Інвестиції та їх роль в економіці

При розрахунку індексу  глобальної конкурентоспроможності України, беручи до уваги розвиток таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров'я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційну сферу, наша держава, згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься у Звіті про глобальну конкурентоспроможність за 2010 - 2011 Україна знову значно втратила у рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), посівши серед 139 країн світу 89 місце. (Минулого року Україна посідала 82 місце серед 133 країн світу).Падіння рейтингу України пов'язано з низькою продуктивністю економіки [32].

Позитивним для України  є рішення с експертів ООН,які  відносять Україну до двадцятки  найпривабливіших для прямих іноземних  інвестицій країн. Водночас представники багатьох іноземних компаній відкрито стверджують, що надходження масштабних інвестицій в Україну ускладнюється відсутністю стабільності навіть на короткий проміжок часу. Унаслідок цього іноземні інвестори займають вичікувальну позицію.

Також до ризиків, що стримують  інвестування можна віднести:

1) Змінюване законодавство,  залишається невирішеним земельне  питання.

2) Корупція. Україна з  показником 2,4 бала (з 10 можливих) посіла 134 місце за рівнем корупції  серед 178 країн світу в рейтингу за 2010 рік. Про це свідчать результати дослідження групи Transparency International [32].

3) Рейдерство - захоплення  контролю над підприємством будь-якими  способами, що включають підкуп  менеджерів компаній, що поглинаються, чиновників і суддів, підробку документів і судових рішень, відверто кримінальні силові методи, силове захоплення [20, c. 82].

Незважаючи на це деякі галузі все  ж залишаються привабливими для  інвестування. Найбільшою популярністю користуються галузі, які переживають  піднесення і зорієнтовані на внутрішнє споживання. До найбільш привабливих галузей як об'єкта для інвестицій іноземного капіталу в Україні відносяться банківська сфера і страхування, зв'язок.

Фінансовий сектор є  привабливим для зовнішнього  інвестора завдяки вищим порівняно з європейськими країнами процентним ставкам і значним темпам динаміки банківської діяльності. Іноземна присутність у вітчизняних фінансових установах з кожним роком зростає: за останні роки на український банківський ринок вийшло 12 нових серйозних іноземних контрагентів, серед яких «UniCredit» (Італія), «Reiffeisen» (Австрія), «BNP Paribas» (Франція),  «Erste» (Австрія) [32].

Певні перспективи має  сфера високих технологій. У світі  існує нестача кваліфікованих кадрів, а в Україні у наявності  гідна освітня база для побудови орієнтованого на експорт IT-бізнесу. У найближчому майбутньому Україна може стати для Європи рентабельним виробничим цехом, а також лідером у залученні інвестицій в електронну промисловість.

Підготовка до проведення фінальної частини футбольного чемпіонату «Євро-2012» окрім розвитку власне спортивних об'єктів потребує вкладення капіталу у транспортну й туристичну інфраструктуру. Таким чином, створюються передумови для співпраці державного та приватного капіталу, в рамках якої держава виступає флагманом інвестування, подаючи інвесторам сигнал щодо перспективності вкладення коштів у певну галузь або сектор. Ця схема є досить привабливою для іноземних інвесторів і може, по-перше, привернути увагу до нашої економіки, а, по-друге, створити умови для напрацювання цінного досвіду співпраці вітчизняного й іноземного капіталу в цілому ряді галузей [22, c. 126].

Також матиме позитивний вплив на потоки прямих європейських інвестицій в Україну розширення ЄС на Схід, найімовірніше. Компанії Євросоюзу  в рамках реалізації стратегій розвитку розглядатимуть можливості подальшого розширення діяльності, нових ринків та факторів продуктивності. Цим може скористатися Україна, яка має порівняно нижчі витрати на кваліфіковану робочу силу, місткий внутрішній ринок (у разі подальшого зростання ВВП та продуктивності праці) та розташована на кордоні розширеного ЄС. Необхідно відзначити, що бар'єри і ризики для інвестицій залишаються досить високими [25, c. 68].

