Наступні слідчих дій у справі про вбивства з розчленуванням трупа

 

Як свідчить статистика, більше убивств відбувається у містах. Найпоширенішим місцем скоєння убивств є приміщення. Через обмеженість розмірів у  приміщенні залишається найбільше  слідів що сталося події, що дозволяють під час огляду повніше усвідомити її обставини. Прив'язка злочинного події  до конкретного приміщенню істотно  скорочує коло пошуків очевидців, інших  осіб, причетним до розслідуваної  події.

 

Через своє призначення приміщення часто відвідуються людьми, тому виявлення  трупа наближена у часі на момент вбивства (мова не про занедбаних віддалених від місць проживання людьми приміщеннях), тоді як факти виявлення трупа  на відкритій місцевості найчастіше пов'язані з тривалим перебуванням трупа дома виявлення, коли вже відбулися  зміни як найбільш трупа, і навколишнього  середовища. Та час, і цілком природні процеси працюють проти слідства, проте у цих несприятливі погодні  умови можливо виявлення важливих фактів та.

 

Базуючись на практичних даних, можна сказати, що з убивств, вчинених у умовах неочевидності поза великих  міст характерно, що вбивця проживає неподалік  місця скоєння злочину. Наприклад, для виявлення розчленованого трупа  поза житла буде великою ймовірністю  припустити, що це вбивство припадають на житловому приміщенні обличчям, хто знав потерпілого, можливе навіть родичем, співмешканцем, приятелем  тощо.

 

Отже, для місця події  характерні наступні суттєві властивості:

 

- місце розташування у  регіоні (припадають на межах  міста, чи поза назви населеного  пункту) і відвідуваність людьми (часто відвідуване,малопосещаемое  чи мало відвідуване);

 

- замкнутість простору (приміщення  або відкрита місцевість, якого  типу приміщення, кабіна автомобіля  як окреме питання приміщення);

 

- наявність дій потерпілого,  вбивці, і навіть їхню взаємодію  між собою.

 

Ці властивості визначають сукупність дій слідчого та співробітників органу дізнання, необхідні якісного дослідження місця події та є  одночасно підвалинами побудови початкових припущень про обставини  що сталося події.

 

Другим елементом криміналістичної характеристики убивств є спосіб скоєння злочину. Спосіб скоєння  злочину більшість авторів вважають за головне елементом криміналістичної характеристики злочину. 4 Під способом скоєння вбивства розуміється сукупність методів і прийомів, знарядь і  засобів, і навіть скоєні із застосуванням  дій зі підготовці, скоєння прихованню вбивства.

 

У структурі злочинну діяльність розрізняють дії з готування, скоєння прихованню злочину. Будучи об'єктом криміналістики, такі дії  зазвичай об'єднують до системи, іменовану  способом здійснення релігійної і приховування злочину. Система поєднує об'єднані загальним злочинним задумом  дії з підготовці, скоєння прихованню злочину, детермінований умовами зовнішнього  середовища й психофізіологічними  властивостями особистості. Це відображає зміст з так званого повно  структурного способу скоєння злочину, що він об'єднує засоби здійснення всіх стадій злочинного задуму. Проте  нерідко трапляється, коли спосіб приховування злочину існує самостійно й більше не охоплюють єдиним злочинним задумом. Такі випадки вже розглядатимуться нижче.

 

Розглянемо дії з підготовці вбивства. Для підготовлених, найбільш суспільно небезпечних убивств  характерні попереднє вивчення злочинцем  майбутньої жертви (коли його був із нею постійного родинного чи іншого подібного спілкування). Спостереження  з ним з метою визначення найбільш зручних до виконання злочинного задуму місця й часу, можливі попередні  спроби скоєння вбивства, неувенчавшиеся успіхом. Вибір гармати вбивства, зазвичай, робиться з огляду на це вивчення. Між способом життя потерпілого  і застосовуваними знаряддям  вбивства є прямий взаємозв'язок. Розраховуючи залишитися безкарним, злочинець ж  прагне знайти таке знаряддя заподіяння смерті, що б йому виконати задумане і убезпечити себе переслідування, направити слідство у хибним шляхом. Кошти вибираються залежно від  цього, чи є можливість злочинець  зблизитися з жертвою чи ні. Якщо така існує, то зазвичай вибираються  такі величезні кошти заподіяння смерті, що дозволяють вбивці отримати час для безпечного відходу з  місця скоєння злочину. Це може бути отрута, отруйні гази, вибухові пристрої тощо. буд. У решті випадків використовується вогнепальну, холодна зброя. Проте  вибір гармати може бути зв'язаний з імітацією тієї чи іншої мотиву вбивства. Як зазначалося, більшість  убивств відбувається на побутовому грунті й у таких убивств дії  з підготовці (якщо це можна зробити  так назвати) зводяться для використання випадкового гармати, зазвичай це кухонні,перочинние, мисливські ножі, тесаки, сокири, тощо. Виявлення дома події такого гармати, чи слідів його застосування дозволяє: зробити попереднє припущення про  відсутність спеціальної підготовці вбивці. Можлива і такі ситуація, коли б убивство, досконале з корисливих спонукань маскується під хуліганський мотив, і смертьпричиняется з  допомогою таких нібито « випадкових знарядь.

