Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Января 2013 в 00:48, курсовая работа
Одним з активних процесів, що діють у сучасній українській мові, є запозичення з інших мов слів, які підлягають семантичним, словотвірним, граматичним та стилістичним змінам. У різні періоди становлення теорії іншомовних входжень учені вирішували питання про те, як відбувається процес запозичення, які його умови й причини, що являє собою асиміляція іншомовних слів у мові, яка їх приймає. Вивченню цього питання приділяли велику увагу такі мовознавці: Ю. Шевельов, Б. Гавранек, Дж. Данн, Ю. Жлуктенко, А. Карлінський, В. Розенцвейг, С. Семчинський, Г. Сергєєва, Б. Серебренников, Л. Щерба та ін.
Вступ………………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження іншомовних запозичень…………………...5
Причини і шляхи проникнення іншомовних слів в українську мову……5
Асиміляція запозичень у складі сучасної української лексики…………..6
Розділ 2. Запозичення як органічний компонент лексичної системи української мови (на матеріалі періодики)…………………………………………………………………22
2.1. ЗМІ як індикатор мовних змін……………………………………………….22
2.2. Тематичні групи іншомовних запозичень у сучасних ЗМІ………………..24
Висновки………………………………………………………………………………….31
Список використаних джерел……………
Запозичення з тюркських мов. Запозичання слів з тюркських мов, здебільшого татарської і турецької, відбувалося усним шляхом, тому тюркізми добре засвоєні українською мовою і не сприймаються нині як іншомовні слова. До української мови протягом XIV— XVII ст. потрапили тюркізми таких тематичних груп:
Лексеми, запозичені з латинської мови. Із XV ст. латинська мова стала предметом викладання в українських школах та академіях, що спричинило проникнення до словникового складу української мови значної частини латинізмів. Ці слова запозичувалися переважно через польську, частково через чеську та німецьку мови або безпосередньо з латинських текстів. Оскільки латина була книжною мовою, книжний характер більшості латинізмів зберігався і в українській мові, лише деякі з них стали широковживаними і в розмовному мовленні. Напр.: арешт, гонор, гумор, календар, капелюх, оксамит, ризикувати, тестамент, турбувати, цвинтар.
До запозичень з латинської мови належать такі групи слів:
Протягом XIV—XVII ст. до української мови потрапили з латинської мови і деякі власні імена людей, напр.: Марко, Мотря, Павло.
Запозичення з грецької мови. У зв'язку із запровадженням вивчення грецької мови у вищих школах України в цей період запозичено з неї до української мови чимало термінів з різних галузей знань, напр.: граматика., лексикон, синтаксис, драма, історія, логіка, математика, філософія, мелодія, ода, хор, театр, планета, бібліотека, школа.
Слова, запозичені з інших мов. Протягом XIV—XVII ст. до української мови запозичено деякі чеські слова, зокрема бавовна, брама, вагатися, влада, власний, ганити, ганьба, гасло, єдваб, замок, наглий, постать, потворний, праця,рихлий, чекати. Як правило, вони засвоєні за посередництвом польської мови. Певна кількість лексем потрапила в українську мову з французької: амністія, артилерія, атакувати, інженер, квартира, компанія, перука, претензія,регламент тощо. Окремі слова запозичено з арабської мови: алкоголь, атлас, візир, гарем, угро-фінських мов: сани, угорської мови гайдук та ін.
Нові запозичення. У XVIII—XIX ст. до української мови запозичення потрапляли, як правило, за посередництвом російської мови, оскільки Україна увійшла до складу Росії. Унаслідок реформ Петра І до російської мови, а через неї також до української почали проникати слова з європейських мов — латинської, грецької, німецької, французької, англійської, голландської, італійської, тюркських та ін.
Запозичення з латинської мови. Латинізми у цей час було запозичено через французьку, німецьку, польську і російську мови. До них належать здебільшого терміни різних галузей науки і техніки, зокрема:
Латинізмами є також власні імена: Валентина, Валерій, Віктор, Вікторія, Віталій, Марина, Юлія та ін.
Латинська мова була літературно-писемною мовою для всієї Західної Європи, тому латинізми відіграли помітну роль у збагаченні української лексики, особливо в галузі науки.
