Витоки професії документознавець

Чергові реформи центрального державного апарату відбулися у 1810-1812 роках. 1810 року було затверджено  вищий державний законодавчий орган  – Державну Раду, а 1811 року створені центральні органи державного правління – міністерства з багатоступеневою структурою.

Постанова “Загальна  установа міністерств” передбачала  єдність форми складення документів за наведеними зразками. Ділові папери складного змісту мали три частини: вступ з викладом змісту справи, обґрунтування з посланнями на законодавство чи нормативні акти, клопотання або прохання.

Багато уваги цілісності діловодства і звітності приділяв один з видатних державних діячів того часу М.М.Сперанський. Його праці  зробили великий внесок у те, що ми нині називаємо уніфікацією документів.

Виникла практика створення  різноманітних “письмовників”, що надалі стало традицією. Вони вміщували  зразу всіх видів документів (розпорядження, рішення, реляції, вказівки, накази, ділові листи).

15 березня 1917 року Тимчасовий уряд прийняв постанову “Про вдосконалення форм офіційних відносин та паперів”.  Мовний ритуал у практиці складання ділових документів залишався.

 

 

3. Радянська епоха становлення професії документознавець

 

Після більшовицького перевороту на колишній території царської імперії утворилося 13 країн. П’ять з них стали незалежними. В інших, у тому числі й в Україні після ліквідації УНР, сформувалась і утвердилась радянська форма державності.

Вже 2 березня 1918 року Рада народних комісарів прийняла постанову “Про форму бланків державних установ”, якою встановила новий єдиний формуляр ділового документа.

І Московська ініціативна  конференція з нормалізації техніки  управління (вересень 1922 року) розглянула питання про стандартизацію документів.

У 1969-1971 рр. було розроблено і затверджено серію загальносоюзних  стандартів управлінської документації. З 1972 р. в СРСР почали діяти єдині  правила підготовки та оформлення організаційно-розпорядчих  документів і єдині правила роботи з документами.

Постановою від 04.09.73 Державний  Комітет СРСР по науці і техніці  ввів у дію основні положення  Єдиної державної системи документування. В 1975 р. було прийнято ГОСТ 6.15.1-75 “Унифицированные системы документации. Система органызационно-распорядительной документации. Основные положения».

На початок 1984 р. було розроблено і затверджено 16 УСД загальносоюзного значення, 27 державних стандартів на УСД та 26 загальносоюзних класифікаторів техніко-економічної інформації. Всього було уніфіковано понад 4,5 тис. форм документів.

У 1984-1986 рр. сформувалася цілісні система документаційного забезпечення управління, що відповідала  тодішнім вимогам діловою російською мовою і стилю складання офіційних  документів.

Незважаючи на ряд  позитивних чинників: створення системи в роботі з документами, прискорення діловодного процесу, раціоналізація документообігу, введення Єдиної державної системи діловодства для установ, організацій та підприємств.

Лютневу буржуазно-демократична революція викликала пожвавлення  національно-політичних рухів у різних національних регіонах Російської імперії, в тому числі й в Україні. Вперше за багато століть з’явилася можливість утворення української незалежної держави.

17 березня 1917 р. представники  різних партій і рухів утворили  всеукраїнську загальногромадську представницьку організацію – Центральну Раду, головною якої обрали М.С. Грушевського.

Центральна Рада та її уряд – генеральний секретаріат  залишили значну документальну спадщину, яка налічує 49 фондів Центрального державного архіву влади та управління України. Серед цих документів найвагоміші мають Універсали Центральної Ради.

Названі документи свідчать про поступальний розвиток політичної свідомості молодих українських  політиків, що рухались від вимоги автономії  України у складі демократичної Росії до повної незалежності і самостійності.

У жовтні 1918 року в результаті розвалу австро-угорської монархії до влади в Галичині прийшла Українська Національна Рада. Утворилась Західно-Українська Народна Республіка.

В Україні нову владу  очолила Директорія УНР, яка рішенням трудового Конгресу 22 січня 1919 р. проголосила акт соборності, тобто об’єднання УНР із Західноукраїнською Народною Республікою.