Необхідні зазначити, що однією з передумов успішної інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції та передбачуваність рівня цін в економіці. Для цього необхідні, по-перше, контроль за доходами та видатками бюджету, а по-друге, розв'язання проблем боргового тягаря. Також доцільно було б розробити механізм переливу фінансових ресурсів з галузей, де вони є у відносному надлишку, у галузі, де є потреба в капіталі.

Слід також запровадити  просту і зрозумілу систему оподаткування, яка б передбачала формалізований, а не індивідуальний (з урахуванням  бізнес-інтересів) характер стягнення податків, ввести передбачити державну фінансову підтримку, цільові субсидії та податкові пільги для іноземного капіталу [21, c. 128].

Для стимулювання внутрішніх інвестицій, які є також невід'ємною  складовою інвестиційної привабливості України, є виправданим надання пільг малому та середньому бізнесу, запропонування до реалізації вже розроблених інвестиційних проектів, що потребує створення спеціальних інформаційно-економічних підрозділів на рівні регіонів.

Необхідними завданнями державної політики є якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної економіки, а також ідентифікація чинників, які обумовлюють неефективність нормативно-правових актів, що приймаються з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату України.

Враховуючи ці обставини  і усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткострокову  перспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення  інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних цілей та послідовності економічних реформ, забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора. Зокрема:

1) Лібералізація й  дерегуляція підприємницької діяльності. Слід створити працюючу схему з виявлення й швидкого усунення бар'єрів для створення, ведення та закриття бізнесу. До неї входить комплекс заходів щодо зниження ступеня втручання з боку уряду в приватний бізнес, надання приватним підприємцям можливості діяти вільно й отримувати прибуток в умовах чесної конкуренції.

2) Стабільність  правового  поля. Необхідно узгодити існуючі,  розробити й ухвалити нові  закони, що встановлюють єдині  правила гри для компаній усіх  форм власності. Насамперед, таку  роботу слід провести щодо цивільного, трудового, господарчого кодексів, земельного законодавства, закону  про захист прав у сфері інтелектуальної власності, патентів, політики передачі технологій та прямих іноземних інвестицій.

3) Корпоративне й державне  управління. До цього напрямку входить комплекс заходів із урегулювання корпоративних прав, діяльності державної адміністрації та приватизації державної власності.

Метою приватизаційних  процесів має стати підвищення ефективності виробництва й використання ресурсів, мінімізація державного регулювання підприємницької діяльності, зниження державних витрат на підтримку неефективних виробництв і вивільнення ресурсів уряду для підвищення ефективності управління в суспільному секторі.

4) Лібералізація зовнішньої  торгівлі та руху іноземного капіталу.

Цей інвестиційний чинник складається з комплексу заходів  щодо стимулювання вільного переміщення  товарів, послуг і капіталів між  державами. Першочерговому врегулюванню підлягають такі сфери: митна та транспортна  політика, сертифікація, страховий ринок, ринок праці.

5) Розвиток фінансового  сектора. Стан фінансового сектора  має ключове значення для інвесторів. Тому робота у вказаному напрямку  є найважливішою для поліпшення  інвестиційного клімату та потребує  здійснення такого комплексу заходів:

- зняття обмежень на  відсоткові ставки за банківськими  кредитами й позиками;

- скасування програм  пільгового надання кредитів, запроваджених  урядом;

- розширення автономії  Національного банку. Його основною  метою має бути підтримка внутрішньої та зовнішньої стабільності, без урахування політичних міркувань;

- оздоровлення банківського  сектора шляхом удосконалення  контролю за банківською діяльністю  для підвищення довіри інвесторів  до українських банків;

- посилення кадрів  комісій із питань цінних паперів і бірж;

- заохочення конкуренції  у фінансовому секторі шляхом  розширення діяльності іноземних  банків та інших фінансових  організацій в Україні.

