Шпаргалка по "Теории массовой информации"

До цих факторів, як і у випадку  з комунікантом, слід віднести:

соціальний статус комуніката,

рівень його професіоналізму,

рівень загальної й когнітивної  культури (освіченості та обізнаності),

рівень інтелектуального розвитку,

психофізіологічний стан на момент спілкування,

емоційно-вольові якості,

поведінкові особливості тощо.

17. Технології виробництва інформації.

Інформаційні  технології — це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних  засобів, що поєднані у технологічний  комплекс і вико-ристовуються для виготовлення, зокрема, масовоінформаційної продукції. Сюди належать:

•технології формування, організації та використання інформаційних ресурсів,

•технології виробництва інформації,

•технології управління інформацією та інші.

Інформаційні  технології враховують комунікаційні особливості масовоінформаційного продукту (його призначення, умови споживання, характери-стики адресата — масової аудиторії тощо). Через те інформаційні технології опосередковано є технологіями масовокомунікаційного впливу, вони біль-шою мірою мають кваліфікуватися як технології масовоінформаційного ви-робництва.

Інформація  у своєму первинному вигляді не є  такою, якою ми її бачимо, коли читаємо  зі сторінок газет, дивимось по телевізору і т.д. Щоб стати готовим продуктом, вона повинна пройти певні етапи  обробки, удосконалення та опрацювання.

У своєму первинному вигляді інформація – це ніщо інше, як потік певних фактів та даних, які не є опрацьованими  кимось та становлять певний інформаційний  привід, тобто мають сенс. Щоб  стати продуктом, ці дані потрібно обробити в залежності від того, якого результату повинні досягнути. Адже інформацією  може бути і аналітична стаття, і  просто відео певної події.

Говорячи  про журналістський твір, як інформаційний  продукт, у ході його виробництва, за рекомендацією В. З. Когана, необхідно чітко визначити спосіб та мету виробництва.

«Спосіб виробництва. Він може бути як персоніфікованим, так і безособистісним. У першому випадку ставлення висловлюється безпосередньо, у другому — опосередковано.

Мета виробництва. Мета єдина — це вплив. Він може мати різний характер: ідеологічний, економічний, естетичний, якийсь інший». 

Після того, як ці дані потрапляють до рук  спеціаліста, далі йде етап відсіювання  непотрібної інформації та відбір необхідних для матеріалу – майбутнього  інформаційного продукту – даних.

Після цього вибрані дані використовуються під час створення самого матеріалу  спеціалістом (тим же журналістом), перетворюючись у повноцінний продукт, самобутню інформацію. Але інформація по своїй суті завжди буде з долею  суб’єктивізму, який внесений роботою  спеціаліста та сприйняттям самого реципієнта.

18. Технології тиражування, зберігання та поширення інформації.

Технології, що забезпечують та підтримують інформаційні процеси, тобто процеси пошуку, збору, передачі, збереження, накопичення, тиражування  інформації та процедури доступу  до неї  є ІНФОРМАЦІЙНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ.

Технології  тиражування –технології реплікації, що являють собою механізм синхронізації копій інформації. Реплікація – процес, під час якого відбувається копіювання даних з одного джерела на інше.

Технології  зберігання.  Часи зберігання інформації на папері давно минули, і на сьогоднішній день найраціональнішим засобом  зберігання інформації залишаються  магнітні носії.(аудіо-, відеокасети, жорсткі диски у комп’ютері). Магнітні носії діляться на два види: гнучкі диски та жорсткі диски.             Гнучкі диски (дискети) дозволяють переносити, зберігати інформацію, робити архівні копії інформації тощо. Жорсткі диски (вінчестери) призначені для постійного зберігання інформації, «замороження» інформації. Також існують твердотілі носії (мікросхеми – флеш-носії),лазерні ком пакт-диски, стримери (спеціальні касети з магнітною стрічкою; вживається лише для архівного зберігання інформації).

Технології  поширення інформації.  Технічні засоби передачі інформації діляться на: дротові (телефонні, телеграфні і  т.п.) і бездротові. Бездротові засоби зв'язку, в свою чергу, ділять на: радіо (всеспрямовані, вузьконаправлені, стільникові і інші радіо системи), радіорелейні і космічні (супутникові) пристрої.

Але я думаю, що доцільніше виділити: теле-, радіо-, друковане поширення інформації, через мережу Інтернет тощо.

