Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ДП “Сарненського лісового господарства”

У звіті про власний капітал відбиваються зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду .

Примітки до звітів – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Дані зі стандартних обов’язкових форм державної статистичної звітності, що затверджуються Держкомстатом України, можна використовувати для аналізу фінансового стану підприємств народного господарства, дослідження кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні.

Так, форма №1 “Підприємництво”, яка має назву “Звіт про основні показники діяльності підприємства за рік” містить такі необхідні для фінансового аналізу дані: обсяг виробленої і реалізованої продукції в поточних цінах; витрати на виробництво продукції; структура запасів; валові інвестиції в основний капітал та у невироблені активи, здійснені у звітному році; витрати підприємства на інновації та інформатизацію.

До аналізу майнового стану підприємства залучаються дані з форми №11-ОЗ статистичної звітності “Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)”.

Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відповідних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт); за місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними ознаками (постійні та змінні); за калькуляційними статтями; за економічними елементами; за періодами тощо.

1.3. Економіко – організаційна характеристика підприємства на прикладі  ДП «Сарненського лісового господарства»

Лісове господарство Рівненської області – галузь народногосподарського виробництва, що займається вирощуванням, відновленням, охороною лісів, підвищенням їх продуктивності і якості, забезпеченням раціонального використання земель лісового фонду. 

ДП «Сарненське лісове господарство» було створене у 1960 році. Площа держлісфонду Сарненського лісгоспу складає 54,1 тис. га. Це третє за величиною угідь підприємство галузі Рівненщини. Лісгосп має у своїй структурі 10 лісництв та лісопункт.

Пріоритетні напрями лісогосподарської діяльності:

-лісовідновлення;

-проведення рубок догляду за молодниками;

-утримання лісових насаджень у належному санітарному стані;

-цілеспрямоване зміцненя матеріальної бази лісового господарства.

Система управління трудових ресурсів.

Організаційна структура управління призначена для спільної діяльності працівників управління – керівників, фахівців, технічних виконавців. У сформованій схемі між працівниками розподілено конкретні функції, обов’язки, відповідальність, повноваження. Така система являє собою сукупність лінійних і функціональних органів управління в їх взаємодії. Для організації управління застосовують такі основні документи , як посадові інструкції, накази керівництва, розпорядження. Посадові інструкції передбачають конкретні функціональні обов’язки для кожного працівника і затверджуються директором підприємства. Накази та розпорядження приймає директор підприємства. Він і здійснює загальне керівництво підприємства.

Схему управління наведенно нижче:

Рис 1.2. Загальна схема керівництва ДП “Сарненського лісового господарства”

Як ми бачимо загальне керівництво та контроль за діяльністю підприємства здійснює директор. Безпосереднє керівництво здійснює замісник, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника ДП “Сарненського лісового господарства”. Керуючий відділення здійснює поточне та оперативне керівництво і несе особисту відповідальність за виконання покладених на лісгосп завдань.

Організація заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. [6]

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. На підприємствах  працює біля 2,3 тисяч чоловік.

Середня повнота насаджень державних лісогосподарських підприємств області істотно не змінилась і становить 0.71 за 1999 рік і 0.72 за 2010 рік.

В породному складі лісів об’єднання переважають насадження твердолистяної групи порід (дуб, бук, ясен, клени, граб) – 16.9%, в тому числі дуб звичайний (Quercus robur) 56,1%.  Група хвойних порід (сосна, ялина, модрина), в основному,  зосереджена на півночі області і складають 81,1 %. Мяколистяні породи (береза, липа, вільха) – 3.0%, на долю інших порід припадає -0.3%. Такий породний склад насаджень обумовлює  необхідність  проведення господарських заходів в даних насадженнях.       

Особлива увага приділяється питанню охорони лісу від самовільних рубок та інших правопорушень. З метою надання ефективності даній роботі та оперативного виявлення порушників у кожному лісництві та апараті лісгоспу створені мобільні групи з числа най досвідчених працівників державної лісової охорони. Вони забезпечують комплекс лісогосподарських, лісоохоронних, інженерно-технічних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення та раціональне використання лісосировинних ресурсів.

Перед лісовою охороною стоїть завдання організації та забезпечення заходів щодо протипожежного та лісопатологічного впорядкування території, своєчасне виявлення та гасіння лісових пожеж, захист лісів від шкідників та хвороб.

