Поняття лікарського контролю та його значення

Однією  з основних обов'язків лікаря є  регулярне проведення лікарсько-педагогічного  контролю на уроках фізкультури і  на заняттях спортивних секцій. Бажано, щоб лікар протягом навчального  року не менше 2-3 разів побував на уроках фізкультури в кожному  класі і не менше 1-2 разів - в кожній спортивній секції школи. Лікарсько-педагогічний контроль необхідно регулярно здійснювати на гімнастиці до уроків, на фізкультпаузах та іграх, на перервах. Тут лікар звертає увагу на санітарно-гігієнічну обстановку, відповідність навантаження віком та фізичної підготовленості учнів, правильність підбору і чергування вправ, ефективність вправ, відзначає випадки надмірного збудження, великої стомлюваності, прояви неорганізованості і порушень дисципліни. Всі свої зауваження він реєструє в журналі і доводить їх до відома вчителів з фізкультури та заступника директора з навчально-виховної роботи. 

2.2 Лікарське обстеження школярів, які займаються фізичною культурою

Лікарський контроль є невід'ємною  частиною єдиної системи фізичного  виховання. Його основне завдання - забезпечити правильність, високу ефективність і відповідність анатомо-фізіологічних  особливостей дитячого організму всіх шкільних фізкультурних і спортивних заходів, всіляко сприяючи оздоровчій спрямованості занять фізичною культурою і спортом.  
Лікарський контроль передбачає:  
1) медичне обстеження стану здоров'я, фізичного розвитку та функціонального стану організму школярів з метою визначення призначення і дозування фізичних навантажень, тобто розподіл учнів на медичні групи для участі в навчальних та поза навчальних заняттях і різних заходах з фізичного виховання;  
2) лікарські спостереження, об'єктивно враховують вплив систематичних занять фізичними вправами на організм школярів;  
3) санітарно-гігієнічний контроль за місцями та умовами проведення занять фізичними вправами і різних спортивних змагань, а також відповідністю спортивного одягу;  
4) лікарсько-педагогічний контроль за змістом і методами проведення занять фізичною культурою і спортом, за відповідністю фізичного навантаження функціональним можливостям дітей;  
5) профілактику спортивного травматизму;  
6) санітарно-освітню роботу серед школярів, що займаються фізкультурою і спортом;  
7) консультації з питань фізичного виховання школярів;

8) агітацію і пропаганду фізичної  культури і спорту. 

2.3 Анамнез

Будь-яке  лікарське обстеження починається  з анамнезу, який у застосуванні до лікарсько-фізкультурної практики має деякі особливості, а саме включає в себе так званий спортивний анамнез. Вік школяра реєструється з точністю до року. Наприклад, дітей, яким виповнилося на день обстеження від 7 років 6 місяців до 8 років 5 місяців 30 днів відносять до віку 8 ​​років, від 8 років 6 місяців до 9 років 5 місяців 30 днів - до віку - 9 років.

Цього не слід забувати, тому що за таким принципом  будуються таблиці вікових стандартів фізичного розвитку, за якими медичні працівники зазвичай дають оцінку антропометричними даними, одержаними під час обстеження школярів. 

В анамнезі життя особливу увагу слід звертати на перенесені захворювання і травми, оскільки наслідки деяких з них можуть обмежувати функціональні і рухові можливості школярів. Певне значення має спадковість. Необхідно спробувати з'ясувати можливість спадкового нахилу до тих чи інших захворювань, особливо системи кровообігу. З цією метою іноді доводиться запрошувати на бесіду батьків молодших школярів. Своєчасне і раціональне застосування засобів фізичної культури може сприяти запобіганню проявів несприятливих спадкових ознак. Відомо, що нерідко від батьків до дітей передаються особливості рухових реакцій у поєднанні з типом статури. З огляду на це, лікар може допомогти викладачеві у відборі найбільш здібних хлопців для занять в певній спортивній секції, а учневі порадити серйозні заняття тим чи іншим видом спорту. 

При з'ясуванні умов життя звертають увагу на побутові (квартирні) та матеріальні (бюджет сім'ї) умови, виконання режиму дня, а також кількість і якість харчування, його регулярність, насиченість вітамінами. Слід з'ясувати, чи не поєднує дитина навчання в школі з додатковими заняттями музикою, іноземною мовою, спортом, балетом і т.д. Поєднання без обліку функціональних можливостей дитини іноді призводить до перевтоми, яке створює фон для виникнення тих чи інших відхилень. У старших школярів необхідно з'ясувати шкідливі звички (куріння). 

Спортивний  анамнез дає уявлення про фізичну підготовленість школяра. Тут слід з'ясувати, чи займався обстежуваний фізичною культурою в школі раніше або починає заняття вперше. Якщо займався, то чи був допущений на загальних підставах (основна група) або за медичними показаннями займався в підготовчій або спеціальній групі, або взагалі був звільнений від занять, успішність з фізкультури у школі, чи займається ранковою зарядкою і загартовуванням, чи займався в спортивних секціях або в дитячо-юнацькій спортивній школі, починаючи з якого класу, яким видом спорту, які граничні напруги доводилося переносити, чи брав участь у змаганнях, якого масштабу і з яких видів спорту, чи має спортивний розряд, коли отримав вперше. У школярів, що займаються спортом в спортивних школах, спецкласах або школах-інтернатах спортивного профілю, з'ясовується, з якого віку почали систематичні тренування та за якими видами спорту, яким видом спорту займаються в даний час, яка динаміка зростання фізичної підготовленості та тренованості в обраному виді спорту , зростання спортивних досягнень, а також завдання, зміст, використовувані засоби, умови тренувань та участь у змаганнях в даний час.  

2.4 Об'єктивне обстеження

Соматоскопія, або зовнішній огляд, дає уявлення про статуру обстежуваного, основних морфологічних (форми, розміри, пропорції) особливостях його тіла і дозволяє відзначити певні відхилення у стані опорно-рухового апарату і фізичні недоліки (викривлення хребта, плоскостопість, рубці і т. д. ), які можуть вплинути на лікарський висновок про допуск до занять фізичними вправами. За допомогою зовнішнього огляду можна встановити деякі ознаки захворювань (блідість шкірних покривів, синюшність, висипання, лущення, грижове випинання, пульсація судин і т. д.). Огляд зазвичай супроводжується пальпацією. Деякі соматоскопічні ознаки (розвиток мускулатури, ступінь жировідкладення та розвиток вторинних статевих ознак) є необхідними компонентами комплексної оцінки фізичного розвитку школярів. 

Для проведення огляду велике значення має правильне, пряме (краще денне) висвітлення. Бічне освітлення може створювати видимість асиметрій різного роду. Останнім часом у лікарських кабінетах почали на стіні малювати темний екран з нанесенням на ньому світлої дециметрової сітки. На такому тлі краще видно особливості статури, пропорції тіла і дефекти постави. Оглядають школяра спереду, ззаду і в профіль. 

Шкіра. При обстеженні шкіри відзначають її забарвлення (нормальна, бліда, чорнява, жовтянична та ін), виражені місцеві зміни кольору шкіри і їх локалізацію, поверхня її (гладка, шорстка). Відзначають різні зміни шкіри: лущення, висипання, рубці, мозолистість, потертості, попрілості. Тургор шкіри визначають взяттям її в складку і оцінюють як пружну, якщо шкірна складка швидко зникає, як мляву, якщо складка розходиться повільно. При різкому зниженні тургору шкіра стає зморшкуватою. Тильною поверхнею руки лікар визначає вологість шкіри (суха, нормальна, підвищена), отримуючи, зокрема, уявлення про пітливість.  
Крім того, оглядають губи (рожеві, бліді, синюшні) і кон'юнктиву очей (нормальна, бліда). 

Мускулатура. Стан мускулатури характеризується кількістю м'язової тканини, пропорційністю, рівномірністю і симетричністю розвитку основних груп м'язів, а також тонусом (еластичним опором, пружністю при стисненні) у напруженому і розслабленому стані. Розвиток вважається слабким, коли рельєф у спокійному стані м'язів не виражений («малюнок» м'язів не проглядається через покривні тканини), обсяг невеликий і пружність знижена; середнім - коли кілька позначений рельєф м'язів, обсяг їх середньо виражений і пружність задовільна; гарним - при чітко вираженому рельєфі, достатньому обсязі і гарному тонусі.  
Додатково про загальний стан і розвиток мускулатури судять за положенням лопаток і формою живота. При слабкому розвитку м'язів спини спостерігається відставання лопаток (крилоподібні), а при слабкому розвитку м'язів передньої черевної стінки живіт виглядає відвислим. Підсумовуючи перераховані показники і дані динамометрії, дають загальну оцінку розвитку мускулатури (слабкий, середній, гарний). 

Ступінь статевого дозрівання. При загальній характеристиці фізичного розвитку підлітків особлива увага повинна приділятися оцінці ступеня статевого дозрівання, яке визначається на підставі розвитку вторинних статевих ознак за так званою статевою формулою.  
У дітей з різним ступенем статевого дозрівання відзначається різний рівень працездатності. Тому відсутність диференційованого підходу при плануванні навчального процесу з фізичного виховання може призвести до того, що діти з прискореним темпом статевого дозрівання (акселерати) не отримають своєї частки функціонального навантаження, а діти уповільненого типу розвитку (ретардантів), навпаки, «перевантажаться». 

Постава. Під поставою розуміють звичну ненапружену позу людини, що стоїть. При нормальній поставі осі тулуба і голови розташовані по одній вертикалі,перпендикулярно до площі опори; тазостегнові і колінні суглоби розігнуті; вигини хребта (шийний, грудний, поперековий) помірно виражені; плечі кілька розгорнуті й злегка опущені; лопатки розташовані симетрично і притиснуті до ребер; живіт плоский або помірно опуклий. Постава багато в чому залежить від форми спини (хребта). 

