Поняття лікарського контролю та його значення

При оцінці стану здоров'я, яку дають по всій сукупності морфологічних і функціональних ознак і даних анамнезу, особливу увагу приділяють особливостям опорно-рухового апарату та інших органів, що ускладнюють  або перешкоджають виконанню  тих чи інших вправ. Відзначають  відхилення в процесі розвитку організму  школяра в порівнянні з однолітками. Оцінку рівня фізичної підготовленості  дають за даними спортивного анамнезу, аналізу успішності, спортивної характеристики і спостережень, проведених під час  виконання фізичних вправ. 

3.2 Розподіл на медичні групи

На підставі медичного висновку всі школярі  розподіляються, згідно з положенням, затвердженим Міністерством охорони  здоров'я, на три групи: основну, підготовчу і спеціальну. 

До основної медичної групи відносяться школярі, у яких немає відхилень у стані  здоров'я і фізичному розвитку. Сюди можуть бути віднесені й учні з незначними, частіше функціональними  відхиленнями, але не відстають від  однолітків у фізичному розвитку і фізичній підготовленості. Школярам цієї групи дозволяються заняття в повному обсязі за програмою фізичного виховання. Крім того, лікар повинен дати їм в залежності від особливостей будови тіла, типологічної спрямованості вищої нервової діяльності, функціонального стану та індивідуальних нахилів рекомендацію до занять яким-небудь видом спорту. При цьому слід пам'ятати про відносні протипоказання до занять спортом. Так, наприклад, при короткозорості не можна займатися боксом, стрибками у воду, стрибками на лижах з трампліна, гірськолижним спортом, важкою атлетикою і мотоспортом; перфорація барабанної перетинки є протипоказанням до занять всіма видами водного спорту; при круглій і кругло-увігнутій спині не рекомендуються заняття велосипедом, веслуванням, боксом, які поглиблюють ці порушення постави. Які-небудь інші види спорту при цьому не забороняються. 

До підготовчої  медичної групи відносяться школярі, які мають незначні відхилення у  стані здоров'я або фізичному  розвитку без істотних функціональних відхилень, але не мають достатнього ступеня фізичної підготовленості. Діти цієї групи можуть займатися по шкільній програмі за умови виключення деяких видів фізичних вправ (залежно від характеру і ступеня відхилень). Програмний матеріал вони повинні освоювати поступово; нормативи, за якими визначається їх успішність, розробляються вчителем індивідуально з урахуванням наявного у кожного з них відхилення. Заняття в будь-яких спортивних секціях їм забороняються, але наполегливо рекомендуються додаткові заняття в групах загально фізичної підготовки або в домашніх умовах, спрямовані на ліквідацію наявних недоліків у фізичній підготовці. Учитель фізкультури спільно з лікарем складає індивідуальні комплекси-завдання вправ, спрямовані на розширення функціональних можливостей серцево-судинної системи та системи дихання, на зміцнення певних груп м'язів. 

При поліпшенні стану здоров'я, фізичного розвитку та функціонального стану, підвищення фізичної підготовленості школярі  підготовчої групи переводяться в основну групу.  
Найчастіше школярі, віднесені до основної і до підготовчої медичних груп, займаються на уроках фізичної культури разом. Це створює додаткові труднощі для вчителя, знижує інтерес до уроку з боку і тих, і інших учнів, може призвести до збитку в стані здоров'я ослаблених школярів, що переоцінює нерідко свої можливості. Тому там, де це можливо, заняття фізичною культурою для учнів підготовчої групи краще проводити окремо, наприклад організовуючи «групи здоров'я». Причому більш виражений ефект досягається, якщо заняття цих груп проводяться завжди на свіжому повітрі. Дослідження показали, що такі заняття зміцнюють здоров'я дітей, підвищують опірність організму до шкідливої ​​дії факторів зовнішнього середовища, підвищують розумову і фізичну працездатність, сприяють підвищенню шкільної успішності, розширюють функціональні можливості кардіореспіраторного апарату і забезпечують підготовку школярів.  
До спеціальної медичної групи відносяться учні зі значними відхиленнями постійного або тимчасового характеру в стані здоров'я або фізичному розвитку, не заважають виконанню звичайної навчальної роботи в школі, але є протипоказанням до занять фізичною культурою за шкільними програмами. З більшою частиною цих школярів (спецгрупа А) заняття фізичною культурою повинні будуватися за особливими програмами з урахуванням характеру і ступеня відхилень у стані здоров'я і фізичному розвитку.  
Контрольні нормативи встановлюються на підставі попередніх результатів, показаних на уроках, строго індивідуально. Менша частина дітей (спецгрупа Б) спрямовується на спеціальні заняття лікувальною фізичною культурою в лікувально-профілактичні установи. 

Перевід із спеціальної групи в підготовчу і з підготовчої в основну проводиться при черговому щорічному обстеженні, а достроково - після додаткового обстеження за поданням викладача фізкультури і в міру поліпшення стану здоров'я. 

