Філософське осмислення глобалізації як соціальної реальності

Головною формою антиглобалістського руху є масові акції, кампанії протесту і громадянської непокори. Вони супроводжуються мітингами і демонстраціями, в яких нерідко беруть участь тисячі і навіть сотні тисяч людей. Основні діючі суб’єкти антиглобалістського руху - це громадські, неурядові або політичні спілки та організації. Вони можуть носити місцевий, регіональний, національний або міжнародний характер, займатися якоюсь конкретною проблематикою або претендувати на вирішення проблем в масштабі усього суспільства. Велику увагу антиглобалізм приділяє новим інформаційним технологіям. Активісти руху використовують інформаційні мережі не лише для того, щоб організовувати акції, а й щоб  поповнювати лави своїх прибічників [10, с.223].

Ще одним наслідком  г.лобалізаці на переконання багатьох дослідників є міжнародний тероризм, який ставить собі за мету знищення глобалізму та встановлеення у світі нових суспільних відносин без домінування жодного з суб'єктів міжнародних відносин. Міжнародний тероризм - явише суперечливе, яке за своєю організаційною основою, ідейними платформами, цілями та характером нагадує суспільно-політичний рух. Це не є виправдання кривавих дій терористів, а лише констатація схожості з антиглобалізаційним рухом [16].

Метою діяльності більшості рухів, які серед своїх основних цілей проголосили і антиглобалістські, є зменшення негативних наслідків глобалізації, зокрема економічного перекосу у бік більш справедливого розподілу матеріальних благ між країнами та громадянами. Досягати поставлених цілей активісти цих рухів намагаються мирними способами, хоч іноді не обходиться без заворушень.

2.3 Особистість в умовах глобалізації

Вплив феномену глобалізму на сучасний світ активно вивчається як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками – про це свідчить велика кількість публікацій, присвячених економічним, політичним, екологічним аспектам глобалізації. Разом із цим, проблемою є відвертий брак наукових досліджень стосовно впливу глобалізму на особистість, людину в контексті її ментальності, культури, індивідуальних психологічних якостей.

Тенденції глобалізації охопили всі сфери суспільного  життя- економіку, політику, культуру. Дійсно, характерною рисою процесцу глобалізації є те, що вона формує не лише новий образ суспільства, а перетворює особистість кожного суб’єкта – учасника глобалізації. Глобалізація, якісно змінюючи економічну, політичну і соціокультурну структури суспільства, приводить до глибинних зсувів, до ломки багатьох світоглядних орієнтирів особистості, але не завжди однозначних згідно з їх наслідками у свідомості індивідів, втягуючи їх у стан невпевненості і страху перед майбутнім. Крім того, сучасний глобалізований світ залишається світом небезпек, ризиків, конфліктів, суперечливостей і протистоянь. Це ускладнює процес пристосування до нових життєвих умов і сприяє консерватизму і радикальному антиглобалізму, приводить до культурної, соціальної і політичної локалізації [9, с.96].

Глобалізація приводить до генерації не тільки просто нової індивідуальності, але й до зародження нового типу особистості, яка стає однією з головних основ сучасних соціально-онтологічних процесів. Орієнтири особистості корелюються з певними процесами глобалізації, аналіз яких необхідний для формування стратегії будь-якого суспільства і держави на шляху глобалізації.

Реалії соціальної практики роблять дослідження проблем взаємодії і взаємовпливу особистості і глобалізованого соціуму досить актуальним, так як в умовах швидкісних соціальних змін, появи нових викликів людству головна проблема полягає в тому, що особистість ще повільно реагує і адаптується до глобальних змін, часто діючим з суспільством неадекватно. Мова йде про проблему обмеженого сполучення особистісних устремлінь і векторів глобального розвитку, про синтез і гармонізацію відносин особистості і нової форми соціальності, що появляється в результаті глобалізації. В таких умовах актуалізується проблема особистості, її світоглядних орієнтирів у контексті загального розвитку людства і з врахуванням процесів глобалізації.

