Фицджеральд "Ночь нежна. Великий Гэтсби"

       З самого початку роману автор вводить читача в певне коло загадковості, центром якого є Гетсбі. Тут виринають розмиті події, пов'язані з його минулим. Але і характер самого головного героя є «розмитим»: в його душі розгортається конфлікт двох несумісних прагнень, двох зовсім різних начал. Одне з них – це наївність, простота серця, незгасимий відблиск «зеленого вогника», в який всією душею вірить Гетсбі [24; 108]. Інше – тверезий розум, що звик до небезпеки прибуткового роду заняття, і навіть в той день, коли Дезі переступає поріг розкішного будинку, він роздає вказівки по телефону філіалам своєї «фірми». На одній стороні – мрійливість, на іншій – поклоніння багатству, успіху, можливостям. Але такий буржуазний спосіб життя не задовольняє їх душевних потреб, а сучасне Фіцджеральду американське суспільство характеризувалось своєю бездуховністю. Воно ніби тримало своїх громадян в залежності від досягнення примарного успіху, американської мрії. Проте, керуючись лише «мрією», реально досягнути лише «американської трагедії». Автор своїми романами задекларовує неможливість досягнення мрії та пов'язаний з цим морально-етичний аспект [2, с. 8].

       «Мрія» веде Гетсбі спочатку на небезпечний шлях бутлегерства, а потім у чужий його натурі світ Тома Б'юкенена і, на кінець, до катастрофи. Багатство змінює Гетсбі, характерним є навіть те, що він змінив ім'я та прізвище (Джеммі Гетц – так його звали насправді). Ставши безмежно багатим, він носить інше прізвище не лише з метою утаємничити своє минуле, а це є і символом його власного переродження. Смерть героя – логічне завершення роману «Великий Гетсбі», яка підтверджує недосяжність «американської мрії». Рано чи пізно герой мав би поглянути на свою «мрію», якщо не своїми очима, то хоча б очима оповідача Ніка Каррауея. Одруження з Дезі не принесло б йому щастя. Адже надзвичайно разючою є різниця між Дезі-мрією і її реальним образом [16, с. 17]. Але Дезі не дотягувала не лише до свого ідеального образу, але і до того, якою знав її Гетсбі п'ять років тому.

        Основна проблема Джея –  у надмірному ідеалізмі, який позбавляє його можливості тверезо оцінювати дійсність. Його трагедія –  це трагедія ідеаліста, яка символізує типову для Америки драму іммігранта, до якої Фіцджеральд підводить нас через ностальгічне бачення Ніком Каррауеєм колись первозданної Америки, що постала перед очима голландських моряків як "незаймане зелене лоно Нового Світу". В цьому видінні сконденсовані прагнення багатьох поколінь переселенців, які, гнані пошуками кращого життя, бачили у незвіданому світі можливість втілення своїх бажань, досягнення щасливого майбутнього. Цікаво, що ідеалізм, притаманний Гетсбі, став невід'ємною рисою багатьох іммігрантів.

      Отже, проаналізувавши усі події в житті героїв романів, його походження, мету існування, шлях до неї, ставлення до коханої жінки, відношення оточуючих, ми й з'ясували основні причини краху Гетсбі. Основна проблема Діка та Джея – у надмірному ідеалізмі, який позбавляє їх можливості тверезо оцінювати дійсність. Їх трагедія – це трагедія ідеалістів, яка символізує типову для Америки драму іммігранта, до якої Фіцджеральд підводить нас через ностальгічне бачення Ніком Каррауеєм та Ейба Норта колись первозданної Америки, що постала перед очима голландських моряків як "незаймане зелене лоно Нового Світу". В цьому видінні сконденсовані прагнення багатьох поколінь переселенців, які, гнані пошуками кращого життя, бачили у незвіданому світі можливість втілення своїх бажань, досягнення щасливого майбутнього. Цікаво, що такий ідеалізм, став невід'ємною рисою багатьох іммігрантів.

 

 

2.3. Особливості зображення краху мрії та ілюзій у творах

 

 

      Один із кращих знавців творчості Ф. С. Фіцджеральда в сьогоденній Америці Д. Пайпер відзначав: «основою трагічності Гетсбі в тому, що він розривається між вірою у два суперечливі міфи водночас, що несумісність бажань і стає причиною загибелі –  багатство і щастя нетотожні, але прагматизм і мрійливість американця неподільні» [Денисова, c. 64].

