Інвестиції та їх роль в економіці

Оскільки основане на міжнародне виробництво, як і міжнародна торгівля, пов'язане з вивозом  вартості за кордон, слід зупинитись на їх взаємовпливі. Він є досить характерним, оскільки міжнародне виробництво при  входженні на зарубіжний ринок може і заміщати торгівлю (ефект заміщення), і творити торгівлю (ефект експансії). Який з ефектів домінує, залежить від специфіки конкретної ситуації та інвестиційного ризику тієї чи іншої угоди. Як правило, входження на зарубіжний ринок відбувається за такою схемою: експортування, ліцензування, інвестування.

Останнім часом прямі  іноземні інвестиції, зокрема їх величина та географічний розподіл, зазнали  певних змін. Важливий фактор нарощування прямих іноземних інвестицій – зростання кількості й активізація діяльності компаній і фірм розвинутих країн на глобальних ринках. Багато мультинаціональних та транснаціональних компаній (ТНК), ведучи діяльність на ринках окремих країн, водночас є активними учасниками регіональних інтеграційних об'єднань, таких як ЄС, НАФТА, АСЕАН тощо. Спостерігається також тенденція до закордонної експансії з боку таких компаній.

Відповідно до українського законодавства, суб'єктами інвестиційної  діяльності (інвесторами та учасниками) можуть бути юридичні та фізичні особи  України та іноземних держав, а також держави в особі їх урядів.

Інвестори — це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають  рішення про вкладення особистих, позичених, залучених майнових чи інтелектуальних  цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в  ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційного процесу.

Права в усіх інвесторів, незалежно від форми власності  щодо розміщення інвестицій у будь-які  об'єкти, є рівні. Умови інвестування можуть бути різними для вітчизняних та іноземних учасників. Це залежить від державної політики щодо активізації інвестиційних процесів та напрямків їх державного регулювання.

Учасники інвестиційної  діяльності — громадяни та юридичні особи України, інших держав, а  також держави, які забезпечують реалізацію вкладень як виконавці замовлень або за дорученням інвестора. нвестор визначає цілі, напрямки та обсяги інвестування. Для їх реалізації він залучає будь-яких учасників на договірній основі.

Відповідно до функцій, які виконує держава, вона виступає або як інвестор, або як учасник, або одночасно і як інвестор, і як учасник.

Держава як інвестор бере на себе функції фінансування тих  галузей та виробництв, продукція  яких має загальнодержавний характер (військово-промисловий комплекс, об'єкти загальнодержавної інфраструктури, магістралі, термінали тощо). В окремих галузях, таких як транспорт, зв'язок, сільське господарство, держава зберігає свої функції інвестора лише частково. Більшість об'єктів цих галузей може належати до приватного сектора економіки. В інших галузях функція держави як інвестора проявляється через здійснення державних замовлень.

У перехідний період виправданим  є державне інвестування структурної  перебудови економіки та розвитку інфраструктури ринку. Тобто держава може як рядовий інвестор фінансувати розвиток виробництв чи структур, створення та розвиток яких обумовлюються потребами ринкового розвитку. Доходи, отримані від такого інвестування, використовуються державою для розширеного відтворення та соціального захисту населення[9, c. 18-19].

Держава виступає як інвестор самостійно або здійснює фінансування на договірних умовах з іншими учасниками інвестиційного процесу через створення  різноманітних організаційних структур та спільних виробництв.

Держава здійснює свою участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано впливом на інвестиційну діяльність через органи влади. До них належать органи виконавчої влади, судові органи, спеціальні державні органи, такі як: Національний банк, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет, Митний комітет, спеціальні державні фонди тощо.

Пряма участь держави  в інвестиційному процесі здійснюється через такі форми:

— державні підприємства у різних галузях економіки;

— виконання державних замовлень;

— державну частку майна  у змішаних підприємствах.

З розвитком ринкових відносин та стабілізацією економіки  Державний сектор буде скорочуватись, а держава більше зусиль буде зосереджувати  на методах опосередкованої дії.

Основними формами державного регулювання інвестиційних процесів є такі:

— державне кредитування, державні позики та субсидії;

— роздержавлення та приватизація;

— податкове регулювання  підприємницької діяльності;

— амортизаційна та інноваційна  політика;

— ліцензування та квотування тощо.

Емітентами є юридичні особи, що здійснюють випуск цінних паперів. Кожен емітент, залежно від функцій, які він виконує в інвестиційному процесі, може бути як інвестором, так  і учасником цього процесу.

