Іншомовні слова в сучасній періодиці

Ще один вибрик моди — беззастережне копіювання мови газет української діаспори. Зберігши материнську мову далеко від рідної землі, наші брати не могли не зазнати більшого, ніж в Україні, впливу навколишніх мов. Але чому ми замість давніх слів посол, посольство мусимо вживати діаспорних амбасадор, амбасада? Невже чиїсь примхи важать більше, ніж авторитет видатних митців українського слова: «Мій брат у первих, маркіз де Пурверсе, посол при одному дворі, писав мені, щоб я їхала за границю на води» (І. Нечуй-Левицький); «Усі посли, по-московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах» (П. Куліш); «Келле, радця при посольстві, Вів дискусію зо мною» (Леся Українка).

Назви країн  ми здебільшого запозичаємо, а похідні  від них творимо за допомогою  власних афіксальних засобів. Наприклад, від Канад-а (англ. Canada) утворено канад-ець, канад-ський (як Полтава — полтав-ець, полтав-ський; пор. також Норвегія —норвежець, норвезький; Ісландія — іслан-дець, ісландський тощо). Отож немає жодних підстав при творенні іменника й прикметника від назви Канада запозичати ще й англійського наростка і запроваджувати слова канадієць, канадійський (англ. Canadian). Словом, перш ніж заводити щось нове й незвичне, слід добре поміркувати, чи таке вже погане старе й усталене.

Протягом багатьох років боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» на мовному фронті одним із найтяжчих злочинів наших мовознавців уважалося те, що вони хотіли замінити іншомовні слова «штучно вигаданими» українськими і в такий спосіб збити народ з магістрального шляху  будівництва комунізму на манівці хуторянства. Звичайно, коли чуже слово разом з поняттям увійшло в мову, підпорядкувалося її фонетичним та граматичним законам і належно виконує спілкувально-називну функцію, його не варто викидати лише на підставі походження. Та це не означає, що поряд з ним не може виникнути (як семантична чи словотворча калька) власне український синонім: журнал — часопис, процент — відсоток, фактор —чинник, фонтан — водограй, фотокартка — світлина тощо. Такі синонімічні пари співіснують у мові, збагачуючи її виразово-значеннєві засоби. Проти багатьох українських відповідників функціонери від лінгвістики вели справжню війну, обстоюючи «інтернаціональну» лексику. Однак коли в українській мові було іншомовне слово, невідоме мові російській, його теж намагалися якось затаврувати або відтіснити на другий план, а то й вилучити з ужитку. Так було зі словами мапа, валіза, краватка, порцеляна й іншими, замість яких рекомендували вживати тільки карта, чемодан, галстук, фарфор.

Пропонуємо  вашій увазі перелік іншомовних слів, без яких можна легко обійтися. Після кожної лексеми через тире дається українське слово, яке й треба вживати.

А) адвокат —  захисник; акомпанемент — супровід; активний — діяльний; актуальний —  назрілий, важливий; акцент —наголос; альтруїзм — безкорисливість; аналогічний  — подібний; анархія — безвладдя; анахронізм — пережиток; аномалія — відхилення від норми; античний — стародавній; анулювати — скасувати; апатія — байдужість; арбітр — суддя; аргументація — доведення; архаїчний — старовинний; асистент — помічник ; аспект — точка зору; аферист — шахрай; афоризм — крилатий вислів;

Б) базуватися —  ґрунтуватися; бард — поет-співак; бар'єр — перепона, загорожа; белетрист— прозаїк; бібліотека — книгозбірня; біографія  — життєпис; бравада— хизування; брокер — посередник;

В) вакцинація —  щеплення; варіювати — видозмінювати; вахтер — сторож; візит — відвідини; візитер — відвідувач; вілла — заміський дім; віртуозний — майстерний: вульгарний — брутальний;

Г) габарити —  обриси, виміри; галантний — вишукано чемний; генеалогія — родовід; генезис  — походження; генерація — покоління; геноцид — винищення; геральдика — гербознавство; герметичний — непроникний; гібридизація — схрещування; гігант — велетень; гіпноз — навіювання; гіпотеза — припущення; горизонт — обрій; гуманний — людяний;

Д) дебош —  бешкет; деградація — занепад; декада — десятиденка; декламація — виразне читання; декольте — виріз на сукні; делікатес — вишукана страва; делікатний — чуйний, лагідний; демаскувати — викрити; демілітаризація — роззброєння; детальний — докладний; детонація — вибух; дефект — вада; динамічний — рухливий; директива — розпорядження; дисгармонія — розлад; дисидент — інакомислячий; дискусійний — спірний; дистанція — віддаль;

