Серед зарубіжних стародруків  — пам'ятки західноєвропейського книгодруку XV—XVI ст., у тому числі колекція з 524 інкунабулів, книг початкового періоду книгодрукування, виданих до 1500 року. Окрасою колекції є "Трактат" Матвія Краківського — книга, видана у Майнці 1459—1460 рр. ще за життя І. Гутенберга, "Історія тварин" Арістотеля (Венеція, Й. Кельнський, Й. Мантен, 1476) та слов'янський інкунабул "Октоїх", виданий у Чорногорії 1494 р. Стародруки, що побачили світ протягом першої половини XVI століття, об'єднано в колекцію палеотипів, яка нараховує 2,5 тис. примірників. Представлено видання найбільш відомих європейських друкарів Й. Фробена, Й. Бадіуса Асцезія, А. Торрезано, Й. Амербаха, Ф. Джунти, Я. Галлера, М. Шарфенберга, Й. Шьонспергера та ін. Бібліотека має також видання відомих європейських видавничих фірм XV—XVII століть — Альдів, Етьєнів, Плантенів, Ельзевірів.

У фондах Інституту рукопису нараховується понад 400 колекцій документів III-XX ст., архівів діячів вітчизняної науки, літератури і мистецтва XIX-XX ст., серед яких архіви В.І. Вернадського, А.М. Лазаревського, Б.Д. Грінченка, В.Б. Антоновича, О.І. Левицького, В.С. Іконникова, А.І. Кандиби, М.К. Зерова. Зберігаються в цих фондах і матеріали з рукописної спадщини Т.Г. Шевченка, П.П. Гулака-Артемовського, Г.Ф. Квітки-Основ'яненка, І.Я. Франка, Лесі Українки, М.М. Коцюбинського, Панаса Мирного, М.П. Старицького, М.Л. Кропивницького, М.Т. Рильського, П.Г. Тичини та ін. У фондах Інституту рукопису зберігаються також архіви вчених НАН України.

Дуже цінна частина  зібрань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського — її близько 220-тисячні фонди нотних видань — найбагатше нотосховище в Україні. Основу цього фонду становить колекція Разумовських, бібліотека й архів музичного товариства ім. М.Д. Леонтовича, музичні видання з особистих зібрань видатних діячів музичної культури. Саме тут зосереджено кращі надбання музичної культури України та Росії кінця XVII — першої половини XIX ст., музична класика різних епох і народів, клавіри вітчизняних опер та інструментальної музики, всі види нотної продукції, довідкові видання, звукозаписи. Серед них багато унікальних, єдиних у всьому світі.

Зібрання друкованих образотворчих матеріалів у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського налічує понад 250 тис. прим. Представлено кращі взірці світового образотворчого мистецтва, які репродуційовані у книгах, альбомах, журналах, а також листівки, гравюри, плакати, портрети, лубки, велику колекцію документальних фотографій, що зберігають риси старого Києва, Парижа, Лондона, пам'ятки архітектури, інтер'єри дореволюційних будинків тощо. Особливою цінністю альбомного фонду є колекція так званих "кунстбухів" — збірників гравюр, за якими навчались учні іконописної школи Києво-Печерської лаври у XVII—XVIII ст. У фонді естампної графіки широко представлено репродукції західноєвропейської та вітчизняної гравюри XVIII—XIX століть, твори сучасних українських графіків. Унікальною є колекція українських плакатів з 1904 р. до наших днів; з них 200 плакатів збереглися лише у фондах бібліотеки.

У єдиному в Україні  спеціалізованому фонді картографічних видань, де зосереджено також і  літературу з геодезії, геології, географії, інших наук про Землю, зібрано 42 тис. вітчизняних та зарубіжних картографічних матеріалів з XVI ст., у тому числі понад 5 тис. довідкових видань. У складі фонду значна кількість рідкісних документів, як друкованих, так і рукописних. Серед них справжніми перлинами є твори знаменитих фламандських географів-картографів XVI ст.: атлас Авраама Ортелія "Theatrum orbis terrarum", виданий у середині XVI ст., атласи Гергарда Кремера (Меркатора) "Atlas ou representation du Monde Universel..." і "Appendix Atlantis oder ander Theil...". Широко та змістовно відображено територію України. Предметом особливої уваги є такі раритети, як рукописний "Атлас реки Днепра", складений 1784 р., "Карта Киевской губернии" 1784 р., "Генеральная карта Российской Империи" 1734 р.