Форма спини  вважається нормальною при помірно виражених фізіологічних вигинах хребта: величина шийного та поперекового лордозу (при вимірюванні в профіль) досягає 3-5 см.  
Слабко виражені природні вигини хребта або відсутність їх роблять спину плоскою, функціонально неповноцінною, так як ресорна функція хребта при цьому різко знижується. Якщо відсутній лише грудний кіфоз, а поперековий лордоз виражений, то зазначається варіант плоскої спини - плоско ввігнута спина. Якщо кривизна грудного кіфозу збільшена і захоплює частину поперекового відділу хребта, а шийний і поперековий відділи зменшені, то спина визначається як округла. При відхиленнях положення хребта плечі зазвичай сильно опущені і виступають вперед, грудна клітка стає запалою, лопатки – крилоподібні, відстають, шия і голова нахиляються вперед, живіт випинається. Все це викликає порушення нормальної функції хребта і створює несприятливі умови для діяльності внутрішніх органів, зокрема серця. Найбільшою мірою це проявляється при бічних викривленнях хребта - сколіозах.  
 
Рисунок 2.1 - Форма спини  
Сколіоз може бути у верхній, середній і нижній частині хребта; опуклість вправо - правосторонній, вліво - лівосторонній. Викривлення хребта в одній його частині вліво часто супроводжується компенсаторним викривленням нижчого відділу хребта вправо і навпаки. Виникає S-подібний сколіоз (рис. 2.2).  
 
1 - правобічний; 2 - загальний лівобічний; 3 - S-подібний.  
Рисунок 2.2 - Види сколіозів.  
При наявності сколіозу визначається нерівномірне розташування плечей і лопаток: на опуклій стороні хребта вони розташовані вище.  
Викривлення хребта добре виявляються при вивченні «трикутників талії» - щілиноподібних просвітів трикутної форми, які виникають між тулубом і внутрішньою поверхнею опущених рук з вершиною на рівні талії. При сколіозі «трикутник талії» на опуклій стороні зменшується, а на увігнутій збільшується. При огляді спереду може бути виявлений різний рівень стояння сосків, а іноді асиметрія грудної клітини. Наявність сколіозу визначається і по розташуванню остистих відростків хребців. При цьому, сильно притискаючи вказівний і середній пальці до тіла обстежуваного, проводять ними від остистого відростка сьомого шийного хребця до крижів. Біла смуга по лінії остистих відростків на тлі двох рожевих смуг - слідів пальців дає уявлення про локалізацію, тип і вираженість викривлення.

При вираженому сколіозі на різні половини тіл хребців  падає нерівномірне навантаження, в  результаті чого окремі хребці можуть приймати клиноподібну форму, що створює  умови для так званої торсії - скручування хребта по його осі. У  важких випадках торсія веде до появи реберного горба. Важливо встановити етіологію деформації хребта, наслідки захворювання (частіше рахіт), функціональні зміни нервово-м'язового апарату, слабкий або нерівномірний розвиток мускулатури, неправильне тримання тіла, недостатність освітлення, невідповідність меблів зросту учня і т. д. Слід визначити також ступінь вираженості та тяжкості деформації хребта. Перший ступінь - порушення постави і функціональні, нефіксовані форми викривлення хребта, які при активному витягненні спини зникають. Друга ступінь - проміжна між першою і третьою, хребет при активному витягненні випрямляється лише в деякій мірі. Третя ступінь - міцно фіксовані викривлення хребта, які мало змінюються навіть при примусовому витягненні і часто супроводжуються деформацією грудної клітини і утворенням реберного горба. Все це слід мати на увазі лікаря, коли він робить висновок про необхідність проведення зі школярами, що страждають сколіозом, тих чи інших гігієнічних і профілактичних заходів, а також участі цих школярів у заняттях коригуючої гімнастики або про введення спеціальних фізичних вправ в уроки фізичної культури, фізкультпаузи , домашні завдання. Третя ступінь сколіозу майже не піддається консервативному лікуванню. 

Стопа - орган опори і пересування. При обстеженні стоп необхідно звертати увагу на стан повздовжнього зводу (нормальний, плоский, підвищений), на стан поперечного склепіння, на деформацію пальців, на положення п'яти, на стан шкіри.

Антропометрія. За допомогою антропометрії отримують об'єктивні дані про найважливіші морфологічні параметри тіла - масу тіла, зріст, і про деякі функціональні ознаки - життєву ємність легень, дихальний розмах грудної клітини, силу окремих груп м'язів, товщину жирової складки (фізіометрія).  
Для отримання найбільш точних даних необхідне дотримання певних умов: а) всі прилади повинні систематично контролюватися

б) дослідження  слід проводити в ранкові години, бажано натщесерце в одні і ті ж  години (що важливо для повторних  вимірювань), в окремому, теплому приміщенні, що має хороше освітлення.

3. Медичний висновок

3.1 Необхідність у медичному висновку

За даними медичного дослідження лікар повинен зробити індивідуальний висновок про допуск школяра до навчальних і поза навчальних занять фізичною культурою і спортом. Висновок проводять на підставі оцінки стану здоров'я, фізичного розвитку, функціональної готовності організму і рівня фізичної підготовленості.