Антропонім у творчості Марка Твена

       2.3. Власне ім’я у романі «Пригоди Тома Сойєра»

Роман «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена – це спогади письменника про своє дитинство, про те, що він зберіг у своєму серці. Тома Сойєра не можна ні на мить відірвати від середовища, в якому він живе і в якому минули дитячі роки Сема Клеменса. Доросла людина, письменник Марк Твен, незримо присутній у романі. Цей «ефект присутності» є джерелом та ледве відчутною ностальгією оповіді. Події дитинства, що відтворені в романі, освітлені посмішкою автора, який з глибин часу споглядає на світ свого дитинства. Співвіднесеність цих двох часових вимірів встановлюється задумом роману, в основу якого покладені події дитинства Сема Клеменса.

Слід одразу ж зауважити: досліджуючи факти дитинства Сема Клеменса, можна зробити висновок, що все ж таки образ Тома багато у чому автобіографічний. Рідне місто Марка Твена Ганнібал було назване на честь карфагенського воєначальника (американці мали пристрасть до незвичайних назв). У романі «Пригоди Тома Сойєра» це місто має назву Санкт-Петербург.

Сюзі, дочка Марка Твена, в біографії свого батька пригадувала: «Ми з Кларою впевнені, що тато розіграв з бабусею жарт, який описаний у «Пригодах Тома Сойєра» (епізод з різкою — початок роману). «Сюзі з Кларою не помилялись», – коментує Марк Твен. «І ще ми знаємо, що тато весь час ухилявся від уроків» [4, c. 82].

Прототипом тітоньки Поллі стала мати Сема Джейн Клеменс, а кузини Мері Сойєр – старша сестра Сема Памела. Під час навчання Сем тільки й чекав хвилини, щоб вислизнути з приміщення зі своїм найкращим другом Уїллом Боуеном на пристань, де на них вже чекав Том Бленкшип, який не навчався та цілий рік розгулював босий. Том Бленкшип – прототип Гекльберрі Фінна.

На третій рік навчання Сем почав іноді затримуватися у школі, навіть зробивши уроки. Причиною була нова учениця – Лaypa Хокінс, прототип Беккі Тетчер. У романі Беккі зачарувала Тома Сойєра з першого погляду: «Він побачив нову дівчинку в саду – чудове маленьке синьооке створіння із золотим волоссям, заплетеним у дві довгі коси». У реальному житті Лaypa була молодша за Сема Клеменса на 3 роки.

Дослідники творчості Марка Твена, а також і сам автор зазначали, що в романі «Пригоди Тома Сойєра» він розповів про власні витівки [4].

Класифікація антропонімів в романі:

1. Імена найвидатніших діячів політики: Франклін, Вільгельм Завойовник.
2. Біблейські персонажі: Давід, Голіаф, Христос.
3. Імена літературних героїв: Робін Гуд, Сахем, Алладин.
4. Прізвиська: Кровава Рука, Гроза Океанів, Чорний Месник Іспанських морів.
5. Відомий мореплавець: Христофор Колумб.
6. Імена літературних героїв: Гекльберрі Фін, Том Сойєр, Беккі Тетчер, Сід, Джим, Бон Таннер, Джо, Джонні Міллер, Біл Тернер, Мері Остін, Альфред Темпл, Доббінс, Джозеф Гарпер, Фрезер, Ненсі та інші.
7. Проаналізувавши 80 антропонімічних одиниць роману «Пригоди Тома Сойєра», з’ясовано, що більшість власних імен називають вигаданого денотата. Вигадані антропоніми співіснують разом з біблейськими, літературними героями, іменами літературних героїв, політиків та письменників, прізвиськами. Найтиповіша антропонімна формула – ім’я + прізвище.

Таким чином, у другому  розділі дослідження було досліджено особливості вживання антропонімів у творчості Марка Твена на прикладі романів «Пригоди Гекльберрі Фінна» та «Пригоди Тома Сойєра». Отже, було з’ясовано архетипіку у романах Марка Твена через ім’я та визначено роль власного імені в аналізованих творах.