19. Типові джерела інформації. (я не дуже розумію, що він мав на увазі, бо це занадто просто)

Документальні джерела інформації

Люди, експерти

Державні організації

Інформаційні агенції

Інтернет (Спеціалізовані сайти для журналістів)

Жанр інтерв’ю як джерело  інформації

Масове опитування і анкетування

Спілкування журналістів між собою

Спостереження і експеримент

Джерело інформації - це система, компоненти якої забезпечують розміщення, доступність і цілісність інформації відповідно до її призначення. У рамках цієї системи розміщення інформації повинно забезпечуватися відповідною  структурою, а доступність і цілісність інформації - відповідними функціями  управління. Призначення інформації не може визначатися самим джерелом інформації і припускає вихід  за його межі шляхом встановлення зв'язків  з іншими джерелами. Оскільки саме поняття "управління" спочатку виникло  як функція систем, а незалежне  існування кожного окремого джерела  інформації просто немислимо без  його зв'язків з іншими джерелами, тобто без системи джерел, то стає очевидним, що подальше дослідження  шляхів вирішення головної проблеми КТ найсерйознішим чином тепер впирається в ключове поняття "система".

У побуті це поняття поширене настільки широко і в таких  різноманітних формах, що відповісти на таке, здавалося б, просте питання  не так-то легко. Коли йдеться про  будь джерелі інформації, то це може мати саме різне розуміння:

- друковане видання,

- теле-чи радіопередача,

- письмове чи усне повідомлення  конкретної особи,

- комп'ютерний файл,

- адреса в Інтернеті

- багато іншого.

Типові джерела інформації про події в Україні і світі  для пересічного українця – вечірні  новини одного-двох, максимум трьох  телеканалів, бліц-новини на одній-двох радіостанціях, масова газета таблоїдного  типу. в Україні має діяти  медійний плюралізм і кожен що хоче, те й повідомляє.  Професійні моніторинги  медіа України ж свідчать про  те, що ймовірність того, що одна й  та сама брехня, напівправда або  замовчування інформації повториться  в усіх джерелах, із яких надходить  інформація до конкретного індивіда, є дуже високою. ЗМІ щодня хором  дезінформують або хором мовчать  – із різних причин, від безпосередніх  вказівок від політичних патронів/союзників  → власників → топ-менеджерів – до банальної непрофесійності  конкретних журналістів.

 

20. Типологія інформаційних  процесів.

Інформаці́йні проце́си (англ. Information processes) — послідовна зміна стану та (або) уявлення про інформацію в результаті дій, які з нею можна виконувати. Такими діями є — створення, збирання, зберігання, обробка, відображення, передавання, розповсюдження, використання і захист інформації. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою певних методів.

Усі види діяльності з інформацією називають  інформаційними процесами. До основних інформаційних процесів відносять: збирання, пошук, опрацювання, подання, зберігання, передавання, використання і захист інформації.

Збирання  інформації полягає в цілеспрямованому здобутті первинної інформації. Збирання здійснюють різними методами. Найуживанішим методом отримання відомостей про природу й суспільство є спостереження. Інформація, зібрана в результаті спостережень, має переважно описовий характер, тобто є якісною. Для здобуття кількісної інформації застосовують вимірювання. Звичайно спостереження і вимірювання використовують у комплексі. Для збирання інформації в людському суспільстві застосовують також такі методи, як опитування, анкетування або тестування. Спостереження, вимірювання, опитування, анкетування, тестування є пасивними методами збирання інформації в тому розумінні, що вони не передбачають здійснення впливу на об’єкт, про який збирається інформація. Активним методом збирання інформації є експеримент - здійснення цілеспрямованих впливів на об’єкт дослідження і вивчення його реакції на ці впливи.

Пошук інформації полягає у знаходженні  потрібної інформації в наявних  інформаційних фондах. Для полегшення й забезпечення результативності пошуку створюються каталоги бібліотечних, музейних та інших фондів, організується робота спеціальних довідкових служб. Це, наприклад, адресні бюро, довідкові бюро телефонних станцій, вокзалів. У мережі Інтернет пошук інформації здійснюється за допомогою автоматизованих пошукових систем.

Опрацювання інформації полягає в цілеспрямованому створенні нової інформації на основі наявної. Усі фундаментальні закони фізики, астрономії, біології, хімії, математичні  факти є результатом копіткого  опрацювання результатів численних  спостережень і експериментів.

Подання інформації полягає в її перетворенні до форми, найбільш зручної для усвідомлення та використання. Наприклад, числову інформацію, яка відбиває взаємозалежність певних величин, доцільно подати у вигляді графіка; попередження про раптову небезпеку — сигналом сирени; інструкцію для використання засобу самозахисту при аварії — у вигляді послідовності малюнків, які вказують на потрібні дії. Нагромадження інформації, значної за обсягом, передбачає здійснення таких операцій, як сортування, упорядкування, систематизація.