     Зовні примітивний сюжет роману створений автором для того , щоб підкреслити трагічність індивідуальності, поглинутою приреченою ідеєю рівноцінності людського щастя та грошей. Він – виходець із фермерської родини,який підіймається до рівня Дезі,Тома, Ніка. Проте, здобувши  у житті матеріального процвітання, головний герой розуміє  згодом, що він ні на крок не став ближче до щастя про яке мріяв. Навпаки, його можливості  лише гостріше змушують   відчути глибину розпачу. Так , не  дивлячись на те, що він пройшов через особисте пекло, аби стати гідною парою Дезі, вже після першої довгоочікуваної зустрічі мрія дає тріщину : «…зелений вогник тепер назавжди втратив для нього своє величезне значення…». Раптово  романтичний образ починає танути. Для нього вся таємничість очікувано зникає  і внутрішнє світло Дезі поступово тьмяніє : « А тепер він став просто зеленим сигналом на причалі. Одним фетишем поменшало» [Ф.С.Фицджеральд, «В.Г.»]. Дезі  і є причиною краху Гетсбі. Вона – користувач, якому потрібен той, хто буде заповнювати її дозвілля, не важливо, хто буде на його місці, вона знаходитиметься поруч доки ій це буде потрібно .Такими є не лише вона : Джордан, Том, Вулфшим – «недбалі люди, вони ламали речі й людей, а тоді тікали й ховалися в безмежжі свого багатства…» [Фицджераль, В.Г.] . Для них  чужа біда – те , що залишається осторонь, почуття не важливі, якщо заширмлені красивою картинкою. Дезі звикла до ролі глядача в житті і не готова до прямої участі. В момент, коли вона розуміє що обставини вимагають чіткого рішення, вона не знає, що обрати – звичайне життя з Томом  чи нове з Гетсбі, і , намагаючись утримати обох, зізнається, що протягом цього  часу кохала і Джея «також». Наступає момент моральної загибелі для Гетсбі. П'ять довгих років він прагнув до неї, здійснюючи мислимі і немислимі вчинки. І ось настав, настав час, коли мрія трохи похитнулася , але Гетсбі чіпляється за неї з-усіх сил, щиро не розуміючи, що все змінилося. Йому здається, що досить завзятості і залізної волі, щоб повернути минуле. Життя доводить йому протилежне. Він пливе по хвилях неспокійного моря, його ваблять далі, але море незмінно виносить його на берег [Ф.С.Ф. В.Г.].

      Назва роману « Великий Гетсбі» привертає увагу читача  до «величі» образу. Чому ж автор назвав свого героя великим? На тлі інших героїв книги Джей Гетсбі дійсно великий. Великий своєю вірністю, силою свого кохання, великодушністю, жертовністю. З іншого боку, Фіцджеральд наповнює заголовок роману іронією. Вся велич Гетсбі розвалилася у пил від одного пострілу. Хто його пам'ятає, хто його знає? На прийомах у Гетсбі бували сотні, але ніхто не прийшов провести його в останню путь. У фіналі картина похорон Гетсбі доводить, що ніхто його не кохав і для суспільства він був лише елегантним гаманцем, ніж людиною.

        Т. Денисова зазначає, що Гетсбі гине не від зіткнення з реальністю, а від руйнування, краху, спустошення «мрії», оскільки тиражована спрощена «американська мрія», яку зведено до багатства, розходиться із ідеалом батьків– пілігримів (під останнім поняттям дослідниця має на увазі сукупність правил, якими керувався у дитинстві Джеммі Гетц) [1, с. 51]. Правила, які він з юності для себе встановив (список яких наприкінці демонструє його батько), – це певного роду кодекс поведінки для кожного, хто вірить у здійснення «мрії» і твердо заповзявся прокласти собі  самостійно шлях у житті, власним прикладом довести, що кожна людина має шанс на підкорення своєї «мрії» [20. с. 177].

       На нашу думку, образ головного героя, Джея Гетсбі, увібрав у себе не тільки характерні прикмети часу, але й істотні риси національної самосвідомості. Фігура Гетсбі підтвердила подвійність "американської мрії": зворотним боком визнаного за кожним права на "прагнення на щастя " стало самоствердження, що розтоптує моральний закон. Високий ідеал виявився відкинутим заради приземленої мети –  гонитвою за матеріальним успіхом.

     Окрім нього, цікавим і трагічним є образ Ніка – цей «другий герой» роману, що розповідає про події книги, – теж один із «загублених» молодих людей. Він пройшов війну і зіткнувся з післявоєнним розчаруванням, і це додає скептичний відтінок його роздумів. Разом з тим, втративши, подібно багатьом своїм одноліткам, ілюзії та надії, Нік зберіг за собою «одну фундаментальну чесноту» –  непохитну і безумовну чесність в оцінці себе й оточуючих. Саме ця чесність і допомагає йому зрозуміти сенс розгорнулася на його очах драми [2, с. 143]. Лінія Каррауея (перевірка власних поглядів на життя, своєї чесності, а також прихильності традиційній системі цінностей Середнього Заходу) розвивається паралельно з лінією Гетсбі, колізії якої розкривають нерозв'язне протиріччя між платонічною мрією - у проходженні їй Гетсбі дійсно неабиякий, «великий» – і грубо матеріалістичними, «великими» хіба що в сугубо іронічному змісті, засобами її досягнення [24, с. 346]

       Завдяки цьому паралелізму з'ясовується, що Нік – єдиний персонаж роману, характер і погляди якого міняються по ходу дії. Шлях Каррауея – від твердості до гнучкості, від занадто безапеляційних суджень до неясних жалів і щиросердечної теплоти. Він стає мимовільним свідком вульгаризації як платонічного початку в людині і його прагнення до ідеалу, так і магії багатства, цього єдиного виду «релігії», на яку здатне суспільство достатку.