 

Хай старанно, акуратно і  таємничо не проводилися злочинцем  попередні дії, завжди залишаються  якісь сліди і якщо знати у  напрямі здійснювати їхню пошук, то результат буде позитивним.

 

Дії по безпосередньому вчинення вбивства. Для убивць характерно, передусім, нанесення тілесних ушкоджень механічного  походження, значно рідше зустрічаються  удушення, утоплення, отруєння, і ще рідше – спалення, переохолодження, позбавлення води та їжі, скидання я  з висот.

 

Сукупність інформації спосіб скоєння злочини і даних, отриманих  під час огляду місця події  та (чи) виявлення трупа дозволяють висунути версії стосовно особи вбивці та характері його стосунках із потерпілим, котрий іноді стосовно особи потерпілого (якщо особистість жертви не встановлено). Приміром, переміщення трупа в  відлюдну місцину,закапивания трупи  й його частин,обезображивания особи  часто свідчить про убивстві обличчям у складі найближчого оточення потерпілого. Ознаки незвичайних маніпуляцій  із трупом чи заподіяння багатьох ушкоджень  різних частин тіла притаманні душевнохворих.

 

Спосіб приховування злочину. Дії з приховання вбивства поділяються  до дій з приховання трупа, знарядь  злочини минулого і інших слідів злочину, і навіть створенню алібі  вбивці. Приховання вбивства може мати різні мотиви, а випадках скоєння  вбивства душевнохворим обличчям мотив  може взагалі року проглядатися. Здебільшого  випадків виявлення ознак приховування вбивства свідчить усвідомлення злочинцем  значення скоєних нею діянь П.Лазаренка  та є важливим елементом доведення  суб'єктивної боку злочину.

 

Як згадувалося раніше спосіб приховування злочину може охоплюватися єдиним злочинним задумом. Ці випадки  розглянуті у роботіР.С.Белкина 5.

 

- для підготовки і убивстві  суб'єкт не планує дії з його  прихованню, або ставлячись як  до ним байдуже, або припускаючи,  що й однаково вдасться здійснити,  та був, після виконання злочину,  у зв'язку з несподівано що  виникли наміром чи несподівано  що з'явилися обставинами, куди  не міг розраховувати, вживає  заходів до приховування;

 

- для підготовки і скоєнні  злочину суб'єкт не планує дій  зі його прихованню, розраховуючи, що сліди зникнуть самі під  впливом природних чи інших  стихійних чинників, та був, обдуривши  у своїх чеканнях, імпровізує  заходи до приховування (наприклад,  труп не затонув, і злочинець  закопує його);

 

- для підготовки і убивстві  суб'єкт не планує дій зі  його прихованню за тими самими  причин, що у першому випадку,  але це дії крім її бажання  роблять інші особи, зацікавлені  у результаті справи. Такими особами  може бути друзі або близькі  злочинця;

 

- для підготовки і убивстві  суб'єкт планує дії з його  прихованню іншими особами, проте,  у зв'язку з їхнеосуществлением  за якими- або причин змушений  згодом сам вживати заходів;

 

- для підготовки і скоєнні  злочину суб'єкт планує дії  з його прихованню, але через  зміну обставин приймає інші  заходи, які відповідають колишньому  рішенню та не щоб забезпечити  передбаченого планом, відповідно  до яким він мав намір діяти,  оптимального варіанта приховування.

 

Сліди виявлені дома події  можуть дати немалозначні відомості. Наприклад, сліди ніг людини, виявлені дома події, досвідченому слідчому може сказати  багато: стояла людина чи біг, ніс важку  ношу, кульгав тощо. Одержання таких  даних має значення для побудови пошукових версій.

 

Ідеальні сліди – це відображення, що у пам'яті його учасників  і очевидців у зв'язку з сприйняттям  ними обставин скоєння вбивства, соціальній та пам'яті інших осіб, які володіють  даними, мають значення для справи.

 

Наступним елементом криміналістичної характеристики убивств є інформацію про типових особистісних особливостях злочинців і потерпілих. Особистість  злочинця, як відомо, становить об'єкт  кримінологічного дослідження, і з  типологічні даних про ній  є елементом кримінологічної  характеристики злочинів. Проте рамки  кримінологічного вивчення особистості  злочинця обмежуються тими особистісними  особливостями, що необхідні використання їх у цілях запобігання злочинам. Ряд особистісних чорт злочинців  залишається поза межами кримінологічної  характеристики. Це переважно «професійні» навички злочинців, наприклад, навички  володіння вогнепальною зброєю. Ці навички виявляється у певних засобах і прийомах скоєння злочинів, залишають дома події певний «почерк» злочинця. При якісному огляді місця  події виявляються такі дані, що проливають світло як на «професійні» навички злочинця, а й у інші його особисті якості: жорстокість, холоднокровність тощо. Це є, наприклад, у разі, коли злочинець  вдається особливо жорстоким способам скоєння злочину. Всі ці особистісні  особливості убивць яких багато важать для розшуку і може належати до криміналістичної характеристиці злочинів.

