Підприємства  автомобільного транспорту є складними  організаційно-технологічними системами економічного спрямування.

    Основними завданнями побудови організаційно-технологічних систем (ОТС) економічного спрямування є: визначення об'єкта (предмета) розгляду, створення, дослідження та функціонування; формування науково-методичного забезпечення побудови, розвитку та адаптації ОТС; організація практичної реалізації алгоритмів функціонування ОТС у реальному середовищі. Складність розв'язання прикладних задач поліпшення ефективності функціонування підприємств автомобільного транспорту полягає у розробці відповідних адекватних моделей, які б з максимальною відповідністю відтворювали реальні організаційно-технологічні процеси функціонування підприємств у просторі економічних показників, тобто в побудові ОТС [2, c. 258].

    Підприємства  автомобільного транспорту (ПАТ) як ОТС  об'єднують складні і багатогранні процеси цілеспрямованої діяльності людей, яка забезпечує відповідні соціально-економічні запити суспільства і окремих громадян. З позицій кібернетики, усі процеси ПАТ є керованими процесами; з точки зору організаційної - багаторівневі (ієрархічні) процеси прийняття рішень; з точки зору процедурної - багатопланові процеси активної діяльності людей.

    Сучасне комплексне автотранспортне підприємство (АТП), в основному, включає до свого складу взаємопов'язані між собою основне та допоміжне виробництво, які у динамічній взаємодії і забезпечують нормальне його функціонування.

    До  складу основного виробництва входять  виробничі процеси перевезення пасажирів та вантажів, а допоміжне виробництво включає ' виробничі процеси, пов'язані з забезпеченням необхідного рівня працездатності рухомого складу (діагностування, ремонт та технічне обслуговування рухомого складу, забезпечення підприємства необхідними матеріалами, трудовими та фінансовими ресурсами і т. ін.).

    Управління  виробничими процесами АТП в  умовах ресурсної напруженості; жорстких вимог до зменшення шкідливих викидів у атмосферу токсичних речовин від згорання пального; відсутності необхідної кількості сучасного рухомого складу (PC) та технічного обладнання для забезпечення відповідного рівня його працездатності; недостатнього інформаційного забезпечення та упорядкованості економічних зв'язків є складною науково-технічною задачею, особливо при необхідності оптимального функціонування підприємства.

    Недоліки, що мають місце при організації  та управлінні виробничими процесами (ВП) АТП, можна умовно поділити на дві групи. До першої групи можна віднести недоліки організаційного характеру, які, головним чином, викликані відсутністю необхідних професійно зорієнтованих знань про закономірності функціонування ВП, своєчасної та якісної інформації про стан і кінцеві результати діяльності АТП і т. ін. Звичайно, за таких умов якісне та своєчасне розв'язання оптимізаційних задач традиційними методами і в межах існуючої організаційної структури є неефективним.

    В області управління ВП суттєвим недоліком є значне запізнення поточної інформації, яка через це не повною мірою характеризує реальний стан ВП.

    У цьому випадку управління зводиться  до приблизної оцінки стану ВП та прогнозування  його на деякі проміжки часу. Використання за таких умов нетрадиційних інформаційних ресурсів, які реалізуються інтегрованими автоматизованими системами управління (ІАСУ), є ефективним.

    Інформатизація  виробничих процесів - один із важливих факторів забезпечення ефективної роботи АТП на основі реалізації інформаційної технології, яка забезпечує створення нового середовища формування професійно орієнтованих знань, їх переробку, розповсюдження та використання у виробничій діяльності.

    Ефективне функціонування автотранспортного  підприємства, раціональне використання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів та паливно-мастильних матеріалів, якість перевезення вантажів та пасажирів, оптимізація процесів забезпечення необхідного рівня працездатності рухомого складу суттєво залежить від вдосконалення процесів АТП.