ВИСНОВКИ

Отже, антропоніми в художніх творах виступають найбільш експресивним та інформативним засобом, що визначає доволі суттєвий обсяг імпліцитної інформації, закладеної в тексті. Вибір конкретного імені для літературного героя – справа автора, і суб’єктивний фактор тут є визначальним. Письменник добирає або конструює не тільки особові імена, але і всі компоненти ономастичного простору твору. Він знає характери, заняття духовні та фізичні дані персонажів. Вибір імені може бути пов’язаний із художнім задумом, жанром, художньою школою та стилем. Іноді воно може сказати більше, ніж задумав письменник. Ім’я в літературному творі відіграє дуже важливу роль, а саме є орієнтиром в часі і просторі.

У результаті аналізу антропонімів у творчості Марка Твена з’ясовано, що власні імена в художньому тексті утворюють особову підсистему з властивими їй системними механізмами, а також закономірностями функціонування. Їхня роль досить чітко окреслена, а саме: 1) вони служать текстовою віхою – позначають головного (головних) героїв; 2) створюють багатий ономастичний фон; 3) виступають в якості розпізнавального знаку факультативного характеру; 4) містять в собі важливі особливості реалізації національно-культурного компоненту твору.

В ході дослідження ми встановили, що в творчості М. Твена власні імена представлені досить різноманітно. Розглядаючи ядерно-периферійні відношення ономастичного простору у творчості Марка Твена, зокрема в його романах «Пригоди Гекльберрі Фіна» та «Пригоди Тома Сойєра», необхідно перш за все зупинити свою увагу на антропонімах, які складають його ядро. Антропоніми представлені чоловічими і жіночими іменами та двома видами трьохчленної структури власного імені: іменами і прізвищами, або подвійними іменами і прізвищами, тільки прізвищами, тільки іменами. Також зустрічаються прізвиська.

Таким чином, антропонімічна парадигма розширює горизонти розуміння художнього твору як унікального феномену культурно-цивілізаційної комунікації, як художньої єдності онтологічного та гносеологічного. Літературний антропонім відкриває величезні можливості для нової інтерпретації тексту. Він дозволяє зрозуміти текст як втілену множинність.

В ході дослідження було встановлено, що комплексний аналіз антропонімів в творах М. Твена дає можливість представити їх у вигляді певної системи, що володіє рядом закономірностей. У текстах письменника знайшла своє втілення модель американського традиційного іменування. В літературній антропонімії письменника відзначені моделі однокомпонентного (тільки ім’я, тільки прізвище), двокомпонентного (особисте ім’я + прізвище або подвійне ім’я та прізвище) іменування. У текстах спостерігаються численні комбінації з особистих імен, прізвищ.

Ми дійшли висновку, що у дискурсі М. Твена мовна гра знаходить своє вираження, насамперед, в антропонімії.

Більшість творів Марка Твена відображають життя громадян Сполучених Штатів в усій його автентичності. Його проза написана мовою американців, тобто зі своєрідними словами, виразами, фонетичним звучанням, які відрізняли її в XIX ст. від унормованої англійської.

Отже, системний підхід до антропонімії творів М. Твена дозволяє виявити специфіку вираження авторської ідеї, представити антропософську концепцію письменника (відношення до світу, до людини), дозволяє зробити обґрунтовані висновки про системний характер і закономірності функціонування власних імен як складної складової частини індивідуально-авторської мовної системи письменника.

