Медичне страхування

Добровільним медичним страхуванням в Англії займаються різні страхові компанії. Але ведучу роль серед  них займає страхова асоціація "БУЛА", що виникла в 1947 році в результаті об'єднання невеликих страхових організацій. Прибуток, що отримується від страхових операцій "БУЛА" практично йде на розширення та модернізацію сітки комерційних медичних закладів. Ця сітка використовується як у рамках страхових програм, так і поза ними. Прибуток від комерційної діяльності медичних закладів у свою чергу підтримує медичне страхування, забезпечуючи фінансову стабільність "БУЛА".

Головний принцип діяльності приватних страхових компаній - це доповнення державної системи охорони здоров'я. Це означає, що об'єктом страхування є тільки ті ризики, які не бере на себе Національна служба охорони здоров'я. Враховуючи високий рівень розвитку Національної служби охорони здоров'я, сфера діяльності приватного медичного страхування достатньо обмежена, вона охоплює лише платну частину медичної допомоги, як у комерційних медичних закладах, так і в лікарнях Національної служби охорони здоров'я. Страхові програми добровільного медичного страхування розгалужуються тільки на ту частину діяльності державних медичних закладів, яка ви-ходить за рамки суспільних зобов'язань.

У державі Ізраїль немає  державної системи медичного  обслуговування, але 94% його населення  охоплено всебічним страхуванням здоров'я. В основному медичне страхування  здійснюється в рамках медичного  страхового фонду величезного профспілкового об'єднання Гістадрут (83% випадків), а також на баінших фондів медичного  страхування (17% випадків). Медичні заклади  знаходяться у відомстві різних агентств, головними з яких, є  профспілки та уряд. У відомстві  робочої профспілки Ізраїлю Купат  Халім знаходяться найбільші  й найкращі в країні лікарні. У  приватній власності знаходиться  невелика кількість лікарень. Найбільша  профспілка Ізраїлю є головним поставником  медичних послуг через посередництво  Всезагального робочого фонду допомоги хворим.

У СІЛА існує система медичного  страхування, що базується на сполученні центрального страхового фонду із сіткою місцевих незалежних страхових організацій. Кошти акумулюються в центральному фонді, що не несе адміністративних функцій, а потім розділяється страховим  організаціям на основі законодавче  затвердженої форми розрахунків. Ця система діє в СІЛА в частині  програм "Медікер" та "Медікейт". Ці системи обіймають більш ніж 20% населення, групове страхування  за місцем роботи складає 58% населення  та добровільного медичного страхування  не за місцем роботи 2%. Біля 15% населення  не мають доступу до медичного  страхування і являють собою  малозабезпечені, безробітні, бездомні та члени сімей працівників підприємств, що не мають системи медичного  страхування. Наявність роботи не гарантує отримання медичної страховки. Найбільш широко медичним страхуванням охоплені робітники промисловості, державні службовці, члени профспілки, робітники, що працюють повний робочий день. Втрата робочого місця автоматично приводить  до втрати медичної страховки.

Таким чином, у СИТА медичне  страхування - тісно пов'язане із трудовою діяльністю. Економіка медичного  обслуговування в СІЛА - парадоксальне  об'єднання недоліків та надмірностей. СІЛА витрачують на охорону здоров'я 11,5% валового прибутку - більш ніж  будь-яка інша країна в світі і, в той же час, більш ніж 15% населення  американців не мають ніякого  фінансового захисту від великих  витрат на медичну допомогу у зв'язку з відсутністю у них страхових  медичних полісів.

Серед приватних страхових  компаній у СИТА найбільш розповсюджені  та відомі дві найбільші некомерційні страхові компанії "Блу крос" та "Блу шилд",що проводять добровільне медичне страхування, яке забезпечує відповідно оплату госпіталізації або лікарської амбулаторної допомоги та медичних послуг для їх членів, що проживають в даному районі. Сьогодні діють багаточисельні асоціації цих товариств, що платять за всі види медичної допомоги.

З 1981 року в СІЛА розроблена система класифікації випадків госпіталізації або діагностичних груп. Розрахунок за медичне обслуговування за програмами "Медікер" та "Медікейт" виконувався  при цьому в залежності від  кількості медичних послуг. Така система  розрахунків приводила до безпідставного затримання хворих в стаціонарі, зросту числа операцій без показників, клінічних, лабораторних та інших досліджень. При цьому, основна ціль вседоступності медичної допомоги для всіх громадян так і не була досягнута.

В таких умовах функціонують практично всі медико-соціальні  програми СІЛА. Нові моделі Національної системи охорони здоров'я передбачують збільшення розмірів страхових внесків, що супроводжують зріст цін. Тому, обов'язкове медичне страхування  не зустрічає широкої підтримки  серед малозабезпеченого прошарку населення у СІЛА.

У Канаді з 1971 року введена  Національна система універсального медичного страхування, яка включає сплату всіх видів стаціонарної та амбулаторної допомоги окрім стоматологічної, протезування та придбання медикаментів. Більш ніж 90% витрат на стаціонарну та амбулаторну допомогу компенсується із суспільних фондів. За рахунок прогресивного податку покривається 25% всіх затрат на охорону здоров'я.

Добровільне медичне страхування  має незначний розвиток та забезпечує виплати тільки в тих сферах, які  не покриваються універсальним страхуванням.

В Австралії основу системи  медичного страхування складає  програма "Медікер", згідно з якою всьому населенню сплачується 85% вартості різних медичних послу, окрім стоматологічної, оптикометричної та швидкої допомоги. Фінансування виконується за рахунок  страхових внесків в розмірі 1% заробітної плати. Малозабезпеченим медичну  допомогу надають безкоштовно в  державних медичних закладах. Добровільне  медичне страхування малорозвинуте  та надає додаткові послуги.

Система медичного страхування  у Японії складна та багатобічна. В 1984 році відбулось злиття декількох  програм і сьогодні функціонує дві  програми: державна та суспільна. Страхуванню  підлягають всі працівники на підприємствах  із числом працюючих 5 та більше чоловік, а також члени їх сімей. Сума страхового внеску нараховується зі стандартного заробітку, що визначається щомісячно. Страхові компанії також проводять добровільне медичне страхування для підвищення комфортності обслуговування.