    У самому загальному вигляді вдосконалення  управління АТП повинно бути спрямоване, з одного боку, на підвищення оперативності прийняття та організацію реалізації управлінських рішень (УР), а з іншого -наближення рішень, що приймаються до оптимальних їх значень.

    Підвищення  оперативності управління - це оптимізація впливу зовнішнього середовища на результативність функціонування АТП на основі вивчення окремих процесів та об'єктів, формування адекватних йому рішень, погодження та прийняття УР та ефективної організації їх реалізації. Оперативність управління значною мірою залежить від діагностичної інформації про імовірні факти дестабілізації зовнішніх та внутрішніх ситуацій; від ступеня досконалості засобів та методів прогнозування ситуацій, контролю їх стану, аналізу ситуацій та формування адекватних їм рішень; від ступеня досконалості організації управління, включаючи відповідність організаційно-функціональних структур сучасним вимогам і т. ін [10, c. 156].

    Відповідність рішень, що приймаються, їх оптимальним значенням, перш за все, пов'язана з точністю та повнотою діагностичної інформації про стан об'єктів та процесів АТП, якість виконання робіт і відповідні їм ефективні рішення, які базуються на сучасних методах і засобах ідентифікації ситуацій та вибору певних УР.

    Для ефективного взаємозв'язку в просторі та часі виробничих процесів, перевезень, ремонту та технічного обслуговування PC, необхідна централізація управління і контролю, яка забезпечує погоджену роботу окремих ланцюгів АТП.

    Централізація управління передбачає досягнення екстремальних значень техніко-економічних показників, виконання виробничої програми перевезень пасажирів, ремонту та технічного обслуговування, PC і представляє собою комплекс організаційних, технічних, технологічних, економічних та соціальних заходів, які залежать від типу АТП, технічно-о стану PC (пробіг з початку експлуатації, інтенсивність цільового використання тощо), наявності виробничо-технічної бази, структури управління і т. ін.

    Управління  АТП на основі діагностичної інформації здійснюється у декілька прийомів. Перш за все, здійснюється регулювання локальних виробничих процесів, які входять до складу системи, а потім в інтегрованому вигляді формуються УР всієї системи управління.

    Оптимізація УР здійснюється на основі математичної моделі об'єкта, яка і визначає врешті-решт якість управління.

    Математична модель об'єкта управління базується  на виборі основних понять і аксіом, які встановлюються апріорно або експериментально і для яких визначаються області їх дії.

    Результативність управління АТП визначається ступенем зацікавленості кожного працівника сфери управління в ефективності керованих дій і досягненні високих кінцевих результатів та ступенем зкоординованості (особливо міжфункціональної) дій всіх управлінських підрозділів.

    Проведеними дослідженнями встановлено, що мають  місце суттєві недоліки в сфері  управління виробничими процесами  АТП.

    До  складу таких недоліків можна  віднести: відсутність єдиного системного підходу до формування та реалізації УР у ринкових умовах функціонування підприємства; значні втрати через відсутність своєчасної та достовірної інформації про стан об'єктів та процесів АТП; недостатній рівень якості функціонування окремих процесів АТП; недостатню кількість впроваджених інформаційно-технологічних систем керування виробництвом; відсутність відповідних механізмів мотивації та стимулювання праці і т. ін.

    Вдосконалення процесів управління АТП та забезпечення необхідного рівня їх ефективності пов'язані з орієнтацією процесів управління на досягнення високих кінцевих результатів функціонування підприємства, забезпечення на єдиній інформаційній основі багатофункціональної єдності процесів виробництва та управління на усіх етапах формування, прийняття та реалізації УР.

    Основними задачами поліпшення ефективності управління виробничими процесами АТП є: створення науково-технологічного потенціалу, який забезпечує на єдиній інформаційній основі розв'язання задач оптимального управління виробництвом; створення засобів для раціональної реалізації інформаційної технології управління на основі широкого застосування обчислювальної техніки та інформатики.

