Функціонування та розвиток світового ринку риби та рибопродуктів

ВСТУП

 

Людині властиво турбуватися  про задоволення своїх первинних (фізіологічних) потреб. Однією з них  є потреба в харчуванні. Лише в  разі її задоволення вона здатна виконувати фізичну чи розумову, особисту чи суспільну  працю.

Здавна в якості цінного  харчового продукту люди використовують рибу та рибопродукти. Мистецтво та знаряддя її вилову та переробки в  процесі історичного розвитку постійно удосконалювалися. Тому в результаті суспільного поділу праці, появи  базових галузей виробництва, виникла  і така складова суспільного виробництва  як рибна промисловість.

Рибна промисловість –  господарський комплекс по видобутку, первинній переробці риби і інших  морепродуктів, а також по виробництву  рибної продукції. Дане поняття можна  розглядати як на рівні якогось конкретного  регіону, країни чи світового господарства взагалі, якщо йдеться про вилов  і переробку рибосировинного  матеріалу Світового океану.

На практиці відносно рибної промисловості в літературі зустрічаються ще й такі поняття як “Рибна галузь” та “Рибне господарство”. “Рибна галузь” вживається для позначення однієї із складових харчової промисловості, що забезпечує її сировиною (рибою і рибопродуктами) для виробництва продовольчих товарів. “Рибне господарство” означає частину рибної промисловості світу, що розвивається на базі внутрішніх водоймищ.

Значення та актуальність рибної промисловості в сучасних умовах важко переоцінити. Її основним завданням є задоволення потреб населення в рибній продукції, яка для багатьох громадян є однією з основних в харчовому раціоні.

Із появою багатогалузевої  дисципліни “Розміщення продуктивних сил” виникає необхідність аналізу  не тільки географічних та економічних  характеристик рибної промисловості, що склалися в процесі історичного  розвитку, але і розробки напрямків удосконалення її розміщення на перспективу.

Метою написання роботи я вбачаю визначення суті та структури рибної промисловості, сучасного стану розвитку та розташування, а також удосконалення її територіального розміщення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗНАЧЕННЯ РИБАЛЬСТВА

 

Рибальство можна розглядати як один з видів природокористування, що полягає у видобутку риби та інших морепродуктів (морського  звіра, безхребетних, водоростей), хоча, можливо, його слід було б підрозділити на власне рибальство і морський промисел. Розрізняють промислове, любительське та спортивне рибальство, але основне значення, природно, має перше з них. Риба і рибопродукти представляють собою дуже важливий елемент збалансованого харчування, джерело близько 1 / 4 білкової їжі тваринного походження. Не дивно, що 72-75% всього світового улову призначається для харчування людей, іншу ж частину переробляють у рибну муку, живильні добавки, риб'ячий жир, використовують на корм худобі або у фармацевтиці.

Про масштаби світового рибальства свідчать такі дані. Рибальство забезпечує зайнятість 130-140 млн чоловік, а щорічний дохід від нього на початку 1990-х рр.. становив 55 млрд дол У світі налічується приблизно 1,5 млн риболовецьких суден.

Рибальство - один з найдавніших  промислів людства. Відомо, що ще в  період Стародавнього Риму ним займалися  жителі Атлантичного узбережжя Європи, Середземномор'я, а російські мореплавці виходили на промисел в Біле море і до берегів Гренландії вже в Х-XI ст. Але тільки в кінці XIX - початку XX ст., Коли відбувся перехід риболовного флоту від вітрильних до парових судам, виникло промислове рибальство. Воно охопило насамперед Північну Атлантику і Каспійське море. Після Першої світової війни рибальство розвивалося високими темпами. Застосування все більш великих і добре оснащених судів сприяло не тільки збільшенню уловів, а й освоєння нових рибальських районів. У ще більшій мірі це відноситься до періоду після Другої світової війни, коли поряд з прибережним рибальством зросло значення експедиційного лову - у берегів інших країн або у відкритому океані.

Рис. 1. Динаміка світового рибальства, видобутку морепродуктів XX ст.

Розвиток світового рибальства протягом XX ст. не було рівномірним. рисунок 1 показує, що довоєнний рівень рибальства був відновлений вже до 1950 р., а потім протягом 20 років спостерігалося дуже швидке його підйом: у 1950-1970 рр.. улови зросли в 3,3 рази при середньорічному прирості в 2,4 млн т.

Не дивно, що в літературі цей період іноді називають «золотим століттям» рибальства. Пояснити такий підйом можна кількома причинами - і модернізацією траулерного флоту, і переходом від прибережного рибальства до дальнього експедиційному лову, і тим, що за роки Другої світової війни біоресурси океанів - особливо Атлантичного - встигли природним шляхом відновитися. Проте вже в 1970-х рр.. результати перелову риби призвели до різкого скорочення темпів розвитку галузі, які потім з великими труднощами вдалося відновити, але, можна сказати, з втратою якості.