Наприкінці 1920 р. було встановлено  радянську владу. 1 серпня 1923 р. було прийнято декрет про українізацію.

Активне здійснення українізації розпочав комісар освіти О.Шумський (1925-1927), продовжив М.Скрипник (1927-1933). По всій Україні на різних курсах організовувалося обов’язкове вивчення української  мови. У 1925 році українська мова була офіційно введена у діловодство. У 1927 році Л.Кагатович оголосив, що все партійне діловодство також вестиметься українською мовою.

У січні 1933 р. секретарем ЦК КП(б)У став П.Постишев, який розпочав боротьбу з проявами так званого  українського буржуазного націоналізму. Майже 10-річний період українізації штучно припинився. В державному і громадському житті відновилася практика русифікації. Політика де українізації призвела до ліквідації всіх здобутків українського відродження.

Система радянського  діловодства на багато років поширилась на всій території України.

Виявляючи волю й прагнення  українського народу, Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про  державний суверенітет України, в якій проголосила невід’ємне право  української нації на самовизначення, верховенство і самостійність, повноту і неподільність влади уряду республіки в межах її території.

Після спроби державного перевороту в Росії 19 серпня 1991 р. Верховна Рада України, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, 24 серпня 1991 р. проголосила незалежність України та створення самостійної української держави – України.

Новим господарським  структурам сучасної України, вільної від адміністративно-командної системи, необхідно критично проаналізувати організацію діловодства в минулому. Взяти з неї все цінне, обмежитись необхідним мінімумом документів та справ, не роздуваючи їх до непотрібних розмірів; вдосконалити управління.

 

 

Висновок

 

Документозна́вство —  наука про документ та документообіг; наукова дисципліна, яка досліджує  процеси створення й функціонування документів та розробляє принципи побудови документно-комунікаційних систем та методи їхньої діяльності.

Фахівець-документознавець, інформаційний аналітик здатний ефективно вирішувати проблеми теоретичного характеру як у галузі документознавства, так і в інформаційній діяльності, орієнтуючись при цьому на їх практичне застосування. Документознавець – це універсальний фахівець, який може працювати в різних сферах суспільної діяльності.

 

 

Список використаних джерел та літератури

1. ГОСТ Р 51141 - 98 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення
2. ГОСТ Р 6.30 - 2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів.
3. Блощинська В.А. Сучасне діло ведення. Навч. посіб. – Ів.-Франкіськ. Інст. менедж. та економіки, 2000. – 270 с.
4. Головач А.С. Оформлення документів. – К.; Донецьк: Вища школа, 1983. – 352.
5. Віденко А.Н. Сучасне діловодство. – К.: Вища школа, 1998. – 157 с.
6. Документи і діловодство: Довідковий посібник. – М.: Економіка, 1991. – 245 с.
7. Губенко Л.Г., Нємцов В.Д. Ділові папери в менеджменті: Навч. посібник. – К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2002. – 272 с.
8. Зінов'єва Н.Б. Документознавство: Навчально-методичний посібник. М.: Профиздат, 2003, с.208
9. Колесник О.М. Введення в управлінське документознавство. Навчальний посібник. М.: 2003
10. Колесник О.М. Документування управлінської діяльності в органах державної влади та місцевого самоврядування. Книга 1. Управлінське документознавство. - УрАГС: Єкатеринбург. 2002.
11. Кірочок О.Г. Правила складання та оформлення організаційно-розпорядчих документів. – Рівне.: “БМ-ТУР”, 199.- 532 с.
12. Кушнаренко Н.М. Документознавство. Підручник. Київ: Знання, 2000
13. Ларін М. В. Розвиток поняття "документ". - Діловодство. № 1. 2000.
14. Ларьків Н.С. Документознавство. Навчальний посібник. М.: 2004
15. Мисливців А.В., Булавіна О.А. Документознавство і діловодство: Основи документознавства; Види, функції документів; Технології діловодства: Навчальний посібник для вузів М: ІКЦ МарТ, 2004
16. Палеха Ю.І. Документаційне забезпечення управління: Підручник. – К.: МАУП, 1997. – 344 с.