В той же час слід враховувати,що при аналізі проблем глобалізації домінують два аспекти - загальноцивілізаційний і культурно-національний, між якими точаться суперечності. При першому підході увага при другому - на культурі, немислимої без самобутності культур народів, національних, конфесійних, регіональних культур. Найважливішою характерною особливістю розвитку цивілізації ХХІ століття являється процес все більшої глобалізації суспільства. Він зумовлений, перш за все, глобалізацією інфосфери - світового інформаційного простору, який останнім часом перетворюється у результаті розвитку і розповсюдження засобів інформатики і нових інформаційних технологій. Ці засоби все більш широко проникають практично у всі сфери життєдіяльності суспільства і докорінним чином змінюють звичний образ життя і професійної діяльності мільйонів людей, змінюють традиційні стереотипи поведінки і образ життя, а також породжують нові проблеми інформаційного суспільства [9, с.97].

Особливості світоглядної динаміки особистості в умовах глобалізації пов’язані з її суперечливим (амбівалентним) характером, що має подвійну природу. Глобалізація, згідно зі своїм характером, являється і суб'єктивним, і об'єктивним процесом: у її рамках одночасно здійснюється об'єктивна, що відбувається немовби стихійно консолідація соціальних суб’єктів і свідома цілеспрямована діяльність по об'єднанню світу. Таким чином, кожна людина зі своїми особистісно-світоглядними орієнтирами виступає і як об'єкт, і як суб'єкт глобалізації, тому, виходячи з двох направленостей розуміння логіки соціально-історичного процесу, слід відповідно виділяти два взаємодоповнюючих образи динаміки особистості у сучасну епоху.

При формаційному підході природи глобалізації як формування нового типу соціальності перш за все слід вказати на розширення матеріальних потреб особистості, зміну економічних і політичних орієнтирів. При культурно-цивілізаційному розумінні глобалізації як формування і розвитку всебічної уніфікованої культури, яка виступає мозаїчною і фрагментованою формою світовідчуття людини сучасного масового суспільства, особливо виділяється ситуація втрати минулих традиційних духовних детермінант особистості і появи нових меж культурно-цивілізаційної ідентичності. В умовах глобалізації відбувається розширення особистісного простору особливо внаслідок технізації життєвого світу і розвитку засобів масової комунікації. Так, поряд з розширенням особистісного простору особистості, що сприймається як «ноосфера», у рамках суспільного простору з'являються нові соціальні виміри, такі, як кіберпростір. Це приводить до активної генерації нових світоглядних орієнтирів, які можна позначити як «глобально-постіндустріальні».

Внаслідок  розвитку та поширення комп’ютерних технологій сьогодні поширеними є «онлайнові спільноти», що представляє собою групу осіб, які знаходяться у стані взаємозалежності один від одного, координуючи і узгоджуючи свою сумісну діяльність за допомогою Інтернет- технологій. Ці нові можливості дозволяють членам онлайнових спільнот конструювати нові правила соціально-економічної поведінки і відповідні інституційні механізми регулювання. Як бачимо змінюється оточення особистості, її поведінка і навіть спосіб мислення.

Аналіз свідчить, що онлайновим спільнотам (у порівнянні з традиційними) властиві нові форми сумісної діяльності людей (наприклад, моделей ведення бізнесу чи індивідуальної поведінки, а також механізми управління і функціонування - використання мережевих організаційних структур і форми управління. Крім того, у середовищі онлайнових товариств спостерігаються істотні зміни у функціонуванні ринкового та ієрархічного механізмів управління. В онлайнових спільнотах механізм узгодження (координації) діяльності базується на об'єднанні приватних ментальних моделей учасників у єдину інформаційну модель середовища їх життєдіяльності. Колективна інформаційна модель середовища використовується членами спільноти для програвання можливих змін у структурі їх діяльності, а також для колективного вибору найкращого варіанту структури діяльності [9, с. 104-105].

Сучасна концепція розвитку сутнісних сил людини повинна базуватися на визначенні пріоритетів самоорганізації системи “людина – суспільство – природа”. Насамперед ідеться про три аспекти розвитку людини як багатовимірної цілісності, взятих у єдності: це – система функціональних рівнів людини як суб’єкта діяльності; система детермінант людської діяльності; система сутнісних сил людини. Ці три виміри формують біологічні, психологічні та соціальні передумови утвердження творчої особистості у відповідній якості цілісну людину в будь-якому конкретному різновиді її діяльності й рамках будь-якого соціального статусу можливостей суб’єкта, його потреб та життєвої позиції [8].

