Вивчення життєпису письменника у школі

Вивчення життєпису письменника у школі (науковий реферат)

Вивчення життєпису  письменника у школі

План

1. Нерозривний зв'язок  творчості письменника з обставинами  його життя.

2. Особливості вивчення  біографії письменника різними  віковими групами учнів.

3. Проблема вивчення  біографії письменника.

4. Джерела вивчення  біографії майстрів слова.

5. Форми і методи  викладу життєпису письменника.  Знайомство учнів із "творчою  лабораторією" митця слова.

1. Біографії письменників  служать взірцем для учнів.  Вивчення життє-пису письменника має пізнавальне і виховне значення. Адже біографія ви-вчається не сама по собі, а поєднується із творчістю письменника. Виховання учнів засобами художнього слова - процес цілісний, у якому взаємодіють вплив образів твору й особистість його автора. Показове висловлювання з цього приводу І. Я. Франка: "Про свої новели скажу тільки одно, що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав, дійсні факти, на ко-трі я дивився або про котрі я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінні - всі вони частки моєї біографії". А висловлювання Т. Г. Шевченка, що "історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини" можна застосувати до життєписів усіх письменників.

Вивчення життєвого  шляху письменника повинне бути своєрідною пси-хологічною та естетичною підготовкою до розгляду його творчості. Особа письменника в будь-якому випадку повинна розглядатись в нерозривному зв'язку з епохою, що її породила. Розкривати духовний світ письменника - якоюсь мірою означає дати характеристику історичним явищам того часу. Особливо на це слід наголошувати вчителеві при вивченні української класики.

Світогляд письменника  виявляється в його громадських  справах, став-ленні до явищ соціального і культурного життя, публіцистиці, листах, але не меншою мірою він дає себе знати в тематиці, сюжеті, образах створюваних книг. Із цього приводу спадають на гадку слова Й. В. Гете: "Хто хоче розуміти поета, мусить піти в поетову країну".

Проте не всі поети  полюбляли, щоб афішували їхнє життя. Так, Леся Українка не поділяла думки, ніби для розуміння творів необхідно  знати жит-тєпис автора. "Не знаю, як для кого, а для мене та хвилина, коли б я побачила свою докладну біографію в друку, була б найприкрішою хвилиною мого життя, дарма, що в моїй біографії не знайшла б нічого особливо цікавого, ні надто ганебного для мене самої". Подібну думку висловлював російський письменник О. М. Горький, коли радив критикам "не ритись у чужій білизні", тобто не торкатися інтимних моментів у біографії письменника. Якоюсь мірою це і зрозуміло: не кожен письменник хоче виносити на суд громадськості окремі сторінки свого життя. Він міг помилятись у певний час, припускатись неправильної оцінки суспільних явищ, окремих подій або вчинків своїх друзів тощо. А тому словеснику потрібен певний такт і уміння: що слід сказати учням, а що, можливо, опустити в ході розповіді. Так, наприклад, розкриваючи десятикласникам життєпис М. М. Коцюбинського, мабуть, не слід розповідати учням про "інтимний роман" з Шурою Аплаксіною або про трагізм "сімейного гріха" А. Головка.

На думку багатьох учителів-практиків, у старших класах повинен бути єдиний підручник без  поділу його на "хрестоматію" і "критику". Тому слушною є думка вчителя  Льва Воловця із Львівщини, що в школу повинне прийти нове покоління підручників: "За своїм глибоким переконанням (і ие підтверджують підручники з літератури західної діаспори), для вивчення літератури у школі досить одного підручника, який поєднує в собі художні тексти і стислі коментарії до кожного з них. Це хрестоматія-критика, де вміщені біографії письменників, а після художнього твору чи уривків з нього йдуть запитання й завдання, розраховані на розвиток логічного й образного мислення школярів, і лише вслід за цим - стислий коментар до твору, який виходить із його проблематично-ідейно-художньої творчості, місця у творчому доробку автора й усієї літератури" (Літературна Україна / 23 січня 1997 року).

Неприпустимо розкривати особу митця слова у відриві  від важливих подій епохи. В реакції  письменника на значні події свого  часу розкриваються його суспільні  погляди, характер і темперамент. Так, наприклад, одинадцятикласникам слід сказати, що О. П. Довженко ніколи не стояв осторонь важливих подій у своїй державі і бажав щасливого життя українському народові.

У низці літературознавчих  праць домінує думка, що письменник як тво-рча індивідуальність формується на основі трьох факторів: талант, соціаль-ний досвід, ідейні переконання. Кожен із вказаних факторів слід розглядати не ізольовано, а в гармонійній єдності. ,

2. Шкільна програма  з літератури передбачає різний  ступінь розкриття біографічного  матеріалу: в V-VIII-x класах - це виклад  коротких відомостей про письменника,  а в старших класах - поглиблене  вивчення життєвого та творчого  шляху.

Простежимо, як у  шкільних підручниках розглядаються  важливі епізоди з життєпису  письменника.