Е) евентуальний — можливий; еволюція — розвиток; егоїзм — самолюбство; екзальтація  — хвороблива жвавість; екземпляр  — примірник; екіпіровка — спорядження; економний — ощадливий; екскурс — відступ; еластичний — гнучкий; елегійний — смутний; ентузіазм — захоплення, натхнення; епістолярний — листовний;

І) ігнорувати —  не визнавати; ідентифікація — ототожнення: ідентичний однаковий; ілюзорний — примарний; імітація — підробка; імперативний наказовий; імпозантний — показний; імпульс — поштовх; індиферентний байдужий; інтегрувати — об'єднувати; інтервал — проміжок; інтернаціональний міжнародний; інформація — повідомлення, відомості;

 К) канонізація  — узаконення; капітальний —  ґрунтовний; компетентний — знаючий; комплекс—сукупність; комплект — набір; комюніке офіційне повідомлення; конкурент— суперник; конспіративний підпільний; контур — обрис; конфесіональний — віросповідний; куратор -  опікун;

Л) лаконізм —  стислість: латентний — прихований; лейтмотив — провідна думка; летальний  — смертельний; ліміт — обмеження; лінгвіст — мовознавець; ліцензія —  дозвіл; ловелас — спокусник;

М) мавзолей—  гробниця; магістраль — головний шлях; максимальний — найбільший; медикаменти – ліки; мемуари — спогади; мізерний — незначний; мілітаризація — озброєння; мініатюрний — манюсінький; мінімальний — щонайменший; модифікація — видозміна; монстр — потвора;

Н) натуральний  — природний; негативний — заперечний; нецензурний — непристойний; новаторство — нововведення; новація обновлення, зміна; нонсенс — безглуздя, дурниця, нісенітниця; нотація — зауваження, повчання;

О) обсервація —  спостережений; оптимальний — найсприятливіший; оранжерея — теплиця; оратор —  промовець; ординарний — звичайний, рядовий;

П) пакт — договір; парі — заклад; паяц —блазень; пейзаж — краєвид; перипетія — ускладнення: перманентний — безперервний; персональний — особистий; пік — вершина; поліфонія — багатоголосся; полярні — протилежні; прейскурант — цінник; пропедевтика — підготовка; профан — неук;

Р) радикальний  — корінний; раритет — рідкість: рафінований — витончений, вишуканий; раціональний — додільний, розумний; регенерація — відродження, відновлення; реорганізація — перебудова; репрезентація — представництво; репродукувати — відтворювати; ретируватися — відійти;

С) саботувати —  зривати роботу; санкціонувати – стверджувати; санкція — схвалення; сардонічний - в'їдливий, дошкульний; сатрап — самодур; сегрегація — відокремлення; сентенція думка, судження; сервілізм — рабська догідливість; спазми — судоми; специфіка — особливість; спонтанний — мимовільний; спорадичний — поодинокий, розсіяний; стимул — спонукання; суб'єктивний — особистісний; суверенітет — незалежність; сугестія — навіювання; сурогат— підробка;

Т) табу — заборона: тенденційний — упередженні', термічний  — тепловий; тет-а-тет — віч-на-віч; токсичність — отруйність; трансплантація — пересадка; трафаретний — заяложений; .

У) універсальний  —загальний, повсюдний: унітарний —  єдиний;

Ф) факультативний — необов'язковий; фатальний — неминучий; феєричний – казковий; фіктивний — вигаданий, фальшивий, несправжній; фінальний —заключний: фліртувати — залицятися;форсувати — прискорювати; фортуна — удача; фрагмент — уривок; фривольний – легковажний; фундаментальний — ґрунтовний; функціонувати — діяти;

X) хаотичний  — безладний; химера — нездійсненна  мрія;

Ц) церемонний —  манірний; цинізм — безсоромність;

Ш) штурмувати —  брати приступом;

Ю) юстиція —  правосуддя.

Досить часто  до слів іншомовного походження додають зайве означення, оскільки мовці не цілком обізнані з семантикою запозичень. Скажімо, в словосполученнях вільна вакансія, захисний імунітет, пам 'ятний сувенір перші складники зайві, бо вакансія — це вільна ставка, імунітет — захисна реакція організму, сувенір — подарунок на пам'ять. Під цим кутом зору невправно побудоване таке речення: «Через нестачу коштів МАГАТЕ мусить згортати свою діяльність, іншої альтернативи немає». Альтернатива це необхідність вибору між двома можливостями, тож треба було написати альтернативи немає або іншого виходу немає.

Коли в перебігу лексичного відбору чужі слова виявилися  переможені власно мовними синонімами, треба на це зважати. У сучасній українській  мові частіше використовується вистава, а не спектакль. Шануймо оригінальні витвори рідної мови!

 

ВИСНОВКИ

Лексика української  мови формувалася протягом багатьох століть у тісному зв’язку з іншими мовами.