З розглянутими чинниками  прямо пов'язані питання адміністрування  податків. Найбільшою проблемою для  інвесторів, яку необхідно вирішити найближчим часом, є сплата та повернення ПДВ. Вона набуває більшої ваги пропорційно зростанню експорту українських товарів.

6) Зниження рівня корупції.

7) Зниження політичного ризику. Необхідно прийняти закони, що гарантують неможливість довільного відчуження приватної власності, включно з «повільною експропріацією»; зробити діяльність податкових інспекторів і місцевих адміністрацій підконтрольною центральній адміністрації.

8) Імідж і програми просування країни. Довгострокові цілі із залучення зовнішніх інвестицій потребують постійних зусиль із формування привабливого іміджу країни. Необхідно сформулювати й широко висвітлювати державну політику та готовність уряду вживати радикальних заходів, орієнтованих на ринкову економіку; публічно підтримувати інвестиції; посилити комерційні відділи зарубіжних посольств.

9) Формування інвестиційних стимулів. Мета дій у цьому напрямку - створення інвестиційних стимулів, аналогічних стимулам торгових партнерів країни.

При цьому необхідно  уникати вибіркового стимулювання, яке може призвести до спотворень і неефективного розподілу ресурсів. Основні заходи в цьому напрямку: встановити ставки оподаткування на рівні, аналогічному рівню сусідніх країн або країн-конкурентів; скасувати спеціальні інвестиційні пільги та привілеї, спрямовані на вибіркову підтримку окремих галузей, компаній або регіонів.

Наступним важливим кроком у забезпеченні стабільності інвестиційного процесу є формування ринку операторів зовнішніх інвестицій [28, c. 23].

Зараз в Україні залученням інвестицій багато хто займається, як на державному, так і на регіональному рівнях. Відсутність у більшості учасників досвіду із залучення й управління інвестиціями, їхні неузгоджені дії та відсутність заставних механізмів призводить до неефективної роботи в цьому напрямку. Сьогодні процес залучення інвестицій в економіку України має координуватися на державному або, щонайменше, на муніципальному рівні. Основну увагу слід приділити підготовці фахівців та розробці інвестиційних проектів за єдиними вимогами [30, c. 16].

Таким чином, формуванню сприятливого інвестиційного клімату  в Україні мають сприяти масштабні  комплексні заходи щодо поліпшення умов діяльності інвесторів, розширення механізмів та інструментів здійснення інвестицій та реалізації інвестиційних проектів. Збільшення обсягу інвестицій в економіку України забезпечить прискорення соціально-економічного розвитку регіонів та пріоритетних галузей виробництва.

Отже, для підвищення інвестиційної привабливості держави  перш за все необхідно зменшити ризики, що стримують вкладення коштів. Також доцільним є посилення контролю за доходами та видатками бюджету, розв'язання проблеми боргового тягара, ведення раціональної податкової політики, надання пільг малому та середньому бізнесу. Підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості економіки повинно стати стратегічним завданням. Стан виробничих фондів в Україні незадовільний, і країна Україна стоїть на порозі техногенної катастрофи. Її інфраструктурні галузі настільки застаріли, що ігнорувати цей факт більше неможливо.  Досить позитивним моментом є те, що необхідність поліпшення інвестиційного клімату усвідомлюється і урядом, і Президентом України. Це одне з пріоритетних завдань економічної політики держави, про що свідчать затвердження концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008-2011 роки і створення Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України, до складу якого входять представники провідних компаній.

ВИСНОВКИ

Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій як прямих так і портфельних. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і в одночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.

Проте притоку в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного  капіталу перешкоджають політична  нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склався негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування і ось ми маємо результат - Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.

На сьогоднішній день іноземні інвестори які все ж  наважуються інвестувати в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі  корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг.