Характер  злочину – це його якісна сторона, що залежить від блага (об‘єкта), якому заподіяно шкоду. При вчиненні злочину з «простим складом» він заподіює шкоду одному об‘єктові, наприклад, при вбивстві без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК України), і тому при визначенні покарання характер злочину не враховується. Він має значення при призначенні покарання за злочини зі «складним складом» – за багато об’єктністю. Зокрема, йдеться про тяжкі наслідки.

      Ступінь суспільної небезпеки  злочину – його кількісна сторона, що належить від розміру заподіяної шкоди конкретному об‘єктові. Так, ст.. 128 КК України передбачає відповідальність за необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження. При призначенні покарання суд зобов‘язаний врахувати особу винного, тобто його соціально – біологічну сутність. Головною є соціальна сторона. Вчиняючи злочин, особа виявляє негативне ставлення до інтересів інших осіб, суспільства, держави. Це відбувається внаслідок наявності в її психіці антисоціальної схильності. Розрізняють біологічні і соціальні властивості особи. До перших належить вік особи, стан її здоров‘я, наявність фізичних і психічних вад, до других – ставлення винного до праці, громадського обов‘язку, родини, правил співіснування в суспільстві.

       ВИСНОВКИ

       Тільки  закон про кримінальну відповідальність має значення правового акта, котрий визначає, яке діяння визнається злочином і які покарання можуть бути застосовані за його вчинення. Згідно з ч. 1 ст. З КК законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який Ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Із ст. 8 Конституції випливає, що закони, в тому числі кримінальні, повинні відповідати Конституції України.

       Законодавство України про кримінальну відповідальність також повинно засновуватися  на загальновизнаних принципах і  нормах міжнародного права (ч. 1 ст. З КК). Такі принципи і норми містяться, зокрема, у Загальній декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакті про цивільні і політичні права 1966 р., Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. За ч. 5 ст. З КК закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

       Викладене дозволяє зробити висновок про те, що закон про кримінальну відповідальність — це письмовий правовий акт, що має вищу юридичну силу, приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом і містить кримінально-правові норми, які встановлюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання належить застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні, формулюють інші кримінально-правові наслідки вчинення злочину. Закон про кримінальну відповідальність має відповідати Конституції України і загальновизнаним принципам та нормам міжнародного права.

       Список  використаної літератури

1. Кримінальний  кодекс України.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: Спеціальний випуск. , К: “Юрінком”, НВФ “Агуст”, 2001.
3. За редакцією професора Матишевського П.С., доцентів Андрушка П.П,  Шапченка С.Д. Кримінальне право України.Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів.-Київ: Юрінком Інтер, 2001.
4. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник.-2-ге вид., перрероб. і доп.-Київ:Либідь, 1999.
5. Кузнецова Н.Ф.,Злочин та злочинність, М.,1996.
6. За ред.акад. АПрН Украхни, док.юр.наук проф. Копєйчикова В.В. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник.-  К.: Юрінком Інтер, 1998. Конституція України 1996 р.
7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України., - К., 2000
8. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навчальний посібник. – К., 2004 – 367 с.
9. Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.Ф. Сучасне кримінальне правоУкраїни: Курс лекцій. – К., 2005. – 640 с.