Історія печатки як засобу документування

У Чернігівському обласному  історичному музеї  ім. В. В. Тарновського (далі ЧОІМ) зберігається архів  відомої  козацько-старшинської  родини  Забіл.  Три  документи  у  ньому  безпосередньо пов’язані з історією запорозького козацтва. Два з них – це подорожні листи слузі пана Івана Забіли Миколаєві  на  проїзд  до  Криму  для  купівлі  коней.  Вони  були  надані  кошовим  отаманом  Війська Запорозького Низового Петром Примою  з Січі 18  та 28 лютого 1700 року  і  засвідчені печатками.  Це  паперово-воскові  печатки круглої  форми,  діаметром 40 мм, на червоно-коричневому воску. Поміж двома колами вміщений напис, який починається з  хрестика: "+  ПЄЧАТ :  СЛАВНОГО  ВОІСКА  ЗАПОРОЗГОКО  НИЗОВОГО".  У  останньому  слові літери  н  і  и  зливаються.  У  центрі  вміщене  зображення  козака,  розвернуте  вправо.  Він  у  довгій одежі, прикрашеній багатою вишивкою, на його  голові "колпак перекривлений", на правому плечі він  тримає  рушницю  з  довгим  ременем,  на  правому  боці  у  нього  причеплена  довга шабля,  ліва рука  на  поясі,  поруч –  порохівниця.  Козак  стоїть  на  траві.  Праворуч  від  нього –  спис, "воина бодрствующаго знаменующим" [7, с. 92]. 

Порівнюючи  цю  печатку  з  опублікованими,  можна  зробити  такі  висновки.  Вона  найбільш майстерно виготовлена, її особливістю є помилка у слові "запорозгоко". Це наводить на думку, що печатки  можливо  були  виготовлені  за  межами  Січі (а  така  практика  з  літератури  відома)  або майстер просто помилився, коли викарбовував напис. Від матриці, що описав Ю. Савчук, печатка відрізняється  кроєм  шапки,  жупана,  формою  шаблі  та  рушниці,  кутом  нахилу  останньої.  Фігура козака більш симетрична, немає зазначених диспропорцій [4, с. 108]. 

В. Фоменко  зазначав,  що "приналежність  і  час  застосування  цих  печаток  точно  ще  на встановлено". Виявлені печатки  істотно прояснюють цю проблему. Це, щонайменше, 1700 рік (зрозуміло,  що  виготовлені  вони  були  ще  у XVII ст.),  а  застосовував  її  кошовий  отаман  Петро Прима та кошова канцелярія при оформленні офіційних документів. Користувався цією печаткою і кошовий  Кость  Гордієнко. Нею  скріплений  лист  від 16.04.1709 р.  отамана  до шведського  короля Карла ХІІ.  За  опублікованими  документами,  ця  печатка  вживалася  у 1752-1754 рр., а можливо і у 1766 р. За особливостями свого напису та іконографії постаті  козак  вони  становлять 6-й  різновид  групи  печаток  з  написом "ПЕЧАТЬ  СЛАВНОГО ВОИСКА ЗАПОРОЖСКОГО НИЗОВОГО" [2, с. 200].

Варто  також  додати, що  вслід  за А. Скальковським,  дослідники  прив’язували  цю  печатку  до особи  січового  отамана  Івана Малашевича. Але,  як  бачимо,  з’явилася  вона значно  раніше – ще до першого  погрому Січі (1709 р.),  коли  остання містилася  на р. Чортомлик (1652-1709 рр.). Просто Малашевич продовжував  користуватися цією  печаткою,  про що  свідчать оригінальні документи [1, с. 42]. 

Окрім цього, виявлені печатки своєю хронологією спростовують твердження, що цей різновид печаток був пов’язаний з виникненням т.зв. Нової Січі. Зафіксований випадок,  коли деякі  кошові отамани, які  знаходилися поза межами Січі, у  т.зв. кримський  період (1709-1734 рр.),  який  характеризувався  ускладненою  для  січовиків  політичною ситуацією, використовували печатку  Івана Мазепи зразка 1687 р. Так зробив кошовий Іван Мочульський у 1719 р. Не виключаємо, що він входив до ближчого оточенні покійника тому й печатка  і  потрапила  до  нього.  Хоча  це  всього  припущення,  а  для  ствердної  відповіді  треба відшукати надійні архівні джерела [3, с. 27]. 

