Запозичена лексика української мови

     У творі представлено небагато власне німецьких слів, запозичених способом калькування: Якби такою мовою спілкувалися люмпени чи бомжі, а то по всій вертикалі, починаючи з президента (с. 6), де люмпен ← [нім. Lumpen – лахміття] – «людина, яка низько опустилася в матеріальному і моральному плані» [26]; Я особисто дуже надіюсь, що у новому столітті все буде інакше, і ми будемо інші, і не потягнемо за собою шлейф тих самих проблем (с. 10), де шлейф ← [нім. scheife ] і має кілька значень «1. У жіночих сукнях – довгий задній край, що тягнеться по землі; 2. перен. Слід, смуга в повітрі, а землі, на воді від руху чого-небудь; 3. Технічне, елемент рухомої вимірювальної системи» [26]. Ліна Костенко вживає лексему в переносному значенні. У контексті назване слово вжите поряд з лексемою проблема, яка позначає абстрактне поняття, тому шлейф набуває значення абстрактності.

     З морфологічного боку на перший погляд видається, що всі германізми є субстантивами, тобто іменниками, але трапляються в романі й дієприкметники, утворені від дієслів шляхом додавання відповідного суфікса: Фах у мене сучасний, абстрагований від ідіотської дійсності (с. 6), де абстрагований ← абстрагувати [нім. Abstahieren ← лат. abstahere – відтягти, відірвати] – «подумки виділяти з усіх ознак, властивостей, зв’язків певного предмета основні, найзагальніші; логічно переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку» [26].

     Хоча  німецькі запозичення зустрічаються  відносно нечасто, проте, через їх не адаптованість до законів мови, вони привертають увагу читача та разом  із іншими запозиченнями вимагають ретельного розгляду. Важливо відзначити, що окремі німецькі іншомовні слова, зокрема ті, які належать до недавнього періоду запозичувалися шляхом калькування. 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК 

     Визначивши  місце іншомовних слів в українській  мові та проаналізувавши їх семантичне, граматичне та стилістичне значення в романі Ліни Костенко «Записки українського самошедшого», ми дійшли таких висновків:

     1. Іншомовні слова займають вагоме за кількістю місце в сучасному лексичному складі української мови, чим привертають увагу дослідників і мовознавців, погляди яких розходяться при визначенні в доцільності використання названих лексем українською мовою. Ми з’ясували, що використання їх у художньому стилі виправдане, якщо автор вживає їх з певною стилістичною метою.

     2. Довершена класифікаця слів іншомовного походження відсутня. Більшість науковців послуговуються традиційною генетичною класифікацією, яка не враховує морфологічний і граматичний аспекти. Тому проблема систематизування іншомовних слів залишається відкритою.

     3. Сучасне суспільство важко уявити без іншомовних лексем, передусім тих, які походять із неслов’янських мов, зокрема давнього періоду (латинської, грецької) та сучасного періоду (французької, англійської, німецької). Мови сучасного періоду виступали також посередниками запозичень із латинської та грецької мов.

     4. Слова іншомовного походження є потужною базою для поповнення лексичного складу, зокрема слугували основою для творення нових слів.

     5. Найчисельнішими із кількісного  погляду у творі є запозичення із латинської та грецької. Найбільше вирізняються французькі запозичення, бо вони найменш адаптовані до фонетичних, граматичних та інтонаційних законів української мови.

     6. Мова Ліни Костенко ставала  предметом дослідження багатьох  мовознавців і вже тоді з-поміж усіх лексичних засобів дослідники помітили домінування слів іншомовного походження. У першій спробі письменниці прозового зображення дійсності – романі «Записки українського самошедшого» також спостерігаємо зловживання запозиченнями, переважно з романо-германських мов.

     6. Запозичення – неабиякий найбільший пласт із усіх представлених виражально-зображальних засобів, які реалізуючись у контексті, допомагають авторці досягти образності, відобразити динаміку розвитку українського суспільства у ХХІ столітті, показати залежність українців від іншомовної лексики.

     Отже, ми розкрили особливості та мету використання іншомовних слів у романі «Записки українського самошедшого». Однак, мова Ліни Костенко залишається безмежною словесно-художньою лабораторією, у якій ще багато незвіданого, що потребує належного дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Ажнюк Б.М. Англізми в сучасній українській, російській та чеській мовах/ Б. М. Ажнюк // Мовознавство. – 2008. – №2 – 3. – С. 190 – 208.
2. Арапова Н. С. Из истории заимствованных слов / Н. С. Арапова // Русский язык в школе. 2000– №6. – С. 82 – 86.
3. Арапова Н. С. Из истории заимствованных слов/ Н. С. Арапова // Русский язык в школе. – 2001 – №3. – С.86 – 89.
4. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / Ольга Сергеевна Ахманова. – М. : Советская энциклопедия, 1966. – 608 с.
5. Бабик С. П. Словник іншомовних слів : тлумачення, словотворення та слововживання / С. П. Бабик, Г. М. Сюта; [за заг. ред. С. Я. Єрмоленко]. – Х. : Фоліо, 2006. – 623 с.
6. Бондаренко А. Усі вже звикли: геніїв немає…(художнє мово мислення поетичного циклу Ліни Костенко «Силуети») / А. Бондаренко. – Урок української. – 2004. – №8 – 9. – С. 24 – 27.
7. Великий тлумачний словник сучасної української літературної мови / [гол. ред. В.Т. Бусел]. – К. – Ірпінь : ВТ «Перун», 2004. – 1440 с.
8. Виноградов В. В. Избранные труды : Лексикология и лексикография / В. В. Виноградов. – М. : Наука, 1977. – 312 с.
9. Волох О. Т. Сучасна  українська літературна мова [навч. посібник] /

О. Т. Волох, М. Т. Чемерисов, Є. І. Чернов. – К. : Вища школа, 1976. – 376 с.

