Внесок Володимира Миколайовича Топорова у розвиток семіотики

3. Сварожич –  Радгост (лат. Zuarasici, Zuarasiz, Radegast, Radigast, Redegost, Riedigost), про якого відомо, що він був головним богом там, де його шанували. Сварожич − Радгост міг бути войовничим богом, оскільки у його храмі були бойові знамена піших воїнів, а ідоли богів в цьому ж храмі були одягнені у шлеми та панцири. Зв'язок Сварожича – Радгоста зі священним конем підтверджується рядом джерел. Двочленна структура ворожіння, яка базується на переступанні конем через два списи, може бути витлумачена як розбіжність протиставлень правий – лівий. Символіку просторових відношень можна побачити в описах самого міста Ретри – Ридигоста і храму Сварожича у цьому місті. Місто, що мало трикутну форму, було орієнтоване на схід, де знаходилось море; до моря були направлені менші ворота, поруч з  якими знаходилось святилище, тоді як двоє інших воріт, ймовірно, були розташовані на західній стороні. Таким чином, ворота утворювали двочленну структуру (протиставлення схід – захід, море – суша, день – ніч, сонце – темрява), хоча вона і складалася з трьох елементів.

4. Яровіт (лат. Gerovitus, Herovith), яких характеризується як бог війни і ототожнюється з Марсом. Атрибути: золотий щит бога, який у мирний час не можна було здвигати з місця, а під час війни його несли перед військом, а також знамена, що оточували місто, де вшановували Яровіта. Разом з тим з Яровітом пов’язували і весняне свято плодючості у середині квітня. Обидві функції цього бога узгоджуються з етимологією першої частини його імені.

5. Руевіт (лат. Rugieuithus), який характеризується також як бог війни та ототожнюється із Марсом. Ця функція підтверджується також зображенням Руевіта з сімома мечами на поясі і восьмим, який він тримає у праві руці. Символічна роль числа сім відображена також і у семиликості дубового ідола Руевіта. Разом з тим для Руевіта характерна належність до трьохчленної системи богів, яких вшановували у трьох різних храмах міста, головним з яких був храм Руевіта.

6. Поревіт (лат. Poreuithus), як неголовний бог входив у названу вище систему, мав п’ятиголового ідола й зображувався без зброї.

7. Поренут (лат. Porenutius), який виступає у ролі третього члена названої системи лише у Саксона Граматика. У його ідола було чотири обличчя на голові і п’яте на грудях, лівою рукою він торкався лоба, а правою – бороди.

8. Чорнобог (лат. Zcerneboch), який характеризується як злий бог, що приносить нещастя, на противагу доброму богу. Відомо, що у ідола цього бога були срібні вуса.

9. Прове (лат. Prove), характеризується як перший і головний бог у тих місцях, де його вшановують; як бог, пов'язаний зі священними дубами, а також – у ширшому значенні – взагалі з лісами та гаями. Саме тому у Прове немає ні храму, ні ідола. З Прове, ймовірно, пов'язували число два.

10. Припегала  (лат. Pripegala), про якого згадується лише у листі магдебурзького архієпископа Адельгольта у 1108 р. Згідно цього джерела Припегала є богом «діонісійського» типу. Про його ідола, храм та місце вшанування нічого не відомо.

11. Подага (лат. Podaga), божество, відоме із непрямого свідчення Гельмольда, яке носило скоріше ілюстративний характер. Відомо лише, що у Подаги був ідол та храм Плуні.

12. Жива (лат. Siwa), стосовно якої відомо лише те, що вона була жіночим і при цьому головним божеством у тому місці, де її вшановували.

 

 

3. Реконструкція плану змісту давньої слов'янської системи RS

 

1. Система протиставлень

 

При реконструкції  плану змісту давньої слов'янської системи RS, зокрема рівня I-RS, виходять із того, що його структура визначалася декількома основними протиставленнями, які знаходилися у відношеннях синонімії одне до одного або ж представляли собою більш конкретну символізацію однієї головної опозиції (в цьому разі основні протиставлення могли б розглядатися як різні плани вираження головного протиставлення). Оскільки основні протиставлення типу життя – смерть, щастя – нещастя тощо, визначають програму поведінки кожного члена колективу, вони відображені більш чи менш повно на кожному з рівнів системи, а також в цілому ряді інших семіотичних систем. В силу цього виявилось можливим брати дані нижчих рівнів системи RS з ціллю реконструкції рівня I-RS, тим більше, що нижчі рівні відображені у цілому ряді доволі багаточисельних джерел аж до нашого часу. Разом з тим протиставлення є свого роду універсалі ями для всіх систем даного типу. Саме на цій підставі можливість широкого залучення різноманітного типологічного матеріалу при описанні якоїсь однієї системи.