Отже, перед глобалізацією стоїть ряд вимог. Найголовнішою з них  є виховання глобальної людини, члена  світової спільноти. Формування глобальної людини передбачає формування глобального суспільства, всепланетарного співтовариства.

Життя сучасної людини відрізняється  від традиційного, адже сучасна людина живе в ситуативному світі. Зміна  життєвого шляху сучасної людини продиктована змінами, які відбуваються в економічній, політичній, морально-етичний, культурній сферах. Зміни, які відбуваються в світі і в самій особистості відбуваються “тут” і “тепер” у людей не має взірців, на кого можна було б орієнтуватись, тому люди будують нову ідентичність. В історії людства це не нове явище. Таке завжди відбувалось при переорієнтації усталених норм, стереотипів, як окремих людей так і суспільств, але в сьогоденні ці зміни мають глобальний характер.

Тому перед сучасною людиною глобалізаційні процеси створюють багато завдань. Найголовніше з них знайти себе у світі, що глобалізується. При трансформації соціальних зв’язків особистість, з одного боку, звільняється від прив’язки до певного середовища і цим самим відкривається, перед особистістю безліч можливостей для вибору життєвих стратегій. З іншого боку, перед особистістю в глобальному суспільстві постає проблема внутрішньої самовизначенності. На сучасному етапі розвитку глобалізаційних процесів людина зберігає ідентичність, яка пов’язана з малими чи великими спільнотами, але в той же час будує нову - глобальну ідентичність [11, с.110].

Отже, в нових умовах трансформації  світу творення себе як “Людини  глобальної”, або “Людини світу” є тривалим процесом. Сучасна людина характеризується як «перехідна істота», вона ще знаходиться на шляху вибору і створення нової ідентичності. Головну роль у змінах в особистості буде відігравати самовизначення і самоусвідомлення.

Тому сьогодні, в умовах глобалізації, інформаційного суспільства, необхідним є  вирішення проблеми самовизначення особистості. самореалізації її сутнісних сил, підтримки психічної рівноваги у процесі взаємодій; пошуку механізму ідентифікації, що заключається в установленні відносин між образом «Я» і соціальним світом.

Висновки

Глобалізація - це об’єктивне явище сучасності, що розвивається та діє за своїми законами, воно обумовлене особливостями і рівнем розвитку виробництва, досягненнями науки, спільністю простору існування різних націй. Фактор глобалізації сьогодні ніяк не можна не враховувати, оскільки він впливає на всі сфери життя кожного окремо взятого суспільства.  
 Глобалізація - це якісно нова сходинка розвитку процесів інтернаціоналізації економічних, політичних, культурних та правових аспектів громадського життя, коли взаємозалежність національних соціумів досягнула такого рівня, що почались кардинальні зміни в житті всього світового співтовариства, яке поступово перетворюється на цілісний суспільний організм. Глобалізація намагається сформувати світ, який являється нелінійним і описується на мові нелінійної динаміки. Світ стає більш складним і уразливим, для значних катастроф достатні незначні зусилля. Такі закони поведінки нелінійних підвищує, з однієї сторони, уразливість сучасної цивілізації, посилює вплив нелінійних факторів, а, з іншої, відповідальність суспільства перед майбутнім. Глобалізація, з однієї сторони, намагається посилити тенденцію цивілізації до стійкості, постільки збільшує число загальноцивілізаційних факторів, а, з іншої, приводить до зростання нестійкості, постільки сама система ускладнюється, стає все більш динамічною і нелінійною.  
 Філософське дослідження глобальних проблем виходить із об'єктивного статусу їх існування. В їх основі лежить суперечність між людиною (суспільством, людством) та існуючою дійсністю, спроможністю природного й суспільного середовища задовольняти людські потреби, інтереси й бажання. Це реальні, а не ілюзорні проблеми. А відтак, їх аналіз має бути об'єктивним, а шляхи вирішення - реалістичними. Вони реально й дієво впливають на сучасний розвиток, темпи прогресу і несуть загрозу (в разі їх не вирішення) майбутньому людства.