Підсумовуючи відзначимо, що багатий інтелектуальний потенціал М. Твена знайшов своє відображення у використовуваних антропонімах, серед яких зазначаються імена найвидатніших діячів політики: Карл Великий, Карл II, Генріх VIII, Людовик XV, Людовик XVI, Людовик XVII, Марія Антуанетта, Іаков II, Едуард II, Річард III, Вільгельм IV, Марія Стюарт, Франклін. Поряд з ними функціонують біблейські герої: Моісей, Адам, Соломон, Давід, Голіаф, Христос, літературні герої: Робін Гуд, Сахем, Алладин, Дон Кіхот, Ромео, Джульєтта, Офелія, згадуються імена письменників: Вальтер Скотт, Шекспір, прізвиська: Ангел Смерті, Кровава Рука, Гроза Океанів, Чорний Месник Іспанських морів, а також вигадані імена власні. Ці антропоніми в тексті виконують різні функції і, перш за все несе в собі певний зміст.

Таким чином, своєрідність творчої манери М. Твена полягає в структурно-лінгвістичному порушенні художнього слова, в тому числі і антропоніма. Заперечення розсудливості як єдиного універсального методу пізнання, відсутність раз і назавжди заданого сенсу.

Звертає на себе увагу поліфонічне  побудова і музикальність текстів  М. Твена. Експресивність мовлення в творах Твена, її емоційний і естетичний вплив досягається завдяки авторським фонетичним засобам, пов’язаниx із звуковою матерією мови, зокрема, завдяки звуковому повтору і його типам (алітерації, асонанси, анафора, епіфора), а також такому стилістичному прийому, як паралелізм.

Отже, Марк Твен в свої твори вводить такі стилістичні звороти художньої мови, як повтор. Повтор як яскравий художній засіб і як вельми продуктивний спосіб організації словесного матеріалу у Твена простежується на всіх рівнях мови. Специфіка лексичного і синтаксичного повторів, до складу яких включаються, безсумнівно, і антропоніми, покликані показати своєрідність композиції тексту Твена.