Лексеми, запозичені з грецької мови. У XVIII—XIX ст. фактично не о прямих запозичень з грецької мови. У процесі розвитку науки і техніки па ґрунті грецьких основ найчастіше утворювалися наукові й технічні терміни у французькій та німецькій мовах. З них через посередництво інших мов або безпосередньо штучні грецизми потрапляли й до української мови. Виокремлюють такі групи грецизмів:
Грецизми, як і запозичення із латинської мови, стали підґрунтям для широкого творення наукових і технічних термінів у інших мовах, з яких вони потрапили до української мови.
Слова, запозичені з німецької мови. Лексичні запозичення цієї доби з німецької мови охоплюють такі тематичні групи:
Німецька лексика потрапляла до української, як і до інших слов'янських мов, у зв'язку з тим, що Німеччина була однією з найрозвинутіших країн Західної Європи, мала значні наукові, технічні та культурні надбання.
Запозичення з французької мови. Особливо велика кількість запозичень у XVIII—XIX ст. припадає на французьку мову. Це зумовлене значними політичними культурними і технічними досягненнями Франції, а також формуванням міжнародного статусу французької мови.
До запозичень із французької мови належать такі тематичні і лексико-семантичні групи:
Запозичання українською мовою слів з французької мови зумовлені високим рівнем розвитку у Франції суспільно-політичних наук, мистецтва, літератури тощо.
Лексичні запозичення з інших мов. Протягом XVIII—XIX ст. з інших мов до української потрапила невелика кількість слів. Так, до англійських запозичень належать: аврал, блокада, бойкот, буфер, ватерлінія, дрейф, ром, трап, шквал, шрапнель тощо. З голландської мови запозичено здебільшого терміни мореплавства та суднобудування: боцман, вахта, вимпел, гавань, гарпун, каюта, камбуз, кіль, матрос, лоцман, трюм, фарватер, шлюпка, шкіпер, шторм, штурвал. Словами італійського походження є, як правило, музичні, і сценічні терміни, а також деякі фінансово-економічні та інші терміни: адажіо, акорд, алегро, альт, анданте, віолончель, дует, інтермецо, кантата, капела, квартет, клавесин, кларнет, мандоліна, опера, соло, сопрано, тенор, унісон, арка, банк, бароко, кавалер, мозаїка, паста, торт, фонтан. Значно менше, ніж за XVI— XVII ст., до української мови потрапило слів тюркського походження: айва, аксакал, аул, бай, балик, бархан, бек, кинджал, кишлак, сургуч, таз, тапчан, тюбетейка, урюк, халат, чавун, чалма, шашлик, юрта тощо. Окремі слова запозичені до української мови з португальської: кашалот, кобра, макака, іспанської: сигара, норвезької: акула, ісландської: гейзер, фіно-угорських мов: нарти, салака, севрюга, сьомга, тундра, угорської: гуляш, гусар, чардаш, румунської: бринза, кукурудза, мамалига, грузинської: сакля, тамада, китайської: чай, чесуча тощо.
Новітні запозичення. У XX ст. найінтенсивніше запозичувалася до української мови лексика англійського та російського походження, з інших мов слова потрапляли рідше.
Слова запозичені в англійської мови. Запозичання слів з англійської мови можна поділити на два періоди: радянський і період існування незалежної України.
Запозичення радянського періоду з англійської мови охоплюють такі групи лексики:
Значна кількість англіцизмів потрапила до української мови за роки існування незалежної України, що спричинене розвитком новітніх технологій у США, а також, відкритістю українського суспільства. До української мови протягом 90-х років XX ст. та на початку XXI ст., як правило, через засоби масової інформації було запозичено приблизно 750 слів (без урахування вузькоспеціалізованих термінів, насамперед банківсько-фінансової сфери, інформатики і комп'ютерної техніки), що становить 91% від усіх попередніх запозичень з англійської мови. Частка англіцизмів щодо всіх іншомовних слів збільшилася нині до 8% з 3% у 70-ті роки. Натепер 80% запозичень з англійської мови потрапляють до української мови безпосередньо усним і письмовим шляхом. Здебільшого це іменники (понад 90%), невелика частина прикметників і дієприкметників (приблизно 5%), дієслів (майже 2%) та інших частин мови.
Виокремлюють такі тематичні та лексико-семантичні групи англіцизмів періоду існування незалежної України: