Вантажні перевезення

Вантажні  перевезення 
План

Вступ

Транспорт є  однією з найважливіших галузей  суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення  та суспільного виробництва в  перевезеннях. Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою.

Державне  управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту. Комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з відправленням і отриманням вантажів, надається експедиторськими організаціями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності¹.

1. Правове регулювання перевезень вантажів

Відносини, пов'язані  з діяльністю транспорту, регулюються  Законом України “Про транспорт”, кодексами (статутами) окремих видів  транспорту, іншими актами законодавства  України. Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Підгалузі галузі транспорту керуються правовими  актами загальними для усієї галузі, а також підзаконними актами та іншими правовими актами. Наприклад, законодавство  про автомобільний транспорт  складається з Закону “Про автомобільний транспорт”, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух" та інших нормативно-правових актів². Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з діяльністю у сфері автомобільного транспорту. Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт",  Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За договором  перевозки вантажу транспортна  організація (перевізник) зобов”язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов”язується сплатити за перевозку вантажу встановлену плату³.

У ст.6 Закону України “Про транспорт” закріплені підстави господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів, вантажу, багажу та пошти здійснюється залізницями, пароплавствами, портами, автомобільними, авіаційними та дорожними підприємтсвами, якщо інше не передбачене їх статутами.

Договір перевезення  вантажу, багажу та пошти належить до числа двосторонніх договорів, оскільки і перевізник і відправник мають відповідні права та обов”язки. Крім цього, названі договори є оплатними (перевізник здійснює перевезення за певну плату).

У більшості  випадків договори перевзення вантажу  є реальними. Транспортна організація зобов”язується, як це вказано в ст. 358 ЦК, доставити вже ввірений їй вантаж. У свою чергу, транспортна організація зобов”язується надати для перевезення транспортний засіб. Однак у ряді випадків договори перевезення вантажів є консенсуальними. Так, наприклад, каботажного морського перевезення є консенсуальним і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди за всіма істотними умовами договору.

На основі укладення  договору перевезення  вантажу права і обов”язки  виникають не тільки у перевізника і вантажовідправника, але й у третьої  особи – вантажоодержувача. Однак одержувач вантажу не є стороною за договором перевезення, за винятком того випадку, коли відправник вантажу і його одержувач – одна і та  ж сама особа. Одержувач набуває права і обов”язки за договором перевезення вантажів згідно з діючими правилами перевезення (спеціального транспортного законодавства) і на підставі дії раніше укладених договорів між відправником вантажу і одержувачем (це може бути договір постачання, купівлі-продажу, міни тощо).

Відправником  вантажу може бути будь-яка юридична і фізична особа з належною право- і дієздатністю.

2. Обов”язки  сторін за договором перевезення  вантажів.

2.1. План вантажних перевозок

Зобов”язання  з перевезення конкретного вантажу виникають з моменту прийняття перевізником вантажу до перевезення разом з відповідним транспортним документом. Якщо укладенню договору передує планове завдання, то сторони конкретизують його на підставі оперативних документів. Наприклад, для забезпечення виконання договірних зобов”язань на залізничному транспорті здійснюється місячне планування перевезень. У свою чергу місячне планування перевезення вантажів залізничним транспортом проводиться на підставі довгостороких договорів на організацію перевезення вантажів і замовлень відправників.

У разі необхідності, одночасно з місячним замовленням, подаються плани перевезень вантажів за маршрутами (ст.ст. 17, 18, СЗ).

Перевізник  несе відповідальність перед вантажовідправником  за неподання транспортних засобів, передбачених планом, а з понадпланових і позапланових перевезень – прийнятою перевізником заявкою. У свою чергу вантажовідправник несе майнову відповідальність перед перевізником за непред”явлення до перевезення вантажу в кількості, передбаченій планом або плановим завданням. Відповідальність перевізника і відправника виражається в сплаті штрафу. Штрафи за невиконання плану перевезення встановлюються або в твердій сумі (ст. 106 СЗ), або у відсотковому відношенні до провізної плати за непред”явлену або невивезену кількість вантажу. Розмір штрафу, а також умови і порядок його стягнення визначаються відповідно до норм транспортного законодавства.

Залізниці несуть відповідальність у разі неподачі порожніх або навантажених вагонів за середньодобовою  або погодженою згущеною на дану добу нормою. Порти несуть відповідальність у разі невиконання середньодобової або згущеної на дану добу норми навантаження або розвантаження вагонів. Штраф за невиконання плану перевалки нараховується за підсумками роботи за місяць.

Як передбачено  в ч.ч.4 і 5 ст. 359 ЦК, автотранпортна організація  і вантажовідправник також несуть один перед одним майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу за невиконання  плану перевезення або планового  завдання. Штраф встановлюється у  відсотковому відношенні до величини провізної плати за непред”явлені до перевезення вантажі або невивезені вантажі.