Головним протиставленням, яке тісно пов’язане з прагматичними цілями колективу, є розбіжність позитивного та негативного по відношенню до колективу та до людини. Це головне протиставлення реалізується у серії більш поодиноких протиставлень, які можна було б поєднати в окремі групи: I. найбільш загальні та абстрактні характеристики, не локалізовані у просторовому, часовому та соціальному планах; до цієї групи можна віднести такі протиставлення, як: 1. щастя – нещастя або доля – недоля, 2. життя – смерть, 3. парний – непарний та використання локального протиставлення правий – лівий, яке розглядається в оцінювальному плані;

II. характеристики, які стосуються просторових відношень: 4. правий – лівий,

5. верх –  низ, конкретизоване в протиставленнях: 6. небо – земля і, можливо  6а. земля – пекло (підземне  царство, пов’язане з орієнтацією по вертикалі);

7. південь – північ, 8. схід – захід, пов’язані з орієнтацією по горизонталі,

9. море –  суша або суша – море, в залежності  від деяких конкретних умов;

III. характеристики, що стосуються часу, кольору або стихії: 10. день – ніч, 10а. весна – зима, 11. сонце – місяць, 12. світлий – темний, яке конкретизується у порівняннях 12а. білий – чорний, 12б. червоний – чорний; 13. вогонь – волога, 13а. сухий – мокрий, 13б. земля – вода;

IV. характеристики соціальних відношень у широкому розумінні: 14. свій – чужий, іноді втілене у більш абстрактному локально-соціальному протиставленні; 14а. близький – далекий та 14б. дім – ліс; 15. чоловічий – жіночий; 16. старший – молодший, яке реалізується у ієрархічних відношеннях дещо іншого роду, ніж всі попередні протиставлення: 16а. головний – неголовний та 16б. предок – нащадок з тією особливістю, що другий член протиставлення частіше, ніж в інших випадках, не пов'язаний із негативним значенням. Всі перераховані протиставлення зі специфічно ритуальної точки зору входять у більш загальне протиставлення

сакральний  – мирський.

 

2. Структура давньої слов'янської системи RS за рівнями

 

Давня слов'янська система RS може бути описана ієрархічно, тобто розчленована за рівнями. В основу виділення рівнів входять різноманітні ознаки: ступінь абстрагованості функцій чи елементів рівнів, характер зв’язку з колективом або його частинами, ступінь індивідуалізації втілень елементів даного рівня, особливості часових характеристик елементів рівнів, зв'язок з певними жанрами текстів, рівень актуальності для людини.

Рівень I-RS характеризується найбільш узагальненим типом представлених у ньому функцій: військової, господарської, природної, юридичної, пророчої. По характеру зв’язку з колективом рівень I-RS відрізняється найбільшою офіційністю (при утворенні держави елементи цього рівня перед усім використовуються для формування пантеону, а до утворення держави ці елементи утворюють локальні офіційні культи), обов’язковим зв’язком з колективом в цілому і відображенням його структури (його різноманітних функцій та сфер діяльності) в структурі рівня I-RS.

До інших  ознак цього рівня I-RS належать:

• функціонування елементів у якості особистостей, наділених індивідуальним ім'ям;
• елементи рівня існують у панхронії і не пов’язані з часом;
• утворюють рівень елементи, актуальні для людини та колективу;
• елементи рівня займали найвище місце у ієрархії рівнів системи RS;
• у межах рівня існувала певна ієрархія: виділялося перше, найвище місце та всі інші, в середині яких у свою чергу можна припустити додаткове членування.

При чіткості реконструкції окремо функції елементів рівня I-RS, їх назв (імен богів), атрибутів та навіть мотивів, пов’язаних з ними, залишається неясною у багатьох випадках можливість об'єднання всіх цих характеристик, які складають разом елемент даної системи. Не завжди зрозуміле також (особливо для найдавнішого періоду) розмежування елементів, які належать до рівня I-RS, та елементів, які належать до рівня IІ-RS.

Рівень IІ-RS на відміну від рівня I-RS характеризується більшою спеціалізованістю окремих функцій і відповідно елементів цього рівня, які в ряді випадків допускають тлумачення їх як елементів плану вираження по відношенню до розглянутих вище протиставлень, які є для цих елементів планом змісту.