Українська  мова належить до східнослов’янської мовної групи, яка разом з південнослов’янською та західнослов’янською постала із праслов’янської (спільнослов’янської) мови, а та – з індоєвропейської.

Мова збагачується не лише завдяки розвиткові багатозначності  слів і постійному творенню нових  лексем, а й за рахунок запозичень.

У ході нашого дослідження  ми підтвердили той факт, що 90 % української лексики становлять успадковані слова, тобто такі, що беруть свій початок з індоєвропейської мови; слова, що виникли у спільнослов’янський період; слова, спільні для східнослов’янських мов; лексика, що з’явилася за час самостійного функціонування української мови.

Решта лексичного складу (приблизно 10 %) – слова запозичені з інших мов.

Наш матеріал, а  саме бердянська газета «Південна зоря», показав, що більшість іншомовних слів, які використовуються у сучасних ЗМІ – це запозичення з латинської мови. 

У поданій праці  ми пропонуємо перелік іншомовних слів, без яких можна легко обійтися та їх українські відповідники.

На нашу думку, надмірне, бездумне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргон і, крім того, руйнує її систему, розхитує усталені закони.

Отже, вважаємо за потрібне рекомендувати широкому загалу: якщо є дві назви –  українська й іншомовна, то перевагу слід надавати українській. Вона завжди зрозуміліша, милозвучніше, легше запам’ятовується.

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бодик О. П. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія: навч. посібник / О. П. Бодик, М. Т. Рудакова. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 416 с.
2. Бондар О. І. та ін. Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: навч. посібник / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин – Дружинець. – К.: Академія, 2006. – 368 с.
3. Гальчук І. Ю. Історія наголошення запозичень на – ія в українській мові / І. Ю. Гальчук // Мовознавство. – 2009. – № 1 (січ. – лют.) – С. 17 – 19.
4. Задорожний В. Акцентна поведінка слів у групі іншомовної лексики: спостереження над закономірностями / Василь Задорожний // Дивослово. – 2009. – № 9. – С. 36 – 37.
5. Кабиш О. Маркована лексика актуалізується / Оксана Кабиш // Урок Української. – 2008. – № 5 – 6. – С. 27.
6. Кислюк Л. Нові англійські запозичення як предмет вивчення словотвору / Лариса Кислюк // Українська мова та література. – 1999. – № 37 (жовт.) – С. 7.
7. Мацько Л. І. та ін. Українська мова: навч. посібник / Л. І. Мацько, О. Л. Мацько, О. М. Сидоренко. – Донецьк: БАО, 2005. – 480 с.
8. Новий довідник: Українська мова. Українська література. – К.: Казка, 2005. – 864 с. – Із змісту: Лексика української мови за походженням. – С. 133 – 138.
9. Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради / Олександр Пономарів. – К.: Либідь, 2002. – 240 с.
10. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: підручник для студентів факультетів журналістики університетів / О. Д. Пономарів. – К.: Либідь, 1993. – 248 с.
11. Селігей П. О. Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі / П. О. Селігей // Мовознавство. – 2008. – № 1(січ. – лют.) – С. 63 – 65.
12. Селігей П. Чужого навчаємося, а свого цураємося: [вживання запозичень в українській мові як прояв мовних контактів] / Пилип Селігей // Дивослово. – 2008. – № 7. С. 36 – 38; 40.
13. Сніжинська Л. Тематичне виявлення іншомовних слів: (урок – вернісаж) / Людмила Сніжинська // Українська мова та література. – 1999. – № 46 (грудень). – С. 6.
14. Степанишин Б. Генетичний код нації, або Мова про мову / Борис Степанишин // Вітчизна. – 2002. – № 5 – 6. – С. 123 – 130.
15. Степанишин Б. Іншомовна лексика в українському мовленні / Борис Степанишин // Київ. – 2002. – № 11. – С. 152 – 153.
16. Стишов О. А. Нові абревіатури в мові мас – медіа кінця ХХ століття / О. А. Стишов // Мовознавство. – 2001. – № 1 (січ. – лют.). – С. 39.
17. Тараненко О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму / О. О. Тараненко // Мовознавство. – 2008. – № 2 – 3 (бер. – черв.). – С. 190 – 191; С. 196 – 197.
18. Українська мова: енциклопедія – вид. 3 – те, зі змін. і доп. – К.: УРЕ ім.. М. П. Бажана, 2007. – 854 с.
19. Федоренко В. Іншомовні афоризми в українських перекладах / Валерій Федоренко // Дивослово. – 2006. – № 2. – С. 43-44.
20. Ющук І. П. Українська мова: підручник для студентів філол. спец. ВНЗ / І. П. Ющук. – 4 – те вид. – К.: Либідь, 2008. – 640 с.