Товарознавча експертиза якості жіночого шкіряного взуття вітчизняного виробництва на матеріалах магазину «Каблучок» м. Полтави

     До  значних відносять дефекти, які істотно впливають на рівень функціональності і довговічності взуття, помітно погіршують зовнішній вигляд. Розміри і ступінь вираженості таких дефектів обмежуються стандартами.

     Незначні дефекти впливають лише на зовнішній вигляд. Вони виявляються при огляді взуття, але малопомітні при носінні. Якщо в стандартах такі дефекти не названі серед допустимих, то вони повинні бути усунені.

     Знання  дефектів серед визначених груп полегшує сортування взуття.

     За  характером розташування дефекти розподіляють на поодинокі (відособлені), місцеві  й розповсюджені.

     За  можливістю виявлення дефекти бувають  явні і приховані. Для виявлення  явного дефекту в нормативних  документах передбачені відповідні правила, методи та засоби. Приховані дефекти виявляються в процесі експлуатації взуття. Для їх виявлення передбачено гарантійні терміни носіння.

     За  можливістю кількісного вираження  дефекти бувають вимірювані й  не вимірювані. Вимірювані дефекти  виражаються одиницями довжини або площі.

     Для прийняття рішення за результатами контролю якості розрізняють дефекти  усувні і неусувні. До усувних відносяться  дефекти, усунення яких технічно можливе  й економічно доцільне.

     За  стадіями виникнення дефекти розподіляються на перед виробничі, що виникають при моделюванні і проектуванні (неправильний вибір копилів за розмірами, повнотами і фасонами, нераціональна конструкція взуття), виробничі і після виробничі, що виникають на стадіях транспортування, зберігання і реалізації взуття. Визначення стадій і причин виникнення дефектів дозволяє керувати якістю, обґрунтувати пропозиції щодо її підвищення.

     Основні причини виникнення дефектів такі: не технологічність конструкції, недоброякісність матеріалів, незадовільна робота устаткування, порушення технологічного й організаційного режиму, правил пакування, транспортування й зберігання.

     Не  технологічність конструкції виявляється  в розриві заготовок під час  формування або знімання взуття з  копилів, утворення складок надлишків  підкладки, руйнування швів, що з’єднують настрочені берці з союзкою, під час носіння взуття.

     Наявність дефектів матеріалів і деталей пояснюється  недостатнім контролем, наявністю  прихованих дефектів. Порушення технології може виявлятися у невиконанні передбачених операцій, порушенні нормативів і  режимів виконання. Незадовільна робота устаткування також є причиною численних дефектів складання заготовок, кріплення деталей низу, опорядження. Різноманітні дефекти можуть виникати через порушення організаційного режиму: неузгодженості швидкості руху конвеєра і пропускної спроможності устаткування, несвоєчасного забезпечення матеріалами, вузлами і фурнітурою згідно зі зразками-еталонами, порушення режиму роботи тощо.

     Для вивчення дефектів найдоцільніше розглянути їх у логічній послідовності за стадіями виникнення.

     Дефекти розкроювання матеріалів, обробки деталей  і складання заготовок. Неправильно викроєна деталь – викроювання деталі без врахування напряму мінімальної тягучості і наявність неприпустимих дефектів матеріалів.

     Невідповідність контуру деталей  шаблону – відхилення ліній контуру деталей від контору шаблону, нерівні краї деталей, задирки.

     Непарність  однойменних деталей – розбіжності між деталями за товщиною, щільністю, мереєю, відтінком кольору, іншими ознаками.

     Деформація  країв деталей – зміни параметрів країв деталей заготовки в наслідок їх неправильної обробки.

     Неправильно розташовані (з’єднані) деталі – зміщення деталей заготовки і оздоблень при їх взаємному розташуванні перед кріпленням: перекіс, різна довжина, ширина і висота в парі носків, союзок, берців, язичків, задників тощо.

     Неправильна перфорація – зміщення, не наскрізна або неточно виконана перфорація на деталях верху порівняно з шаблоном.

