Журналистика как ремесло

Влада чинить тиск на журналістику. Регламентована «зверху» діяльність журналіста більше схожий на роботу прес-служби держави. При цьому журналісти ведуть себе відповідно до свого положення, ототожнюючи журналістику зі сферою послуг: вони служать господарю, надають інформацію для нього, таку, яка потрібна йому, самі нерідко вживають владу в особистих інтересах. Професіоналізм сучасного журналіста розглядається як інструмент влади і складається з таких навичок, як володіння маніпулятивними тактиками, вміння знайти сенсацію, некомпетентність, неоріентірованность на кінцевий результат, відсутність героя в матеріалі.

Під впливом політичного чинника сформувалися такі професійні якості і риси:

1.Політизованість (відокремлення журналістики від літературного процесу).
2. Корпоративний менталітет (виконання конкретного політичного замовлення, прирівнювання журналістики до PR, виконання функцій прес-секретаря, а не журналіста, оціночної, суб'єктивність журналіста - вибір «потрібної» інформації).
3. Кар'єризм (престиж, особливий статус в професійному середовищі, успіх, велика можливість кар'єрного росту).

На становлення професіоналізму журналістів у сучасному світі впливають і економічні чинники. В останнє десятиліття ХХ століття в сфері ЗМІ відбулися кардинальні зміни економічного і організаційного характеру: раніше підпорядкована державі система засобів масової інформації та пропаганди поступово пішла з-під тотального контролю, у держави по відношенню до масової комунікації залишилася лише одна функція - регулятивна.

Росія пережила процес концентрації ЗМІ в руках медіа-магнатів. Потужні медіахолдинги були створені навколо найбільш успішних засобів масової інформації. Преса перетворилася на інструмент ведення бізнесу.

Корпорації пред'явили свої правила гри. Монополізація ЗМІ тісно пов'язана з комерційними аспектами журналістики. Стаючи елементом ринкової системи, окремі ЗМІ починають підкорятися законам її функціонування і прагнуть до завоювання панівного становища серед собі подібних. Все це позначається на якості їх діяльності: створюються такі ЗМІ, для яких грошові вигоди стали важливіше об'єктивності і реальних інтересів читача.

Вплив економіки на медіасферу визначило шлях розвитку ЗМІ, склався так званий «ринок преси». В результаті чого ЗМІ одержали можливість вільно розвиватися як бізнес, що спирається на споживчий попит. Молоде покоління журналістів орієнтується на ринкову концепцію журналістики, як агентства послуг для споживача і виробника.

Вони дотримуються тих норм, які превалюють у професії та суспільстві, де економічний детермінізм залишається жорстким фактором. Професіоналізм журналіста стали визначати здатності виживати в умовах ринкової економіки: вміння пристосовуватися, працювати на знос, а так же успіх та кар'єрне зростання. Новий журналізм характеризується прагматичними цілями, і все більше затребувані журналісти, які мають комерційну жилку, які вміють лобіювати інтереси зацікавлених приватних осіб.

Комерціалізація і монополізація, як прояви економічного чинника, формують прагматичне ставлення до професії. Творча діяльність усвідомлюється як робота, яка спрямована на створення продукту - послуги, товару, затребуваного на медіаринку. На тлі комерціалізації та монополізації ЗМІ сформувалися такі професійні риси:

1. Самостійність (здатність виживати в умовах ринкової економіки, прагнення до незалежності).

2. Комерціалізація свідомості (легкість зміни переконань, творчі амбіції, корупція, розважливість, підприємливість, брехня);

3. Продажність (вміння догодити замовникові, писати рекламні матеріали).
4. Безвідповідальність (помпезність, фальш, специфіка роботи в «жовтій пресі»).

5. Прагнення до слави будь-якою ціною (прагнення до отримання високого посадового статусу, блат, успіх, пошук нових перспектив).

Журналістика, як і будь-яка інша сфера, в значній мірі відчула вплив технологічного прогресу. Професійної особливістю сучасного журналіста стає технологізація його діяльності: вміння поєднувати кілька видів роботи одночасно, виконувати будь-які ролі і задовольняти різноманітні потреби та інтереси аудиторії, бути супероператівним, мобільним. Це позитивні якості сучасного професійного журналіста.

У порівнянні з його колегою, що працює в ХIХ столітті, сьогоднішній журналіст може похвалитися не тільки оперативністю і кількістю, а й своєю універсальністю. Така якість стало розвинене з появою телебачення, коли журналістська професія стала колективною, діалогічність, а не монологично, як в ХIХ столітті. Володіння технологіями журналістської роботи стало визначати професіоналізм сучасного журналіста.