У 1750-1763 рр.  кошові  атамани  послугувалися  печаткою,  яка  у  загальних  рисах  нагадувала печатку Данили Апостола  зразка 1732 р. Можливо, що матриця цієї  печатки була  виготовлена  у 1736  або 1744 р.  На  печатці  зображений  козак  у  стаціонарній  позі,  з  півобертом вправо,  озброєний  рушницею,  шаблею.  На  поясі –  порохівниця, праворуч  від  козака –  спис [8, с. 42].

Зображення  трави  відсутнє.  По  колу  міститься  напис: "ПЕЧАТЬ  СЛАВНОГО  ВОИСКА ЗАПОРОЖС[К]ОГО НИЗОВОГО". У нас викликає певний сумнів правдивість відтворення зображення  та  напису.  Нажаль,  О. Однороженко  не  подав  фото  цієї  печатки,  замінивши  схематичним малюнком [12, с. 4].

6 лютого 1763 р. Катерина ІІ видала указ про виготовлення на прохання запорожців наступних клейнодів: булави, прапора, бунчука, печатки, пірнача, литаврів, значків, тростини. За зразок були взяті  інсигнії 1736  та 1744  років.  Виготовлення  доручалось  Колегії  іноземних  справ.  Після виготовлення  вона  зобов’язувалась  представити  їх  для  затвердження  Сенату  або  сенатській конторі в Москві, а у подальшому, разом  із супровідною  грамотою, передати  гетьману, щоби той доставив клейноди в Січ [3, с. 49]. 

Якщо виготовлення булави й  інших відзнак не викликало запитань, то стосовно печатки, був виданий  окремий  указ  від 6  червня 1763 р.,  яким  було  встановлено  новий  напис.  І  це  не випадково, адже на відміну від  інших клейнодів, які, образно кажучи, були німими, через сфрагіс зазначалась державна підпорядкованість запорожців, а саме – Російській імперії. 

Е. Каменцева зазначала, що ще 19 травня 1763 р. Колегія іноземних справ отримала указ про виготовлення  печатки  для  січовиків.  В  ході  проведеного  слідства  з’ясувалося,  що  козаки користуються  печаткою  власного  виготовлення  з  написом "ПЕЧАТЬ  СЛАВНОГО  ВОИСКА ЗАПОРОЗКОГО  НИЗОВОГО".  Колегією  було  запропоновано  виготовити  нову  печатку  на  зразок тієї,  що  користувалася  Генеральна  військова  канцелярія,  згідно  з  представленими  сургучевими відбитками, тобто із зазначенням у написі підпорядкованості Російській імперії.  Сенат схвалив цю пропозицію своїм указом від 16.06.1763 р. [6, с. 62].

Виготовлення  клейнодів  затягнулося  до  кінця  липня 1763 р. Нарешті, 21  липня  був  виданий новий указ, де перераховано 11 інсигній: булава, прапор, бунчук, печатка, пірнач, паралитаврів, 4 значки,  тростина.  Під  розписку,  разом  з  опечатаною  супровідною  грамотою  вони  були  ручені кошовому Григорію Федорову, який у той час знаходився в Москві. Йому було доручено відвезти їх до  Кирила  Розумовського.  Останній,  в  Батурин,  повинен  був  уже  офіційно  передати  клейноди Григорію  Федорову,  щоби  той  переправив  їх  на  Січ.  До  гетьманської  столиці  кошового супроводжував конвой, який складався з капрала і двох солдатів на чотирьох підводах [7, с. 80].

Рис. 2.1 Державні козацькі печатки

(розмір оригіналів)

1.   Г. Лободи, 1595 р.;

2.   Г. Крутневича, 1603 р.;

3.   Б. Хмельницького, 1654-1657 рр.;

4.   Д. Многогрішного, 1669 р.;

5.   М. Ханенка, 1671 р.;

6.   І. Мазепи, 1697-1709 рр.;

7.   І. Скоропадського, 1708-1709 рр.

