Засоби створення і автобіографічні паралелі образу Джейн Ейр в одноіменному романі Шарлоти Бронте

     ВИСНОВКИ  ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 

     У другому розділі було розглянуто стильові особливості роману «Емма» та критику щодо цього роману В. Скота . Було детально розглянуто та проаналізовано стильові особливості. Дивлячись на це,ми можемо дійти висновку, що Джейн Остін не надає перевагу описам. Якщо у її  романі і присутні описи, то вони описують не сам пейзаж,а продуктоване їм враження. Мова Джейн Остін відповідає всій раціоналістичній манері її письма. Вона ясна і точна, надзвичайно тонко відтінені окремі значення слова. Водночас вона простий. Джейн Остін уникає складних і заплутаних конструкцій, побудова її фрази лаконічно, витончено і недвозначно; вона стримана дуже у вживанні усіляких стилістичних фігур, не виносить літературних штампів і багатозначність.

     Дослідники  відзначають вплив С. Джонсона на будову її фраз.

     Вальтер Скотт має протилежну точку зору, він вважає, що такий нескладний сюжет історію, яку ми читаємо з задоволенням, якщо не з глибоким інтересом, і до якої, можливо, захочемо повернутися швидше, ніж до одного з тих витворів, де увага прикута до сюжету на час першого читання завдяки сильно порушеною цікавості.

Отже  у другому розділу ми детально вивчили стильові особливості роману. Та дійшли висновку, що стиль Остін незвичайно стриманий і лаконічний. Вона уникає зайвих описів і сцен, непотрібних деталей і характерів, суворо підкоряючи все елементи оповідання основним його розвиткові.

     У романах Джейн Остін майже  немає описів зовнішності героїв, їх туалетів, оздоблення їх жител; майже  відсутній пейзаж. Вона представляє в цьому сенсі разючий контраст з більшістю своїх сучасників. Виняток робиться лише для того, що строго необхідно для характеристики, розвитку дії або для комічного ефекту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

      У роботі було зроблено аналіз роману Джейн Остін «Емма»,розглянуто стильові особливості роману та критику щодо нього. Ми дізналися, що творчість Остін відноситься до перехідного рубежу кінця XVIII - початку XIX століть, коли художньо-літературна система змінювала свій напрям у розвитку від Просвітництва до романтизму і реалізму, які майже одночасно співіснували в Великобританії і взаємно впливали один на одного. Романи цього автора постійно знаходяться в зоні неослабного читацького і дослідницької уваги, що пов'язано зі своєрідністю художнього вирішення в них так званих «вічних», екзистенціальних питань людського буття.

      При цьому сприйняття художнього спадщини цього автора по закінченні вже майже  двох століть закономірно змінюється в бік виявлення морально-філософського  змісту. Співзвучність творів Остін найгострішим проблемам сучасної цивілізації обумовлює затребуваність досліджень, звернених до «загальнолюдської складової» її творчості, і сьогодні, на початку XXI століття.

      У другій половині XX століття в англійській  критиці зустрічаються роботи, що відрізняються догматичним підходом до літератури, які вимагають її вивчення в соціально-історичному контексті. У цьому відношенні цікава стаття А. Кеттла, в якій він дає детальну характеристику роману «Емма», дорікаючи автора в тому, що вона не помічала проблеми класового поділу: «ідеали і норми хартфілдского маленького світу будуються на переконанні, що меншість суспільства має право жити за рахунок більшості, і що в цьому немає нічого поганого ».

      Джейн Остін належить до тих рідкісним художникам, які з'являються задовго до того часу, коли їх досягнення можуть бути належним чином оцінені. Не випадково те, що вона не знайшла справжнього розуміння ні у своїх сучасників, ні в XIX столітті. Лише в XX столітті, коли жанр роману пережив значні зміни, творчість її одержало, нарешті, визнання. Це пов'язано, в першу чергу, із граничною, за тими часами, об'єктивізацією розповіді, з прагненням відмовитись від прямого повчання, змусивши героїв жити власним, незалежної від автора, жизнью. Не випадково також і те, що «спадкоємці» у Джейн Остін з'явилися лише на рубежі XX століття.

      І, нарешті, причина вічної молодості  Остін - в її тонкої іронії та веселому сміхові. Непорушні істини, зовні  з повагою прийняті нею, піддаються іронічного осміянню; сміх її не тільки веселить, а й будить думку і підточує самі основи помилкових суспільних принципів. У цьому неминуще значення іронії Остін, її гуманність і етична цінність.

      Письменниця не без гіркоти повторює слова  Вальтера Скотта, що порівняв її роман  зі слайдами на слонової кістки. «Не більше двох дюймів в ширину, - додає вона, - і я пишу на них такою тонкою кистю, що, як не величезний цю працю, він дає мало ефекту». Вона сумно зауважує, що читач був би «точно так само задоволений, будь узор менш тонкий і закінчений». Втім, вона добре розуміла, що «художник нічого не може робити неохайно».

Твори Джейн Остін відзначені найтоншої  і всепроникною іронією.

