Зміст

 

     Вступ

    Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення людей  та пасажирів. В структурі загального виробництва транспорт відноситься  до сфери виробництва матеріальних послуг. Транспорт, як складова частина більшої системи, тобто логістичного ланцюга, зумовив необхідніть його розгляду в різних аспектах.

    Останнім  часом термінологічний словник  транспортників збагатився новими термінами: стали звичними такі порівняно нові поняття як маркетинг, менеджмент, кон’юнктура ринку та інше. Наполегливо прокладає собі дорогу в транспортній сфері наука логістика, яка вже посіла своє місце в зарубіжній практиці.

    Ключова роль транспортування у логістиці  пояснюється не тільки великою питомою  вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, але і тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку.

    Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного  виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т.п.

    Роль  транспортування настільки велика, що коло питань, які стосуються цієї ключової комплексної логістичної  активності, виділене у предмет вивчення транспортної логістики.

    Принципово  важливо, що транспорт як елемент  інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні функції, звільняючи споживача від збутових і розподільчих операцій. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає послуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування.

 

1. Основні положення логістики перевезень

    В умовах командно-адміністративного  управління економікою транспорту загострились протиріччя між заводами-виробниками, сферою експлуатації та споживачами транспортних послуг, якими є пасажири. Виробники в своїй діяльності керувались галузевими інтересами, практично не враховуючи запитів транспортників і, тим більше, пасажирів. Транспортники ж не мали істотного впливу на виробника, що призвело до значного відставання вітчизняного виробництва рухомого складу в аспектах досконалості, продуктивності, економічності та відповідності нормативам екології. У той же час, транспортники часто в своїй роботі і виробництві перекладали ці проблеми на плечі пасажирів, що виражалось у відомому протиріччі між виробниками транспортних послуг і їх споживачами. За умов планової економіки практично не було реальної можливості змінити таку ситуацію, в тому числі і за рахунок застосування прогресивних технологій.

    Сучасний  етап функціонування транспортної системи характеризується кризовим станом і розглядається як перехідний до ринкових відносин. За багатьма ознаками він нагадує енергетичну кризу, яка мала місце в першій половині 70-х років у капіталістичних країнах. Ця криза дала потужний поштовх удосконаленню техніки та технологій перевезень у Західній Європі і США. Виходу з такої ситуації сприяло використання логістики при плануванні, розподілі та управлінні перевезеннями і їх забезпеченням. У першу чергу, це відносилось до вантажних перевезень [3, c. 338].

    Застосування  логістики полегшує прийняття ефективних рішень на основі комплексного підходу  до всіх ланок виробничо-транспортного  процесу. Перш за все, це відноситься  до перевезень і навантажувально-розвантажувальних засобів; досягається більш досконале пристосування інформації до процесу управління і прийняття рішень; з'являється можливість комплексного програмування технологічних процесів у виробництві на транспорті.

    Разом з тим ряд вчених вважають недоцільним  включати в предмет логістики вивчення внутрішньовиробничої організації транспортно-складських робіт і їх взаємодії з процесом виробництва продукції. З цього можна зробити висновок, що логістика як наука робить перші кроки, що затрудняє її єдине визначення. Розробка загальної концепції використання логістики на транспорті має здійснюватись на основі вивчення досвіду країн із розвиненою економікою і з урахуванням специфіки сфер діяльності та спрямування на споживача. І в цьому плані важливим є знання та розуміння основних ринкових понять і положень, до яких, в першу чергу, треба віднести термін "транспортна послуга". Не так давно вважалось, що продукція вантажного транспорту упредметнена в матеріальних благах, а отже відноситься до сфери матеріального виробництва. А в ринкових умовах, коли кінцевою метою будь-якого підприємства транспорту є створення і продаж послуг споживачам, цей вид діяльності може бути віднесений до сфери послуг. Так, послуги транспорту визначаються як підвид діяльності транспорту, спрямований на задоволення потреб вантажовідправників, і характеризується наявністю необхідного технологічного, економічного, інформаційного, правового і ресурсного забезпечення.

    Транспортна послуга визначається як діяльність, пов'язана з обміном вартостей, направлена на задоволення потреб, виражених у формі попиту, і не зводиться до передачі права власності на деякий матеріальний продукт. Характерною рисою послуги є те, що вона не може існувати поза процесом її виконання і накопичуватись; продаж послуг -це практично продаж процесу праці, а якість послуг - це якість самого процесу праці; послуга являє собою конкурентну споживчу вартість лише певний час і в певному напрямку, що істотно обмежує можливість її заміни на ринку [8, c. 189].

    У ринкових-же умовах мають місце два  напрямки в організації послуг транспорту: з одного боку, робота транспорту приводиться у відповідність з попитом на його послуги, а з другої - формується попит на перевезення в залежності від можливостей транспортної системи. Виходячи з цього, вперше на державному рівні в Україні була визначена термінологічна основа пасажирських перевезень. Так "ринку транспортних послуг" дається визначення сфери обміну як сукупності соціально-економічних відносин на транспорті, а "транспортні послуги" трактуються як результат діяльності на транспорті, пов'язаний із задоволенням потреб населення в перевезеннях (рис.1).

