Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

колективні  та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які

обрали  особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський  податок, придбали спеціальний торговий патент);

дипломатичні  представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і  самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

іноземні  дипломатичні представництва та консульські  установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних  підприємств та організацій, міжнародних  організацій, розташовані на території  України;

2) підприємства, установи, організації, військові  частини та органи, які виплачують  заробітну плату (винагороду), грошове  забезпечення, допомогу;

3) фонд  загальнообов’язкового державного  соціального страхування України  на випадок безробіття;

4) фонд  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві  та професійного захворювання  України — для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує  внески в сумі меншій, ніж сума  внеску із заробітку, який потерпілий  мав до ушкодження здоров’я, а  також для непрацюючих осіб;

5) застраховані  особи, зазначені в пунктах  3 і 4 статті 11 та частині першій  статті 12 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування».

Держава, встановлюючи за допомогою правових норм міру можливої та належної поведінки  суб’єктів пенсійного страхування, домагається дотримання законності у формуванні та використанні страхових  коштів. Для досягнення цієї мети на страхувальника покладається низка  обов’язків:

1) зареєструватися  як платник страхових внесків  в територіальних органах Пенсійного фонду в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду у десятиденний термін із дня:

отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності;

отримання дозволу на провадження нотаріальної та іншої діяльності;

прийняття рішення про створення установи, організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу;

зміни юридичного статусу чи адреси, якщо відповідно до Закону державна реєстрація таких установ, організацій та відокремлених  підрозділів не проводиться;

укладення трудового договору з найманим працівником;

зміни прізвища, ім’я та по батькові.

Страхувальник зобов’язаний зареєструватися в  територіальних органах Пенсійного фонду незалежно від того, чи він  фактично веде господарську діяльність та провадить розрахунки з оплати праці, чи ні;

2) вести  облік виплат (доходу) застрахованої  особи за кожним календарним  місяцем та календарним роком,  зберігати ці дані за період  до 1 липня 2000 року протягом 75 років,  а за період після цієї дати  — протягом усього часу сплати  страхових внесків та протягом  п’яти років після припинення  їх сплати на паперових носіях  та в електронному вигляді  за наявності засобів, що гарантують  ідентичність паперової та електронної  форми документа, після чого  дані передаються до архіву  на належне зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим  Кабінетом Міністрів України;

3) допускати  посадових осіб виконавчих органів  Пенсійного фонду до перевірок  правильності обчислення та сплати  страхових внесків, надавати їм  передбачені законодавством документи  та пояснення з питань, що виникають  під час перевірок;

4) подавати  звітність територіальним органам  Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом;

5) надавати  безоплатно застрахованій особі  та на вимогу членам сім’ї  померлої застрахованої особи  відомості про заробітну плату  (дохід), суми сплачених страхових  внесків та інші відомості,  що стосуються застрахованої  особи та подаються до територіальних  органів Пенсійного фонду;

6) нараховувати, обчислювати й сплачувати в  установлені строки та в повному  обсязі страхові внески;

7) пред’являти  на вимогу виконавчих органів  Пенсійного фонду та застрахованих осіб, за яких страхувальник сплачує страхові внески, повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків;

8) вимагати  в разі прийому на роботу  або укладення відповідного договору  з фізичною особою пред’явлення  нею свідоцтва про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування;

9) повідомляти  територіальному органу Пенсійного  фонду про прийом на роботу  або укладення відповідного договору  з фізичною особою, яка не зареєстрована  в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (у тому числі вперше приймається на роботу) або не пред’явила на вимогу страхувальника свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, і подавати необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи;

10) отримати  в територіальному органі Пенсійного  фонду від імені фізичної особи,  яку він зобов’язаний зареєструвати  у системі загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування,  свідоцтво про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  та видати його застрахованій  особі;

11) повідомляти  територіальним органам Пенсійного  фонду:

про ліквідацію (реорганізацію) підприємства, установи, організації у десятиденний термін із дня прийняття відповідного рішення;

про зміну облікових реквізитів підприємства, установи, організації, їх місцезнаходження, юридичної адреси в десятиденний термін із дня виникнення відповідних  змін;

про відкриття або закриття поточних рахунків у банках чи в органах  Державного казначейства України, які  використовуються для здійснення відповідної  діяльності;

про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності;

про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або  на користь якої ним сплачуються  страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей;

12) виконувати  інші вимоги, передбачені цим  Законом, а також нормативно-правовими  актами, прийнятими відповідно до  цього Закону.

