Поняття судової експертизи, її види та значення

      Як  зазначає Шепітько, судові експертизи класифікуються за різними підставами. Так, за своєрідністю предмета спеціальних пізнань вони поділяються на кілька класів: криміналістичні, судово-медичні, судово-психіатричні, судово-психологічні, судово-фармацевтичні та фармакологічні, фізико-технічні, хімічні, товарознавчі, екологічні та деякі інші. У свою чергу, кожний названий клас поділяється на роди, види та підвиди [ 4, c. 87] .

  Усі криміналістичні експертизи поділяються на традиційні та нетрадиційні. Традиційні – це дактилоскопічна, трасо логічна, судово- почеркознавча, авторознавча, судово- балістична та інші. Нетрадиційні включають експертизу матеріалів, речовин та виробів (нафтопродуктів, паливно-мастильних, лакофарбових матеріалів та покриття тощо), фоноскопічну та фонетичну експертизи та ін. охоплюють такі види експертиз, як дактилоскопічна, судово-почеркознавча, авторознавча, судово-балістична, техніко-криміналістична експертиза документів та ін.

Найбільш  поширеним видом судової експертизи є криміналістична. Криміналістична  експертиза — це лабораторне дослідження об’єктів з метою встановлення їхнього фактичного стану; можливості проведення певних дій; обставин, за яких були проведені дії; невидимих слідів зашифрованого змісту; групової належності об’єктів або їх тотожності. Така експертиза вимагає застосування спеціальних криміналістичних знань. Її об’єктами можуть бути тексти документів та підписи на них, відбитки печаток і штампів, сліди рук, ніг, знарядь злому та інструментів, транспортних засобів, зброя, боєприпаси тощо. Залежно від об’єктів дослідження криміналістичні експертизи поділяються на почеркознавчу, техніко-криміналістичну експертизу документів, трасологічну, судово-балістичну та ін.

      Судово-медичні  експертизи поділяються на експертизи трупа, живих осіб та речових доказів. Завдання їх полягає у встановленні причини смерті, характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначенні групової належності й походженні різних виділень організму людини та вирішенні інших питань, що вимагають застосування судово-медичних знань.

      За  характером завдань, які вирішуються, та методами дослідження судові експертизи можуть бути поділені на ідентифікаційні, класифікаційні та діагностичні. Ідентифікаційні експертизи встановлюють індивідуальну тотожність, класифікаційні — визначають групову належність різних об’єктів, діагностичні — показують стан різних об’єктів та їхню динаміку.

      Судові  експертизи поділяються на такі:

1) первинні  та повторні. Повторні призначаються  у разі необґрунтованості висновку  експерта в результаті первинної  експертизи або у разі сумніву  в правильності його висновку. Така експертиза доручається іншому експертові або іншим експертам (статті 75, 203 КПК);

2) основні  та додаткові. Додаткова експертиза  призначається, якщо експертиза  визнана неповною або не досить  зрозумілою, і доручається тому  самому або іншому експертові (статті 75, 203 КПК);

3) одноособові  та комісійні. Перші проводяться  одним експертом, другі — групою  експертів, спеціалістів з однієї  галузі знань. Комісійна експертиза  може призначатися для вирішення  достатньо складних питань або  за наявності різних точок зору з якого-небудь питання;

4) однорідні  та комплексні. Однорідною є експертиза, при проведенні якої використовуються  знання у якійсь одній галузі  науки. При виконанні комплексної  експертизи використовуються спеціальні  знання різних наук: це можуть бути медико-криміналістичні, психолого-психіатричні, автотехнічні та криміналістичні, зоотехнічні і ветеринарні й інші комплексні дослідження. Фахівці, які брали участь у комплексній судовій експертизі та дійшли єдиної думки, складають і підписують спільний висновок. При цьому в акті визначається, у чому конкретно полягала роль кожного фахівця. У разі, коли експерти не дійшли згоди, кожний з них складає окремий висновок [ 2, c. 259] .

      Розділ 2.  Процесуальні та організаційні питання  призначення судових експертиз

      Процесуальні  та організаційні питання призначення  судових експертиз регламентуються  великою кількість нормативних  актів. Серед них Закон України  «Про судову експертизу» , Інструкція про призначення та проведення судових  експертиз», Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення експертної служби міністерства внутрішніх справ». Також існують Правила проведення різних видів судово- медичних експертиз, затверджені Наказами Міністерства охорони здоров’я України. [ 5, с. 4] .

