Застосування дослідницького методу у ПТНЗ, ВНЗ

 Принцип поєднання продуктивних  і репродуктивних методів навчання. Психологія засвоєння свідчить  про те, що легко і мимоволі  засвоюється той матеріал, який  включений в активну роботу  мислення, але далеко не все,  що слід освоїти учневі в освіті, він повинен відкривати в ході самостійних досліджень. А тому використання дослідницьких методів навчання слід поєднувати із застосуванням методів репродуктивних. Тим більше, що в роботі будь-якого дослідника традиційно багато завдань репродуктивного характеру, які можуть розглядатися як рутинні, але від того не стають непотрібними.

З точки зору дослідницького навчання принципово важливо пам'ятати, що готові висновки, запропоновані  для безумовного засвоєння в  підручнику або викладі вчителя, створюють в учня враження закінченості і незаперечності знання. Таке підношення знань економічно і компактно, але воно опускає найважливішу рису будь-якої інформації - її відносний характер, схильність перегляду. Такий підхід не дає учням відчути сам процес добування знань на основі даних, одержуваних у спеціально спланованих і проведених спостереженнях і експериментах. Втрачається уявлення про те, що подібні узагальнення і висновки, в свою чергу, стають фундаментом нових питань, дають початок постановці нових проблем.

 Принцип формування  уявлень про динамічність знання. При вирішенні завдання формування в учня наукової картини світу в змісті освіти необхідно враховувати, що ідеї науки можна повноцінно зрозуміти лише в контексті їх виникнення та обумовлених ними подальших досліджень. Манера фрагментарного, констатирующего викладу в сучасних умовах малозастосовна. Тому й зміст дослідницького навчання має будуватися так, щоб досвід людства поставав перед учням не як сума догм, не як звід непорушних законів і правил, а як живий, постійно розвивається.

Принцип формування уявлення про дослідження як стиль життя. У дослідницькому навчанні дослідження виступає не просто набором методів і прийомів навчання, а є його змістом і сенсом. В учня, таким чином, формується уявлення про дослідження не просто як про набір приватних когнітивних інструментів, що дозволяють продуктивно вирішувати пізнавальні завдання, а як про ведучого способі контакту з навколишнім світом і навіть ширше - як стиль життя.

Для традиційного підходу, прийнятого в освіті, характерно розгляд  проблеми розвитку дослідницьких умінь  і навичок як службового завдання, актуалізується лише при освоєнні тієї чи іншої дисципліни. У дослідницькому навчанні завдання розвитку в учнів загальних дослідницьких умінь і навичок розглядається не як приватний спосіб пізнання, а як основний шлях формування особливого стилю життя. Такого життєвого стилю, при якому пошукова активність буде займати провідне місце. У цих умовах робота з розвитку загальних умінь і навичок дослідницького пошуку в учнів постає як завдання, що має самостійну цінність. Це не просто один із шляхів цікавого освоєння будь-якої області дійсності, а фундамент розвитку поведінки, заснованого на домінуванні проявів пошукової активності в різних життєвих ситуаціях.

Вчитель повинен бути фасилітатором вчення, а не просто транслятором інформації. Основним фактором розвитку креативності учня, як свідчать багато досліджень, є не стільки його включення у творчу діяльність, скільки наявність в його оточенні «зразка творчої діяльності». У будь-якій творчості, і навчально-дослідницька діяльність не є винятком, переважають принципово не формалізуються елементи, які можуть транслюватися і засвоюватися тільки в прямому контакті з тим, хто сам здатний творити. Велика частина цих формалізації, інтуїтивних елементів не може бути вичленована і вербалізувати, оскільки часто не усвідомлюється ні самими творцями, ні тими, хто спостерігає за їхньою творчістю.

Парадоксом дослідницького методу навчання є те, що педагог, який працює в руслі ідей такого навчання, може навчити учня навіть тому, чого не вміє сам. Він повинен, безумовно, бути творцем-дослідником, але не носієм всіх знань на світі. В умовах дослідного навчання педагог не зобов'язаний завжди знати відповіді на всі питання, але він повинен вміти досліджувати різні проблеми, таким чином знаходити будь-які відповіді і вміти навчити цього дітей.

2.4Вимоги що до реалізації дослідницького метода

При реалізації дослідницького метода слід  враховувати основні  ідеї дослідницького навчання., які  складаються з трьох компонентів,та включають самостійні підпрограми 

Тренінг. Спеціальні заняття з придбання учнями спеціальних знань і розвитку в них умінь і навичок дослідницького пошуку.

Дослідницька практика. Проведення учнями самостійних досліджень і виконання ними творчих проектів.

Моніторинг. Зміст і  організація заходів, необхідних для оцінки й управління процесом вирішення завдань дослідного навчання (міні-курси, конференції, захисту дослідницьких робіт і творчих проектів та ін.)

 В ході тренінгу  розвитку дослідницьких здібностей  учні повинні опановувати спеціальними  знаннями, уміннями і навичками дослідницького пошуку. До них ми відносимо знання, вміння і навички:

• Бачити проблеми
• Ставити питання
• Висувати гіпотези
• Давати визначення поняттям
• Класифікувати
• Спостерігати
• Проводити експерименти
• Робити умовиводи та висновки
• Структурувати матеріал
• Готувати тексти власних доповідей
• Пояснювати, доводитиі захищати свої ідеї.

При застосуванні Д.М. заннятя  здійснюється за принципом «концентричних кіл». Заняття групуються у відносно цілісні блоки, що представляють  собою самостійні ланки загальної ланцюга. Пройшовши перше коло, доцільно повернутися до аналогічних занять у другому,. Необхідність у спеціальних тренінгових заняттях у вищих навчальних закладах. Періодичність цієї роботи слід визначати, орієнтуючись на індивідуальні особливості учнів. Природно, що при збереженні загальної спрямованості завдань вони повинні ускладнюватися.

