Авторське право реклами

Таким чином, можна дійти  висновку, що реклама  після отримання об’єктивної форми (рекламного ролику, слогана, музичної фрази тощо), стає об’єктом авторського права, за умови, що вона є результатом творчої праці фізичної особи (згідно із ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор – фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір) та являє собою щось нове та оригінальне. Позаяк наявність інших ознак твору, як-то: об’єктивна форма та можливість відтворення, сприйняття органами людських почуттів не викликає труднощів. Це дає підстави вважати, що реклама, за умови наявності у відповідного об’єкта реклами таких ознак, підпадає під дію Закону України «Про авторське право і суміжні права». Тобто в автора існує єдиний обов’язок – довести, що його реклама – це оригінальний результат творчої праці порівняно з існуючими. Враховуючи те, що визначення поняття творчої праці на законодавчому рівні не існує, а згідно зі ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, то доведення того, що його реклама є новою та оригінальною не буде складною для автора. Крім того, власне популярна реклама, яка коштує багато коштів та коло якої можуть виникати певні конфлікти, майже завжди буде оригінальною та новою, враховуючи насиченість ринку різною рекламою.

ПРАКТИЧНЕ    ЗАСТОСУВАННЯ 

На  що ж потрібно звертати увагу виробникам реклами та її замовникам?

Практика  реклами свідчить, що більшість реклами виробляється спеціалізованими юридичними особами, які мають у штаті фахівців, котрі спроможні творчо працювати та мають необхідні знання для створення реклами певного виду. Отже, з погляду авторського права, суб’єктами цих відносин будуть: замовник, виробник реклами та автор. Аби не ускладнювати розуміння цих відносин, під терміном «автор» ми будемо розуміти саме фізичну особу, творчою працею якої створено рекламу. Залишимо поза увагою похідних від автора суб’єктів, як-от: спадкоємці, організації з управління правами автора тощо.

Отже, як правило, замовник звертається до виробника  реклами та між  ними укладається  цивільно-правовий договір (зазвичай це договір підряду), предметом якого є створення певної рекламної продукції. Виробник реклами для виконання своїх обов’язків за договором із замовником може звернутися до власного спеціаліста або, як найчастіше буває, до групи спеціалістів, кожний з яких виконує певні функції, спрямовані на загальний результат, який (які) знаходи(я)ться з ним у трудових відносинах, або долучає до цього стороннього фахівця на підставі субпідрядних договорів або строкових трудових договорів.

Відповідно  до ст. 14 Закону України  «Про авторське право  і суміжні права» «автору належать такі особисті немайнові  права: 1) вимагати визнання свого авторства  шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і  за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично  можливо; 2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; 3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; 4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам».

Якщо  читачі знайомі з  рекламною продукцією, то майже ні у кого не викличе протесту твердження про те, що дуже рідко (майже ніколи) у тексті реклами є інформація про автора реклами. Водночас, згадана норма права дозволяє дійти висновку, що автор має право вимагати зазначення його імені.

Таким чином, замовник у  будь-якому випадку  не застрахований  від того, що автор  реклами не звернеться до нього з пропозицією  внести до тексту реклами інформацію про себе. Думається, що у більшості випадків це буде невигідним для замовника, позаяк спричинюватиме додаткові витрати, пов’язані зі збільшенням обсягу реклами та розсіюванням уваги споживача реклами. До того ж відмова у задоволенні цієї вимоги може призвести до подання автором позову та стягнення відповідних коштів із замовника. Щоправда, замовнику, зважаючи на викладене, буде дешевше виконати рішення суду, аніж вносити зміни до популярної реклами.

Рецепта для вирішення  цієї колізії чинне  законодавство не пропонує, тому замовнику просто треба бути обачливим під час пошуку виробника реклами.

Крім  того, замовнику реклами  слід завжди звертати увагу на те, яким чином врегульовані взаємини між автором та виробником реклами. Так, Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає таке:

ст. 16 – «виключне майнове  право на службовий  твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.»

ст. 31 – «майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому  визначені. Майнові  права, не зазначені  в авторському  договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані».

Таким чином, аби уникнути настання негативних наслідків слід ураховувати  вимоги Закону України  «Про авторське право  і суміжні права» під час укладання відповідних договорів та оформлення відносин з виробником реклами, або долучати до цього процесу фахівців у галузі авторського права.с                                     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                 ВИСНОВОК 

  Найчастіше про авторське право в рекламі згадують занадто пізно, коли необхідно терміново вирішувати проблему гострої «головного болю», викликаної наплювацьким ставленням до належного оформлення всіх питань, пов'язаних з охороною авторських прав.Стосовно до реклами існують три найбільш часто зустрічаються виду «головного болю» - це, по-перше, питання, пов'язані з використанням чужих творів, по-друге, питання, пов'язані з грамотною передачею прав на ролик замовнику, і, по-третє, питання, пов'язаніз правильним оформленням відносин між фір Ані в ЦК, ані в Законі реклама як самостійний об’єкт авторського права не визначається. Проте це не означає, що реклама не може стати такою. Для того, щоб реклама набула статусу твору і їй було надано правову охорону від неї вимагається дві речі: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об’єктивній формі. 

Лише  творчий підхід надає рекламі оригінальності та неповторності, а отже, виділяє її з поміж безлічі інших рекламних роликів, бігбордів тощо. Для прикладу, можна виділити рекламу кави Nescafe, яка створює цілу культуру свого продукту: з кожною появою нового ролика, споживач реклами підсвідомо очікує іншого, стаючи таким чином учасником (частиною) створеної субкультури. В таких випадках пишеться оригінальний сценарій, підбирається оригінальна музика, знімається оригінальний відеоролик, запрошуються відомі люди, метою чого є створення реклами, як кінцевого продукту. Тобто появі реклами передує цілий комплекс дій, результатом кожної з яких може бути самостійним об’єкт авторського права. Так, правова охорона може надаватись:

-літературним творам (сценарії роликів, оригінальні рекламні повідомлення);

-музичним творам (створення оригінальної музики). В більшості випадків саме по рекламному супроводу упізнається реклама того чи іншого продукт;

-аудіовізуальним творам (рекламні відеоролики);

-творам живопису, архітектури, скульптури та графіки (зовнішня реклама). Хоча, щодо форми, потрібно зазначити, що є більш доцільним захист її як промислового зразка;

-фотографічним творам. 

Враховуючи  те, що реклама може містити в собі два і більше об’єктів авторського права (наприклад, в аудіовізуальному творі використовується оригінальна музика та твори архітектури, скульптури чи графіки), кожна окрема частина твору (рекламного ролика), якщо вона може використовуватися самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до Закону про авторство.

 Отже, підбиваючи підсумки, потрібно зазначити, що питання використання в рекламі об’єктів авторського права не позбавлено актуальності. Як бачимо, держава всебічно намагається захистити права осіб, що володіють особистими немайновими і (або) майновими правами автора, проте на сьогодні існує ще ряд проблемних питань, які, сподіваємось, будуть вирішені найближчим часом.

.                                                
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                             СПИСОК   ВИКОРИСТАНОЇ   ЛІТЕРАТУРИ 

1.Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

2.Основи  інтелектуальної  власності. – К. : Юридичне видавництво „Ін Юре”, 1999. – 578 с.

3.Цивільний  кодекс України  від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. - №40-44. - ст. 356.

4, Інтелектуальна власність  в Україні : Проблеми  теорії і практики/ Ред.: Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицький;  Ін-т держави і  права ім. В.М.Корецького, Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького, НАН України, Ужгородський державний ін-т інформатики, економіки і права. -К., 2002. -422 с.