Поняття судової експертизи, її види та значення

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ» 
 

Інститут  прокуратури та слідства 
 
 
 

Кафедра криміналістики

Реєстраційний №______

Дата_________________ 
 
 
 

Курсова робота 

ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ 
 
 
 
 

Студентки 4 курсу

Денної  форми навчання

Балабанової Вікторії Юріївни

Керівник __________________ 
 
 
 
 
 
 
 
 

Робота  захищена «____»___________ 2011 року з оцінкою  «_______»    

Одеса – 2011 

                              ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3 

Розділ 1. Поняття судової  експертизи, її види та значення………………...5 

Розділ 2.  Процесуальні та організаційні  питання призначення  судових експертиз………………………………………………………………………...11 

Розділ 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз………………………………………………………………………..15 

Розділ 4. Система судово-експертних установ в Україні………………….20 

Висновки………………………………………………………………………..25 

Список  використаних джерел………………………………………………28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      У кримінально-процесуальній діяльності спеціальні знання використовуються у двох формах: при залученні фахівців під час окремих слідчих (судових) дій та в межах проведення експертизи. Під час здійснення правосуддя велику допомогу слідству та суду надає судова експертиза, без неї обійтись неможливо, тому дослідження питання проведення судових експертиз є досить актуальним.

      Чимало глибоких і цікавих досліджень було присвячено питанню віктимологічної профілактики злочинів. Вказана проблема висвітлюється у вітчизняній та російській літературі, зокрема, у працях Бєлкіна Р.С., Авер’янової Т.В., Шепітько В.Ю. та багатьох інших

           Найбільш ґрунтовні дослідження  цієї проблеми останнім часом  були зроблені такими науковцями, як  Щербаковський М.Г., Куркін  В.,Мельник В. та іншими.  Однак  це не означає, що всі наявні проблеми вже цілком вирішені.

      Судова  експертиза  -  це  дослідження  експертом  на   основі спеціальних  знань  матеріальних  об'єктів,  явищ і процесів,  які  
містять  інформацію  про  обставини   справи,   що   перебуває   у  
провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

          Мета роботи – дослідити такі поняття, як «експертиза», «судова експертиза», « судово - експертна установа» які становлять значний науковий інтерес та є досить актуальними у наш час.

      Щоб дослідити такі складні категорії, як судова експертиза, експертне дослідження, треба використовувати методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, спостереження, діалектичний, описовий, порівняльний,  статистичний, метод анкетування та інші загальнонаукові і спеціальні методи.

     Багато  науковців висувають цікаві думки  стосовно питання проведення експертиз, їх методів та цілей. Ці вчені мають  свою власну точку зору на цю проблему, кожна з яких потребує детального дослідження та осмислення.          

     Курсова робота складається з вступу, 4 розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі розкриваються поняття судової експертизи , розкриваються її види, робиться акцент на значенні судової експертизи для теорії та практики науки криміналістики. У другому розділі розглядаються  процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. В третьому розділі робиться наголос на основах підготовки, призначення та проведення судових експертиз. Четвертий  розділ присвячений системі судово – експертних установ в Україні.

     Саме  така послідовність розташування розділів дає змогу чітко уяснити всі  проблемні питання, пов’язані із проведенням судових експертиз  в нашій країні.

     Вивчення  порядку проведення окремих видів  експертиз, їх призначення, необхідно  для розкриття злочинів,  попередження колізій і прогалин в законодавстві, забезпечення ефективності правового регулювання загалом. Саме тому це питання потребує глибокого, ґрунтовного дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Поняття судової експертизи, її види та значення

            У практичній діяльності, учбовій та науковій літературі термін «судова експертиза» трактується широко і має декілька значень. В залежності від того, яка сторона судово-експертної діяльності акцентується, під судовою експертизою розуміється інститут  доказового та процесуального права, система процесуальних відносин, форма використання спеціальних познань , слідча дія, процедура дослідження та оформлення документа – висновку експерта [ 1, c. 13] .

      Судова  експертиза — це процесуальна дія, яка полягає в дослідженні експертом, за завданням слідчого або судді, речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та обставин, що мають значення для правильного вирішення справи [ 2, c. 257] .

      У ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» надано легальне визначення цього поняття: Судова експертиза  -  це  дослідження  експертом  на   основі спеціальних  знань  матеріальних  об'єктів,  явищ і процесів,  які  
містять  інформацію  про  обставини   справи,   що   перебуває   у  
провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

      Судова  експертиза відрізняється від інших  форм застосування спеціальних знань  на досудовому слідстві, так і від  різних  науково – технічних  та інші дослідження, що проводяться  поза кримінальним процесом. Крім того, судова експертиза відрізняється від наукової, екологічної, будівельної та інших форм експертиз, які проводяться для прийняття управлінських рішень.

      Судова  експертиза - дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що знаходиться у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

      У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експертиза визначається як дослідження, що проводиться відповідно до кримінально-процесуального або цивільно-процесуального закону особою, яка володіє спеціальними знаннями у науці, техніці, ремеслі з метою встановлення обставин (фактичних даних), що мають значення у справі [ 3, c. 71] .

      Проведення  судової експертизи регламентовано Законом України «Про судову експертизу», КПК (статтями 75—77, 196—205, 310—312) і Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПК) (статті 57—61). Згідно з чинним законодавством України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК). До спеціальних знань належать будь-які знання та уміння об’єктивного характеру, отримані внаслідок вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відповідають сучасному науково-практичному рівню.