Щорічно лісгосп проводить комплекс профілактичних та обмежувальних заходів, спрямованих на підвищення протипожежної стійкості лісів. Зокрема влаштування протипожежних розривів і мінералізованих смуг та догляд за ними.

Лісгосп постійно працює над нарощуванням, покращенням та переоснащенням матеріально-технічної бази, зокрема придбанням пожежної техніки, обладнанням та засобів пожежогасіння.

З метою зменшення впливу ерозійних процесів на сільськогосподарські  угіддя та підвищення родючості грунтів  розроблена на основі Державної програми «Ліси України» програма „Ліси Рівненської області”.  Згідно якої на непридатних  для  сільськогосподарського використання землях  планується створити захисні насадження на площі 15690 га, що збільшить лісистість агроландшафтів, підвищить їх ґрунтозахисні і  водорегулюючі функції.

Починаючи з 1995 року і включно по 2000 рік потреби внутрішнього ринку в деревині були низькою. Навіть у лісодефіцитній  області значні обсяги заготовляємої деревини не використовувалися місцевими деревообробними підприємствами. Деревина накопичувалась і втрачала свої якості. Тому лісгоспи вимушені були для забезпечення переробки низькосортної деревини замінити лісопильне обладнання, та  збільшити кількість працюючих в цехах переробки. З цієї причини лісгоспи вимушені були шукати закордонних споживачів деревини. Питома вага експорту в круглому виді 5,2%, що не впливає на роботу виробничих потужностей області.

У сфері ведення мисливського господарства найактуальнішим залишається питання охорони державного мисливського фонду від браконьєрів. Проводиться цілеспрямована робота із збільшення чисельності мисливських тварин в угіддях.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ НА ПРИКЛАДІ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «САРНЕНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

2.1. Структурно-динамічний аналіз майна підприємства

Загальну оцінку фінансового стану розпочинають з аналізу майна підприємства та джерел його придбання.

Майно підприємства – це ресурси контрольовані підприємством в результаті минулих  подій використання яких, як очікується призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Таблиця 2.1.

Аналіз динаміки та структури майна

Аналіз майна підприємства в динаміці за період 2008–2010 рр. показав, що спостерігається збільшення загальної частки майна на 2 тис. грн. у 2009 році та на 2,9 тис. грн. у 2010 році. У 2009 р. спостерігається збільшення необоротних активів на 3 тис. грн. , що у відсотковому виразі становить 0,12 % та зменшення оборотних активів на 1 тис. грн. А у 2010 р. по відношенню до 2009 р. необоротні активи зменшились на 83,7 тис. грн. , а оборотні активи збільшились на 86,6 тис. грн. Це може означати, що підприємство продає основні засоби щоб збільшити обсяг виробництва.

Найбільшу питому вагу у загальній вартості оборотних активів займають запаси , у 2008 році їх частка становила 27,9 % , у 2009 зросла до 71,81 %, а у 2010 - 70,15 %. Зростання загальної вартості запасів у 2009 році мало найбільший вплив на збільшення оборотних активів в цілому. Це оцінюється позитивно адже стан матеріальних запасів справляє великий вплив на фінансовий стан підприємства і його виробничі результати. Крім того спостерігається високий темп росту дебіторської заборгованості на балансі підприємства, він становить 138,1 % у 2009 р. та 100,3 % у 2010 р., а частка у загальній вартості оборотних активів  - 6,36 % , 31,49 % та 30,47 % у 2008 , 2009 та 2010 роках відповідно. В цілому збільшення вартості майна на підприємстві оцінюється позитивно, оскільки збільшення оборотних активів та запасів у їх частці призведе до збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

              Необоротні активи підприємства – це сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються в його господарській діяльності у своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об’єкта, а також довгострокове відчуження майна в підприємницьку діяльність інших суб’єктів господарювання.

Необоротні активи призначені для тривалого використання в процесі фінансово-господарської діяльності. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, а також незавершене будівництво, довгострокову дебіторську заборгованість тощо. Кошти, інвестовані в необоротні активи, є певною мірою знерухомленими, вилученими з обороту на тривалий період і не можуть бути оперативно використані на інші цілі. Тому інвестиції в необоротні активи, як правило, здійснюються за рахунок довгострокових джерел фінансування і докладно оцінюються з погляду їх доцільності.

Основні засоби є найважливішою складовою необоротних активів, оскільки є необхідними при організації будь-якого виробничого процесу.

Таблиця 2.2.

Аналіз складу та структури необоротних активів