 

4. Стан,проблеми та  перспективи розвитку

іноземних інвестицій в Україні

 

Україна потенційно може бути однією з провідних країн  по залученню іноземних інвестицій. Цьому сприяє її великий внутрішній ринок, кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний  потенціал, наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої, значна ресурсна база [28, c. 15]. Проте на даному етапі надходженню в інвестиційну сферу іноземного капіталу перешкоджають: політична нестабільність; недосконалість законодавства; нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення; дефіцит власних інвестиційних ресурсів підприємстві; відсутній дієвий механізм кредитування; встановлені високі відсоткові ставки; корупція. Хоча протягом останніх кількох років ми спостерігаємо покращення ситуації із залученням інвестицій в економіку України (дод. А), проте обсяги залучених інвестицій, поки що, не відповідають тому рівню, якого реально потребує наша економіка.

Відповідно до даної  таблиці ми спостерігаємо збільшення прямих іноземних інвестицій в Україну, що пояснюється підвищенням довіри та авансом надії на нову ліберально-демократичну владу. Натомість збільшення вивезення капіталу з України у можна пояснити як політичною кризою в Україні, так і зміцненням вітчизняного бізнесу, який без втручання державної влади ефективніше розвивався, але не мав гарантій збереження зароблених коштів.

Отже, проаналізувавши  динаміку прямих іноземних інвестицій в Україну, ми бачимо, що їх обсяг  з кожним роком зростає (із загальної  кількості 44,806 млн дол. США на ТНК припадає близько 35024,12 млн дол. США) водночас наша держава спрямовує прямі іноземні інвестиції в економіку інших держав, а це означає, що йде відплив капіталу [24, c. 18].

Динаміка надходження  прямих іноземних інвестицій зображена  на рисунку 4.1.

Рис. 4.1. Динаміка надходження  прямих іноземних інвестицій

  

За оцінками провідних  спеціалістів Європи, підприємницький  ризик інвестицій в країну становить 80 %. Саме він зумовлює незначний  потік прямих інвестицій. Згідно з  розрахунками у світовому потоці прямих інвестицій на економіку України припадає близько 1 %, або в середньому приблизно 5 дол. США на одну особу населення [30, с. 64 - 65].

За останні роки українська держава значно підвищила свою інвестиційну активність. Свідченням цього є: підписання угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій із понад 70 країнами світу, укладення більше ніж 50 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, ратифіковання Вашингтонської конвенції 1965 року про порядок вирішення інвестиційних суперечок міждержавами та іноземними суб'єктами господарювання, вступ України у 2008 р. у СОТ.

Завдяки вжитим заходам  приріст іноземних інвестицій в  Україну, починаючи з 2005 р., становив понад 20 %. Однак світова фінансова  криза, яка почалась у 2008 р., зруйнувала надії вітчизняних підприємців на отримання фінансових надходжень з-за кордону. На думку світових фінансових експертів, криза є довгостроковою, тому розвиток інвестиційної діяльності в Україні буде проблематичним. Хоча, як видно зі статистичних даних , іноземні інвестиції в економіку України не припиняли надходити [7, с. 69-70].

У 2010р. в економіку  України іноземними інвесторами  вкладено 5986,0 млн.дол. США прямих інвестицій: із країн ЄС надійшло 4605,8 млн.дол. (76,9% загального обсягу), із країн СНД - 849,2 млн.дол. (14,2%), з інших країн світу - 531,0 млн.дол. (8,9%). У той же час капітал нерезидентів зменшився на 809,7 млн.дол.

Інвестування здійснювалось  переважно у вигляді грошових внесків, які становили 5684,8 млн.дол. (95,0% вкладеного обсягу).

Світовий досвід показує, що країни з перехідною економікою не в змозі самостійно швидко і  ефективно вирішити проблеми економічного росту без залучення і ефективного  використання іноземних інвестицій. Згідно з розрахунками вітчизняних  економістів, орієнтація тільки на внутрішні резерви може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме понад 20 років [29, с.171]. Позитивним фактором сьогодні є збереження тенденції росту прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2011р. склав 44708,0 млн. доларів, що на 11,6% більше обсягів інвестицій на початок 2010р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 доларів.

Позитивними моментами  у залученні іноземних інвестицій в Україну є: вигідне географічне розташування, потенційно великий ринок, висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; низький курс національної валюти [29, с.173].