10. Гальчук І. Ю. Історія наголошення запозичень на -ія в українській мові /

І. Ю. Гальчук // Мовознавство. – 2009. – №1. – С. 14 – 29.

11. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища школа, 1985. – 360 с.
12. Жовтобрюх М. А. Сучасна українська літературна мова : Вступ. Лексика. Фразеологія. Фонетика / М. А. Жовтобрюх. – К. : Радянська школа, 1961. – 131 с.
13. Заховайко Н. Запозичена лексика як один із засобів публіцистичності в поетичному мовленні Л. Костенко / Н. Заховайко // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку : [зб. наук. праць]. – Запоріжжя, 1996. – Ч. 2. – С. 99 – 100.
14. Задорожний В. Акцентна поведінка слів у групі іншомовної лексики: спостереження над закономірностями / Василь Задорожний // Дивослово. – 2009. – №9. – С. 36 – 38.
15. Каранська М. У. Бережіть рідну мову від «ялових» слів / Марія Устимівна Каранська // Відродження. – 1994. – №12. – С. 11 – 13.
16. Колеснікова І. Іншомовне слово в національній термінології : за та проти [Погляди на роль чужомовної лексики] / Ірина Колеснікова // Українська мова та література. – 2005. – №24. – С.21 – 24.
17. Майструк Т. С. Англійські запозичення у функціонально-стильових різновидах української мови кін. ХХ – початку ХХІ століть : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Т. С. Майструк. – Дніпропетровськ, 2010. – 20 с.
18. Мацько Л. І. Стилістика української мови / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. – 641, [1] с.
19. Мірам Г. Е. Основи перекладу : Курс лекцій: [навч. посібник] / Г. Е. Мірам та ін. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 240 с.
20. Микитюк О. Р. Недоцільність запозик в українській та інших мовах / О. Р. Микитюк // Український смисл. – 2009. – №1. – С. 54 – 65.
21. Пономарів О. Мовностилістичні поради : Лексика іншомовного походження / Олександр Пономарів // Урок української. – 2001. – №11– 12. – С. 25 – 26.
22. Радчук В. Параметри і взаємодія мов / В. Радчук // Дивослово. – 2005. – №6. – С. 36 – 44.
23. Сікорська З. С. Чужомовний пересит як чинник загрози національному відродженню / З. С. Сікорська // Український смисл. – 2008. – №3 – 4. –

С. 7 – 20.

24. Селігей П. Що нам робити із запозиченнями? / Пилип Селігей // Українська мова. – 2007. – №4. – С. 16 – 33.
25. Селігей П. Що нам робити із запозиченнями? / Пилип Селігей // Українська мова. – 2007. – №3. – С. 3 – 16.
26. Семотюк О. П. Сучасний словник іншомовних слів / О. П. Семотюк. – Х. : Веста : Видавництво «Ранок», 2007. – [1-ше вид.]. – 574 с.
27. Семотюк О. П. Сучасний словник іншомовних слів / О. П. Семотюк. – Х. : Веста : Видавництво «Ранок», 2008. – [2-ге вид.]. – 688 с.
28. Серггєєва Г. А. Семантико-функціональна адаптація англомовних запозичень в українській правничій термінології / Г. А. Сергєєва // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2004. – Вип. 40. – С. 63 – 66.
29. Степанишин Б. Слова українські, а мова хтозна-яка [Калькування української мови] / Б. Степаняшин // Вітчизна. – 2002. – №5. – С. 129 – 130.
30. Степанишин Б. Чи можна обійтися без іншомовної лексики? /                Б. Степаняшин // Вітчизна. – 2002. – №5. – С. 129 – 130.
31. Стишов О. А. Чи стануть канікули веселішими, якщо назвати їх вакаціями? / О. А. Стишов // Віжродження. – 1995. – №4. – С.74 – 75.
32. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько,  М. Я. Плющ та ін.]; за ред. А. П. Грищенка. – [3-є вид.]. – К. : Вища школа, 2002. – 438, [1] с.
33. Українська мова : Енциклопедія / М. В. Русанівський, О. О. Тараненко

та  ін. – [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2004. – 842 с.

34. Сучасна українська літературна мова : Лексикологія. Фонетика: [підручник] / А. К. Мойсієнко, О. В. Бас-Коненко, В. В. Бондаренко та ін. – К. : Знання, 2010. – 270 с.
35. Сучасна українська літературна мова : Лексика. Фразеологія / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наукова думка, 1973. – 670 с.
36. Сучасний словник іншомовних слів / під ред. Г. П. Півторак. – К. : Довіра, 2006. – 436 с.
37. Тищенко К. М. Мовні контакти українців / К. М. Тищенко // Історія українського правознавства. – 2008. – №11. – С. 7 – 9.
38. Шмелев Д. И. Современный русский язык : Лексика / Д. И. Шмелев. – М. : Просвещение, 1977. – 373 с.
39. Ющук І. П. Українська мова : [підручник] / І. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 640 с.