Інформаціїні Ресурси Національної Бібліотеки ім. Вернадського

Особливе місце серед  фондів спеціалізованих профілів посідає  фонд зарубіжної Україніки, який складається з двох рівноцінних частин, кожна з яких унікальна за своїм складом і змістом, має певне призначення і свого користувача. Першою складовою частиною згаданого фонду є одне з найбільших в Україні (понад 8 тис. книг і близько 8 тис. часописів) зібрань творів друку, виданих поза Україною; а другою — близько 16 тис. творів репресованих, а згодом реабілітованих авторів, які в різний час вилучалися з основного книгосховища або й відразу потрапляли до відділу спеціального збереження.

Надзвичайно інформативним є фонд бібліотекознавчої літератури — найбільше в державі за обсягом і унікальне за змістом, науковим та культурним значенням зібрання документів з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, наукознавства та інформатики. Фонд включає понад 20 тисяч вітчизняних і зарубіжних монографій, фахових періодичних видань, матеріалів наукових і науково-практичних конференцій, навчальних посібників, нормативно-інструктивних та методичних документів, звітів про науково-дослідні роботи та бібліотечно-бібліографічну діяльність книгозбірень Особливий інтерес для спеціалістів-бібліотекознавців становить одне з найповніших зібрань документів, що відображають становлення та розвиток бібліотечної справи в Україні у 20-ті — 30-ті роки XX ст., а також ретельно підібраний масив сучасних вітчизняних і зарубіжних видань з питань автоматизації бібліотечних та інформаційних процесів.

У газетному фонді  зберігається близько 175 тис. річних комплектів газет. Найдавнішими виданнями в цьому фонді є: "Санкт-Петербургские ведомости" 1732 р. і "Gazeta Warszawska" 1760 р. Серед раритетів особливу цінність має часопис "Харьковские известия" 1818 р., що вважається першопочатком української періодики, а також перша україномовна газета "Хлібороб", яка вийшла 12 листопада 1905 р. у м. Лубнах на Полтавщині та започаткувала суто національну періодику. Підвищеним попитом користуються газети періоду громадянської війни, зокрема фронтові газети, а також газети 20-х — 30-х роках і періоду Великої Вітчизняної війни. Бібліотека отримує всі газети, що видаються в Україні, включаючи багатотиражні видання підприємств, установ, колективних господарств, навчальних закладів, газети партій, конфесій, громадських об'єднань. Щодня до Фонду надходить близько 2 тис. примірників різних газет. Щорічно Фонд зростає на 3 тис. одиниць зберігання (комплектів).

Цінна інформативна частина  фондів — багаторічні комплекти  дореволюційних, повні комплекти  сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових журналів, 70-тисячне зібрання службових видань різних дореволюційних відомств і установ, зокрема департаментів, міністерств, комісій, комітетів, товариств.

Виключно важливу наукову, культурну і громадську цінність становить найбільш повне в Україні  зібрання архівного примірника друку  України з 1917 р. (700 тис. прим.), зібрання всіх видань установ Національної академії наук, включаючи видруковані на замовлення та малотиражні, значна частина Архівного фонду Академії, а також понад 100-тисячний масив докторських і кандидатських дисертацій з усіх галузей знань, що були захищені в Україні.

Єдиним в Україні  є 500-тисячне зібрання публікацій Організації  Об'єднаних Націй (ООН) та її спеціалізованих установ (з 1969 р.). Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, яка є депозитарієм публікацій ООH, щорічно одержує майже 15 тис. документів: статути, договори, правила процедур, звіти про засідання, резолюції та рішення, покажчики офіційних матеріалів, публікації з різних проблем науки, техніки, культури, переважно англійською та російською мовами.

Унікальним є 160-тисячний довідково-бібліографічний фонд бібліотеки. Вітчизняні та зарубіжні енциклопедії, загальні та галузеві довідники і  бібліографічні покажчики, національні  бібліографії зарубіжних країн, бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні видання органів інформації, міжнародних інформаційних центрів дають змогу виконувати бібліографічні, фактографічні, адресні та інші довідки з будь-якої галузі знань, залучаючи світовий документний потік [4].

2.2. Характеристика інформаційного  обслуговування користувачів НБУВ

Необхідно зазначити, що порядок організації інформаційного забезпечення потреб споживачів залежить від характеру завдань, які стоять перед ними. Але продукт, створений  унаслідок інформаційно-аналітичного процесу, має бути придатним для використання замовником, корисним для нього вже в момент свого створення. Тобто ефективність інформаційно-аналітичної діяльності залежить від глибокого вивчення потреб замовника і навіть, як показує наявний досвід - прогнозування майбутніх потреб.