Під словом «якість» слід перш за все розуміти зміни у складі світового улову, в якому на рибу доводиться близько 85%, на безхребетних - 10%, а на ссавців та інших водних тварин і водні рослини - решта 5%. У період «золотого століття» основний улов риби забезпечували 10 найбільш цінних її сімейств - оселедцевих, тріскові, ставрідовие, скумбрієві, анчоус та ін Але в результаті значного перелову та вичерпання саме найбільш цінних біоресурсів їх частка в загальному улові сильно скоротилася, а переважати в ньому стали менш цінні за харчовими якостями види риби (мойва, минтай, макрель, хек). Можна додати, що співвідношення між морським і прісноводним рибальством також дещо змінилося: частка останнього збільшилася (до 15% в середині 1990-х рр..).

 

1.1 Функціонування та розвиток світового ринку риби та рибопродуктів

На сучасному етапі  суспільного розвитку значну роль для  економіки кожної окремої країни і світу в цілому відіграє світове  господарство, яке поєднує національні  господарства, що пов'язані і взаємодіють  за законами міжнародного поділу праці. МПП полягає в спеціалізації  окремих країн на виробництві  певних товарів та послуг і товарному  обміні цими продуктами на світових ринках.

Світовий ринок – це сукупність ринків окремих країн, що пов'язані між собою товарообміном. За своєю товарно-галузевою структурою світовий ринок поділяється на:

- ринок готових виробів;

- ринок сировини та напівфабрикатів;

- ринок послуг.

Світовий ринок риби та рибопродуктів завжди був і залишається  важливою складовою світової торгівлі. Стан і тенденції світового рибного  господарства, починаючи з 80-х років, характеризується підсиленням конкуренції  серед розвинутих у риболовному  відношенні країн за право використання морських рибних ресурсів і морепродуктів. Застосування надмірних потужностей в Світовому океані при здійсненні рибальства спричинило переексплуатацію основних об’єктів промислу, що користуються підвищеним попитом на світовому ринку, і зумовило необхідність розвитку рибництва – штучного вирощування риби та морепродуктів.

Важливим елементом системи  організації ринку в умовах зростаючої кількості населення є механізм ринкового збалансування попиту і пропозиції. Ринок рибних товарів  значною мірою формувався стихійно, без науково обгрунтованої системи. Головним регулятором функціонування даного сегменту був ринковий механізм, який швидко адаптувався до специфіки  товару та побажань споживачів. У середині 90-х років ХХ століття почали розвиватись  адаптовані до умов ринку збутові  стратегії країн-продуцентів, які  збільшили прибутки і охарактеризували основні тенденції та напрями  розвитку ринку риби та рибопродуктів [2,c.23].

На даний момент можна  говорити про тісну залежність обсягів  вилову риби та рибопродуктів і кількості  населення. Вцілому зараз спостерігається  часткове збалансування попиту і  пропозиції на ринку рибу та рибопродукти, та все ж основною проблемою залишається  невідповідність потреб населення  і виробництва даного виду продукції. На рисунку 1 зображено сучасну ситуацію на ринку риби та рибопродуктів.

За прогнозами експертів  ООН (Організація Об’єднаних Націй), споживання риби та морепродуктів у  країнах, що розвиваються, постійно збільшуватиметься  і безумовно значною мірою  впливатиме на структуру та вартість торговельних потоків на світовому  ринку. Оскільки чисельність населення продовжує зростати значно швидшими темпами, ніж обсяги пропозиції рибної продукції на світовому ринку, остання визначатиметься і формуватиметься у відповідності до можливостей виробництва продукції рибництва внаслідок природної обмеженості ресурсів для здійснення рибальства.

 

Рисунок 1. Сучасна ситуація на ринку риби та рибопродуктів

Для країн-експортерів даного виду продукції це створює потужні  рушії для відтворення ресурсів Світового океану і розвитку альтернативних джерел виробництва продукції рибної промисловості.

На сьогоднішній день можна  говорити про досить швидкий і  стабільний розвиток світового ринку  риби та рибопродуктів, а також про  його важливість через зростаючий попит  і частку у світовій торгівлі, що постійно збільшується [2,c.25].