За користування вагонами (контейнерами) порти вносять  залізниці плату, установлену Правилами  користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України . Ця плата не стягується за час перерви перевальних операцій через стихійне лихо (заноси, повені, пожежі тощо) або виробничу аварію, унаслідок яких було неможливе навантаження і розвантаження вагонів

Розшук вантажів і з'ясування належності бездокументних вантажів провадяться встановленим на залізничному і водному транспорті порядком. Запити щодо розшуку станції порти призначення адресують станціям і портам перевалки. Станції і порти зобов'язані сприяти один одному в розшуку вантажів. Претензії, що виникають з перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, пред'являються: управлінню залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція; порту, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт. Якщо за пред'явленою порту претензією відповідальною є залізниця, то порт направляє претензію залізниці, якій належить станція перевалки вантажу; якщо претензія пред'явлена залізниці призначення, а відповідальним за неї є порт, то залізниця направляє претензію порту перевалки. Залізниця і порт при передачі претензії зобов'язані додати до неї результати розгляду в частині своєї відповідальності і повідомити заявника про пересилку претензії.

Претензії за прострочення терміну доставки вантажів розглядаються залізницями, портами, якщо прострочено загальний термін доставки. Відповідальність за прострочення терміну доставки кожного виду транспорту визначається за правилами, діючими на цьому транспорті. Управління залізниць і порти зобов'язані пересилати один одному претензії у термін не пізніше 3 місяців до закінчення встановленого строку на розгляд претензії. Претензія повинна бути розглянута, а її заявник має бути повідомлений про задоволення або відхилення її протягом шести місяців.

У разі подання  автотранспортною організацією перевізних засобів, непридатних для перевезення планового вантажу, а також при пред”явленні до перевезення вантажу в неналежному стані (несправна тара, відсутність провізних документів тощо) сторони несуть такуж відповідальність, як за невиконання плану перевезення.

2.2. Розрахунки за перевозку  вантажів

За договором  перевезення відправник зобов”язаний оплатити послуги по перевезенню  певного вантажу. Розрахунки за перевезення  вантажів, а також за виконання  перевізником інших операцій і послуг, пов”язаних з перевезенням, проводяться у відповідності із затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Діючими тарифами передбачається три види оплати за перевзення вантажів: тонно-кілометр, за годину і за кілометр пробігу  автомобіля. Як правило, оплата перевезень вантажів автомобільним транспортом здійснюється за тарифами, встановленими за  одну тонну вантажу, в залежності від відстані, на яку здійснюється перевезення, і виду вантажу. На автомобільному транспорті діє правило, згідно з яким до внесення провізної плати, автотранспортні підприємства вантажі до перевзення не приймають. Крім транспортних послуг з перевзення вантажів, автотранспортні організації за узгодженням із відправниками або одрежувачами вантажів, надають додаткові послуги (експедиційні послуги, послуги із зберігання тощо).

При централізованих  перевзеннях вантажів, всі розрахунки з автотранспортними підприємствами за перевезення, експедицію та інші, пов”язані  з перевезенням операції і послуг проводяться вантажовідправником (одержувачем), з яким укладений договір на перевзення вантажів. При прямому змішаному сполученні відправник вносить плату за перевзення тим видом транспорту, підприємство якого прийняло вантаж, а одержувач – всім подальшим видам транспорту.

Розрахунки  за перевезення вантажів залізничним  та водним транспортом. Оплата провізних платежів і зборів за перевезення і перевалку вантажів може здійснюватись відправниками і одержувачами готівкою, чеками, безготівково в порядку, передбаченому законодавством: у пунктах відправлення - відправником за відстань перевезення першим видом транспорту та надані ним послуги; у пунктах призначення - одержувачем за неоплачені перевезення та послуги, надані всіма видами транспорту.

Крім оплати вартості провізних платежів і зборів, встановлених тарифами, одержувач зобов'язаний відшкодувати перевальним пунктам (станціям і портам) їх витрати на виправлення тари і переупакування вантажів, а також вартість кріпильних, сепараційних та інших матеріалів, якщо вони були надані станцією або портом перевалки. Збори за перевалку вантажів можуть бути сплачені в пункті відправлення. Провізні платежі і збори, не стягнені портами або станціями в пунктах відправлення, стягуються з одержувача в пункті призначення вантажу на підставі засвідчувальних штемпелів, проставлених на накладній і дорожній відомості станцією або портом перевалки. Засвідчувальні штемпелі на перевізних документах після перевірки правильності нарахування платежів і зборів, що належать кожному виду транспорту, проставляються останніми пунктами перевалки в залежності від пункту відправлення вантажу: із станції з перевалкою його на водний транспорт для видачі одержувачу в річковому порту - станцією перевалки вантажу на водний транспорт; з річкового порту з перевалкою його на залізничний транспорт для видачі одержувачу на станції - річковим портом перевалки на залізницю; із станції з перевалкою на річковий транспорт, а потім на залізничний транспорт для видачі одержувачу на станції - портом перевалки на залізницю⁴.

Встановлення  тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів. Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства України. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству⁵.

2.3. Навантаження і розвантаження вантажів

Торгівельне мореплавство. Сталійний час -термін, протягом якого вантаж повинен бути навантажений на судно або вивантажений з судна (сталійний час), визначається угодою сторін, а за відсутності  такої угоди - нормами, прийнятими в  порту навантаження (розвантаження).