Таким чином, основним завданням інформаційно-аналітичної діяльності є задоволення інформаційних потреб усіх категорій корпоративних та індивідуальних користувачів.

При цьому процес інформаційно-аналітичної  діяльності має дві складові: інформаційну і аналітичну.

Процес інформаційної  роботи - це послідовна сукупність операцій (відбір, накопичення, зберігання, обробка, видача інформації), що дає змогу швидко знайти в повному обсязі потрібні матеріали. У свою чергу, відбір і обробка матеріалів - це підготовчий етап процесу аналітичної роботи, під час якого здійснюється пошук інформації, перевірка її якісних характеристик, а також її обробка з метою створення умов для правильної оцінки фактів, подій і явищ. Необхідність пошуку існуючих зв'язків між окремими явищами зумовлює появу і розвиток аналітичних методів.

Таким чином, стрімкий розвиток інформаційних технологій радикально змінив філософію бібліотечної справи, виводить бібліотечні структури  в число виробників суспільно  необхідної, інформаційно-аналітичної  продукції.

Актуалізуються запити на прогностичну та консультативну роботу, надання допомоги суспільним інститутам в орієнтації, обробці дедалі зростаючих масивів інформації, формування національного інформаційного ресурсу шляхом власного виробництва, відбору з масивів глобального інформаційного простору необхідних зарубіжних інформаційних ресурсів. Реалізація цих завдань обумовлює необхідність серйозної реорганізації бібліотек, перетворення їх на дійсно сучасні інформаційні центри [7, с. 302-303].

На сьогодні універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5 млн. документів. Щодня Бібліотеку відвідує 1-2 тис. науковців, фахівців, аспірантів і студентів. Їх інформаційне обслуговування здійснюється в 16 галузевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу, а також у 6 залах філії, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і репродукцій, нотних видань, а також значна частина Архівного фонду Національної академії наук України.

Інтернет-портал Бібліотеки щодоби відвідують 40-50 тис. користувачів. Особлива категорія абонентів — інформаційні служби органів державної влади, серед яких Верховна Рада України, Адміністрація Президента України і Кабінет Міністрів України [4].

На сайті НБУВ постійно аналізується протокол доступу до виставлених  бібліотечних електронних ресурсів.

На Web-сторінці НБУВ у  розділі “он-лайнові книги, газети, журнали” наведено Internet-адреси деяких таких зібрань.

НБУВ, найбільша книгозбірня  держави й науково-дослідний центр, повинна поповнювати свої інформаційні ресурси он-лайновими публікаціями на WWW-сервері. У зв’язку з цим  усі друковані видання, що мають  електронні версії (наукові праці, періодичні видання, реферати, дисертації, матеріали конференцій, методична література тощо), які надходять до книгосховища й видаються для роботи відвідувачам Бібліотеки, розташовані на WWW - сервері НБУВ і виставлені в Internet [8].

Нові технології дають  змогу вирішити два важливих завдання, затребуваних сучасним суспільством: істотно вдосконалити якість обслуговування читачів у бібліотеці й розширити сферу інформаційного обслуговування користувачів за межами бібліотек.

У самій бібліотечній установі комп'ютеризація значно прискорює обслуговування читачів, підвищує якість інформування про наявні інформаційні ресурси, сприяє доступу до електронної інформації, що стали вже складовою бібліотечних фондів, значно вдосконалює консультативно-методологічну та культурно-освітню роботу.

Нові форми взаємовідносин сучасної бібліотеки і обслуговуваних нею соціальних структур уже сьогодні активно виявляються у відносинах провідних бібліотечних установ  з управлінськими структурами, політичними  організаціями, сферою бізнесу, науки  та ін. [9, с. 15-17].

Визначальним чинником якості бібліотечного обслуговування є професіоналізм, організованість  і координованість дій професіоналів, технічна переоснащеність бібліотек, уніфікованість методичних і технологічних  рішень [12, с. 8-12].

Кінцевою метою бібліотечної взаємодії є раціональне формування й ефективне використання єдиних інформаційних ресурсів бібліотек системи з метою найповнішого задоволення інформаційних потреб читачів [11, с. 9].