    Для забезпечення необхідного рівня  ефективності роботи АТП виникає необхідність розв'язання на основі діагностичної інформації задач оптимізації процесів підготовки виробництва, організації ремонту і технічного обслуговування PC, організації перевезень пасажирів (вантажів), оптимізації трудових, матеріальних, фінансових ресурсів та паливно-мастильних матеріалів тощо.

    Одним із основних напрямків вдосконалення системи управління АТП, як свідчать проведені дослідження, є забезпечення необхідного ступеня повноти та точності загальної інформації про об'єкт управління, про взаємозалежність його елементів, залежність об'єкта управління від зовнішнього середовища, стана об'єкта управління від результатів його функціонування, про вимоги до механізмів дії на стан об'єкта та його окремі елементи.

     4. Управління інвестиційною діяльністю як напрям підвищення ефективності функціонування транспортних підприємств

    В даний час ситуація у транспортній галузі України склалася таким чином, що без крупних фінансових вливань її розвиток більш ніж проблематично.

    Сьогодні  ефективність інвестиційної діяльності транспортного підприємства в значній  мірі залежить від організації управління інвестиційною діяльністю в компанії. Ухвалення рішень про інвестиції є найбільш складним і важливим завданням управління, у зв'язку з чим виникає необхідність інтеграції діяльності всіх учасників процесу управління інвестиційною діяльністю компанії, яку можливо реалізувати тільки через єдину структуру управління інвестиціями в рамках існуючої організаційної структури управління [3, c. 232].

    Для забезпечення підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю транспортного підприємства на наш погляд необхідно сконцентрувати увагу на маркетинговій технології управління інвестиційною діяльністю, активізуючою внутрішні резерви підприємства і сприяючою ефективному залученню зовнішніх.

    Мобілізацію внутрішніх ресурсів підприємства доцільно проводити по наступних напрямах:

    - реструктуризація підприємства;

    - вдосконалення структури акціонерного  капіталу;

    - амортизаційна політика;

    - реалізація інвестиційних кадрових  проектів і так далі 

    Одним з найважливіших внутрішніх ресурсів підприємства, тісно пов'язаних з реалізацією маркетингу, є реструктуризація, під якою нами розуміється оптимізація структури підприємства з метою підвищення ефективності і стійкості фінансово-господарської діяльності і інвестиційної привабливості.

    Реструктуризація  може полягати як в розділенні підприємства на юридично самостійні господарюючи суб’єкти, що  пов’зв'язані або не повв'язані між собою, так і в зміні внутрішньої структури підприємства у вигляді організації нових служб, підрозділів або впорядкуванні функцій тих, що діють.

    Проведені дослідження на транспортних підприємствах  показали необхідність в серйозному коректуванні існуючої амортизаційної політики.

    По-перше, амортизаційна політика повинна  бути пов'язана із загальною стратегією інвестиційної діяльності. Для цього необхідно з'єднати в єдину систему податкові відрахування від прибутку підприємства, прискорену амортизацію, пільги по інвестиційному кредиту і витрати на НІОКР. Тільки в цьому випадку амортизаційні відрахування дійсно стимулюватимуть модернізацію виробництва і сприятимуть підвищенню эфективності інвестиційних вкладень.

    По-друге, необхідно чітко визначити об'єкти, застосування прискореної амортизації. Доцільно застосовувати прискорену амортизацію тільки на високотехнологічне устаткування.

    Підвищення  ефективності інвестиційної діяльності на стадії розробки інвестиційного проекту  може бути досягнуте за рахунок скорочення терміну проектування; закладення в проект прогресивних форм реалізації проекту; широкого застосування там, де це можливо і доцільно, хороших типових проектів, які вже виправдали себе на практиці, що дозволяє значною мірою понизити витрати на проектування, а також різко зменшити ризики; застосування в проекті самих передових технологій з урахуванням вітчизняних і зарубіжних досягнень; оснащення проектного відділу компанії - системами автоматизованого проектування (САПР); підвищення загального технічного рівня проектування і ін.