Вартий уваги наступний факт. На військових печатках українських та донських козаків, нехай з деякими відмінностями, однакова символіка – озброєний козак. У цьому віддзеркалився кладний, своєрідний,  але  багато  в  чому  схожий  шлях  формування  військових  спільнот  на  південних кордонах України та Росії, який і призвів до подібної символіки на козацьких сфрагісах.

2.2. Судові печатки

У  згаданому  вище  архіві  Забіл  зберігається  лист  до  генерального  судді Василя  Кочубея,  кошового  судді  Запорозької  Січі  Лук’яна  Тимофеєнка  з  приводу  позову  між Павлом  Горбом, "курінним  роговским",  та  слугою  Івана  Мазепи  Ісааком  Созонтовим,  а  також "обивателем  коропским" Нестором.  Лист  був "Данъ  з Сҍчи Zапорожской мая 19  року 1703". Він засвідчений паперово-восковою печаткою. Вона кругла, діаметром 26 мм, на червоно-коричневому воску. Поміж двома колами напис: "ПЄЧАТ ІС КОША СУДЄИСКАЯ". У внутрішньому колі вміщено зображення палиці (жезла, трості), кінці якої виходять за межі цього кола, ліворуч від палиці  літери  В  і  Ц,  праворуч –  Е,  В  і Z (тобто "ВОЙСКА  ЕГО  ЦАРСКОГО  ВЕЛИЧЕСТВА ЗАПОРОЖСКОГО").  Коловий  напис  виконаний  на  низькому  рівні.  Це  наводить  на  думку,  що печатка  місцевого  виготовлення.  Вміщення  палиці  на  печатці  нібито  підкріплює  точку  зору С. Мишецького, що знаком кошового отамана була палиця, а не булава. Хоча можна припустити, що  тут  зображена  палиця  осавула,  який  виконував  деякі  суддівські функції  нарівні  з  кошовими отаманом, суддею та писарем. Нарешті, це може бути і зображення кия, який використовували для покарання винних на Січі [3, с. 51].

Таким  чином,  характерним  зображенням  судової  печатки  є  зображення  атрибуту  судді – палиці. У написі віддзеркалені назва суду, його статус та підпорядкованість суверену.

2.3. Паланкові печатки

На зразок полкових печаток Гетьманщини мали свої печатки запорозькі паланки. Наприклад, Самарська мала печатку, на якій було зображено лева, що спирається передніми лапами на щит, на якому дві перехрещені стріли  і  напис: "ПЕЧАТЬ  ПОЛКОВАЯ  САМАРСКОИ  ПАЛАНКИ"; Кальміуська – у щиті перехрещені шабля і спис та абревіатура "К П П П" ("КАЛМІУСКОЙ ПАЛАНКИ ПОЛКОВАЯ  ПЕЧАТЬ");  Бугогардівська – оленя і спис та напис: "ПЕЧАТЬ  ПОЛКОВАЯ БУГОГАРДОВОЙ  ПАЛАНКИ",  Кодацька –  щит  під  короною  з літерами "П П НК П" ("ПЕЧАТЬ ПОЛКОВАЯ НОВОКОДАЦКОЙ ПАЛАНКИ") [8, с. 93].

Зображення на паланкових печатках віддзеркалюють головні заняття та менталітет січовиків. Це походи за здобиччю, полювання, православна віра. Звідси на малюнках зброя, хрести, олені, кози, яструби. Зображення корони символізувало суверена. 