Зберігання  інформації полягає в забезпеченні можливості скористатися здобутою інформацією  в подальшому. Зараз, наприклад, з  появою комп’ютера, такий носій  інформації як папір поступається місцем новим — оптичним, магнітним, електронним  дискам, які здатні тривалий час  надійно та компактно зберігати величезні обсяги інформації.

Передавання інформації полягає в її переміщенні у просторі — від джерела до споживача. Людина застосовує різні канали передавання інформації й сама виступає то в ролі джерела інформації, то в ролі її приймача. Сьогодні і в діловому, і в міжособистісному спілкуванні віддають перевагу електронним безпаперовим технологіям зв’язку — електронній пошті, факсу, мобільній телефонії, які надзвичайно стрімко нарощують свої потужності.

Використання  інформації полягає у прийнятті  на її основі обґрунтованих рішень. Так, за результатами обстеження хворого  встановлюється діагноз і здійснюється лікування; за даними розвідки визначається стратегія подальшого ведення бою; метеорологічна інформація є основою  для прокладання морських шляхів.

Захист  інформації полягає в запровадженні  заходів з метою запобігання  втрати, пошкодження або зловмисного  використання нагромадженої інформації. Причиною втрати або пошкодження  інформації можуть бути раптові збої апаратури, недосконалість технічних  пристроїв, зловмисне проникнення  в комп’ютерну систему, неправильні  дії обслуговуючого персоналу. Найпоширенішою причиною пошкодження інформації в  комп’ютерних системах є віруси —  програми, які спеціально розробляються  з метою спотворення або знищення інформації в комп’ютері, її несанкціонованого  пересилання по мережі, виведення з ладу комп’ютерної системи тощо.

21. Факт як основа  інформаційного повідомлення.

У найпростішому розумінні комунікативне  повідомлення — це згусток інформації про якийсь факт, що трапився. Проте якщо інформаційні факти в житті і бувають “самі по собі”, то інформаційних повідомлень про “самі по собі” факти у масовій комунікації не буває. З різних, до того ж неминучих, причин нема і не може бути повідомлення про факт “у чистому вигляді”. Так чи інакше, об’єктивно або суб’єктивно, свідомо чи несвідомо, цілеспрямовано чи спонтанно, до інформації про факт завжди додається ставлення до нього… Один і той же вибух, нехай у Чечні, може бути і “черговим злочином бандитів”…і… “ще одною успішною операцією повстанців”. Тут все залежить від загальної політики комунікатора [мовця] (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001. С. 299).

Ставлення до фактів, висловлене через ЗМІ, є чи не першим джерелом масових настроїв.

Думка про неминучу оцінність факту суперечить сучасному популярному розумінню журналістики і явищ журналістської діяльності.

Факт  у журналістиці можна пояснювати, як достовірний відбиток фрагмента  реальності, що несе соціальну репрезентативність. Саме з допомогою фактів журналісти створюють модель різної дійсності. Для повного та адекватного відображення різних подій, явищ і процесів в інформаційних  матеріалах використовуються  факти: соціальні, історичні, літературні, юридичні, культурологічні та ін.

Працюючи  над текстом, журналіст систематизує і групує факти по висвітлюваних явищах, способах фіксування, типах опису, рівню узагальненості.

Наскільки можна вірити фактичним  даним? Для журналістів важливо:

• з якого джерела їх одержано;

• що переслідували люди, які повідомили про нього;

• чітко розрізняти факти наукові  й повсякденні факти.

Д. Ольшанський писав: “У найпростішому розумінні комунікативне повідомлення — це згусток інформації про якийсь факт, що трапився. Однак якщо інформаційні факти в житті і бувають “самі собою”, то інформаційних повідомлень про “самі собою” факти в масовій комунікації не буває. З різних причин, до того ж неминучих, нема і не може бути повідомлень про факти “в чистому вигляді”. Так чи інакше, об’єктивно чи суб’єктивно, свідомо або несвідомо, цілеспрямовано чи спонтанно, до інформації про факт завжди приєднується ставлення до нього... в самому процесі збору інформації, її сортуванні, обробці та оформленні до інформаційного факту все одно... приєднується значна частина суб’єктивного ставлення тих людей, які зайняті в цьому процесі...

Виходячи  з цього комунікаційне повідомлення і прийнято визначати як “факт, спресований  зі ставленням до нього”. Ставлення  може бути різним