     Вона  забарвлює всі події, всі характеристики, всі роздуми в абсолютно особливі тони; вона розлита всюди - але невловима; її гостро відчуваєш - але вона не піддається аналізу. Можна, звичайно, привести приклади різних комічних прийомів. Джейн Остін любить прийом, який англійці називають «understatement», - тобто, вона говорить трохи менше того, що думає, - або, навпаки, «overstatement», - тобто, вона говорить трохи більше того, що думає: прикладів того і Інакше можна було б знайти безліч. Вона постійно вживає ще один прийом, який англійці називають «bathos», несподівано і різко знижуючи весь тон (або значення) сказаного.

     Вальтер Скотт має протилежну точку зору, він вважає, що такий нескладний сюжет історію, яку ми читаємо з задоволенням, якщо не з глибоким інтересом, і до якої, можливо, захочемо повернутися швидше, ніж до одного з тих витворів, де увага прикута до сюжету на час першого читання завдяки сильно порушеною цікавості.

     У роботі виконано поставленні завдання. Тобто розглянуто особистість Джейн Ості ін у світовій літературі, зроблено аналіз роману, визначено стильові особливості та представлено критику роману, людиною, яка більш за всіх захоплювалася її романами - Вальтером Скоттом.

     Джейн Остен писала про Емму: "Я створила героїню, яка не сподобається нікому, крім мене". Але, мені здається, що мало, хто зможе встояти перед її чарівністю і навіть десь наївністю. "Емму" високо цінували Вальтер Скотт і Соммерсетт Моем. І, хоча на сьогоднішній день найпопулярнішим романом Джейн Остен вважається "Гордість і упередження", багато критики вважають вершиною її творчості саме "Емму". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Амелина Т.А. Проблема реализма в творчестве Джейн Остен (Метод и стиль): Автореф. Дис. На соиск. Учен, степени канд. филол. Наук. СПб., 1973.

2. Амелина Т.А. Роль пейзажа и бытового фона в романах Джейн Остен. В кн.: Проблема теории романа и рассказа. Рига: Изд-во Латв. Гос. Ун-та им. П.Стучки, 1972

3. Давиденко Г.Й., Чайка О.М. Історія зарубіжної  літератури ХІХ-початку ХХ століття; Навчальний посібник- К.: Центр учбової літератури,2007-400с.

4. Сидорченко  Л.В. , И.И. Бурова

Учебное пособие для студентов филологического факультета. Выcшее учебное заведение. Москва: «Академия»,2004

5. Толмачёв В.М.

Зар.литература конца ХІХ-начала ХХ века: учебноеп особие для студентов высних учебных  заведений: Москва «Академія»,2003

6. История зарубежной литературы ХІХ века. Ученик для студентов педагогических институтов. В.2 часть- Михальская В.А.,Луков – М.: «Просвещение»,1991-256с.

7. Зар.письменники-  Енциклопедичний довідник.Том другий. За ред.. Н.Михальської та Б.  Щавурського,Тернопіль,2006р.

8. Краткая литературная енциклопедия А.А. Сурков 5 том

9. Література  Англії ХХ століття: навчальний  посібник/ К.О.Шахова,Н.Ю. Жлуктенко  , С.Д. Павличко та ін.,за ред.. К.О. Шахової- К.: Либідь,1993-400с.

10. Остен Дж. Эмма: Роман/ пер. с англ. М.Кан;коммент. Е.Гениевой.- М.: ООО «Издательство АСТ»,2001.- 464с.

11. Амелина Т.А. Стилистическое новаторство Джейн Остен (К вопросу о структуре образа автора)// Инновации на разных языковых уровнях. Межвузовский сборник научных трудов. Под. Ред. Л.Я. Орловской. Рига: латв. гос. ун-т. им. П.Стучки, 1978. 6.

12. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М., 1995

13. Апресян Ю.Д. Прагматическая информация для толкового словаря Прагматика и проблемы интенсиональности /.(Под ред. Н.Д.Арутюновой, М., 1988. 8.

14. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. М.: Просвещение, 1990

15. Арутюнова Н.Д. Прагматика// Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990.

16. Арутюнова Н.Д. Речевой акт Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990.

17. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М., 1988.

18. Ахманова О.С. и др. О принципах и методах лингвостилистического исследования. М., 1966

19. Бархударов Л.С. Язык и перевод. М., 1975.

20. Безменова Н.А., Герасимов В.И. Некоторые проблемы теории речевых актов//Языковая деятельность в аспекте лингвистической прагматики. М., 1984.

21. Белявская Е.Г., Бритвин В.Г., Мухина Н.К., Рюмина Н.А. Опорные пункты и формирование гипотезы у переводчика Тетради переводчика Под ред. Л.С. Бархударова. М., 1973.

22. Будагов Р.А. Писатель о языке и язык писателей. М., 1984.

23. Будагов Р.А. Филология и культура. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1980.

24. Будагов Р.А. Язык, история и современность. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1971.

25. Васильева И. Специалист по одиночеству. Предисловие// Пим Барбара. Осенний квартет/Пер. М.Волжиной. М., 1981.

26. Лекции по зарубежной литературе XVII - XVIII век

27. М.В.Урнов. На рубеже веков. Очерки английской литературы. – М., 1970.

28. Персон X. Вальтер Скотг.— М., 1983.

29. Зарубежная литература XIX века. Реализм: Хрестоматия. М., 1990.

30. Вербицкая М.В. Литературная пародия как объект филологического исследования. Тбилиси: Изд-во ТГУ, 1987