Деякі сучасні аматори від історії досить вільно трактують зображення на паланкових печатках. Ось  приклад  щодо  зображення  Бугогардівської  паланки: "На  ній  викарбувано  оленя  та  стрілу, випущену  в  нього.  Згідно  з  древньою  легендою,  богиня  Діана,  покровителька  лісів  та  звірів Північного Причорномор’я за те, що чужинець посягнув на її духовність, перетворила його в оленя і  випустила  в  нього  смертоносну  стрілу".  А  далі ще  не  менш  сміливе  категоричне  твердження: "Головною підказкою, яка розкриває духовні цінності  козацтва, знову ж таки є  інша Бого-Гардова печатка. Вона і розкриває таємниці минулого про походження козацтва. На цій печатці зображення кози чи то Козерога з чотирма рогами та спис, що означає – власники печатки будуть зі зброєю в руках захищати цю козу чи то Козерога. Відповідаючи, чому така пошана зображеному на печатці, звернемось  до  історії  християнства.  Відомо,  що  під  сузір’ям  Козерога  родився  син  Божий  Ісус Христос.  Отже,  печатка  говорить,  що  її  володарі  будуть  захищати  Христову  віру,  звідси виправдовується  твердження  частини  дослідників,  що  походження  слова "козак"  має  релігійну основу". На  думку  А. Скальковського,  паланкові  печатки  з’явилися  десь  у 40-ві рр. XVIII ст.,  після виникнення у 1734 р. Нової Січі [7, с. 62].

Як і на печаках Гетьманщини, на них ми бачимо суттєві зміни, що були викликані соціально – політичними чинниками. Малюнок втрачає характерну українську іконографію, зображення не має усталеного  характеру.  Наприклад,  Бугогардівська  паланка  тричі  поміняла  зображення  на  своїй печатці –  шабля  з  рогаткою,  коза  та  олень,  креслення  літер  нагадують  російський  цивільний шрифт.  Усе  це – віддзеркалення  занепаду  Запорозької  Січі  та  посилення  російського впливу на цей регіон [5, с. 149]. 

За формою паланкові печатки круглі, овальні, восьмикутні. Підсумовуючи,  можна  сказати,  що  за  написами,  матеріалами  та  технікою  виготовлення, місцем  розташування  на  документі,  функціональним  призначенням,  характером  документів,  до яких  їх  прикладали,  запорозькі  печатки  аналогічні  своїм  відповідникам  на  Гетьманщині [8, с. 67]. 

Зображення  та написи на них не є щось раз  і назавжди встановлене. Вони у постійній динаміці, гнучко реагуючи на виклики часу. Наведений  матеріал  спонукає  до  думки,  що  ретельне  вивчення  архівів,  музейних  колекцій дозволить зробити ще не одне цікаве відкриття  і, таким чином, заповнити наявні лакуни в  історії запорозьких печаток.

ВИСНОВКИ

Печатки відрізнялися за розміром, вагою та правомочності. Наприклад, золотою імператорською печаткою скріплювали міжнародні договори. З часом встановлювався особливий порядок зберігання таких печаток, а передача печатки стала символізувати передачу влади.

При великому князі з'явилася спеціальна посада - печатник, а пізніше, в кінці XVI століття, був створений Печатний наказ, куди пред'являли кожну грамоту, що не мала правової сили без державної печатки. Вважають, що на Русі в епоху Середньовіччя існувало правило знищувати матриці печатки після втрати цієї печаткою повноважень, покладених на неї функцій. У зв'язку з цим до печаток пред'являли суворі вимоги: печатка повинна була однозначно читатися сучасниками. Одержувачі документа або власники прав не повинні були вільно тлумачити символіку розглянутих відбитків. Печатки, оформлені шляхом комбінації однакових символів, не могли використовуватися в різних відомствах влади. Було встановлено, що кожній печатці повинна відповідати та чи інша значуща для держави посаду. Якщо печатка скріплювала юридичний документ, то по ній можна було визначити повноваження власника матриці. Таким чином, ми бачимо, що печатка була важливим правовим знаком.

Сучасні способи виготовлення та застосування печаток значно досконаліші і технічно забезпечені. Це дозволяє деталізувати зображення початкового відбитку та захистити його від підробок чи можливого несанкціонованого використання.

Поставлені завдання у даній курсовій роботі були виконані повною мірою. Було висвітлено характеристику розвитку печаток VII-XIV ст., описано та ідентифіковано печатки доби Київської Русі, розглянуто особливості запорізьких печаток та продемонстровано їх різновиди і способи застосування. Став очевидним зв'язок сьогоденних печаток із їх документознавчим призначенням та необхідним застосуванням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