     Неправильно нанесений візерунок – зміщення або нечітке нанесення візерунка на деталі.

     Недостатнє  тиснення матеріалу – відмінність кольору, глибини і яскравості тиснення заготовки.

     Пропуск стібка – відсутність стібка, тобто переплетення котушкової і шпульної ниток у місці проколу деталей голкою.

     Повторний шов – повторення частини шва, що погіршує зовнішній вигляд і знижує міцність деталей.

     Зміщення  стрічки – проходження строчки в неустановленому місці.

     Звалювання  стрічки – зміщення строчки на край настрочуваної деталі.

     Співпадання суміжних строчок – перетинання паралельних строчок, що знижує міцність деталей і погіршує зовнішній вигляд.

     Невтягнута  стрічка – недостатня щільність з’єднання деталей внаслідок слабкого натягу ниток.

     При з’єднанні деталей на швейних  машинах можуть виникнути петлі, вузли, зморшкуватість деталей по лінії  стрічки, відтяжка строчок, перекіс  і неправильність строчок, просічка матеріалу деталей строчкою, відтяжка строчок, перекіс і несиметричність  блочків, звалювання окантовки з обстрочених деталей, виступання підкладки по верхньому канту.

     При безниткових методах складання  заготовки можуть виникнути такі дефекти: розплавлення зварювання деталей, наскрізний пробій деталей по лінії  з’єднання, просічка матеріалу по лінії тиснення, нерівні (рвані) краї деталей, розшарування клейового шва, відшарування лицьового покриття, нечітке тиснення строчки і нерівномірне розташування імітуючої строчки від краю деталей.

     Дефекти формування заготовок. Неправильно вклеєний підносок – перекіс і різна довжина підносків у парі, м’який підносок, що втрачає форму, нерівності на поверхні носка, загнуті всередину краї підноска.

     Вилягання країв підноска – наявність видимого краю підноска на союзці.

     Неправильно вклеєний задник – невідповідність висоти задника нормативам, різна висота задників у парі, різна довжина крил у задника, місцеве відставання деталей верху від задника, не приклеєна підкладка, м’які задники, нерівності на поверхні деталі, що закриває задник, розведені крила задника, вилягання країв задника.

     Погане  формування п’яткової  чи носкової частини – наявність горбиків, зморшок, складок по грані сліду.

     Неправильне надягання заготовки  на копил є причиною таких дефектів: перекіс заднього зовнішнього ременя (шва), перекіс переднього ременя або шва, що з’єднує напівсоюзки, перекіс і різна ширина відкритої носкової частини літніх туфель, зміщення шийки переда відносно осьової лінії сліду взуття, різна висота берців, халяв, задників і задинок у парі, несиметричність декоративних прикрас.

     До  дефектів формування заготовок також  відносять: розриви і тріщини  на деталях верху і підкладки, зморшки на деталях верху, зморшки  і складки на підкладці, забруднення  підкладки, нерівності на обтягнутих платформах і каблуках, неправильна і різна  у парі форма носків і п’яткової частини.

     Дефекти кріплення деталей  низу. Недостатня стійкість геленкової частини може бути викликана застосуванням недоброякісних, вкорочених геленків або таких, що не відповідають профілю геленкової частини копила.

       Вилягання грані устілки – наявність видимої грані устілки на боковій поверхні верху взуття.

     Деформація  сліду підошви – зміна форми сліду підошви відносно форми сліду копила.

     Невідповідність простилки – невідповідність форми або розмірів простилки заповнюваному нею заглиблення.

     Горбики і западини – на поверхні устілки, опуклість або ввігнутість підошви, нерівномірне простилання сліду внаслідок неправильності.

     Вилягання складок затяжного  пруга – деформація підошви на ділянках складок.

     Строчіння повз порізки – розташування строчки поза заглибленням по контуру підошви. Підошва, устілка або рант перебиті строчкою – пошкодження деталей внаслідок надмірної частоти стібків.

     Щілини  між деталями низу – помітні з боку урізу ділянки нещільного з’єднання деталей.

     Відхилення  ходової поверхні каблука від горизонтальної площини – зазор між гранню каблука і горизонтальною площиною.

     Неправильно скуйовджений затяжний пруг – скуйовдження вище грані сліду у вигляді зі знятим лицьовим шаром на деталях верху вище грані підошви.

     Зміщення  підошви – неправильне накладання підошви на слід взуття перед кріпленням.

     Не  приклеєна підошва (каблук, набійка) – місцеве розшарування деталей низу.

     Звужений  крокуль – неповне закривання фронтальної поверхні каблука язичком (кроку лем) підошви.

     Спалювання  верху – порушення цілісності або зниження міцності заготовки внаслідок термічного руйнування по лінії дотику з напів-матрицями прес-форми при кріпленні підошви методом пресової вулканізації. Западини раковини – заглиблення на поверхні деталей.

     Пузир (булька) – закрита порожнина всередині або на поверхні деталей низу.

     Недолив – ділянка на різних частинах деталей низу взуття литтєвого методу кріплення , на яких відсутній використаний для лиття матеріал.

     Задирка – надлишковий об’єм матеріалу, витисненого з прес-форми.

     Недопресовка – нечіткість контурів і візерунка деталей низу внаслідок недостатньої товщини або пластичності заготовки з полімерного матеріалу або гумової суміші під час пресування пуансоном.

     Різна довжина, товщина, ширина підошов – різниця в лінійних розмірах підошов на ідентичних ділянках пари взуття.

     Деформація  ранта – зміна форми ранта за висотою, шириною, контуром. Вкорочення ранта – недостатня протяжність швів, що прикріплюють рант до губи і підошву до ранта, не досягаючих рівня граней каблука. Неправильно з’єднані кінці ранта – наявність щілин, напусків і деформації кінців ранта.

     Неправильне пристрочування підошов – викривлення строчки, нерівномірна частота стібків, вузли, петлі й обрив ниток, повторна строчка, не втягнута строчка тощо.

     Скупченість скріплювачів – часте розташування скріплювачів (цвяхів, гвинтів), що знижує міцність деталей низу. Недостатнє втоплення голівок цвяхів – виступання цвяхів над площиною поверхні підошви.

     Нерівномірне  розташування скріплювачів – різна відстань між центрами скріплювачів по лінії кріплення.

     Виступаючі  скріплювачі – наявність виступаючих кінців скріплювачів над поверхнею устілки.

     До  дефектів цвяхового методу кріплення  також відносяться: не проходження  цвяхів через устілку, проходження  повз устілки або потрапляння в край устілки, сліди повторного кріплення, додаткове кріплення.

     Неправильне кріплення каблука – непарність каблуків за розмірами (висотою, шириною, довжиною), кольором і відтінком, зміщення відносно грані сліду.

     Дефекти опорядження. Вихопини під час фрезерування і шліфування урізу підошов і каблуків. Хвилястість урізу – заглиблення на окремих ділянках урізу, що порушують плавність ліній контуру.

     Виступання  грані устілки за грань підошви – звуження на окремих ділянках або вкорочена підошва щодо грані устілки внаслідок неправильного фрезерування урізу або накладання підошви.

     Різна ширина ранта (полички підошви) – різниця в ширині ділянки ранта (підошви), вступаючих за грань сліду, на ідентичних ділянках півпари, невідповідність контура підошви контуру сліду.

     Неправильне опорядження урізу  (сліду) підошви – нерівномірне нанесення воску (фарби), недостатнє полірування, наявність воску (фарби) на деталях верху.

     Інші  дефекти опорядження – розтріскування, крихкість, липкість, матовість, відлущування опоряджувального шару, не видалені забруднення, плями від воску, фарби, клею на деталях верху і підкладки, не розпрасовані складки і зморшки, опіки деталей, порушення рисунку мерії, невідповідність розмірів вкладних устілок розмірам взуття, складки і горбики на вкладних деталях, несиметричність розташування цих деталей.

       Дефекти пакування, транспортування і зберігання взуття. Неправильне комплектування пари взуття – відмінність півпар за розміром, повнотою та іншими ознаками.