    

    Попит задоволений частково                        Попит задоволений повністю

    Рис.1. Варіанти задоволення  попиту на перевезення

    Перший  випадок - попит не задоволений - спостерігається в разі відмови пасажирів від користування транспортом через незадовільну роботу транспорту чи недоцільність його використання. При цьому попит розглядається як потреба населення в пасажирських перевезеннях, яка повинна задовольнятись транспортом. Другий випадок - попит задоволений частково - може розглядатись як неповне надання транспортних послуг як у плані перевезення, так і надання супутніх послуг, до яких відноситься побутове обслуговування, відпочинок, доставка до місця призначення і т. п. Третій випадок - попит задоволений повністю згідно з вимогами споживачів, вважається кінцевою метою застосування логістики на транспорті.

    З метою сприйняття нового визначення можна розглянути приклад раціональної організації "до транспортного обслуговування" з використанням спеціального табло, подібного світлофору, для інформування відвідувачів банку "Креді сюісс" в Ютміхофі (Швейцарія). Табло знаходиться в холі банку і надає інформацію про роботу трамваю, лінія якого проходить поблизу: зелений сигнал вказує, що трамвай на підході, жовтий - слід поспішати на зупинку, червоний - краще зачекати в холі, особливо, коли на вулиці дощ, сніг та холодний вітер. Таким чином, транспортне обслуговування відвідувачів і службовців органічно пов'язане з технологією банківського сервісу і показує доцільність логістичних підходів.

    Логістичні  системи управління розглядаються  як макрологічні та мікрологічні. До макрологічних  систем відносять великі логістичні системи, в яких визначається організація  транспортного обслуговування населення регіону. При цьому повинна забезпечуватись взаємодія підсистем виробництва, розселення, балансу ресурсів, демографії, транспорту, сервісу та місцевого управління.

    Створення макрологічних систем управління на пасажирському транспорті передбачає вирішення таких питань [6, c. 98]:

    - розробка загальної концепції розселення ув'язаної з транспортним обслуговуванням регіону;

    - розробка генеральної схеми розвитку транспорту в регіоні;

    - координація функціонування різних видів транспорту;

    - технічне та технологічне забезпечення;

    - тарифоутворення, економіка та контроль.

    Мікрологічна  система управління охоплює транспортне  обслуговування працівників підприємства як одного з аспектів виробничої діяльності. Це інтеграція підготовки і планування виробництва з забезпеченням трудовими ресурсами. До функцій мікрологічної системи слід віднести планування транспортного обслуговування та витрат на його виконання, створення необхідних умов і контроль пасажирських перевезень.

 

     2. Принципи побудови логістичних систем

    Узагальнення  практики використання логістичних  систем управління дає можливість орієнтовно сформулювати принципи їх побудови стосовно пасажирських перевезень [4, c. 8]:

    - комплексність розгляду елементів логістичної системи від зародження попиту на перевезення до його задоволення;

    - обґрунтування оптимального рівня обслуговування населення і визначення шляхів його досягнення з врахуванням ефективного використання ресурсів;

    - забезпечення відповідності провізної здатності транспортних засобів попиту на перевезення;

    - кінцеві результати роботи оцінюються по величині прибутку та зменшення дотації;

    - організація перевезень і суміжного обслуговування пасажирів повинні виконуватись єдиною структурою, яка здатна приймати компетентні рішення за інтересами пасажирів та виробництва;

    - достатність інформаційного забезпечення з використанням обчислювальної техніки, яка повинна бути порадником у процесі прийняття рішень;

    - відповідність кадрового забезпечення із знанням логістики.

    Розглянуті  принципи визначають функції логістичної системи управління, до яких слід віднести:

    - диспозиційні (аналіз, прогнозування, дослідження, прийняття рішень, планування, оперативне управління, контроль);

    - транспортні (міські, приміські, міжміські, міжнародні перевезення);

    - станційні (продаж квитків, організація відпочинку, культурно-побутове обслуговування тощо);

    - інформаційні (управління пасажиропотоками, контроль перевезень, довідкове забезпечення тощо);

    - інші спеціальні (супутні транспортні послуги населенню та підприємствам, страхування, кредитування, фінанси тощо).

    Таким чином, використання транспортної логістики  в пасажирських перевезеннях дає  можливість усунути складні протиріччя, які виникають, з однієї сторони, між пасажирами і перевізними підприємствами, а з іншої сторони, між перевізними підприємствами і суспільством.

    Досвід  удосконалення пасажирських перевезень, виходячи з принципів логістичного підходу, врахований при формуванні пасажирського напрямку в Цільовій програмі розвитку транспортного комплексу України ("Транспорт"). У ній передбачений розгляд не окремих видів обслуговування, а всіх видів сполучення з урахуванням узгодженого функціонування елементів пасажирської транспортної системи країни.

    До  перспективних задач удосконалення  пасажирських перевезень, які повинні вирішуватись у рамках логістичних систем, слід віднести:

    - обґрунтування організаційних структур управління перевезеннями з врахуванням інтересів пасажирів у державному, виробничому та статистичному аспектах, які будуть впливати на формування транспортних систем;

    - взаємне планування розвитку міст та регіонів з їх транспортними системами;

    - розробка методів стимулювання підвищення рівня транспортного обслуговування населення;

    - розробка принципів та методології забезпечення системи перевезень рухомим складом та сучасними технологіями з врахуванням економічних і екологічних аспектів.

    Перелік невирішених проблем можна продовжити, але навіть цей короткий огляд  практичних питань свідчить про важливість і доцільність використання логістики на пасажирському транспорті.

 

3. Складові організаційно-технологічних систем