Слід сказати, що Служба інформаційно-аналітичного забезпечення відіграє чи не одне з найважливіших ролей в обслуговуванні користувачів.

Діяльність Служби, по суті, спрямована на забезпечення інформаційних  потреб користувачів не тільки в бібліотеці, а цілого ряду замовників, що представлені управлінськими, політичними та бізнес-економічними структурами, і обслуговуються з допомогою дискантних форм роботи.

До першої групи необхідно  віднести насамперед керівників усіх рангів. Оптимальність рішень, що приймаються  даною групою користувачів інформації, значною мірою залежить від рівня поінформованості керівника. Практика свідчить, що низька поінформованість завжди призводить до нестабільного менеджменту. У підсумку поінформованість керівників у більшості випадків сприяє всебічному прискоренню соціально-економічного розвитку суспільства, успішному досягненню мети і вирішенню тих завдань, які виникають в їх повсякденній діяльності.

Тематичний діапазон інформаційних потреб управлінських  структур вирізняється широтою, при  цьому чим вище ранг керівника, тим  більше аспектів мають його інформаційні потреби. Ці потреби досить динамічні, відрізняються значною практичною спрямованістю. Разом з тим необхідність прийняття оптимальних рішень потребує від управлінських структур теоретичних знань у багатьох сферах діяльності, у першу чергу із соціально-економічних, що враховують такі проблеми як багаторівнева економіка, підприємництво, податкова політика, соціальний захист малозабезпечених верств населення тощо. Водночас кожен керівник, маючи конкретну базову підготовку, проявляє професійний інтерес до інформації стосовно своєї спеціальності. До того ж керівникам потрібна не “сира” інформація про об'єкт управління, а така, що враховує проблем, що потребують вирішення, тобто використання інформаційних ресурсів у конкретних умовах професійної діяльності.

Особливостями запитів  користувачів даної групи є орієнтованість на довготривалий і оперативний  аналіз роботи різних галузей народного  господарства; експертизу інвестиційних  проектів; інформаційно-аналітичний  моніторинг соціально-політичної ситуації; аналіз роботи органів виконавчої влади, підготовку аналітичних оглядів стосовно соціально-економічної ситуації в країні та регіонах; узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду територіального управління.

Бізнес-економічні структури  у своїх інформаційних запитах більш зорієнтовані на фактографічну інформацію, а також на використання повнотекстових баз даних. Від представників першої групи їх відрізняють підвищені вимоги до аналітичної (кон’юнктурно-економічної, фінансової, юридичної), готової до використання (ready to eat) інформації. Запити цієї групи користувачів задовольняються, головним чином, за рахунок створення і експлуатації баз даних, що містять відомості про вітчизняних і зарубіжних виробників товарів і послуг, про діяльність бірж, банків, страхових компаній, про попит на товари та послуги, поточні ціни тощо. Аналітична складова запитів цієї групи споживачів пов'язана з аналізом ситуації на ринках, прогнозами економічного розвитку та ін. Для задоволення інформаційних потреб даних категорій користувачів Службою надаються такі інформаційно-аналітичні продукти, як: інформаційно-аналітичний журнал “Україна: події, факти, коментарі”, бюлетень матеріалів оперативної інформації електронних видань “Резонанс”, інформаційно-аналітичний бюлетень “Прогнози”, “Політичні технологи і технології”, “Конфліктні ситуації в суспільстві”, “Проблеми інформатизаційної безпеки”, огляд соціологічних досліджень “Українські інформаційно-аналітичні центри” тощо [13, с. 257-259].

Висновок

Досліджуючи інформаційною  діяльність Національної бібліотеки України ім. Вернадського можна з впевненістю сказати, що вона є потужним і найбільшим центром культурного надбання нашого народу. Про що не тільки свідчать її вражаючі фонди, які є універсальним за змістом і складним за структурою унікальним зібранням джерел інформації - від клинописних табличок ІІІ тис. до н.е. до сучасної вітчизняної та зарубіжної наукової і популярної літератури, бібліографічних і повнотекстових баз даних найбільших інформаційних закладів. Але й її робота над вдосконаленням власної роботи і тісний зв’язок за роки існування з українською історією.

На сьогодні універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5 млн. документів. Щодня Бібліотеку відвідує 1-2 тис. науковців, фахівців, аспірантів і студентів. Їх інформаційне обслуговування здійснюється в 16 галузевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу, а також у 6 залах філії, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і репродукцій, нотних видань, а також значна частина Архівного фонду Національної академії наук України.