Також суб’єктами солідарної системи є: уповноважений  банк; підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату й доставку пенсій, Пенсійний фонд.

Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво  та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом. Він є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Статусу юридичної особи набуває з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади.

Управління  Пенсійним фондом здійснюється на основі паритетності представниками держави, застрахованих осіб і роботодавців. Органами управління є правління  та виконавча дирекція Пенсійного фонду.

До  складу правління Пенсійного фонду  входять по п’ять представників  від держави, застрахованих осіб і роботодавців.

Бюджет  Пенсійного фонду формується за рахунок  страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших  джерел, визначених Законом.

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду  є:

1) страхові  внески на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування,  крім частини внесків, що спрямовується  до Накопичувального фонду;

2) інвестиційний  дохід, який отримується від  інвестування резерву коштів  для покриття дефіциту бюджету  Пенсійного фонду в майбутніх  періодах;

3) кошти  Державного бюджету та цільових  фондів, що перераховуються до  Пенсійного фонду у випадках, передбачених Законом «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»;

4) суми  від фінансових санкцій, застосованих  відповідно до цього Закону  та інших законів до юридичних  та фізичних осіб за порушення  встановленого порядку нарахування,  обчислення й сплати страхових  внесків та використання коштів  Пенсійного фонду, а також суми  адміністративних стягнень, накладених  відповідно до Закону на посадових  осіб та громадян за ці порушення;

5) благодійні  внески юридичних та фізичних  осіб;

6) добровільні  внески;

7) інші  надходження відповідно до законодавства.

Кошти Пенсійного фонду не включаються  до складу Державного бюджету України  і не підлягають оподаткуванню.

Ці  кошти використовуються на: виплату  пенсій; надання соціальних послуг; фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг із виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду  для оплати договорів страхування  довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені Законом  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За  рахунок коштів Пенсійного фонду  в солідарній системі призначаються  такі пенсійні виплати:

1) пенсія  за віком;

2) пенсія  у зв’язку з інвалідністю внаслідок  загального захворювання (у тому  числі каліцтва, не пов’язаного  з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія  у зв’язку з утратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, у зв’язку  з інвалідністю, у зв’язку з  втратою годувальника), призначається  один із цих видів пенсії за її вибором [2,10].

У солідарній системі надаються соціальні  послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. Зокрема, такою послугою є  допомога на поховання пенсіонера.

Для призначення пенсії у солідарній системі однією з умов є наявність  визначеного Законом страхового стажу. Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому  державному пенсійному страхуванню  та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До  страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого  обчислюється розмір пенсії у зв’язку  з інвалідністю або у зв’язку  з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також  на загальних підставах відповідно період з дня встановлення особі  інвалідності до досягнення застрахованою  особою пенсійного віку та період із дня  смерті годувальника до дати, коли годувальник  досяг би пенсійного віку. Страховий  стаж обчислюється територіальними  органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого  обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло  до набрання чинності Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Такими документами є  трудова книжка, довідка з Пенсійного фонду, відомості про виплату заробітної плати і т. ін. [10].

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа  підлягала загальнообов’язковому  державному пенсійному страхуванню  або брала добровільну участь у системі загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування, зараховується  до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей  місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий  внесок.

Якщо  сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж  мінімальний страховий внесок, цей  період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови  здійснення в порядку, визначеному  правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується  період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = Св : В,

де  ТП — тривалість періоду, що зараховується  до страхового стажу та визначається в місяцях;