V VI-IX кл. - на прикладі  життя і творчості Т. Г. Шевченка.

VI клас (підручник  О. М. Бандури і Є. М. Кучеренко) - уривок із пові-сті С. Васильченка "У бур'янах" - "Дитинство Шевченка".

VII клас (підручник  Василя Цимбалюка) - вступне слово автора підру-чника, стаття Олеся Гончара "Невідцвітне слово". Невеличкі повідомлення-вставки автора підручника до окремих творів: до "Заповіту" - "Як створю-вався "Заповіт", до поезії "Мені однаково", "І виріс я на чужині" - "Дума про Україну", до "Тополі" - "Балади Шевченка".

VIII клас (підручник  О. М. Бандури, Н. Й. Волошиної) - біографія письменника подана  комбінованими уривками: уривки  статей із підручника "Історія  української літератури" (Т. З, 1968 p.), спогади П. Мартоса - "Епі-зоди з життя Шевченка", О. Афанасьєва-Чужбинського - "Спомини про Т. Г. Шевченка"; М. Савичева - "Короткочасне знайомство із Тарасом Гри-горовичем Шевченком", Ф. О. Піскунова - "Спогади поручика Фролова про солдатську службу Шевченка в Новопетровському укріпленні".

У старших класах біографія письменника найчастіше подається окремим розділом або  вплітається у ті розділи, де характеризується його творчість.

IX клас (підручник  Б. Степанишина) - "Дитинство", "У світі мистецтва. Омріяна воля", "На нашій, не своїй землі", "Орлиний злет духу і проба гарту", "В незамкнутій тюрмі", "На такій волі, як собака на прив'язі", "В зе-ніті слави і страждань", "Смерть та безсмертя", окремий розділ "Загальна характеристика творчості".

X клас ( підручник  1992 р. - за редакцією професора  Б. М. Борщевського) - на прикладі  творчості 1.

Франка. Життєвий і  творчий шлях І. Франка: "Вогонь батькової  кузні", "Шкільні роки", "В  центрі громадського життя", "Шлях боротьби і тяжких випробувань".

XI клас ( підручник  1993 р. - О. С. Непорожній, І. Р. Семенчик). Назви деяких критичних статей: Остап Вишня - "Чародій сміху", Іван Кочерга - "Дорогою до майстерності", М. П. Стельмах - "Син великої рідні", Григір Тютюнник - "Усе починається з дитинства", Олесь Гончар - "Разом з на-родом".

Не можна перевантажувати  учнів відомостями дріб'язковими та не сут-тєвими, бо вони можуть спростити образ письменника. У доборі біографічного матеріалу має бути збережене почуття міри, такт, певна наукова логіка.

3. Кілька зауважень,  як розглядалась проблема вивчення  біографії письменника в чинних  підручниках і посібниках із  методики викладання лі-тератури для вищої школи.

Якщо опустити ідеологічні  настанови, якими грішили всі  методичні праці за часів тоталітарного  режиму, то підручник Є. А. Пасічника  вигідно вирізняється в цьому  плані. У розділі "Вивчення біографії  письменника" окремо розглядаються  принципи, джерела, форми і методи вивчення біогра-фії письменника. Заслуговують на увагу рекомендації про виклад біографії письменника у вигляді монологічної лекції із застосуванням ораторських прийомів, завдань на активізацію мислення учнів, "заочної екскурсії", створення емоційного фону розповіді, заслуховування учнівських рефератів, самостійний аналіз епістолярної літератури, мемуарів тощо. Зрозуміло, що у викладі бракує детального опису окремих уроків, які ілюстрували б пезні те-зи автора підручника. А в цілому розділ охоплює широке коло питань, як правильно подавати життєпис письменника. Чого не можна сказати про підручник В. Я. Неділька для університетів. Біографія письменника розглядається у розділі "Особливості вивчення різних видів програмового матеріалу" (підрозділ "Монографічні теми"). На жаль, автор обмежується здебільшого загальними фразами типу: "Для актуалізації знань корисно провести фронтальну бесіду, в якій пригадати твори, вивчені в попередніх класах або прочитані самостійно, інші апперцептивні дані - залежно від конкретних умов. Скажімо, здійснена раніше екскурсія до музею чи на батьківщину письменника, переглянутий кінофільм чи театральна вистава за його творами, про-слуховування грамзапису художніх текстів або пісень на його слова тощо. Ефективним може бути використання мемуарної літератури, епістолярної спадщини, художньо-біографічних творів. До цієї роботи варто залучити учнів, що можуть виступити зі стислими повідомленнями, доповідями, рефератами". Так і напрошується - дайте ж зразки таких видів роботи. Бо наведені авторами приклади - лише окремі побічні зауваження, поради стосовно вивчення біографії письменника.

