Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

Територіальний  орган Пенсійного фонду має право  відмовити застрахованій особі  в перерахуванні коштів страховій  організації у випадках:

якщо  договір страхування довічної пенсії укладено з особою, яка не має  права на одержання довічної пенсії;

якщо  договір страхування довічної пенсії укладено зі страховою організацією, яка не відповідає вимогам, установленим Законом для страхових організацій, які можуть здійснювати страхування й виплату довічних пенсій, передбачених Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

якщо  договір страхування довічної пенсії укладено з порушенням або суперечить вимогам цього Закону та іншим  нормативно-правовим актам;

якщо  територіальним органом Пенсійного фонду або застрахованою особою вже укладено договір страхування  довічної пенсії;

якщо  сума пенсійних активів, облікованих  на накопичувальному пенсійному рахунку  застрахованої особи, є меншою від  мінімальної суми коштів, необхідних для оплати договору страхування  довічної пенсії.

В інших  випадках відмова в перерахуванні  коштів для оплати договору страхування  довічної пенсії не допускається.

Відомості про укладення договору страхування  довічної пенсії, про перерахування  коштів для оплати цього договору вносяться до системи персоніфікованого  обліку.

Порядок вибору та зміни страхових організацій, із якими укладаються договори страхування  довічної пенсії, встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

Умови та порядок отримання одноразової  виплати

У разі якщо сума належних застрахованій особі  на момент набуття права на пенсію пенсійних активів не досягає  мінімальної суми коштів, необхідної для оплати договору страхування довічної пенсії, визначеної Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, то ця особа (а в разі її смерті — члени її сім’ї чи спадкоємці) має право на отримання одноразової виплати.

На  вимогу застрахованої особи одноразова виплата здійснюється в разі виїзду цієї особи за кордон на постійне місце  проживання.

Якщо  застрахована особа визнана інвалідом I або II групи і набуває права  на пенсію у зв’язку з інвалідністю відповідно до Закону, належні їй пенсійні активи використовуються за її вибором  у такому порядку:

на  отримання одноразової виплати  незалежно від достатності суми коштів для оплати договору страхування  довічної пенсії;

на  оплату договору страхування довічної пенсії після досягнення нею пенсійного віку в разі достатності суми коштів для оплати договору страхування  довічної пенсії.

Пенсійні  активи, належні застрахованій особі, визнаній інвалідом III групи, залишаються  в Накопичувальному фонді, а після  досягнення нею пенсійного віку використовуються на оплату договору страхування довічної пенсії, а в разі недостатності  суми коштів для оплати такого договору — на отримання одноразової виплати.

У разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку належні їй пенсійні активи успадковуються в порядку, визначеному  Цивільним кодексом України, якщо застрахована особа не визначила конкретних осіб, які мають право на їх отримання.

Застрахована  особа має право у будь-який час визначити конкретних осіб, які  мають право на отримання коштів у сумі, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку, в разі її смерті, та визначити, в яких частках повинні  бути розподілені між ними зазначені  кошти.

Особи, які мають право на отримання  у спадщину коштів у сумі, облікованій  на накопичувальному пенсійному рахунку  померлої особи, і не досягли пенсійного віку, можуть подати заяву про спрямування  цих коштів до Накопичувального фонду  та облік на їхньому накопичувальному пенсійному рахунку. При цьому зазначені  кошти не оподатковуються.

У разі відсутності в померлої застрахованої  особи спадкоємців належні їй пенсійні активи враховуються у складі інвестиційного доходу Накопичувального фонду, про що робиться позначка в  її персональній обліковій картці в  системі персоніфікованого обліку та надається повідомлення зберігачу.

Для отримання одноразової виплати  застрахована особа або члени  її сім’ї чи спадкоємці подають  до територіального органу Пенсійного фонду заяву та документи, що підтверджують  їх право на отримання цієї виплати.

Одноразова  виплата здійснюється протягом п’яти  робочих днів після отримання  заяви та необхідних документів.

Види  довічних пенсій:

довічна пенсія з установленим періодом;

довічна обумовлена пенсія;

довічна пенсія подружжя.

Довічна пенсія з установленим періодом —  щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, але не менше ніж протягом десяти років  із дня її призначення. У разі смерті пенсіонера право на отримання призначеної  довічної пенсії протягом установленого  періоду мають спадкоємці, зазначені  в договорі страхування довічної пенсії або визначені відповідно до Цивільного кодексу України.

Довічна обумовлена пенсія — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя  пенсіонера.

У разі якщо загальна сума довічної обумовленої  пенсії, виплачена пенсіонеру на момент смерті, є меншою, ніж сума вартості договору страхування довічної пенсії на час його укладення, різниця коштів між зазначеними сумами виплачується спадкоємцям, зазначеним у договорі страхування довічної пенсії або  визначеним відповідно до Цивільного кодексу України.

Довічна пенсія подружжя — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя  пенсіонера, а після його смерті — його чоловіку (дружині), який (яка) досягли пенсійного віку, протягом їхнього життя.

Застрахована  особа має право вільного вибору одного із зазначених видів довічних пенсій. Вид довічної пенсії, обраний  застрахованою особою, зазначається в договорі страхування довічної пенсії.

Дострокове  припинення дії договору страхування  довічної пенсії за бажанням сторін забороняється.

Страхові  внески до Накопичувального фонду сплачуються  застрахованими особами, яким на день їх запровадження не виповнилося: чоловікам 40, жінкам 35 років.

Застраховані  особи — чоловіки віком від 40 до 50 років, а жінки — від 35 до 45 років можуть прийняти рішення щодо перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду протягом року з дня запровадження цих внесків. Якщо ці особи не прийняли рішення щодо перерахування внесків до Накопичувального фонду в зазначений строк, то вони втрачають право на перерахування таких внесків до Накопичувального фонду.