      Правова держава характеризується не тільки недопущенням порушень законодавства, прав і свобод людини, а й створенням відповідних гарантій для відновлення порушених прав. Можна погодитися зі спеціалістами, які зазначають, що у загальній системі засобів доказування судова експертиза займає одне з найважливіших місць . Оскільки висновок експерта є одним із джерел доказів у судовій справі і саме як джерело доказів може мати суттєве значення для встановлення фактичних даних та обставин справи, що потребують застосування спеціальних знань, доцільно розглянути окремі питання призначення та проведення судової експертизи, зокрема – стосовно об’єктів інтелектуальної власності.  
 Поняття «експертиза» (від лат. expert – такий, що знає із досвіду, досвідчений, досліджений, перевірений) використовується у науці і практиці для позначення досліджень, що вимагають використання професійних знань. Результати експертизи отримуються дослідним шляхом за допомогою спеціального інструментарію – експертних методик.  
 Судова експертиза – це відмінний від інших специфічний різновид експертиз, що має особливий статус. Подібність її до експертиз в інших сферах людської діяльності полягає у тому, що вона по суті є дослідженням, заснованим на використанні спеціальних знань. Водночас далеко не будь-яке дослідження, засноване на використанні спеціальних знань, може називатися судовою експертизою, оскільки такі експертизи здійснюються у ході судового дослідження з цивільних, господарських або кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення.  
 Інститут судової експертизи має свою внутрішню структуру, головними компонентами якої виступають порядок призначення та проведення експертизи. Дослідження, перевірка та оцінка судом експертного висновку виступають завершальним елементом правового регулювання. 
Слід зауважити, що ознаки судової експертизи неодноразово досліджувалися у спеціальній процесуальній літературі. Водночас аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що сьогодні відсутня системність у встановленні критеріїв визначення ознак судової експертизи. Наприклад, Ю. К. Орлов в якості ознак експертизи визначає: 1) використання спеціальних знань; 2) проведення досліджень із метою встановлення обставин, що мають значення для справи; 3) спеціального суб’єкта експертизи; 4) певну процесуальну форму здійснення; 5) оформлення результатів у спеціальному процесуальному документі – висновку експерта . 
А. Я. Паліашвілі до самостійних ознак експертизи відносить процесуальну форму використання експертом спеціальних знань, процесуальну форму призначення судової експертизи, процесуальну самостійність та індивідуальну відповідальність судового експерта, безпосереднє дослідження об’єктів експертизи, об’єктивне та всебічне проведення судової експертизи, процесуальне оформлення результатів експертизи  [ 3, c. 74] .

      А. Г. Давтян серед ознак, характерних  для судової експертизи, наводить предмет, об’єкт і суб’єкт . Ю. М. Жуков  виділяє серед суттєвих ознак судової експертизи надання висновку, самостійне дослідження із застосуванням спеціальних знань, безпосереднє дослідження обставин справи експертом . І. Л. Петрухін виокремлює такі риси, як суб’єкт, об’єкти дослідження, дослідження як процес застосування спеціальних знань із метою знаходження доказів, процесуальну форму дослідження . 
Т. В. Сахнова виділяє наступні ознаки судової експертизи: 1) застосування спеціальних знань у формі дослідження до певного об’єкта та предмета; 2) здійснення дослідження особливим суб’єктом – експертом і за дорученням суду; 3) дотримання процесуальної форми; 4) отримання нової інформації (фактичних даних) та оформлення результатів у формі висновку експерта, що є самостійним видом судового доказу . 
 У зв’язку з цим пропонуються і різні визначення судової експертизи як наукової категорії. Наприклад, Сахнова Т. В. визначає судову експертизу як спеціальне дослідження, що призначається ухвалою суду (судді), при наявності загальної (процесуальної) та спеціальної підстав, здійснюване досвідченою особою – експертом у певній процесуальній формі для отримання судового доказу по справі (висновку експерта). 
За визначенням, запропонованим О. Р. Россинською, предмет судової експертизи складають фактичні дані (обставини справи), що досліджуються та встановлюються в цивільному, адміністративному та конституційному судочинстві на підставі спеціальних знань в різних галузях науки і техніки, мистецтва та ремесла . 
 У науковій літературі, зокрема, в енциклопедіях судову експертизу розглядають як одну із форм використання науково-технічних досягнень в кримінальному, цивільному та господарському процесі . У свою чергу, за визначенням юридичного словника висновок експерта – це обґрунтований висновок особи, що має певні спеціальні знання, який випливає із проведених досліджень фактичних даних, наданих у розпорядження цього спеціаліста слідчим, судом, іншими особами та органами, і який у встановленій законодавством формі є процесуальним доказом . 
 Виходячи із викладених ознак та властивостей судової експертизи, можна запропонувати наступний підхід щодо розуміння судової експертизи у сфері об’єктів інтелектуальної власності – як спеціального дослідження об’єктів інтелектуальної власності, що проводиться досвідченою і компетентною особою – судовим експертом, у відповідності з ухвалою судді (суду) (постановою слідчого) про призначення експертизи, у встановленій процесуальній формі та порядку, із метою надання судового доказу – висновку експерта.