  Основний зміст роботи в рамках дії підпрограми «Дослідницька практика» - проведення учнями самостійних досліджень та виконання власних творчих проектів. Ця підпрограма виступає в якості основної, центральною. Заняття в її рамках збудовані так, що ступінь самостійності учня в процесі дослідницького пошуку поступово зростає.

 Особливу значимість  має і підпрограма «Моніторинг». Учень повинен знати, що результати  його досліджень і творчого проектування цікаві іншим і він обов'язково буде почутий. Йому необхідно освоїти практику презентацій результатів власних досліджень, опанувати вміннями аргументувати власні судження.Тому вчитель повинен виділіти цій программі певну увагу.

Розділ 3. Реалізація дослідницького методу навчання

3.1 Дослідження умов  ефективного застосування дослідницького методу

      3.1.1 Етапи організації навчальної діяльності

Використання дослідницького методу передбачає такі етапи організації  навчальної діяльності: визначення загальної теми дослідження, предмета і об'єкта дослідження, виявлення і формулювання загальної проблеми; формулювання гіпотез, визначення методів збору і обробки даних на підтвердження висунутих гіпотез, збір даних; обговорення отриманих даних; перевірку гіпотез; формулювання понять, узагальнень, висновків; застосування висновків, висновків.

1. Визначення загальної  теми дослідження, предмета й  об'єкта дослідження.

При виборі теми велике значення має соціальна, культурна, економічна і т.п. значимість. Намічена ідея може бути коректно усвідомлена тільки тоді, коли вона буде розглянута в певній системі знання, соціального явища, економічної проблеми і т.д. Тобто ідея може "потягнути" за собою цілу серію взаємопов'язаних проектів, що становлять єдину тему, проблему, яку доцільно розглядати, аналізувати, вивчати послідовно, крок за кроком, все глибше вникаючи в проблему, розглядаючи різні її аспекти.

2. Виявлення і формулювання  загальної проблеми.

Перед учнями ставиться  ряд проблем, питань, обговорення яких приведе до наступного кроку - формулювання на основі приватних загальної проблеми. Обговорюється актуальність і новизна дослідження, яке допоможе вирішити сформульовані проблеми.

3. Формулювання гіпотез.

Учні з допомогою  викладача формулюють гіпотезу дослідження, яка надалі служить їм орієнтиром у пошуку необхідної інформації. Наприклад, гіпотеза може відповідати одному або декільком виділеним проблемних питань, обговорених раніше. Гіпотези зазвичай формулюються у вигляді певних відносин між двома або більше подіями, явищами.

Коли проблема визначена, предмет, об'єкт дослідження намічені, гіпотеза сформульована, можна приступати до написання введення до майбутнього  дослідження. Для нього можуть бути рекомендовані наведені в таблиці  мовні звороти (Таблиця 3).

.                                                                                                    Таблиця 3.

4. Визначення методів  збору і обробки даних на підтвердження висунутих гіпотез.

Щоб визначити найбільш ефективні методи збору і обробки  даних з цієї проблеми, необхідно  використовувати елементи методики навчання у співробітництві. Робота в цьому випадку здійснюється в малих групах (по 3-4 учнів). Учні і викладач повинні визначити методи досліджень (вивчення першоджерел, анкетування, інтерв'ю тощо) та скоординувати їх у часі. Також обговорюються способи та джерела отримання інформації, методика обробки інформації. Підходи можуть бути різними:

можна надати всім групам можливість збору інформації по всіх гіпотез, щоб надалі її інтегрувати  і зібрати найбільш переконливі  докази. Зазвичай це робиться в тих  випадках, коли предмет дослідження  не настільки об'ємний, але вимагає  ретельності відбору даних, їх зіставлення;

можна кожній групі учнів  дати завдання знайти докази на підтвердження  лише однієї з висунутих гіпотез.

Кожна група після  обговорення її у вузькому колі виносить свою думку на обговорення всієї  групи. Викладач бере активну участь в обговоренні і, в разі необхідності, коригує і спрямовує думку учнів, пропонує додаткові джерела інформації.

5. Збір даних.

На етапі збору даних  учні проводять самостійні дослідження  або працюють у малих групах. В  процесі збору даних вони визначають способи обробки даних (наприклад, статистичних за допомогою електронних таблиць, визначення залежностей, побудови діаграм, складання різного роду вторинних текстів з відповідними ілюстраціями з творів мистецтва, літератури, фольклору, наукових статей, публіцистики, ін.) Також визначаються способи оформлення результатів (наукова стаття в газету, журнал, мережну конференцію, відеофільм, презентація в Інтернет тощо).

6. Обговорення отриманих  даних.

Зібрані матеріали можуть бути повідомлені викладачеві та іншим учням групи в різній формі, про яку група домовилась на попередньому етапі дослідження, наприклад:

• лист-звіт на мережній конференції;
• чат;
• Веб-сторінки з теми;
• аргументація;
• свідоцтва очевидців;
• драматизація;
• рольові ігри, пр.

Слідом за презентацією даних група обговорює й аналізує представлену інформацію. Учні визначають достовірність та надійність, доказовість представленої інформації, задаючи доповідачу відповідні питання: які джерела інформації використовувалися? Чи становить інформація докази за чи проти висунутої гіпотези? Можлива ситуація, коли учні вважатимуть отримані дані недостатньо доказовими і попросять групу продовжити дослідження.