      Причина загибелі Гетсбі – загальна, родова провина всіх американців, що втратили дитячість і чистоту, які були в цілому властиві першим новоанглійським поселенцям. На останніх сторінках роману справжнє обличчя «мрії» представлено спогадами оповідача про святкування Різдва в сніжних глибинах провінції Америки. І Каррауей, і Гетсбі, і Дезі – всі вони «блудні діти» Середнього Заходу, що заблудилися у Вавілоні Північного сходу.

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

\

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

Андреев Л. Г. Зарубежная литература XX века: Учеб. для вузов /             Л.Г. Андреев, А.В. Карельский, Н.С, Павлова и др.; Под ред. Л.Г. Андреева. 2-е изд. испр. и доп. – М.: Высш. шк., 2004. – 559 с.

Аллен У. Традиция и мечта [Текст] / У. Аллен; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1970. – 424 с.

Батурин С. Фрэнсис  Скотт Фицджеральд // Фицджеральд  Ф.С. Великий Гэтсби; Ночь нежна (пер. Е. Калашниковой); Рассказы. – М.: Художественная литература, 1985. – С. 3–18.

Горбунов А.Н. Романы Фрэнсиса Скотта Фицджеральда.– М.: Наука, 1974. – 152 с.

Денисова Т. Н.. США: літературний процес ХХ ст. // Вікно в світ. – 1999. – № 5. – С. 5–75.

Засурский Я. Н. Американская литература XX века. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 503 с.

Зверев А. М. Американский роман 20 –30-х годов.– М.: Худ. лит-ра., 1982. – 256 с.

Зверев А. М. Модернизм в литературе США: Формирование, эволюция, кризис. – М.: Наука, 1979. – 318 с.

Злобин Г. П. По ту сторону мечты: Страницы американской литературы XX века. – М.: Худ. лит-ра, 1985. – 335 с.

К вопросу  о предтечах "novel" в английской прозе последней трети XVII в./Сб.: "Актуальные вопросы теории и истории зарубежного романа XVII-XX веков". – Днепропетровск, 1984. – С. 50–56.

Ковалев Френсис  Скотт Фицджеральд  и его роман  « Ночь нежна» - fitgerald.narod.ru

 Костяков В. А. Американский роман середины XX века: Концептуальность жанра /под ред. Бобровой М. Н. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988. – 245 с.

 Кухалашвили В. К. Ф. С. Фицджеральд и американский литературный процесс 20-30-x годов ХХ в. / Владимир Константинович Кухалашвили. – Киев: Наукова думка, 1983. – 237 с.

 Лидский Ю. Я. Скотт Фицджеральд – Творчество / Юрий Яковлевич Лидский – К.: Наукова думка, 1982.– 365 с.

 Луков В. А. История литературы: Зарубежная литература от истоков до наших дней. – М.: Академия, 2003. – 512 с.

 Лики массовой литературы США. /А. В. Ващенко, В.В. Ерофеев, А.М. Зверев. – АН СССР, Ин-т мировой лит-ры им. А.М. Горького. – М.: Наука, 1991. – 336 с.

 Мендельсон М. Второе зрение Скотта Фицджеральда.– Вопросы литературы. – 1965, № 3 – С. 102–105.

Николюкин А.Н. Утраченные надежды (американская литература и крушение "американской мечты"). – М.: "Знание", 1984. – 64 с.

 Олдридж  Дж. После потерянного поколения.  – М., 1981.

 Рымарь Н.Т. Роман ХХ века // Литературоведческие термины (материалы к словарю). – Коломна: Коломенский пединститут, 1999. – С.63–67.

 Соколянский М. Джозеф Конрад о литературе. // Вопросы литературы, 1978, № 7, с. 203.

 Сонькин  В. Великий Гэтсби. Тоска по  Европе // Русский журнал. – 1999. –  26.02.

 Старцев А. От Уитмена до Хемингуэя. Издание второе, дополненное –. М.: Советский писатель. – 1981. – 354 с.

 Старцев А. Горькая судьба Фицджеральда. // "Иностранная литература", №2, 1965.

 Тернбулл Э. Скотт Фицджеральд: пер. с англ. / Э. Тернбулл. – М. : Молодая Гвардия, 1981. – 318 с. (Жизнь замечательных людей. ЖЗЛ : серия биографий; вып. 617)

 Фицджеральд  Ф.С. Великий Гэтсби. – М.: Менеджер, 2000. – 208 с. 

 Фицджеральд  Ф.С. Великий Гэтсби; Ночь нежна  (пер. Е. Калашниковой); Рассказы. – М.: Художественная литература, 1985. – С.21–160.

 Фицджеральд Ф.С. Избранные произведения: В 3 т. Т.3. – М.: Худ. лит., 1977.

 Фицджеральд  Скотт. Из писем // Вопросы литературы. – 1971. – №2. – С.162–163.

 Чикирис Н. В. Література „втраченого покоління” та її український провісник // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. – Випуск VIII. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – С. 131–135.