Слушною є думка  заслуженого учителя України, переможця  Всеукраїн-ського конкурсу "Вчитель року-1999" Олега Демчука, висловлена ним у книзі "Життєпис письменника (конспекти нестандартних уроків)": "Щоб зацікавити школяра, йому потрібно пропонувати не реєстр великої кількості подій, а в нарисовій формі - літературно-психологічний портрет письменника. Для його укладання найкращим матеріалом можуть бути спогади сучасників митця, листи, автобіографічні та художньо-біографічні твори, літературознавчі розвідки. Слід менше уваги приділяти датам, назвам, другорядній інформації, а більше - цікавим епізодам з його життя, до того ж епізодів з підтекстним зверненням до почуттів учнів".

Дещо суперечливі  думки висловлює І. Д. Ходорківський, коли виступає проти "біографічного методу" вивчення літератури". Він радить знайомитись із письменником на матеріалі історико-біографічних творів, написаних про нього. Виходячи з основ марксистської методології, 1. Д. Ходорківський застерігає, що образ митця у такому творі має бути "типовим". А де ж тоді творча індивідуальність митця, його власні болі й радощі, його творча лабораторія?! Ось приклад твердження автора посібника: "Досліджуючи матеріал, залучаючи значну кількість допоміжного матеріалу, письменник-романіст насамперед "ліпить" з нього характер людини, який повинен постати перед нами в усій своїй величі і складностях, суперечностях. Показати індивідуальні якості людини, зробити цей образ типовим - центральне творче завдання письменника".

4. Заслуговують на  увагу окремі методичні статті  із питань вивчення біографії  письменника у школі, які з'явились  у методичній пресі 60-90-х ро-ків. Авторами їх є учителі-практики й учені-методисти. У них на конкретних прикладах із практики роботи вчителів-словесників подано фрагменти уроків вивчення життєпису майстрів художнього слова, передбачених шкільною програмою з української літератури.

Багатий матеріал, зокрема  біографічний і літературно-критичний, умі-щений у спеціальних альбомах про життя і творчість видатних письменників-класиків, які видало у 70-80-х роках видавництво "Рад. школа" (тепер "Осві-та"). У документах, фотографіях та ілюстраціях подано життєписи І. П. Кот-ляревського, І. Я. Франка, Лесі Українки, П. Г. Тичини, М. Т. Рильського, В. М. Сосюри та ін.

Добру справу в той  час зробило це ж видавництво, коли розпочало ще з 50-х років  видавати методичні посібники типу вивчення творчості окремого письменника  у школі або збірник методичних статей про нього. Не зважаючи на деяку  зайву методичну регламентацію  з'ясування біографічного та літера-турного матеріалу, ці посібники містять значний фактичний матеріал для ви-кладу життєпису письменника.

У формі художнього нарису подавались біографії митців слова у вступ-них статтях серії "Шкільна бібліотека" до вибраних творів письменників, що виходили у видавництвах "Дніпро", "Молодь", "Каменяр", "Рад. школа", їх автори - відомі вчителі-методисти, які зуміли пропонованим матеріалом за-інтригувати юного читача.

5. Оскільки методика  викладання літератури - наука творча, вимагає від учителя певного  практичного досвіду роботи в  школі, то, щоб уникнути релятивістських  суджень, посилатимемось на методичні  прийоми викладу біографії письменника  у старших класах, які довелось  спостерігати у ряді шкіл Житомирщини.

Розглянемо приклад  уроку-викладу біографії письменника  у формі художнього нарису.

... "Широкою долиною  між двома рядками розложистих  гір тихо тече по Васильківщині  невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка...". Пам'ятаємо, що цими словами розпочинається повість "Микола Джеря" І. С. Нечуя-Левицького.

Батьківщина Нечуя-Левицького - Черкащина, Шевченкова земля, оспівана в думах і піснях.

Тут, у містечку Стеблів, що біля Корсуня, 25 лис-топада 1838 року в родині священика народився син Іван. Його батько, Семен Степанович Левицький, був освіченою, прогресивно налаштованою людиною. На власний кошт він збудував приміщення для громадської крамниці та організував школу для селянських дітей. У цій школі пізнав ази грамоти майбутній письменник. Уже згодом в "Уривках з моїх мемуарів та згадок" він зазначав: "Спочатку сорокових років мій панотець почав вчити мене читати, писати та загадував мені вчити коротеньку "Священну історію" напам'ять".

Восьмирічного хлопчика батько одвіз до Богуслава для  вступу у "підго-товчий клас" духовного училища. Обстановка в училищі не сприяла навчан-ню. Схоластика, знущання вчителів, жорстокість - такими були його будні. Вчився І. Нечуй-Левицький успішно, був здібним і старанним учнем та доб-рим товаришем, до нього не раз зверталися за допомогоюоднокласники.

У 1852 році закінчив училище, а наступного року вступив до Київської  духовної семінарії. У "Життєписі  Івана Левицького (Нечуя)", написаному ним самим, майбутній письменник так зазначає про той час навчання: "В се-мінарії було легше жити: там не було ні різок, ні паль, наука була інтересні-ша". Далі він згадує про "молодих вчителів літератури, які у кожному класі семінарії на власний кошт і на гроші семінаристів позаводили маленькі біблі-отеки". На цей час припадає його знайомство з художньою літературою.