Іноді визначення медичної групи на підставі первинного огляду є досить важким завданням. У  цих випадках остаточно вирішити питання можливо лише на підставі повторних медичних обстежень та динамічних спостережень безпосередньо  в процесі занять фізичною культурою. Слід пам'ятати, що поспішне, помилкове направлення школяра в невідповідну його стану здоров'я, фізичному розвитку, функціональній готовності та фізичній підготовленості медичну групу може зашкодити його здоров'ю, завдати психічну травму, знизити його фізичну і розумову працездатність.  
Після перенесених гострих захворювань, загострень хронічних захворювань чи травм бувають необхідні тимчасове повне звільнення від занять фізичною культурою або певні обмеження в них. Терміни відновлення занять фізичними вправами в цих випадках повинні визначатися строго індивідуально з урахуванням стану здоров'я, клінічних особливостей перебігу захворювання та функціонального стану найголовніших систем, в першу чергу серцево-судинної, і організму в цілому. Передчасний початок занять фізичною культурою після захворювань чи травм може викликати загострення процесу, а також виникнення ускладнень, часом важких і небезпечних. Тривале ж звільнення від фізкультури породжує явища гіпокінезії з її несприятливими для зростаючого організму наслідками.  
Для орієнтування у визначенні термінів відновлення занять фізичними вправами після деяких захворювань і травм можна користуватися схемою Д. М. Російського і Л. Г. Серкіна, розробленою й зміненою пізніше рядом авторів. 

У зв'язку із застосуванням у спорті великих  тренувальних і змагальних навантажень  важливе значення набуває питання  про вплив їх на регуляцію функції  статевої системи дівчат. Спеціальні дослідження показали, що регулярні заняття спортом надають позитивну дію на формування та подальший перебіг статевої функції дівчат. Найбільш позитивні результати спостерігаються при заняттях фізичними вправами з дошкільного віку.

4. Лікарсько-педагогічні спостереження в процесі фізичного виховання

4.1 Зміст лікарсько-педагогічних спостережень

Лікарсько-педагогічні спостереження  є важливим розділом лікарського  контролю за фізичним вихованням школярів, вони значно доповнюють відомості, отримані при медичному обстеженні учнів. Лікарсько-педагогічні спостереження  проводяться лікарем спільно  з викладачем або тренером безпосередньо  під час занять фізичною культурою, спортивних тренувань та змагань. Вони спрямовані на оцінку правильності побудови занять фізичними вправами і вибору величини навантаження залежно від  стану здоров'я займаються, їх фізичного  розвитку і рівня підготовленості. Основна мета спостережень - сприяти  поліпшенню процесу фізичного виховання  школярів і отриманню ними максимального  оздоровчо-тренувального ефекту від  занять фізичними вправами. 

Завданнями лікарсько - педагогічного  контролю є ознайомлення з навчально-методичною документацією (класний журнал, навчальний план, конспект уроку) і визначення правильності поділу учнів на групи; оцінка гігієнічних умов (температура, вологість, вентиляція, освітленість, відповідність одягу і взуття, техніка безпеки, організація першої допомоги), організації та методики проведення занять; вивчення впливу занять і змагань на організм учнів для уточнення стану їх здоров'я та фізичного стану; корекція на основі отриманих даних планування процесу фізичного виховання і дозування фізичних навантажень. 

Оцінку оздоровчо-тренувального  ефекту, правильності побудови занять та якості пристосувальних реакцій  організму можна провести простими методами дослідження. Так, дані візуального  спостереження і бесіда дозволяють з'ясувати, чи відповідає фізичне навантаження стану здоров'я та рівневі підготовленості учня. 

Візуальні спостереження дають  можливість судити про ступінь стомлення за зовнішніми ознаками. Слід звертати увагу на забарвлення шкіри, ступінь пітливості, вираз обличчя, характер дихання, координацію рухів і увагу. З'ясування самопочуття доповнює ці дані.

Для середнього ступеня стомлення характерне значне почервоніння шкіри, напружений вираз обличчя, велика пітливість, велике почастішання дихання з періодичними глибокими вдихами і видихами, порушення координації рухів, скарги на втому, біль у м'язах, серцебиття. 

Різке стомлення (перевтома) характеризується різким почервонінням або зблідненням  або навіть синюшністю шкіри, загальною різкою пітливістю і випинанням солі на шкірі, майці, сорочці, різко прискореним, поверхневим і аритмічним диханням, аж до задишки, відмовою від виконання вправ, глибоким порушенням координації рухів (часті похитування, відставання в ходьбі від групи, потрібно опора або стороння допомога), тремтіння кінцівок, скаргами на запаморочення, шум у вухах, головний біль, нудоту, іноді блювоту. 

Більш виражений ступінь стомлення  у деяких дітей у порівнянні з іншими свідчить про надмірні навантаження для них і вимагає негайних змін у дозуванні вправ з метою попередження перенапруги.  
Визначення моторної щільності уроку проводиться методом хронометражу. Реєструють за секундоміром відрізки часу, витраченого школярем під час уроку безпосередньо на виконання фізичних вправ. Відношення суми цих відрізків до загальної тривалості всього уроку, виражене у відсотках, характеризує моторну щільність уроку. Чим більше моторна щільність уроку, тим вище його фізіологічний ефект. Наприклад, якщо за 45 хв. уроку загальна тривалість занять фізичними вправами дорівнювала 30 хв., то моторна щільність складе: 66%. Решту часу було витрачено на показ і пояснення, очікування черги до виконання вправи, паузи відпочинку і т. д. Моторна щільність уроку фізкультури більше 60% вважається достатньою. При нижчій моторної щільності школярі не отримують оптимального фізичного навантаження, знижується якість уроку, погано засвоюється програмний матеріал, мало виражений оздоровчо-тренувальний ефект. 

Перевірка величини навантаження і  пристосування організму до тих  чи інших вправ здійснюється шляхом визначення так званої фізіологічної кривої уроку. Для цього підраховують пульс за 10-секундним відрізкам часу до початку занять, на початку занять і наприкінці кожної частини уроку, безпосередньо перед початком і після закінчення окремих фізичних вправ. На підставі отриманих даних графічно зображують фізіологічну криву уроку, при цьому по горизонталі відзначається тривалість кожної частини уроку (вступної, підготовчої, основної та заключної) і окремих найбільш інтенсивних вправ, а по вертикалі - реакція пульсу на навантаження у порівнянні з вихідними даними. 

Фізіологічна крива повинна являти собою висхідну лінію, котра піднімається в основній частині уроку на 80-100% від початкової величини з декількома зубцями при найбільш інтенсивних вправах, помітно знижується до кінця уроку. Незначний підйом і плоска форма кривої свідчать про недостатність у навантаженні. Якщо пульс при окремих вправах не досягає 130-140 за хвилину, то не можна розраховувати на тренувальний ефект уроку. Різке почастішання пульсу і відсутність вираженої тенденції фізіологічної кривої до зниження в кінці уроку, вказують на надмірність навантаження. Слід враховувати, однак, що вираженість пульсової реакції залежить не тільки від величини навантаження та ступеня підготовленості, але і від типологічних особливостей нервової системи, а також від характеру фізичних вправ. Так, після вправ у рівновазі на колоді пульс частішає значно, хоча безпосереднє фізичне навантаження при цьому невелике. 

Особливе значення мають дані лікарсько-педагогічних спостережень школярів, віднесених до підготовчої та спеціальної груп, а також юних спортсменів. Так, в процесі занять, до і після них (в залежності від поставлених завдань) досліджуються поряд з частотою пульсу артеріальний тиск, життєва ємність легенів і сила дихальних м'язів, проводяться динамометрія, ортостатична проба, проба з додатковими і повторними навантаженнями, аналізи крові , сечі, електрокардіографія. 

Крім здійснення описаних вище завдань, лікар при відвідуванні занять фізичною культурою повинен встановити, чи достатньо висока дисципліна на уроці; чи достатньо правильні, точні, ясні і короткі пояснення педагога; яке матеріально-технічне оснащення уроку і чи дотримуються вікові норми обладнання та інвентарю; як організована «страховка» при різних вправах; чи враховує педагог рівень навантаження на попередньому уроці (все це має велике значення для профілактики спортивних травм і для підвищення якості педагогічного процесу); чи стежить педагог за поставою і диханням; чи дотримуються правила особистої гігієни. 

На уроках фізкультури, на заняттях спортом, під час усіх спортивно-масових  заходів школярі зобов'язані носити спортивний одяг, що відповідає гігієнічним  вимогам: вона повинна бути вільною, не обмежувати і не ускладнювати дихання  і кровообігу; відповідати кліматичним і метеорологічним умовам; відповідати характеру занять, не створюючи труднощів при виконанні вправ; оберігати від травм і не створювати небезпеку пошкоджень; давати можливість спостерігати за рухами і поставою того, хто займається. Особлива увага повинна приділятися спортивному взуттю. Справність і відповідність його розмірів довжині і ширині стоп є обов'язкові. Під час далеких екскурсій і походів школярі повинні мати міцне взуття на досить твердій підошві.

Лікарсько-педагогічні спостереження  слід проводити при активній участі викладача (тренера), який зобов'язаний надавати лікарю сприяння, а також допомогу, повідомляючи свої педагогічні спостереження. Тісний контакт лікаря і педагога у здійсненні спільного систематичного контролю за заняттями школярів фізичними вправами є умовою постійного вдосконалення педагогічного процесу. 

Дані своїх спостережень лікар  повинен фіксувати в протоколах, аналізувати і узагальнювати (і доводити до відома викладачів - тренерів - протягом усього періоду навчання) з метою оцінки якості постановки фізичного виховання і впливу його на здоров'я та фізичний розвиток школярів. Отримані матеріали, висновки і міркування лікар не тільки включає в звіт, але і регулярно доводить їх до відома викладачів (тренерів), періодично виносить на засідання педагогічної ради, на методичні наради викладачів або тренерів. Спільне широке обговорення доповіді лікаря приводить, як правило, до пропозицій заходів, спрямованих на подальше поліпшення якості процесу фізичного виховання дітей у школі, а також на поглиблення і розширення лікарського контролю та лікарсько-педагогічних спостережень.