До інших  ознак цього рівня II-RS належать:

• елементи рівня пов’язані не з усім колективом в цілому, а переважно з окремими замкненими мікроколективами або ж з певними господарськими циклами в житті колективу (тому елементи цього рівня відсутні в офіційному пантеоні та у в найдавніших списках богів);
• елементи цього рівня з точки зору їх індивідуалізованості іноді виступають як особистості;
• не всі елементи мали антропоморфний вигляд;
• навіть у тому випадку, коли елементи рівня II-RS були  досить індивідуалізовані та мали антропоморфний вигляд, вони зазвичай супроводжувалися істотами тієї ж природи, але нижчого рівня;
• одні елементи передбачають наявність часового ряду в історичному часі, де вони є точкою відліку; інші пов’язані з певним відрізком часу у сезонному циклі;
• елементи рівня II-RS передусім зустрічаються у ритуальних текстах, а також іноді можуть входити у списки богів пізнішого походження.

Щодо  актуальності елементів рівня II-RS для людини їх можна охарактеризувати як обмежено-актуальні; обмеженість їх актуальності проявляється в тому, що вони можуть стосуватися або однієї людини, або родини, або більш численного колективу, але в аспекті, обмеженому часом та функцією.

Елементи рівня IIІ-RS пов’язані з найбільшою абстрагованістю функцій, яка дозволяє в ряді випадків розглядати ці елементи як назви членів відповідних протиставлень (Правда, Кривда тощо) або відповідних спеціалізованих функцій в колективі (Суд). Ця абстрагованість функцій не заважає, однак, тому, що елементи цього рівня мають антропоморфний вигляд або характеризуються діями, аналогічними людським; цим пояснюється входження елементів рівня IIІ-RS в тексти різних жанрів (в тому числі в сюжетні), що іноді дозволяє співвіднести їх із казковим часом, історичним часом або часом оповідача, хоча в принципі вони можуть бути і поза межами часу. Наявність цього рівня особливо багато може дати для характеристики праслов’янської духовної культури, а також для типологічного порівняння з такими індоєвропейськими системами RS, як давньоіндійська або давньоіталійська.

Рівень IV-RS представлений такими підкласами міфологічних або міфологізованих історичних героїв, як:

1. власне міфологічні істоти чудесної природи ( Змій Вогняний, Соловей-Розбійник), також міфологізовані образи Сонця, Місяця, Зорі тощо;
2. генеалогічні герої (Кий, Щек, Хорив, Чех, Лях тощо);
3. чарівні билинні герої, які частково зберігають чудесну природу (Святогор, частково Садко тощо);
4. історичні герої, дані в міфологізованому образі (київські та новгородські богатирі).

Основною ознакою  елементів цього рівня є їх поява в текстах певного жанру, в даному випадку – епічного. Всі ці тексти, а відповідно й елементи рівня

IV-RS належать до історичного часу, а іноді знаходяться на перехресті його із міфологічним часом (генеалогічні герої). Всі елементи цього рівня є антропоморфними.

Рівень V-RS представлений декількома різноманітними групами елементів, які поєднуються належністю до казкових текстів або ж до повір'їв, коротких оповідей, пов’язаних з уявленнями про нечисту силу, про чудесне. До цієї групи належать: a) основні казкові персонажі: Баба-Яга та ін.; b) персонажі, які є першими у відповідних підкласах (Лісовий Цар, Морський Цар); с) елементи, що утворюють підкласи, які втілюють різноманітні функціональні різновиди нечисті або духів, позитивно налаштованих по відношенню до людини: водяні, русалки, домові та ін.; d)міфологізовані представники тваринного царства: перш за все ведмідь, а також тур, качка, бджоли, щука, лисиця тощо; е) чарівні предмети: жива та мертва вода, вогонь, кінська голова і т. д.

На підставі міркувань типологічного характеру, які стосуються перш за все системи RS шаманського типу, а також на підставі реконструкції чаклунських функцій людини, його здатності до перевертництва й до встановлення зв'язку з елементами вищих рівнів, нарешті, на підставі ймовірної наявності у праслов'ян уявлень про душу, яка може існувати і окремо від людини, можна припустити існування рівня VI-RS, елементом якого є людина в її сакральних ритуальних функціях.

Елементи різних рівнів розміщуються в особливому просторі, яке утворює система RS, та в особливому часі. Таким чином, всі ці рівні в цілому визначають картину світу, його походження, просторового та часового розгортання його, а також оцінки окремих його частин чи подій, що відбуваються у ньому, з точки зору людини або людського колективу.