Чоловіки, яким на день запровадження страхових  внесків до Накопичувального фонду  виповнилося 50 років, та жінки, яким на день запровадження цих внесків  виповнилося 45 років, не мають права  та обов’язку сплачувати страхові внески до Накопичувального фонду.

Максимальний  розмір страхових внесків, що спрямовуються  до Накопичувального фонду, не може перевищувати 7 відсотків суми заробітної плати (доходу).

       Висновки

Отже, під час написання роботи я  дійшла слідуючих висновків, в Україні історично склалась однорівнева система пенсійного забезпечення на засадах солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною системою. За ринкових умов вона не забезпечує громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв’язку із старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку. Внаслідок цього діючою пенсійною системою незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна більшість пенсіонерів. Зволікання з усуненням зазначених суперечностей може призвести до гострої й затяжної соціальної напруженості.

Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у  свою чергу складається з двох рівнів: реформована солідарна система  і накопичувальна частина загальнообов’язкової системи. Діюча солідарна система, за рахунок якої виплачуються базові пенсії (фактично йдеться про Пенсійний фонд, що працює за принципом моментальних виплат). Пенсії будуть виплачуватися пенсіонерам за рахунок внесків, що сплачуються сьогоднішніми працюючими. Пенсійний фонд здійснює персоніфікований облік сплати внесків, накопичує внески на індивідуальних рахунках, а також призначатиме й буде виплачувати пенсії. Розмір відрахувань окремого працівника не впливатиме на розмір його майбутньої пенсії. В цьому і полягає основне протиріччя солідарної системи — працівники не зацікавлені в збільшенні та систематичності своїх внесків до державного Пенсійного фонду.

Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Запровадження цієї системи повинно встановити необхідну залежність розміру майбутньої пенсії від розміру сплачених за трудовий (страховий) стаж внесків, а отже, стимулювати працівників і роботодавців легалізувати доходи та сплачувати внески в повному обсязі. Основою такої системи є індивідуальні пенсійні рахунки, на яких протягом трудової діяльності будуть обліковуватися пенсійні внески громадян. Індивідуальний пенсійний рахунок — це щось на зразок банківського рахунка. Особа робить грошові внески на цей спеціальний рахунок протягом трудової діяльності. Далі здійснюється інвестування цих коштів до досягнення особою пенсійного віку. Після досягнення пенсійного віку особа може використовувати заощаджені кошти разом із нарахованими відсотками для підтримки себе у старості. Запровадження цієї системи є дуже важливим для середнього та високооплачуваних працівників.

Світова практика доводить, що таке поєднання  є оптимальним, оскільки забезпечує соціальні гарантії та фінансову  стабільність пенсійної системи. Адже солідарна й накопичувальна системи  підвладні впливу різних ризиків: перша  вразлива щодо демографічних ризиків  і досить стійка до інфляційних, а  друга — навпаки. Крім того, слід звернути увагу, що реформована солідарна  складова враховуватиме насамперед інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна — стимулюватиме  до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо із середніми та високим доходами.

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. / Відомості ВР України. — 1996. —  № 30. — С. 141.
2. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 р. // Голос України. — 2003. — 22 серпня. — № 157 (3157).
3. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV від 9 липня 2003 р. // Голос України. — 2003. — 19 серпня. — № 154 (3154).
4. Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 р. // Відомості ВР України. — 1992. — № 3. — С. 10.
5. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 р. // Відомості ВР України. — 1992. — № 29. — С. 399.
6. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 284-XIV від 1 грудня 1998 р. // Відомості ВР України. — 1999. — № 2—3. — С. 20.
7. Закон України «Про про пенсії за особливі заслуги перед Україною» № 1767-ІІІ від 1 червня 2000 р. // Відомості ВР України. — 2000. — № 35. — С. 298.
8. Про затвердження Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що надають право на пенсію за віком на пільгових умовах: Постанова КМУ № 162 від 11 березня 1994 р. // Інформ. бюл. Мін. праці України «Людина і праця». — 1994. — № 6.
9. Положення про Комісію з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною / Затв. постановою КМУ № 1578 від 20 жовтня 2000 р. // ЗП. — 2001. — № 4. — С. 78.
10. Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Постанова КМУ № 637 від 12 серпня 1993 р. // ЗП. — 1993. — № 17. — С. 124.
11. Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»: Постанова КМУ № 1571 від 22 листопада 2001 р.
12. Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян: Постанова КМУ від 20 листопада 2003 р. № 1783.
13. Концепція соціального забезпечення населення України / Схвалена постановою Верховної Ради України від 21.12.1993 р. // Відомості ВР України. — 1994. — № 6. — С. 31.
14. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 р. // Урядовий кур’єр. — 28 січня 2000. — № 16.
15. Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік» // Урядовий кур’єр. — 2001. — 12 червня. — № 12.
16. Загальнообов’язкове соціальне страхування та пенсійне забезпечення (у цифрах і фактах). — К., 2002.
17. «Аналіз ефективності і соціальної справедливості діючої в Україні системи надання пільг населенню» (за результатами швидкого оціночного обстеження), РВПС України, НАНУ України, 2000 р.
18. Рєпін К. Ю. Перспективи впровадження в Україні пенсійного страхування як гарантії соціального захисту населення та зростання економіки // Соціальний захист. — 2011. — № 1. — С. 39—40.
19. Ярошенко І. С. Система соціального захисту в Україні: шлях до реформування // Зб. наук. праць «Правове регулювання економіки». — 2007. — № 1. — С. 203—212.