Процес глобалізації має свої переваги та недоліки, відповідно до цього він має  не лише прихильників, а й противників, які об’єднуються в громадські організації і суспільно-політичні рухи (антиглобалізм) з метою мінімізації негативних глобалізаційних впливів, зокрема економічного перекосу у бік більш справедливого розподілу матеріальних благ між країнами та громадянами. Досягати поставлених цілей активісти цих рухів намагаються мирними способами, хоч іноді не обходиться без заворушень. 
 Життя сучасної людини відрізняється від традиційного, адже сучасна людина живе в ситуативному світі. Внаслідок швидкого суспільного розвитку особистість має змінюватись відповідно до потреб, вимог часу. Тому сьогодні, в умовах глобалізації, інформаційного суспільства, необхідним є  вирішення проблеми самовизначення особистості. самореалізації її сутнісних сил, підтримки психічної рівноваги у процесі взаємодій; пошуку механізму ідентифікації, що полягає в установленні відносин між образом «Я» і соціальним світом.

Список використаної літератури

1. Білецький В. Глобалізм як явище сучасного світу і його вплив на трансформацію особистості (соціально-філософський аспект) [Електронний ресурс] / Володимир Білецький // Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=22004&print=Y
2. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма — ответы на глобализацию / Ульрих Бек ; под общей ред. А. Филиппова ; пер. с нем. А. Григорьева и В. Седельника. — М. : Прогресс-Традиция, 2001. — 304 с.
3. Білорус О.Г Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін. Кер. авт. кол. О.Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
4. Гелл Д., Е. МакГрю, Д. Голдбрайт, Дж.Перратон. Глобальні трансформації. Політика, економіка, культура. Пер. з англ. Переднє слово Ю. Павленка. – К.: Фенікс, 2003. -584 с.
5. Джемаль Г. За единую идеологию контрглобализма [Электронный ресурс] / Гейдар Джемаль //Завтра. - 2001. - ноябрь. - № 46 (415). - Режим доступа : http://www.kontrudar.ru/article_4.html.
6. Дорохов Е. Экономическое определение глобализации [Электронный ресурс] / Е. Дорохов // Режим доступа : http://globalization.report.ru/material.asp?MID=242
7. Кульчицький Я.В. Зміст і суперечності глобалізації у контексті дослідження сучасних економічних систем [Електронний ресурс] / Я.В. Кульчицький // Національний вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.5 – С. 191-195. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_5/191_Kulczycki_20_5.pdf
8. Кучерук Д. Г. Розвиток сутнісних сил людини в умовах глобалізації [Електронний ресурс] / Д.Г. Кучерук // Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=26115
9. Мельник В.В. Соціально-філософський аналіз взаємовпливу і взаємодії особистості і глобалізованого соціуму [Електронний ресурс] / В.В. Мельник // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2011. - № 46. – С. 96-108. Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpgvzdia/2011_46/pdf/VISNIK_46_96.pdf
10. Оверчук О.В.  Антиглобаліський рух: особливості та перспективи становлення в Україні [Електронний ресурс] / О.В. Оверчук //  Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/slv/2010_10/st37.pdf
11. Охріменко Л.В. Самоствердження особистості в умовах глобалізації: філософсько-освітній контекст / Л.В. Охріменко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2008. - № 12. – С. 108-112.
12. Прушківська Е.В. Суперечності розвитку глобалізації: національний аспект / Е.В. Прушківська // Вісник Запорізького національного унівенситету. – 2009. - № 1(4). – С. 161-166.
13. Римський клуб. Екологія та соціальний захист. Програма сталого розвитку України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://esz.org.ua/?page_id=1195
14. Сілаєва Т.О. Філософія / Т.О.Сілаєва // Тернопіль, СМП «Астон». – 2003. – 216 с.
15. Трофименко М.В. Глобалізація: підходи, школи, визначення / М.В. Трофименко // Тенденції розвитку сучасної системи міжнародних відносин та світового політичного процесу: друга інтернет-конференція, 16 березня 2012 р.: зб. матеріалів. – Маріуполь, 2012. – С. 49-55.
16. Трофименко М.В. Антиглобалізаційний рух та міжнародний терроризм [Електронний ресурс] / М.В. Трофименко // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/Spec/Gileyaspes/P9_doc.pdf
17. Чубко Т. П. Глобалізація: поняття, вплив на сучасні державу і право [Електронний ресурс] / Т. П. Чубко // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 396–405.
18. Шергін С. Сучасний вимір глобалізації: концепції і реальність / Сергій Шергін // Світогляд. – 2008. - № 4. – С. 26-33.