 

Можна виділити дві категорії  злочинців. До першої категорії ставляться особи, які здійснили звані побутові вбивства, зміни у результаті сімейних, побутових та інших конфліктів. Найчастіше такі вбивства заздалегідь не готуються, заходи для прихованню самого вбивства, його слідів і знарядь заподіяння смерті також звичайно приймаються. Особи, що завдають такі злочини, однаково можуть характеризуватися як позитивно, і негативно.

 

Друга категорія злочинців  – це особи, що посягають життя  людини із заздалегідь обдуманим  наміром по старанно розробленого плану. Чимало з цих осіб мають певними  навичками у вчиненні убивств, це звані «наймані вбивці». Серед цих  осіб може бути рецидивісти, зробили  своєю професією вчинення грабежів, розбійних нападів та інших злочинів. Саме ця сама категорія злочинців особливо активно перешкоджає проведенню розслідування, намагається направити слідство у брехливому сліду, має старанно підготовлені шляхи переходу.

 

Тепер на особистісні особливості  потерпілих. Найчастіше потерпілим у  справі про вбивства є чоловіки. Там, коли об'єктом зазіхання стає жінка, переважають такі мотиви, як: ревнощі, сексуальні чи корисливі спонукання.

 

Оскільки між поведінкою злочинця і жертви є певна взаємозв'язок, дослідження особистості потерпілого  та її дій безпосередньо перед  убивством – необхідної частини  розслідування. Це може виражатися в  активному опір вбивці, отже, проводити  поведінка злочинця і позначитися  у механізмі скоєння злочину. Установивши особистість потерпілого, її поведінка перед убивством  і під час вбивства, слідчий  має можливість точніше визначити  мотив і чітку мету злочину, і  з урахуванням даних про механізм вбивства – висунути версію про  причетних обличчях. Поведінка жертви то, можливо провокаційним, що викликають чи легковажно необережним, що може позначитися  як і слідовий картині події, і  спричинити правову оцінку скоєного.

 

Існують категорії людей, які частіше від інших опиняються у небезпечної ситуації. Перерахуємо  в порядку спаду ступенявиктимности.

 

Насамперед, це особи з  грубим, зухвалою поведінкою, легко  котрі вступають у сварки, схильні  до легковажним знайомствам і  шумним розвагам, хуліганських витівок,употребляющие  алкоголь і (чи) наркотики. Вони найчастіше бувають жертвами пробезмотивних убивств: убивств у боротьбі, внаслідок  випадкового конфлікту.

 

До іншої категорії  можна віднести людей, конфліктуючих  в подружніх, сімейних, любовних відносинах. Частими мотивами під час проведення таких убивств є помста, ревнощі, зрада тощо.

 

Особливою категорією потерпілих є особи, найменш захищені фізично  й дуже. Це підлітки, діти, зокрема  новонароджені, і навіть люди похилого віку. Причиною убивств цих осіб можуть бути корисливі спонукання, хуліганські дії, сексуальні домагання, а відношенні осіб похилого віку спонукальною причиною убивств найчастіше є заволодіння  їх майном чи помста.

 

До із ще однією категорії  можна віднести людей обов'язки яких входить охорона суспільного  ладу, тих матеріальних цінностей. Це працівники органів внутрішніх справ, органів безпеки, служби охорони, сторожа, інкасатори тощо. З цією категорії  найчастішою ситуацією є вбивство при заволодінні майном або за запобігання порушень суспільного  ладу.

 

До окремої групу слід зарахувати осіб, котрі займаються нелегальної, іноді протизаконною  діяльністю, і навіть великим бізнесом і політикою. Перші стають жертвами під час «розбірок» угруповань, членами  яких є, за розділи та сфер впливу, у  зв'язку з невиконанням фінансових та інших зобов'язань, і навіть з  – за корисливих зазіхань з їхньої майно. Інші гинуть внаслідок активності їхньої політичної лінії, коли протиборчим  силам вигідно зникнення, звільнення політичної арени даного політичного  діяча, соціальній та результаті дій  психічно неврівноважених чи неповноцінних  осіб.

 

Значимість тих чи інших  даних для криміналістичної інформації відповідного виду злочину, природно, неоднакова. У одних випадках найбільше  криміналістичне значення мають  даних про віці, особистих і  міжособистісних зв'язках, за іншими – спосіб життя, ціннісних орієнтаціях, по-третє – про фізичних і психічних  особливостях. Відповідно, для вибору найбільш підхожих методів розслідування  різних видів злочинів зазвичай використовуються різні криміналістичні даних  про особистостях потерпілих.

 

У криміналістичному вивченні особистості потерпілих намітилося два напрями. Одне має на увазі  збирання вивчення даних стосовно особи  потерпілого, який був відомий слідчому, дуже важливих для належної оцінки події, з'ясування кола осіб, винних в  злочинному діянні (при невідомому злочинці). Інше – збирання вивчення інформації, яка потрібна на встановлення невпізнаних або ще невідомих  потерпілих і побудови версій про  невстановлених злочинців.