 

 

 

 

 

 

 

 

2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ І ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

 

Рибальство – одна із найдавніших форм господарської  діяльності людей. Спочатку рибальство, як і ін. ранні форми збиральництва готових дарів природи мало примітивний характер: збирали рибу, що була викинута на берег прибоєм чи ту, що залишилася після відпливу, ловили її руками і т.д. Давніх племен, яким рибальство було невідоме історична етнографія не знає. В археологічних пам’ятках розвиток рибальства чітко просліджується вже з часів верхнього палеоліту, особливо характерно для періоду мадленської культури. Подальший розвиток рибальства і його диференціація в якості особливого виду господарської діяльності спостерігається в культурах неоліту.

У багатьох племен рибальство стало основним джерелом існування (індіанські племена Пн.-Західної, Пн. Америки). Однак воно ніколи не було єдиною формою господарської діяльності, і як правило співставлялось із збиральництвом, мисливством, землеробством. У скотарських  племенах рибальство не відігравало  істотної ролі.

З виникненням обміну і  торгівлі у багатьох народів рибальство поступово набирає форми промислу, а в новітній час – промислового характеру [6, C. 1315].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ГЕОГРАФІЯ СВІТОВОГО РИБАЛЬСВА

Таблиця 2. РОЗПОДІЛ СВІТОВОГО УЛОВУ риби і видобуток морепродуктів по Океанії

Всі ці структурні зміни  супроводжувалися і супроводжуються  значними зрушеннями в географії  світового морського рибальства. Простежити їх можна на кількох рівнях.

По-перше, мова може йти про  співвідношення рибальства в шельфових і глибоководних районах Світового океану (рис. 2). Останнім часом частка глибоководних районів дещо зросла, але все ще залишається відносно невеликої (10%), тоді як в межах континентального шельфу видобувають 90% риби і морепродуктів.

По-друге, поступово міняється  співвідношення рибальства в трьох зонах Світового океану - північної (на північ від 30 ° с. Ш.), Тропічної та південної (на південь від 30 ° пд. Ш.). У 1948 р. перша з них давала 85% всіх уловів, друга - 13 і південна - 2%, тоді як в наші дні це співвідношення становить приблизно 52:30:18. У наявності явний зсув світового рибальства в напрямку північ - південь.

По-третє, продовжує змінюватися розподіл світових виловів між океанами, про що свідчить таблиця 1. Аналіз її показує, що Атлантичний океан, протягом багатьох століть колишній основним у морському рибальстві, відійшов на друге місце, поступившись першістю Тихому океану. Це, до речі, ще один приклад зростання ролі Тихоокеанського басейну в житті сучасного світу.

По-четверте, змінюється співвідношення між головними районами рибальства в цих океанах, показаними на малюнку 2. Як і на суші, у Світовому океані є біологічно високопродуктивні акваторії і низькопродуктивні акваторії. Перші з них знаходяться там, де найбільш активно протікають процеси фотосинтезу і утворюються скупчення біомаси - їжі для нектон. При цьому, звичайно, мають значення і такі фактори, як географічне положення, глибини, характер вертикальних і горизонтальних переміщень водних мас, склад іхтіофауни, характер її живлення.

Рис. 2. Світове рибальство

 

В Атлантичному океані здавна відомі два таких району - Північно-Східний, біля берегів Європи, і Північно-Західний, біля берегів Америки. Північно-Східний район ще на початку 50-х рр.. XX ст. давав третина всіх світових виловів, але потім видобуток тут різко скоротилася через переловив і «конкуренції» нафтової промисловості. Так, колись дуже рибне Північне море тепер забезпечує лише 2,5% світового улову. Зменшилися улови і в Північно-Західному районі, де основну видобуток риби ведуть США і Канада.

У Тихому океані три головні рибальських району. Північно-Західний район біля берегів Азії, де промисел ведуть Росія, Японія, Китай, Республіка Корея і КНДР, в даний час найбільший не тільки в Тихому океані, але й у світі. Він виділяється і по уловів риби, і добування інших морепродуктів - молюсків, ракоподібних, водоростей. Північно-Східний район біля берегів Північної Америки за структурою уловів в загальному подібний з Північно-Західним, але за їх обсягами поступається йому. Нарешті, ще один рибальський район - Південно-Східний - знаходиться біля берегів Перу і Чилі. Основний об'єкт промислу тут - перуанський анчоус.

Такі п'ять головних риболовних районів світу. Поряд з ними є і ряд інших районів, менш великих. Проте з часом майже всі вони піддалися сильному виснаження. На рибних банках Північної Атлантики збідніли запаси оселедця і тріски, біля берегів Північної Америки - каліфорнійської сардини, біля берегів Перу і Чилі - перуанського анчоуса, у східній частині Центральної Атлантики - головоногих (восьминогів, кальмарів), у Алеутських островів - аляскинского королівського краба. Зубожіння торкнулося і естуаріїв, наприклад Чесапікської затоки в США, який заслужив найменування «фабрики білка». Все це і призвело до падіння уловів в 1970-х рр..