Підсумовуючи зазначимо, що антропоніми в художньому світі  
М. Твена виступають в ролі функціонально-семантичного знаку, символу, службовця одним із засобів текстотворення. Письменник наділяє своїх персонажів іменами, відводячи їм особливу роль сполучної ланки семантичного простору і формальної організації текстового поля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бережна М.В. Антропонімія дитячої літератури жанру фентезі /  
   М.В. Бережна // Запорізький нац. ун-т. Нова філологія. Збірник наукових праць. Запоріжжя: – ЗНУ, 2007. - №27. – С. 142-148.
2. Бережна М.В. Тринадцять етапів перекладу власних імен та назв / М.В. Бережна // Вісник СумДУ. Серія Філологія, №1’2007. Том 2. – С. 62-67.
3. Бока О.В. Когнітивно-прагматична спрямованість власних імен в англомовному казковому дискурсі / О.В. Бока // Вісник СумДУ. Серія Філологія, №1’2007. Том 2. – С. 15-18 с.
4. Виндеман Л. Ганнибал, малая родина Марка Твена / Л. Виндеман // Вокруг света. – 1996. – № 1. – С. 81-83.
5. Виноградов В.В. О теории поэтической речи / В.В. Виноградов // Вопросы языкознания. 1962. – № 2. – С. 3-17.
6. Влахов С. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. – М.: Международные отношения, 1980. – 340 с.
7. Вуколова В. Особливості перекладу російських експресивних антропонімів засобами англійської мови / В. Вуколова // Філологічні студії № 1 (25). Науковий часопис. – 2004. – С. 146-151.
8. Гребенюк О.А. Переводимость имен собственных / О.А. Гребенюк // Университетское переводоведение. – 2003. – С. 112-122.
9. Гудманян А.Г. Відтворення власних назв у перекладі: Дис. д-ра філол. наук: 10.02.16. / Ужгородський держ. ун-т. / А.Г. Гудманян. – Ужгород, 1999. – 14 с.
10. Денисова Г.В. В мире интертекста: язык, память, перевод / Предисловие С. Гардзонио; Предисловие Ю.Н. Караулова. / Г.В. Денисова. – М.: Азбуковник, 2003. – 298 с.
11. Ільченко В.І. Експресія власних назв як засіб публіцистики : Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т журналістики / В.І. Ільченко. – К., 2003. – 20 с.
12. Киплинг Р. Интервью, взятое у Марка Твена / Р. Киплинг // Иностр. лит., 1983. – № 8. – С. 184-189.
13. Крупеньова Т.І. Ономастика драматичних творів Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец.10.02.01 «Українська мова» / Т.І. Крупеньова. – Одеса, 2001. – 18 с.
14. Кубрякова Е.С. Язык и знание / Е.С. Кубрякова. – Москва : Языки славянской культуры. – 2004. – 556 с.
15. Мельник М.Р. Ономастика творів Ліни Костенко : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 – «Українська мова» / М.Р. Мельник. – Одеса, 1999. – 18 с.
16. Наумова, Т.М. К проблеме аллюзивности английских антропонимов, проявляющих тенденцию к апеллятивации / Т.М. Наумова // Исследования молодых учёных: Сборник статей аспирантов. Выпуск IX. – Минск: Изд-во Минского государственного лингвистического ун-та, 2010. – С. 82-85.
17. Нефьодова О.Д. Особливості лінгвостилістичної організації тексту британської літературної казки 2001 года: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. / О.Д. Нефьодова. – Харків, 2001. – 18 с.
18. Огнєва О.М. Антропоніми в романі Володимира Дрозда «Злий дух. Із житієм» / О.М. Огнєва. // Научный журнал: Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2008. – № 142. – Т. 2. – С. 136-139.
19. Паламарчук О.Л. Вопросы перевода ономастической лексики в славянских язиках. / О.Л. Паламарчук. // Современные славянские культуры: развитие, взаимодействие, международный контекст. – К., 1982. – С. 398-401.
20. Петренко О.Д. Ономастика дитячих творів Роалда Дала: дис. канд. філол. наук: 10.02.04. / О.Д. Петренко. – Одеса, 2006. – С. 22-25.
21. Реформатский А.А. Перевод или транскрипция. / А.А. Реформатский // Восточнославянская ономастика. – М. : Наука, 1972. – С. 311–333.
22. Суперанская А.В. Что такое топонимика? / Отв. ред. Г.В. Степанов. / А.В. Суперанская. – М.: Наука, 1985. – 176 с.
23. Суперанская А.В. Общая теория имени собственного /  
    А.В. Суперанская. – М.: Наука, 1973. – 366 с.
24. Твен М. Избранные произведения / М. Твен. – М.: Водолей, 1992. – 359 с.
25. Твен М. Пригоди Гекльберрі Фінна. / М. Твен. – К. : «Молодь», 1956. – 259 с.
26. Твен М. Приключения Тома Сойера / М. Твен. – М. : Новости, 1987. – 158 с.
27. Твен М. Собрание сочинений: В 8-ми т. / М. Твен. – Т. 3. – М. : Правда, 1980. – 450 с.
28. Твен М. Твори: В 2-х т. / М. Твен. – Т.1. – К. : Дніпро, 1985. – 345 с.
29. Тороп П. Тотальный перевод. / П. Тороп. – Тарту: Изд-во Тартуского ун-та, 1995. – 220 с.
30. Усова О.О. Ономастикон художніх творів Миколи Хвильового : автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец.10.02.01 – «Українська мова» / О.О. Усова. – Донецьк, 2006. – 17 с.
31. Шестопалова Л.Д. Специфіка антропонімів у химерній прозі (на матеріалі творчості В.Г. Дрозда) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 01 – «Українська мова» / Л.Д. Шестопалова. – О., 2006. – 18 с.
32. Пригодій С.М. Архетипна критика американської літератури / Пригодій С.М., Матасова Ю.Р., Зіневич В.В., Яковенко І.В. – К. – Симф: Кримський Архів, 2008. – 256 с.
33. Горенко О. П. Антропонімічний вимір американського романтизму: монографія / Олена Павлівна Горенко ; [Ін-т філології Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка]. – К. : ТОВ “ПанТот”, 2008. – 312 с.