Інвестиції надійшли зі 125 країн світу до України. До десятки  основних країн-інвесторів, на які припадає більше 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 9914,6 млн.дол., Німеччина - 7076,9 млн.дол., Нідерланди - 4707,8 млн.дол., Російська Федерація - 3402,8 млн.дол., Австрія - 2658,2 млн.дол., Франція - 2367,1 млн.дол., Сполучене Королівство - 2298,8 млн.дол., Швеція - 1729,9 млн.дол., Віргінські Острови, Британські - 1460,8 млн.дол. та Сполучені Штати Америки - 1192,4 млн. дол. (дод. Б).

Найпривабливішими для  іноземного інвестора є підприємства промисловості, в яких зосереджено 14042,6 млн.дол. (31,4% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 12488,1 млн.дол. та добувної - 1207,7 млн.дол.

Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво  та виробництво готових металевих виробів унесено 5940,4 млн.дол. прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів - 1858,7 млн.дол., хімічну та нафтохімічну промисловість - 1339,6 млн.дол., машинобудування - 1171,4 млн.дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 806,8 млн.дол. [7, c. 55].

Основними напрямами  вкладання іноземних інвестицій є промисловість, де зосереджено 8873,4 млн. дол. (23,0% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 7618,6 млн. дол. та добувної - 1102,9 млн. дол. , у фінансових установах акумульовано 8106,1 млн. дол. (21,0%) прямих інвестицій (рис. 1) [31, с. 220 - 221].

 

Рис. 4.2. Напрями вкладання іноземних інвестицій

в економіку України  за 2010 рік, млн.дол. США 

 

   В Україні простежується нераціональний розподіл іноземних інвестицій між галузями економіки. Велика увага зосереджена на інвестування у переробну промисловість. Незважаючи на те, що Україна багата на природні ресурси на добувну промисловість спрямована незначна частка іноземних інвестицій.

У нашій країні існує  ряд проблем, які перешкоджають  ефективному залученню іноземних  інвестицій: відсутність відповідного інвестиційного клімату; недосконалість ринкового механізму; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової та професійних кваліфікації підприємців; відсутність зацікавлених партнерів; нестача привабливих інвестиційних проектів; недосконалість податкової системи; відсутність дієвої системи страхування інвестицій; надвисокий рівень інфляції [30, с. 66]

На сьогодні Україна стала привабливішою для іноземних інвесторів. В деяких галузях вітчизняної економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн Західної Європи. Відтак більш активізуються процеси на ринку злиття та поглинання капіталу. В умовах фінансової кризи, виявляються суперечливі процеси і тенденції в росту обсягу іноземних інвестицій [23, с. 136].

Інвестиційні процеси  мають надзвичайно важливе значення для України в політичному, економічному, соціальному, правовому та інших аспектах (дод. В).

Отже, на сьогодні в Україні  існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов'язана  із надмірним втручанням держави  у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному  законодавстві, відсутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземним інвестуванням, що негативно впливає на зростання ефективності використання іноземних інвестицій. Залучення іноземних інвестицій є важливим для економічного розвитку України. Правильний та раціональний розподіл іноземних інвестицій між галузями народного господарства забезпечить економічний розвиток та підвищить авторитет нашої країни у світовому господарстві. Іноземні інвестиції потрібно спрямовувати не тільки на поточні потреби розвитку, а й враховувати майбутні перспективи, розвиток НТП, орієнтуватися на зміни, які відбуваються у світі, щоб вийти на міжнародний рівень розвитку. Вирішення проблем, які перешкоджають ефективному залученню іноземних інвестицій, сприятиме покращенню інвестиційного клімату країни та сприятиме покращенню її економічного становища.

 

5. Шляхи розвитку  інвестиційної привабливості

 

В Україні спостерігається  несприятливий інвестиційний клімат, який спричинений соціально-політичною і макроекономічною нестабільністю. Тому нам потрібно вжити ряд заходів для того щоб збільшити надходження прямих іноземних інвестицій в Україну і зменшити вивезення капіталу, а саме: включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів; залучення іноземних партнерів; вдосконалити законодавчу базу; створити систему гарантій стабільності для забезпечення довгострокового фінансування інвестиційних проектів; створення нових організаційних форм інтеграції фінансового і промислового капіталу; розробка і упровадження регіональних програм інвестування; спрощення процедури створення нових підприємств; розроблення методики стимулювання іноземних інвестицій.