      Згідно з діючим законодавством, призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, які приймають рішення про необхідність залучення наукових, технічних або інших спеціальних знань. У деяких зазначених у законі випадках обов’язково повинна бути проведена відповідна експертиза. Так, експертиза обов’язкова (ст. 76 КПК):

1) для  встановлення причин смерті;

2) для  встановлення тяжкості й характеру  тілесних ушкоджень;

3) для  визначення психічного стану  підозрюваного або обвинуваченого  за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4) для  встановлення статевої зрілості  потерпілої у справах про злочини,  передбачені ст. 155 КК;

5) для  встановлення віку підозрюваного  або обвинуваченого, якщо це має  значення для вирішення питання  про його кримінальну відповідальність, за відсутності відповідних документів про вік або неможливість їх отримання (ст. 76 КПК).

      Експертиза  проводиться у період розслідування  або судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального документа  — постанови слідчого (судді) або ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією і тому її проведення можливе лише по порушеній справі [ 6, c. 11] .

      Також Чинне законодавство України визначає правовий статус експерта та встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних питань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

      Законодавством  визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону України «Про судову експертизу»). Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі (ст. 75 КПК). [ 7, c. 14] .

У певних випадках експерт може бути відведений з таких підстав (статті 54, 62 КПК): [ 8, c. 108] .

1) якщо  він є потерпілим, цивільним позивачем,  цивільним відповідачем або родичем  кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо  він брав участь у цій справі  як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка проводила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник  або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (попередня участь даної особи у справі як експерта не є підставою для його відводу);

3) якщо  він під час досудового розслідування  справи вирішував питання щодо  проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків утримування під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

4) якщо  він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 611 КПК;

5) якщо  він особисто або його родичі  заінтересовані у результатах  справи;

6) при  наявності інших обставин, які  викликають сумнів в об’єктивності  експерта;

7) якщо  буде виявлена некомпетентність цієї особи з тих питань, які підлягають вирішенню шляхом проведення експертизи [ 9, c. 101] .

      Закон передбачає права та обов’язки експерта. Зокрема, експерт має право: ознайомлюватися  з матеріалами справи, які стосуються предмета судової експертизи; клопотати про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; вказувати в акті судової експертизи на виявлені під час її проведення факти, які мають значення у справі і з приводу яких йому не були поставлені питання; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і ставити допитуваним особам запитання, які стосуються експертизи; подавати скарги на дії особи, в провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК) [ 10, c. 47] .

      Судовий експерт має певні обов’язки. Так, особа, призначена експертом, повинна з’явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.  [ 11, c. 134] . Експерт зобов’язаний відмовитися від дачі висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, що призначив експертизу. Саме так він повинен робити й у випадках, коли наданих йому матеріалів недостатньо для дачі висновку (ст. 77 КПК).

      Експерт зобов’язаний: провести повне дослідження  та дати обґрунтований та об’єктивний  письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз’яснення щодо даного ним висновку; заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі (ст. 12 Закону України «Про судову експертизу»)

      За  відмову без поважних причин від  виконання покладених обов’язків або  за дачу свідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК [ 13, c. 403] .

        Розглядаючи питання про призначення  судових експертиз, не можна залишити поза увагою принципи судово - експертної діяльності.

      Судово - експертна діяльність – це система  процесуальних і організаційних процедур, пов’язаних із проведенням  судових експертиз. Згідно із ст. 3 Закона України «Про судову експертизу»  Судово-експертна діяльність    здійснюється    на   принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

      Вченими та криміналістами - практиками розроблений  ще ряд принципів здійснення судових  експертиз. До них належать:

• компетентність судового експерта;
• взаємодія суб’єктів судово - експертної діяльності;
• дотримання безпеки та прав особи при провадженні експертного дослідження [ 14, c. 109] .

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз

      Для того, щоб судова експертиза була зроблена максимально точно, без помилок і отриманий результат був достовірний, така експертиза  має бути старанно підготовлена [ 15, c. 216] .

На думку  більшості науковців, процес підготовки експертизи досить складний і він містить такі основні елементи:

1) збирання  необхідних матеріалів;

2) вибір  моменту призначення експертизи;

3) визначення  предмета судової експертизи;

4) формулювання  запитань експерту;

5) вибір  експертної установи або експерта.

      Збирання  необхідних матеріалів- це перший, фундаментальний етап. Такими матеріалами насамперед є досліджувані об’єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини тощо), щодо яких слідчий (суд) повинен з’ясувати певні питання. Досліджувані об’єкти збираються під час проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил [ 16, c. 20] .