Розуміння професіоналізму як таланту і покликання, який утвердився в релігійній свідомості, сьогодні також не втратило свого змісту і значення, але сучасному журналісту мало мати тільки талант і покликання, він ще повинен бути досвідченим, вміти володіти технікою, поєднувати різні види професійної діяльності, бути мобільним і вміти відчувати час. Може бути, колишня журналістика була більш персональної та точною, на неї претендували професійні літератори, сьогодні затребувана колективна, глобальна журналістика і журналісти, цікаві аудиторії, насамперед, зі своєю індивідуальністю, неординарні особистості, здатні мислити і приймати рішення, виходячи з моральних особистісних установок .Все це - позитивний вплив технічного прогрес.

Однак технічний прогрес має і свої негативні наслідки, які стали характеризувати сучасну журналістику. З визначення професіоналізму йде етична складова. Це відбивається на професійній діяльності журналіста, який перестає усвідомлювати свою соціально-значиму роль у професії, орієнтується на людину, як на безликого, бездушного споживача інформації.

Журналіст стає маніпулятором громадської думки. Професіоналізм працівника ЗМІ асоціюється з технологізму. Технологізму - це теж професіоналізм. Але в технології діяльності багато перешкод для етизації професіоналізму.

Професійні риси, що сформувалися під впливом технологічного прогресу і позитивно вплинули на журналіста і на сучасну журналістику в цілому, такі:

1. Володіння комп'ютерними та інформаційними технологіями.

2. Мобільність, оперативність, активність.

3. Здатність адаптуватися до мови електронних ЗМІ.

4. Здатність виконувати різні ролі і різні види робіт одночасно.

5. Діалогічність (взаємодія різних форм ЗМІ).

6. Колективний характер професії.

Технологічний прогрес привніс в професію і негативні риси:

7. Орієнтація на професійний успіх

.8. Здатність маніпулювати громадською думкою.

9. Недотримання норм професійної етики.

Таким чином, ми можемо сказати, що в сучасному світі проблема журналістського професіоналізму напряму залежить від процесів, які відбуваються в суспільстві. Колишня парадигма професіоналізму журналіста, що сформувалася в кращих традиціях вітчизняної публіцистики XIX століття, майже зруйнувалася під впливом об'єктивних умов, які не стільки вплинули на журналістів, скільки на саму журналістику

                                         ВИСНОВОК

Розглянувши проблему співвідношення професіоналізму, покликання і ремесла в роботі журналіста ми можемо зробити наступні висновки:
1. Професія журналіста - одна з найдавніших у світі, тим не менш, не тільки в колі практиків, а й у середовищі вчених і викладачів журналістики не існує загальноприйнятого розуміння даної професії. Дослідники виділяють чотири групи чинників - соціокультурні, політичні, економічні та технологічні, - що зробили вплив на сучасні уявлення про професіоналізм.

2. При виявленні констант професіоналізму журналіста, слід, врахувати насамперед суб'єктивні чинники; для журналістської професії це - якась природна схильність до діяльності: покликання до духовно-практичної, громадської діяльності; талант до творення, творчості; гуманітарна спрямованість особистості; фізичне здоров'я (динамізм, активність ). Поряд з цим, для будь-якої професії важливі як моральні цінності, так і цінності компетенції, причому не тільки «абстрактні привабливі смисли» (ситуативні цінності), а й стабільно важливі для індивіда конкретні матеріальні блага. Багато чого в роботі журналіста залежить від того, в якій неповторний візерунок складуться елементи його особистості - особливого, що формується в соціокультурному середовищі якості людини.

3. Класичне уявлення про журналіста-професіонала не випадково, воно складалося довго. Проблема майстерності (а згодом і професіоналізму) виникла задовго до появи журналістики. У журналістику на протязі її розвитку і становлення як професії входили і ті, хто володів словом, і ті, хто мав новиною, і ті, хто мав можливість новини поширювати.

4. На нашу думку, професія, ремесло і покликання стосовно до журналістики не суперечать один одному; в деяких випадках можна говорити про покликання усередині професії (по відношенню до тієї людини, який цілеспрямовано обрав саме ту професію, яка йому подобається, і досяг у ній значимих результатів ); вірно також і те, що покликання людина може відчувати до діяльності, яка не є професією.

5. У зв'язку з тим, що сьогодні світовій спільноті відкривається нова наукова картина світу, що відображає духовно-творчу домінанту майбутньої еволюції і вимагає інших світоглядних парадигм і пізнавальних моделей, ЗМІ набувають якісно нові завдання, спрямовані на становлення духовно орієнтованої цивілізації. Культурні інститути преси, видавництв, кіно, радіо, телебачення здатні порушувати громадську думку, формувати масові програми переконаного поведінки широкої громадськості, коригувати діяльність інститутів і організацій, тобто сприяти вирішенню теоретичних і практичних проблем суспільства.

Крім того, інститут ЗМІ має широкий вплив на формування особистості, на процес соціалізації людини в суспільстві, залучаючи його до культурних цінностей і моральним нормам. Журналістська творчість розгортається в тій життєво важливій сфері суспільного буття, де ідеї опановують масами і стають матеріальною силою. У цих умовах найбільш важливою стає проблема оцінки людським суспільством якості цілей і засобів масової комунікації, їх результативності в контексті формування національного соціокультурного простору в співтоваристві зі світовим. Тобто, у сучасному світі проблема журналістського професіоналізму напряму залежить від процесів, які відбуваються в суспільстві.

ЛІТЕРАТУРА

1. Великий тлумачний словник російської мови гол. ред. С.А. Кузнєцов. - СПб.: Норінт, 2002.

2. Виноградова С.М. Складові журналісткою професії Основи творчої діяльності журналіста. - СПб.: Знання, СПбІВЕСЕП, 2000.

3. Гаймакова Б.Д., Макарова С.К., Новикова В.І., Оссовская М.П. Майстерність ефірного виступу. М., 2004.

4. Корконосенко С.Г. Основи теорії журналістики. СПб, 1995

5. Лазутіна Г.В. Основи творчої діяльності журналіста. М., Аспектпресс, 2004.
6. Лучинський Ю.В. Нариси історії зарубіжної журналістики. Краснодар, 1996.
7. Освітні цінності й орієнтації воронезьких студентів. - Воронеж, 2006.
8. Педагогічний енциклопедичний словник / гол. ред. Б.М. Бім-Бад. - М.: Велика Російська енциклопедія, 2002.

9. Сашенко М.В. Підходи некласичної науки до подолання кризи в сучасній журналістиці Вісник КрасГУ. - Гуманітарні науки. - 2001.
10. Сімкачева М.В. Професіоналізм журналіста: трансформація поняття, моделі практичного втілення. Автореф. дис. на соіск. вчений. степ. канд. філол. наук. - Казань, 2006.

11. Смірнов С.В. Формування творчої особистості журналіста / / Логос. Товариство. Знак. / Отв. ред. Б.Я. Місонжніков. СПб., 1997.
12. Соціальна практика і журналістський текст / під ред. Я.М. Засурского, Є.І. Проніна. М.: Изд-во МГУ, 1990.

13. Тулупов В. Професіоналізм як науково-методична проблема (системний підхід) / / Науковий журнал. - 2006. - № 20.

14. ФЗ № 2124-1 від 27 грудня 1991 р. «Про засоби масової інформації»

[1]Тулупов В. Профессионализм как научно-методическая проблема (системный подход) // Научный журнал. – 2006. - №20. С. 9.

[2] Симкачёва М.В. Профессионализм журналиста: трансформация понятия, модели практического воплощения. Автореф. дис. на соиск. учён. степ. канд. филол. наук. – Казань, 2006. С. 11

[3] Там же С. 12

[4] Симкачёва М.В. Профессионализм журналиста: трансформация понятия, модели практического воплощения. Автореф. дис. на соиск. учён. степ. канд. филол. наук. – Казань, 2006. С.14

[5] Там же. С. 17

[6] Образовательные ценности и ориентации воронежских студентов. Воронеж, 2006. - С. 60

[7] Корконосенко С.Г. Основы теории журналистики. СПб , 1995. С.47.

[8] Смирнов С.В. Формирование творческой личности журналиста//Логос. Общество. Знак. / отв. ред. Б.Я. Мисонжников. СПб., 1997. С. 39.

[9] Смирнов С.В. Формирование творческой личности журналиста//Логос. Общество. Знак. / отв. ред. Б.Я. Мисонжников. СПб., 1997. С.41.

[10] Тулупов В. Профессионализм как научно-методическая проблема (системный подход) // Научный журнал. – 2006. - №20. С. 7.

[11] Большой толковый словарь русского языка / гл. ред. С.А. Кузнецов. – СПб.: Норинт, 2002.С. 977.

[12] Там же. С. 1035.

[13] Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Б.М. Бим-Бад. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. С. 226.

[14] Большой толковый словарь русского языка / гл. ред. С.А. Кузнецов. – СПб.: Норинт, 2002.С. 809.

[15] Виноградова С.М. Слагаемые журналисткой профессии / Основы творческой деятельности журналиста. - СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. С. 54.

[16] Виноградова С.М. Слагаемые журналисткой профессии / Основы творческой деятельности журналиста. - СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. С. 69.